Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №494/2578/25 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

12.03.2026

Справа № 494/2578/25

Провадження № 2/494/35/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року м. Березівка

Березівський районний суд Одеської області у складі:

судді - Римаря І.А.,

за участю: секретаря судового засідання -Антонишиної І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу №494/2578/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

В С Т А Н О В И В:

18.11.2025 року до Березівського районного суду Одеської області надійшла цивільна справа №494/2578/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року справа передана для розгляду судді Римар І.А.

Суд також вважає зазначити, що у зв`язку з перебуванням на лікарняному судді, надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів, постійним відключенням електроенергії та повітряними тривогами на території Одеської області, тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені ЦПК України.

Ухвалою суду від 05.12.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.01.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Березівського районного суду Одеської області від 07.10.2025 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 Кримінального кодексу України (далі – КК України) та призначено покарання у виді 200 годин громадських робіт, вирок набрав законної сили. 13.09.2025 року в результаті конфлікту, що виник між позивачем та відповідачем, в ході якого ОСОБА_2 заподіяла ОСОБА_1 умисне тілесне ушкодження у вигляді двох синців голови, садна правої вушної раковини та струс головного мозку. Внаслідок неправомірних дій з боку ОСОБА_2 позивачу заподіяно матеріальну шкоду у розмірі 2161.00 грн., кошти витрачені на лікування. Також, ОСОБА_1 внаслідок отримання тілесних ушкоджень заподіяно моральну шкоду. В результаті протиправних дій відповідача зазнала фізичного болю, не могла працювати, змінилися її життєві звички. Відповідач, після скоєння злочину, не відшкодувала збитки та не вибачилась. Зважаючи на вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 2161.00 грн. та моральну шкоду у розмірі 25000.00 грн.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який продовжено до 04.05.2026 року.

У судове засідання 12.03.2026 року позивач не з`явилась, однак 12.03.2026 року на адресу суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі, зазначила, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення (а.с.35).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надала; в підготовче судове засідання 12.01.2026 року та у судове засідання 12.03.2026 року не з`явилась без поважних причин, про причини неявки суд не повідомила, будь-яких клопотань не заявляла. Про дату, час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, так на її адресу надсилались повітки про виклик до суду, однак конверти повернулись з відповідними відмітками (а.с.31-34), а тому на підставі ст.128-130 Цивільно-процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

За таких обставин, у зв`язку з воєнним станом на території України, з урахуванням заяви представника позивача про розгляд справи за її відсутності та ігнорування виклику до суду відповідачем, суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності, за наявними в матеріалах справи доказами.

В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з неявкою відповідача та не повідомленням нею про поважні причини такої неявки в судове засідання, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Врахувавши думку представника позивача, викладену нею в її письмовій заяві, відсутність відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що вироком Березівського районного суду Одеської області від 07.10.2025 року, який набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначено покарання у вигляді 200 годин громадських робіт (а.с.7-8).

ОСОБА_1 витратила на обстеження МРТ головного мозку кошти у сумі 1550.00 грн., про що свідчить квитанція до прибуткового касового ордера №3536 від 16.09.2025 року, також закупила медичні препарати на суму 611 грн. (а.с.9). Загальна сума витрат складає 2161 грн.00 коп.

Згідно ч. 6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно зі ст. 128 Кримінально-процесуального кодексу України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В п. 2 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від27.03.1992року №6«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається, виходячи з оригіналів чеків, долучених позивачем, які свідчать про понесення матеріальної шкоди.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи встановлення вироком суду вини відповідача у вчиненому кримінальному правопорушенні, протиправними діями якої завдано тілесних ушкоджень позивачу, та небажання відповідача в добровільному порядку відшкодувати шкоду, суд доходить висновку, що позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

За приписами ст.22, 23, 1167 ЦК України особа, якій завдано моральної шкоди, має право на їх відшкодування.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 3 вищевказаної Постанови визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі

незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або

ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням

здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість

продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних,

душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та

зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та

справедливості.

Обговорюючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з урахуванням встановлених судом обставин характеру спричиненої шкоди, та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000.00 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 6 цієї статті передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються всі судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення звільняються від сплати судового збору.

Таким чином, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 258, 263, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167 ЦК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 2161 (дві тисячі сто шістдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 ).

У зв`язку з надмірним навантаженням, постійним повітряними тривогами на території Одеської області, повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.03.2026 року.

Суддя І.А. Римар