Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №740/3/25 — Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3/25

Провадження № 1-кп/740/89/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

сторін кримінального провадження:

прокурорів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ніжина кримінальне провадження, внесене 15.09.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023275380000594, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ніжина Чернігівської області, громадянина України, одруженого, має малолітню дитину, 2013 року народження, який не працює, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого (проступку) ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

15 вересня 2023 року близько 08 год. 10 хв. ОСОБА_9 перебував у будинку за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю колишньою дружиною - ОСОБА_7 , з якою він спільно проживає та перебував у сімейних відносинах. Під час сварки у ОСОБА_9 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 . Реалізуючи свій протиправний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки у вигляді шкоди здоров?ю потерпілої та бажаючи їх настання, ОСОБА_9 наніс ОСОБА_7 один удар рукою стиснутою в кулак у потиличну частину голови, спричинивши потерпілій тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, яке виникло від дії тупого твердого предмету за механізмом удару та струсу, які відповідно до висновку експерта відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я і не є небезпечними для життя в момент заподіяння.

Позиція обвинуваченого

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку не визнав та пояснив, що 28 років проживав у шлюбі з потерпілою ОСОБА_7 . В день події між ними виникла сварка на підвищених тонах, яка пов`язана з купівлею нею квартири без його відома. Жодних фізичних ушкоджень він їй не наносив. Натомість за 2 тижні до того потерпіла його побила.

Заявлений до нього потерпілою ОСОБА_7 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, не визнав.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що вина повністю доведена належними та допустимими доказами та просив притягнути ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності.

Свідок ОСОБА_11 у судовом засіданні показав, що є рідним братом обвинуваченого. 15.09.2023 він приїхав до брата додому, де у дворі стояли ОСОБА_9 і ОСОБА_7 , яка в руці тримала довгу ложку для взуття та кричала. На обличчі у потерпілої, яку бачив на відстані 4-5 метрів, пошкоджень не було.

У судовому засіданні свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 показали, що після події 15.09.2023 та 17.09.2023 бачили потерпілу ОСОБА_7 , у якої жодних ушкоджень вони не помітили.

Оцінка поданих сторонами доказів

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_9 , його вина у вчиненому повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема:

- поясненнями потерпілої ОСОБА_7 , яка повідомила суду, що 28 років перебувала в шлюбі з ОСОБА_9 , з яких останні 14 років проживали разом за адресою АДРЕСА_1 . Із чоловіком у них стосунки не склалися через вживання останнім алкоголю, зради, постійні сварки та погрози. 15 вересня 2023 року о 2 годині ночі до них додому приїхали працівники поліції, щоб віддати належні ОСОБА_9 грошові кошти. Коли вийшла в двір, побачила автомобіль, у якому спав колишній чоловік. Вранці вона відвезла сина до школи, а коли повернулася додому, сіла фарбуватися у кухні навпроти вікна в положенні спиною до ОСОБА_9 . Після словесної перепалки відчула один удар кулаком у верхню частину спини, від чого впала. Від падіння було пошкоджено настільне дзеркало. Після цього вона викликала працівників поліції, з якими поїхала в лікарню, де перебувала на стаціонарному лікуванні близько 20 днів. Внаслідок удару вона отримала струс головного мозку та в подальшому в неї погіршився зір. Поданий нею цивільний позов до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підтримала та просила задовольнити;

- показами свідка ОСОБА_14 , яка повідомила, що з потерпілою ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_9 перебуває в дружніх відносинах. 15.09.2023 об 11 год 00 хв зателефонувала потерпіла та повідомила, що її побив чоловік ОСОБА_9 і вона перебуває у лікарні. Також з її слів дізналася, що того дня ОСОБА_7 збиралася на роботу, завезла дитину до школи, а коли повернулася, сіла фарбуватися біля стола. Після цього зайшов ОСОБА_9 , почав кричати, ображати та вдарив її кулаком у потилицю голови, від чого остання впала. На третій день вони бачилися, в потерпілої було набрякле та жовте обличчя;

- показами свідка ОСОБА_15 , яка пояснила, що знає родину ОСОБА_16 , оскільки прибирає в їх будинку. 15.09.2023 вона зустріла сусіда, від якого дізналася, що ОСОБА_9 побив свою дружину ОСОБА_7 . Коли зателефонувала потерпілій, остання повідомила, що знаходиться в лікарні, тому що ОСОБА_9 наніс їй удар у задню частину голови, від якого втратила свідомість. У лікарні вона бичила ОСОБА_9 і в неї на обличчі були набряки та синці. Після такої події протягом року потерпіла зверталася до лікарів, оскільки мала постійний головний біль. Коли вона прибирала в їх будинку, обвинувачений пояснив, що потерпілу вдарив у потилицю, а в подальшому під час розмов це заперечив. Зауважила, що була свідком щоденних конфліктів у їх родині, що супроводжувалися образами та погрозами з боку ОСОБА_9 ;

