Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №572/1660/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 572/1660/25

Провадження № 22-ц/4815/462/26

Головуючий у Сарненському районному суді

Рівненської області: суддя Березень Ю.В.

Рішення суду першої інстанції

(повний текст) проголошено:

о 12 год. 55 хв. 19 листопада 2025 року

у м. Сарни Сарненського району Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Боймиструк С.В., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: учасники справи та їх представники в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2026 року у цивільній справі за позовом представника ОСОБА_1 – адвоката Сидорук Ольги Василівни до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні,

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року у суд через свого представника – адвоката Сидорук О.В. звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 з червня 2022 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що з листопада 2005 року вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу із ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Від сімейних відносин ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася дочка ОСОБА_4 , батьком якої у свідоцтві про народження значиться ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби, у бойовій обстановці, під час виконання бойових завдань з відсічі і стримування російської збройної агресії внаслідок обстрілу ствольної артилерії противника вогневої позиції п`ятнадцятої артилерійської батареї п`ятого артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 поблизу с. Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області ОСОБА_3 загинув .

Щодо необхідності встановленого юридичного факту у судовому порядку, то посилалася на її право на отримання одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_3 , з яким проживала однією сім`єю.

Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2025 року відмовлено представнику ОСОБА_1 – адвокату Сидорук О.В. в позові до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , Міністерства оборони України про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 .

Роз`яснено ОСОБА_1 , що для захисту невизнаного права вона вправі звернутися до відповідачів із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , з яким вони проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, оскільки цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Міністерство оборони України розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

У поданій апеляційній скарзі Міністерство оборони України, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і відмовити у позові повністю.

Обґрунтовуючи її, зазначалося про незгоду із висновками суду щодо встановлення права ОСОБА_1 на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_3 , з яким вони проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою. Звертає увагу на те, що при вирішенні спору про наявність в особи права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги застосуванню підлягає закон, чинний на момент виникнення права на отримання такої допомоги. Тому це право визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Зокрема, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги має один із подружжя, який не одружився вдруге, і утриманці загиблого (померлого).

Вважає, що проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення деяких прав і обов`язків, в т.ч. права спільної сумісної власності на майно, проте виплата одноразової грошової допомоги законом передбачена саме для одного з подружжя. Отже, висновки суду про наявність у ОСОБА_1 права на призначення і виплату одноразової грошової допомоги суперечать ст. 161 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", постановам Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі №140/4695/22, від 06 липня 2022 року у справі №809/1346/17.

Крім того, зверненню до адміністративного суду з позовом передує звернення особи до суб`єкта владних повноважень, за наслідками розгляду до якого особа набуває права оскаржити до суду адміністративної юрисдикції рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. При цьому не допускається об`єднання в одне провадження вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, та оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, адже ці вимоги підсудні судам різних юрисдикцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, щорішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року у справі №572/2899/23, яке набрало законної сили 17 жовтня 2024 року, встановлено факт постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 з листопада 2005 року до часу відкриття спадщини в АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про народження від 10 жовтня 2012 року серії НОМЕР_2 , виданого виконавчим комітетом Ремчицької сільської ради Сарненського району Рівненської області, батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що встановлено свідоцтвом про смерть від 19.06.2023 серії НОМЕР_3 , виданим Сарненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Сарненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №370.

Як причину смерті військовослужбовця ОСОБА_3 зазначено наявність травм, отриманих ним 13 червня 2023 року під час виконання бойового завдання, пов`язаного з захистом Батьківщини, що підтверджується актом службового розслідування та витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 200 від 19 липня 2023 року, лікарським свідоцтвом про смерть № 1564 від 15 червня 2023 року.

19 вересня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_5 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_5 із заявою про виплату одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю її батька - ОСОБА_3 , який був військовослужбовцем.

Відомості про письмове звернення ОСОБА_1 до відповідачів із вимогою про виплату їй одноразової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 позивачем та її представником не надано, проте згідно з доводами позовної заяви про відмову у прийнятті документів відповідачем було заявлено в усній формі.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 41 Закону №2232-ХІІ передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII.

Закон №2011-XII у редакції на дату загибелі військовослужбовця відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною першою ст. 16 Закону №2011-XII встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

За правилами частини першої ст. 161 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Частиною 3 ст. 162 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України (статтю 16-2 доповнено пунктом 3 згідно із Законом №2489-IX від 29.07.2022, застосовується з 24.02.2022).

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указами Президента України протягом періоду з 24 лютого 2022 року по цей час продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.

