Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №494/124/26 — Березівський районний суд Одеської області

Березівський районний суд Одеської області

12.03.2026

Справа № 494/124/26

Провадження № 3/494/54/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.03.2026 р. м. Березівка

Суддя Березівського районного суду Одеської області Римар І.А., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працює, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувався, за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року зі змінами та доповненнями (далі - КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

26.01.2026 року до Березівського районного суду Одеської області від Березівського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа надійшла в провадження судді Римар І.А.

Суд вважає зазначити, що у зв`язку з надмірним навантаженням справами, яке виходить за межі фізичної можливості розгляду кожної справи у розумні строки, оскільки у Березівському районному суді Одеської області наразі працює 2 (два) судді (за штатом 4 (чотири)), та які є водночас слідчими суддями на території колишнього Миколаївського, частини Лиманського та Березівського районів; постійним тривалим відключенням електроенергії у Березівському районному суді Одеської області та повітряними тривогами на території Одеської області, а тому суд позбавлений можливості проводити розгляд справи в розумні строки визначені КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569382 від 18.01.2026 року , вбачається, що 18.01.2026 року о 01.15 год в м. Березівка Одеської області по вул. Свято-Миколаївській ОСОБА_1 керував т/з OPEL SHOVANO д/н НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з чи в медичному закладі водій відмовився в установленому законом порядку, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 130 КУпАП Від керування т/з відсторонений шляхом передачі тверезому водієві.

04.02.2026 року від адвоката Гаврилович І.П, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання про надання їй часу для підготування письмових пояснень та перенесення розгляду справи, оскільки останній своєї вини не визнає.

Слухання справи відкладено на 12.02.2026 р.

В судовому засіданні 12.02.2026 р захисник ОСОБА_2 та ОСОБА_1 надали пояснення та зазначили, що ОСОБА_3 винним себе не визнає у скоєному адміністративному правопорушені за ч.1 ст.130 КУпАП, що протокол відносно нього складено безпідставно. ОСОБА_4 зазначив, що взагалі не керував даним автомобілем, а знаходився біля нього, оскільки останній зломався. Також вказали, що будь-яких порушень ПДР ОСОБА_3 не здійснював. На підставі вказаного подали через канцелярію суду письмові заперечення в яких просили провадження за ч.1 ст.130 КУпАП закрити за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Під час судового засідання 12.02.2026 року, судом винесена постанова про виклик поліцейських ОСОБА_5 і ОСОБА_6 для надання пояснень та слухання справи відкладено на 12.03.2026 р.

Під час розгляду справи 12.03.2026 р ОСОБА_1 та його захисник в судовому засіданні заперечували факт вчинення ним адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та звернули увагу суду на численні порушення складання адміністративних матеріалів зі сторони працівника поліції. Також, ОСОБА_1 надав усні додаткові пояснення зазначив про відсутність доказів того, що він керував т/з, а саме в момент коли до нього підійшли працівники поліції та повідомили про порушення ним комендантської години він не був за кермом в розумінні п. 1.10 ПДР України, а тому не був зобов`язаний проходити огляд на стан сп`яніння. Вказав, що до справи долучений відеодиск, але факту керування ним т/з не підтверджується і вважає цей відеодиск неналежним та недопустимим доказом. Останній у цей день посварився з дружиною та поїхав до батька, по дорозі автомобіль зламався та він пішов до батька залишивши на аврійці автомобіль та повернувся до нього під час комендантської години. Після до нього під`їхав поліцейський зі співробітником СБУ перевірити чи не в в`їхав у мост, але пошкоджень на автомобілі не виявили. Після цього викликали інших поліцейських та поїхали. Прибувши поліцейські визначили, що не має пошкоджень на автомобілі вирішили скласти протокол за ч.1 ст.130 КУпАП. Будь яких інших доказів, які б підтверджували факт керування т/з матеріали справи не містить та будь-яких інших порушень не вчиняв.. На підставі цього ,просив разом зі своїм адвокатом ОСОБА_2 провадження у справі за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Під час судового засідання 12.03.2026 року допитаний поліцейський ОСОБА_5 , зазначив, що 18.01.2026 р він разом з поліцейським ОСОБА_6 перебували на добовому чергуванні та під час патрулювання по м. Березівка в комендантську годину на його власний мобільний телефон надійшов телефонний дзвінок від іншого працівника поліції про затримання автомобіля під керуванням гр ОСОБА_1 , який з зовнішніх ознак перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Його автомобіль був затриманий на перевірку причетності до ДТП на мості. При цьому, доказів вчинення ДТП не було встановлено, а тому протокол за ст.124 КУпАП не складався. Будь-яких доказів факту керування автомобілем, в тому числі відеодоказів не мають та він не бачив чи керував автомобілем ОСОБА_1 , даний факт встановлений лише зі слів поліцейського. Поліцейського та співробітника СБУ ,які викликали його на власний телефон, у якості свідків не залучали та не допитували. Докази керування авто, в тому числі з зовнішних камер спостереження не мають, поліцейські усно звертались до власника мийки про надання відеодоказів, однак останній відмовився надати. Сам ОСОБА_3 не заперечував, що він вживав алкогольні напої. Після чого відносно нього було складено адміністративні матеріали за ч.1 ст. 130 КупАП.