- показами свідка поліцейського ОСОБА_17 , який повідомив, що 15.09.2023 приїхав на виклик та було встановлено, що чоловік вдарив колишню дружину по голові. На її лобі була помітна червона пляма. При цьому чоловік такі обставини заперечив;

- показами завідувача неврологічним відділення КПН «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького» ОСОБА_18 , який пояснив, що є ОСОБА_7 лікувалася в лікарні в 2023 році в зв`язку з перенесеною черепно-мозковою травмою. Потерпіла повідомила, що чоловік у ході сварки наніс їй удар по голові. Після перенесеної травми її стан був нетяжким та було встановлено струс головного мозку, а також ознаки забою лобової частини голови. Удар був нанесений в потилицю. Після лікування потерпілу ОСОБА_7 було направлено до Чернігівської обласної лікарні з метою консультації лікарем нейрохірургом та невропатологом;

- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 15.02.2023, за яким ОСОБА_7 заявила, що 15.02.2023 близько 08 год. 10 хв. в АДРЕСА_1 ОСОБА_9 вдарив її рукою по потилиці;

- заявою потерпілої ОСОБА_7 , згідно з якою остання добровільно видала працівникам поліції дзеркало, яким вона вдарилася губами, коли падала від удару в потилицю, заподіяного колишнім чоловіком ОСОБА_9 ;

протоколом огляду предмету від 22.04.2024 з ілюстрованою таблицею до нього, відповідно до якого за адресою: вул. Прощенка, біля будинку 22, м. Ніжин, Чернігівська область за участю потерпілої ОСОБА_7 проведено огляд дзеркала в пластиковій рамі на тримачу, під час якого виявлено пошкодження - розкол близько 5 см;

постановою про визнання речових доказів та визначення їх місця зберігання від 22.04.2024, згідно з якою визнано речовим доказом у кримінальному провадженні дзеркало у пластиковій рамі, що належить ОСОБА_7 , та було упаковано і опечатано до папервого конверту;

довідкою № 9, виданою бухгалтерією КПН «Ніжинська центральна міська лікарня ім. М. Галицького», за інформацією якої ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні в Неврологічному відділенні №1 з 15.09.2023 до 02.10.2023 17 ліжко-днів;

- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9463, відповідно до якої ОСОБА_7 перебувала на лікуванні з 15.09.2023 до 02.12.2023. У виписці зазначено діагноз: закрита черепна травма, забій головного мозку 15.09.2023, виражений синдром внутрішньо-черепної гіпертензії, виражена цефалгія, цереброастенія. Післятравматична макулопатія лівого ока. Змішаний астигматизм обох очей;

- випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №10216, згідно з якою ОСОБА_7 перебувала на лікуванні з 03.10.2023 до 10.10.2023. У виписці зазначено діагноз: Післятравматична макулопатія лівого ока. Змішаний астигматизм обох очей. Закрита черепна травма, забій головного мозку (15.09.2023), гіпертензія, виражена цефалгія, цереброастенія;

- консультаційним висновком спеціаліста від 27.09.2023, відповідно до якого у ОСОБА_7 встановлено діагноз: ЗЧМТ, забій головного мозку (15.09.2023 у побуті), виражений синдром внутрішньо-черепної гіпертензії, виражена цефалгія, цереброастенія;

- консультаційним висновком спеціаліста від 27.09.2023 ЗЧМТ (15.09.2023), за яким у ОСОБА_7 встановлено діагноз: забій головного мозку, вогнищем забою лівої потиличної долі головного мозку, цефалгія;

- консультаційним висновком спеціаліста від 27.09.2023, згідно з яким у ОСОБА_7 встановлено діагноз: післятравматична макулопатія лівого ока. Змішаний астигматизм обох очей;

- висновком судово-медичного експерта №181 від 17.11.2023, відповідно до якого згідно з записами у наданій медичній документації у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма у вигляді струсу головного мозку. Забій головного мозку (15.09.2023) у побуті. Виражений синдром внутрішньо-черепної гіпертензії, виражена цефалгія, цереброастенія. Макулярний крововилив лівого ока. Післятравматична макулопатія лівого ока. Наступний діагноз - змішаний астигматизм обох очей, є захворювання, тому до оцінки ступеню тяжкості братися не може. За механізмом спричинення всі вищезазначені тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок не менше як одного удару в проекцію голови. По ступеню тяжкості: оскільки під час утворення черепно-мозкової травми кожне наступне тілесне ушкодження може збільшувати її прояви в цілому, оцінка ступеню тяжкості цих ушкоджень може збільшувати її прояви в цілому, оцінка ступеню тяжкості цих ушкоджень також проводиться в комплексі. Отже всі зазначені тілесні ушкодження за відсутності загрозливих для життя ознак, в комплексі, за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу, відповідно до п. 2.2.1в, 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судово медичної служби України», відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості. Всі вищезазначені тілесні ушкодження могли бути спричинені внаслідок удару тупим предметом, яким в тому числі є і рука стиснута в кулак. У наданій медичній документації не виявлено судово-медичних даних, які могли б свідчити про те, що всі вищезазначені тілесні ушкодження були отримані внаслідок падіння з положення стоячи;

- висновком судово-медичного експерта №739 від 06.11.2024, відповідно до якого у ОСОБА_7 виявлено тілесне ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, яке виникло від дії тупого твердого предмету та за механізмом удару та струсу відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розгляд здоров`я і не є небезпечним для життя в момент заподіяння;

протоколом проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_7 від 09.02.2024 з DVD-диском, переглянутим у судовому засіданні, під час якого вона розповіла про обставини нанесення їй колишнім чоловіком ОСОБА_9 удару в область потилиці.

Також у судовому засіданні досліджений відеозапис, наданий стороною захисту. На відеозаписі потерпіла ОСОБА_7 ходить по будинку з довгою ложкою від взуття та розмовляє по телефону.

Мотиви суду

Відповідно до ст. 84 КПК України доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно зі ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частинами 1, 6 статті 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд, зокрема, повинен вирішити такі питання: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини, ст. 62 Конституції України і норм КПК України, кожна людина має право на справедливий розгляд справи, ніхто не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєнні конкретного злочину повністю доведена.

Оцінюючи в сукупності докази, надані стороною обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумцій щодо фактів (п. 53 рішення ЄС від 20.09.2012 у справі «Федорченко та Лозенко проти України»).

Отже, всі наведені вище докази суд вважає належними, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимими, оскільки вони отримані у встановленому КПК України порядку, та достовірними, тому що фактичні дані, отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим стороною кримінального провадження.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_9 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, суд розцінює як обрану позицію захисту від пред`явленого обвинувачення і спробу уникнути передбаченої законом відповідальності за вчинене.

Згідно зі ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У судовому засіданні обвинуваченим не надано суду доказів у частині спростування вчинення ним інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення (проступку).

При цьому факт нанесення легких тілесних ушкоджень підтверджується поясненями потерпілої, показами свідків, а також висновками судово-медичних експертиз.

Будь-яких істотних порушень КПК України під час досудового слідства, які б вплинули на кваліфікацію дій обвинуваченого та поставили б під сумнів зібрані у справі докази, суд не встановив.

Суд не вбачає підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого із ч. 2 ст. 125 КК України на ст. 122 КК України, про що заявляв представник потерпілої, посилаючись на висновок судово-медичного експерта № 181 від 17.11.2023, згідно з яким у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з п. 23 Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29 червня 1990 року всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі 366/3050/16-к, згідно із ч. 3 ст. 337 КПК України з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, та за умови, що такі дії особи охоплюються обсягом висунутого їй обвинувачення.

За рекомендаціями, викладеними у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд може перекваліфікувати кримінально каране діяння з однієї статті на статті кримінального закону, які передбачають відповідальність за менш тяжкі злочини, якщо при цьому не погіршується становище засудженого і не порушується право останнього на захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, а відтак суд не має права вийти за межі обвинувачення та перекваліфікувати дії обвинуваченого за більш тяжкою статтею Кримінального кодексу України.

Отже, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час кримінального провадження, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, в їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), а саме нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, та його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 125 КК України.

Призначення покарання

Обираючи обвинуваченому вид та міру покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини вчинення кримінального правопорушення, який є проступком, умисний винний протиправний характер діяння, форму й ступінь вини, мотивацію вчиненого, дані про його особу та наявність/відсутність обставин, що пом`якшують та/або обтяжують обвинуваченому покарання.