Згідно з ч.ч. 6, 8, 9 ст. 163 Закону №2011-XIІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначається Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Відповідно до пункту 3, підпункту 1 п. 4, п. 5, п. 10 Порядку №975 у редакції, чинній на дату загибелі військовослужбовця, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого);свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); документів (відповідних сторінок за наявності), що посвідчують особу (паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту) членів сім`ї, з даними про прізвище, ім`я та по батькові (за наявності) особи, до яких внесено відомості про реєстрацію місця проживання, та довідку про реєстрацію місця проживання (у разі коли відомості про реєстрацію місця проживання до таких документів не внесені); свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні); постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку смерті (контузії, травми або каліцтва), захворювання.

У разі наявності рішення суду, яке набрало законної сили, з питань призначення та виплати одноразової грошової допомоги члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується допомога, подають уповноваженому органові документи, копії документів, зазначені в абзацах другому-шістнадцятому згаданого пункту, та копію відповідного рішення суду.

За своєю природою одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті) військовослужбовця має компенсаторний характер, яка спрямована матеріально підтримати, наскільки це можливо, членів сім`ї (батьків, дітей, дружину) та утриманців загиблого військовослужбовця після втрати близької людини (годувальника).

Отже, одноразова грошова допомога виплачується: 1) членам сім`ї військовослужбовця; 2) якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21.

Коло осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця, визначене статтею 161 Закону №2011-XII, а саме: члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (редакція статті 161, що була чинна на дату смерті військовослужбовця).

Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є те, чи належить позивачка до членів сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, які відповідно до статті 161 Закону №2011-XII мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, застосовуючи положення статей 1, 3 Сімейного кодексу України, зазначила, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки та відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі №290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судовому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Факт спільного проживання позивача з померлим військовослужбовцем однією сім`єю з листопада 2005 року по день смерті встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 17 вересня 2024 року у справі №572/2899/23.

У подальшому законодавець Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги" від 09.12.2023 №3515-IX виклав статтю 16-1 Закону №2011-XII у редакції, в якій відповідно до пункту 4 цієї статті передбачив, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позивач звернулась до відповідача із усним зверненням про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю її чоловіка як дружина загиблого, на що відповідач запропонував надати документи на підтвердження її знаходження на утриманні позивача.

В подальшому вона звернулась в суд з позовом, в якому просила встановити факт її перебування на утриманні загиблого відповідно до Закону №2011-XII.

Судом попередньої інстанції звернуто увагу, що у справі №572/2899/23 встановлено, що позивач проживала з ОСОБА_3 до моменту його смерті однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, вони вели спільне господарство, разом виховували їх спільну дитину. Тому відсутня необхідність встановлення іншого факту – перебування на утриманні загиблого немає, а, отже, ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту порушеного права. З цих міркувань їй правильно відмовлено у задоволенні позову про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 .

Щодо доводів апеляційної скарги про хибність висновків суду про роз`яснення позивачу права на звернення та зобов`язання відповідачів вчинити певні дії, то з ними колегія суддів погоджується.

Так, у постанові Верховного Суду від 02 черпня 2022 року у справі № 602/1455/20 зазначено, що відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За цих обставин апеляційний суд зауважує, що ОСОБА_1 при зверненні до суду заявлялася виключно вимога про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_3 . Між тим, суд першої інстанції роз`яснив позивачу право на звернення до відповідачів із заявою про виплату одноразової грошової виплати та зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 розглянути заяву ОСОБА_1 , прийнявши рішення з урахуванням правової оцінки суду, про що зазначив у мотивувальній і резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Тобто суд всупереч принципу диспозитивності цивільного судочинства вийшов за межі пред`явленого ОСОБА_1 позову.

Разом з тим не заслуговують на увагу аргументи заявника про неправильне застосування судом норми ст. 161 Закону України "Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей", адже на час загибелі ОСОБА_3 та на час звернення ОСОБА_1 із позовом до суду діяли різні редакції цієї статті. Наведені твердження Міністерства оборони України спростовуються висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №120/17960/23, про те, що Держава має забезпечити рівні та справедливі соціально-правові гарантії для усіх членів сімей військовослужбовців, що загинули (померли) через виконання ними обов`язків військової служби.

В іншій частині покликання автора апеляційної скарги на помилковість оскаржуваного рішення колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio – дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Підставою для зміни оскаржуваного рішення відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, що призвели до частково помилкового вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 19 листопада 2026 року змінити, виключивши із мотивувальної і резолютивної частин висновки та вказівки про роз`яснення ОСОБА_1 , що для захисту невизнаного права вона вправі звернутися до відповідачів із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 , з яким вони проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, оскільки цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, а також про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , Міністерства оборони України розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки суду.

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.В.Боймиструк

Н.М.Ковальчук