Також, під час судового засідання 12.03.2026 р був допитаний поліцейський ОСОБА_6 , який надав пояснення з приводу вказаної події. Вказав, що 18.01.2026 р він перебував на чергуванні з поліцейським ОСОБА_5 . На власний мобільний телефон ОСОБА_5 був здійснений дзвінок від іншого працівника поліції і працівника СБУ про вчинення невстановленою особою, яка керує автомобілем, а саме мікроавтобусом синього кольору ДТП. Під час встановлення даних обставин справи був затриманий гр ОСОБА_3 який керував схожим автомобілем. Оскільки факт ДТП не підтвердився, будь-які матеріали за ст.124 КупАП не складались. Поліцейський ОСОБА_7 також зазначив, що факт керування гр. ОСОБА_8 /з він разом з поліцейським ОСОБА_5 не бачили, а приїхали лише тоді коли він був нібито зупинений іншим працівником поліції і працівником СБУ. Доказів керування не мають, в тому числі відеодоказів. ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв в цей день. На підставі цього працівником ОСОБА_9 був складений адміністративний протокол відносно ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд вважає зазначити, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Як відзначив суд у рішенні у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (1989), сторона зобов`язана «демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань».

Заслухавши пояснення учасників по справі, дослідивши та оцінивши докази по справі, переглянувши надані поліцейськими відеозаписи, суд доходить до наступного висновку:

Статтею 245 КУпАП передбачено: «Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.».

Згідно ст. 254 КУпАП «Про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності…».

Відповідно до ст. 280 КУпАП «Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи».

Як встановлено вище та підтверджено матеріалами справи, відносно ОСОБА_1 складено адміністративний протокол, яким передбачено правопорушення за за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч.2 статті 251 КУпАП передбачено: «Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу».

Оскільки, ОСОБА_1 та його представник вину у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП - не визнає, а тому вказані обставини у протоколі є недоведеними та підлягають встановленню (доказуванню) під час розгляду справи.

Згідно з положеннями ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення від 18.01.2026 року, з яким останній не погодився; направлення на медичний огляд; відеодокази.

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №569382 від 18.01.2026 року зазначено, що ОСОБА_3 керував автомобілем OPEL SHOVANO , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився у встановленому законодавством порядку. Від керування був відсторонений, шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КупАП.

Відповідно до виписаних у ст. ст. 252, 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення. У ньому, крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

З цього слідує, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи.

За змістом ст. 279 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться в межах обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення. Тому, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, обставини та суть адміністративного правопорушення повинні бути чітко викладені в протоколі.

Статтею 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом від проходження такого огляду.

Порядок такого огляду та відмови від його проходження передбачено ст. 266 КУпАП та підзаконними нормативно-правовими актами.

Таким чином, об`єктивна сторона складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або відмовитись від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння та обов`язково має керувати транспортним засобом.

Відсутність будь-якої складової об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та ОСОБА_1 категорично заперечує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зазначаючи, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Водночас, доказів, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом та був зупинений під час керування, - суду не надано та поліцейським не доведено.

При цьому, відповідно до п.27 Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.

Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.19р. зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.

Більш того, проаналізувавши диск з відеозаписами вбачається, що на ньому не зафіксовано саме те, що ОСОБА_1 був зупинений поліцейським під час керування автомобілем.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи диску, вбачається, що відео починається саме з того, що ОСОБА_1 стоїть біля свого автомобіля і надає пояснення.

При цьому, під час допиту поліцейських у судовому засіданні,які складали протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, зазначено, що останні не бачили, як керував ОСОБА_1 , докази з зовнішніх камер відеоспостережень щодо керування транспортним засобом, їм на усне прохання відмовлено власником мийки,а факт керування встановлений зі слів іншого поліцейського, який взагалі не долучений до участі по справі в будь-якому статусі.

Свідків, які б підтвердили перебування за кермом транспортного засобу ОСОБА_1 немає. Інших доказів, які б підтвердили вказану обставину суду не надано.

Лише відеозапис, який здійснений не з моменту зупинки транспортного засобу без сукупності інших належних та допустимих доказів вини особи, не можуть бути підставою для притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом, зазначене викладено в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008р. у справі «Кобець проти України».

Відповідно до ст.62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Також, в справі «Пол іОдрі Едвардспроти Об`єднаногоКоролівства» (№46477/99),Європейський суд з прав людини зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_3 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, а тому суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_10 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП не доведена допустимими та достовірними доказами.

За таких обставин, суд вважає закрити провадження саме на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, оскільки зважаючи на надані заперечення захисником Гаврилович І.П та відсутність доказів керування ОСОБА_11 автомобіля та зупинки його під час керування, суд доходить висновку про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КупАП.

Керуючись ст.ст., 130, 247, 268, 283- 285 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Справу про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною першою статті 130 КУпАП - закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного суду .

Враховуючи надмірне навантаження, повний текст постанови складено та підписано 16.03.2026 року

Суддя І.А. Римар

.