Зокрема, судом враховано особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, за яким скарг на нього не надходило, одружений, має малолітню дитину, 2013 року народження, на обліку у лікаря психіатра, нарколога не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 66 КК України, не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання, згідно зі ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо колишнього подружжя.

Відповідно до правил призначення покарання, закріплених ч. 2 ст. 50, ч. 2 ст. 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та повинно бути необхідним та достатнім для такого виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим, так і іншими особами.

Так, з урахуванням всіх обставин справи, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_9 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 91-1 КК України в інтересах потерпілого від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов`язаного з позбавленням волі, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів, зокрема, згідно п. 5 ч. 1 зазначеної статті - направлення для проходження програми для кривдників.

З метою необхідності зміни насильницької поведінки обвинуваченого у майбутньому та формування у нього неагресивної моделі поведінки у стосунках, як з потерпілою, так і з оточуючими, суд вважає, що до обвинуваченого ОСОБА_9 слід застосувати обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників строком на три місяці.

Такий обмежувальний захід із покладенням обов`язку буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров`я його та оточуючих, а призначене судом покарання та обмежувальні заходи у своїй сукупності будуть необхідними і достатніми для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Щодо заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 до обвинуваченого ОСОБА_9 про відшкодування 96 000 грн моральної шкоди та стягнення 8 000 грн понесених витрат за проведення психологічного дослідження при діагностиці моральної шкоди потерпілої, суд встановив таке.

Враховуючи присутність психологічно-травмуючих факторів та об`єктивну неможливість осягнути в повній мірі рівень моральних страждань (спричинених неправомірними діями відповідача), цивільний позивач звернулась до експертної установи - Лабораторії діагностики моральної шкоди з метою визначення завданої моральної шкоди. Згідно висновку вищезазначеної експертної установи №03-03-25 від 09.03.2025 потерпілій ОСОБА_7 завдана моральна шкода внаслідок умисних дій ОСОБА_9 . За результатами експертизи колегіально проведеної спеціалізованою громадською організацією «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» моральна шкода ОСОБА_7 оцінюється в 96 000 (дев`яносто шість тисяч) гривень 00 копійок.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У пунктах 5, 7, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, розмір моральних страждань визначається з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача чи інших обставин.

Оцінивши в сукупності обставини кримінального провадження, встановлено, що у зв`язку із ушкодженням здоров`я, заподіяним вчиненням ОСОБА_9 кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, потерпілій ОСОБА_7 була завдана моральна шкода, що полягала душевних стражданнях, негативних емоціях, психічних переживаннях, що призвело до лікування.

Виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення та його наслідків, ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнала потерпіла, глибини емоційних переживань через завданий фізичний та психологічний біль, інші обставини, що мають істотне значення, зокрема тривалість страждань, істотність вимушених змін у способі життя потерпілої, докладання значних зусиль для відновлення способу та стану свого життя, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявленого цивільного позову потерпілої ОСОБА_7 і стягнення з обвинуваченого на її користь спричиненої моральної шкоди в розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. Відповідно до ч. 1 ст. 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Відповідно до ст. 118 КПК України до процесуальних витрат належать витрати на залучення експертів.

Згідно з наданого потерпілою платіжною інструкцією №9371-4290-9255-9288 від 03.03.2025 ОСОБА_7 понесено витрати за проведення психологічного дослідження при діагностиці моральної шкоди на суму 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Таким чином, процесуальні витрати, пов`язані з оплатою за проведення психологічного дослідження при діагностиці моральної шкоди потерпілій слід покласти на обвинуваченого ОСОБА_9 , оскільки це було зумовлено розглядом кримінального провадження щодо вчиненого обвинуваченим кримінального проступку. Відтак необхідно стягнути з обвинуваченого на користь ОСОБА_7 8 000 грн за за проведення психологічного дослідження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_9 не обирався.

Питання речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України застосувати до ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обмежувальний захід, поклавши на нього обов`язок пройти програму для кривдників протягом 3 (трьох місяців).

Попередити ОСОБА_9 про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 390-1 КК України за умисне ухилення від проходження програми для кривдників.

Речові докази:

DVD-R диск із записом слідчого експерименту та флеш-накопичувач із записом у будинку Огієвських - залишити у матеріалах кримінального провадження;

дзеркало у пластиковій рамі, яке передано потерпілій на відповідальне зберігання - залишити у користуванні ОСОБА_7 .

Цивільний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 витрати на проведення комплексної психолого-соціальної експертизи №03-03-25 моральної шкоди потерпілої в розмірі 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок.

Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги на нього через Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_19