Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №485/270/26 — Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/270/26

Провадження №2-а/485/3/26

РІШЕННЯ

іменем України

12 березня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Бодрової О.П.,

за участю секретаря судового засідання Камінського Б.О.,

представника позивача Риженка Д.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Риженко Денис Олегович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

установив:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

16 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» (судом зареєстровано 17 лютого 2026 року)до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Риженко Денис Олегович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому представник позивача просить визнати протиправною та скасувати постанову №12/2511/КОВ від 28.11.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 25 листопада 2025 року ОСОБА_1 було затримано працівниками поліції для перевірки документів, в ході якої було встановлено, що позивач перебуває «у розшуку», у зв`язку з чим його було доставлено до РТЦК, направлено на ВЛК та 29.11.2025 видано військово-обліковий документ. 06 лютого 2026 року позивач дізнався про те, що його банківська картка була заблокована. Звернувшись до Суворовського ВДВС у місті Херсоні позивач дізнався про відкрите виконавче провадження, щодо примусового стягнення з позивача штрафу, який було накладено постановою відповідача №12/2511/КОВ від 28 листопада 2025 року по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, яка була складена т.в.о. начальника відповідача. У постанові зазначено, що 25.11.2025 позивач перебуваючи у місті Херсон в громадському місті по вул.Куліка/просп.Незалежності не мав при собі військово-облікових документів, ні в паперовому, ні в електронному вигляді, що було виявлено працівниками поліції при перевірці документів, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізацію, вчинене в особливий період, що підтверджується даними Єдиного державного електронного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та виявлено протоколом 25.11.2025. Копію постанови позивач не отримував. Вважає, що оскаржувану постанову винесли без участі та відома позивача.

У відзиві на позов від 23 лютого 2026 року представник відповідача Сорокіна В.Г. просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що на момент перевірки, у позивача військово-обліковий документ був відсутній, про що складено протокол, в якому позивач надав пояснення, що «приписне знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ». Вказане свідчить про те, що позивач не заперечував того факту, що дійсно не мав при собі військово-облікових документів. Окрім того, ОСОБА_1 було роз`яснено його права та обов`язки, а також повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 28.11.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . На розгляд справи останній не з`явився, будь яких заперечень та пояснень не надав /а.с.21-26/.

Інші процесуальні дії у справі

Суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області своєю ухвалою від 17 лютого 2026 року відкрила провадження у справі та призначила судовий розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання /а.с.14-15/.

Позиція учасників справи у судовому засіданні

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав наведених у ньому. Додатково зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не містить підпису ОСОБА_1 , тобто його було складено у відсутність останнього. Належних доказів на можливість представлення інтересів ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 до суду не надано. Окрім того, зазначив що під час перевірки військово-облікових документів має бути здійснено фото-, відеофіксацію такої перевірки, однак у матеріалах справи відсутні такі докази.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причини неявки суду не повідомив.

Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд зважає на таке.

Суд встановив, що 25.11.2025 уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо ОСОБА_1 було складено протокол №2478 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , будучи військовозобов`язаним, в порушення вимог ч.4 ст.20 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в умовах особливого періоду, перебуваючи 25.11.2025 по АДРЕСА_3 в громадському місці, не мав при собі військово-облікових документів, що було виявлено співробітниками поліції під час перевірки документів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію під час воєнного стану в умовах особливого періоду.

Постановою №12/2511/КОВ у справі про адміністративне правопорушення від 28 листопада 2025 року, яку складено ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та на нього накладено штраф у сумі 17000 грн.

29 листопада 2025 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , видано військово-обліковий документ №121020200680170900001, за якого останній придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, ОЗ, охорони, на підставі довідки ВЛК при КП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. О.С.Лучанського» ХМР від 26.11.2025 №2025-1126-1306-2794-0 гр.ІІ ст.39в, 19б, 4в. підлягає повторному огляду 26.11.2026. Військово-обліковий документ видано керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 .

Згідно постанови головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Жайворонок Н.І. від 06 січня 2026 року, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать ОСОБА_1 . Арешт накладено на підставі постанови №12/2511/КВО від 28.11.2025 виданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , про стягнення з ОСОБА_1 штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.

Відповідно ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними чи призовниками законодавства про військовий обов`язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, , про неявку на виклик у військовий комісаріат, (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).

Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач порушив приписи ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Згідно з частиною 1 статті 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила військового обліку визначені (надалі Правила) у Додатку № 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (надалі Порядок № 1487), прийнятою на виконання вимог ч. 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно із пп. 2 п. 1 Правил призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідач стверджував у відзиві на позов про те, що позивач не мав при собі та не пред`явив військово-обліковий документ військовозобов`язаного на вимогу що було виявлено працівниками поліції при перевірці документів.

Відповідно до ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

У примітці до цієї норми вказано, що вимоги, зазначені у частині шостій статті 22, щодо здійснення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024 згідно із Законом № 3633-IX від 11.04.2024.

Згідно з пп. 52-53 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.

У разі коли під час перевірки військово-облікового документа встановлено, що особа перебуває на військовому обліку в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ чи розвідувальних органах, процес фото- і відеофіксації пред`явлення такими особами документів не здійснюється.

Застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначається Міноборони, а органами та підрозділами поліції - МВС.

Всупереч імперативній вимозі ч. 2 ст. 77 КАС України відповідач не надав відеозапис, який підтвердив би факт непред`явлення військово-обліковий документу військовозобов`язаного.

З огляду на наведене, відповідач не довів факту дотримання чинного законодавства при перевірці військово-облікового документу позивача, що свідчить про незаконність та необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 тощо КУпАП, ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не надав належних та допустимих доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачем інкримінованого правопорушення.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).

Утім, ІНФОРМАЦІЯ_5 не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред`явлення позивачем 25.11.2025 військово-облікового документу.

Отже, із наведеного вбачається, що відповідачем не виконано вимогу законодавця, оскільки не було здійснено обов`язкову вимогу фото-відео фіксації процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням приладів та засобів відеофіксації. Більше того, відсутній будь-який документ про відсутність у позивача військово-облікового документа (окрім протоколу про адміністративне правопорушення та постанови), що у свою чергу не являється доказом у справі.

ЄСПЛ поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. ЄСПЛ зазначає, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (рішення у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008).

У той же час у ч. 3 ст. 62 Конституції України наголошується, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки позивач заперечує порушення ним вимог ч.6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а інших доказів вчинення останнім відповідного адміністративного правопорушення відповідачами не надано, у той час як доказування (а так само обвинувачення) не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведена правомірність винесення оскаржуваної постанови, оскільки викладені у ній обставини належними та допустимими доказами в розумінні ст. 251 КУпАП та ст. 72 КАС України не підтверджені.

Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

У контексті наведеного, суд звертає увагу, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень (в даному випадку – працівником поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, у зв`язку з чим вважає за необхідне скасувати оскаржувану постанову та закрити відповідну справу про адміністративне правопорушення, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.

Щодо судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Суд установив, що під час звернення з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 532,48 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На прохання позивача суд не стягує з відповідача сплачений позивачем судовий збір.

Керуючись ст. 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 286, 295, 297КАС України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Риженко Денис Олегович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності – задовольнити.

Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.11.2025 № 12/2511/КОВ про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 17 000 гривень.

Справу про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП -закрити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 16 березня 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Суддя О.П.Бодрова