Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №734/5080/24 — Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/734/60/26 Справа № 734/5080/24

В И Р О К

іменем України

17 березня 2026 року селище Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 42020270300000049від 29.07.2020 року відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Володимир-Волинський Волинської області, українця, громадянина України, не одруженого, не працюючого, раніше не судимий, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, який прибув у відрядження на навчання з військової частини НОМЕР_1 , перебуваючи на посаді курсанта 5 навчальної механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , проходячи військову службу в умовах особливого періоду, діючи з прямим умислом, з мотивів небажання виконувати обов`язки військової служби та з метою тимчасово незаконного ухилення від неї, у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 4, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1-3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, не маючи на те поважних причин, діючи з прямим умислом та з метою тимчасово ухилитися від військової служби, знаючи про те, що повинен проходити військову службу за контрактом, в умовах особливого періоду, у військовій частині НОМЕР_2 , враховуючи стан у Державі, незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, став на шлях злочинної діяльності, у зв`язку з чим, 14.07.2020 близько 08 год 00 хв, без відповідного дозволу командування та поважних на те причин, самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 , яка дислокується у АДРЕСА_2 , та до 14.08.2020 включно проводив час на власний розсуд, не пов`язаний з проходженням військової служби, до лікувальних закладів, органів місцевого самоврядування, військового управління з приводу подальшого проходження військової служби не звертався.

У подальшому, 15.08.2020 солдат ОСОБА_4 , усвідомивши протиправність своїх дій щодо самовільного залишення військової частини, самостійно прибув до розташування військової частини НОМЕР_1 .

Будучи допитаним у судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, підтвердив обставини, вказані у обвинувальному акті, та показав, що після укладання контракту проходив військову службу у військовій частини НОМЕР_1 , з якою був відряджений до військової частини АДРЕСА_2 на навчання. У зв`язку з народженням дитини хотів з`їздити додому, але його не відпустили. Тоді він 14.07.2020 самовільно залишив військову частину по поїхав додому. 15.08.2020 добровільно повернувся до військової частини НОМЕР_1 . Висловив кире каяття у скоєному та просив суворо не карати.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників процесу судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності його позиції немає, останньому роз`яснено, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 4 ст. 407 КК України – самовільне залишення військової частини військовослужбовцем (крім строкової служби), вчинене в умовах особливого періоду, крім воєнного стану (в редакції закону на момент вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до ч. 1 ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_4 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 КК України обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_4 , не встановлено.

При цьому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину) та особу винного, який на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст.89 КК України не судимий. З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 407 КК України у виді позбавлення волі. При цьому враховуючи особу винного та інші обставини справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_4 без відбуття покарання, а тому, застосувавши статтю 75 КК України, звільнити його від призначеного покарання з випробовуванням із іспитовим строком, поклавши обов`язки, встановлені ст. 76 КК України. На думку суду таке покарання буде необхідне та достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Цивільний позов в межах кримінального провадження не заявлений.

Судові витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувати за відсутністю потреби.

Керуючись ст.ст. 368 та 374 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 4 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Згідно ст. 75 КК України засудженого ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) рік.

На підставі ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 не застосовувати.

Вирок може бути оскаржено в апеляційному порядку до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст. 376 ч. 6 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя