Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №570/1569/23 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року

м. Рівне

Справа № 570/1569/23

Провадження № 22-ц/4815/397/26

Головуючий у Рівненському районному суді

Рівненської області: суддя Гнатущенко Ю.В.

Ухвалу суду першої інстанції

(повний текст) постановлено:

24 листопада 2025 року у м. Рівне

Рівненської області

без фіксування судового засідання звукозаписувальними

технічними засобами

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

за участі: ОСОБА_1 та її представника – адвоката Зражевської Яни Олегівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мельничук Марина Степанівна; про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 10 квітня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду і відкрито загальне позовне провадження у справі №570/1569/23 за її позовом до ОСОБА_3 про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15 вересня 2023 року клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Зражевської Я.О. задоволено.

Замінено ОСОБА_3 як первісного відповідача на належного відповідача – ОСОБА_2 .

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 27 грудня 2023 року заяву ОСОБА_2 задоволено.

Залучено до участі у справі приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мельничук М.С. як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 22 березня 2024 року закрито підготовче провадження у справі.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мельничук М.С.; про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним.

Провадження у справі 570/1569/23 закрито.

Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

У серпні 2025 року ОСОБА_1 подано заяву щодо перегляду та скасування ухвали про закриття провадження і перегляду за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 24 листопада 2025 року поновлено строки, що були пропущені з поважних причин, на подання заяви щодо перегляду та скасування ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року щодо закриття провадження і перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд та скасування ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року щодо закриття провадження і перегляду за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мельничук М.С.; про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним та залишено відповідне судове рішення - ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року - в силі.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, що полягало у порушенні норм процесуального права і фактично у невідповідності висновків суду обставинам справи, просить її скасувати, направивши справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом обставин ставлення у судовому засіданні ОСОБА_2 до вимог позивача і подальшого пред`явлення нею позову. Так, при розгляді справи за її позовом до відповідача, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мельничук М.С.; про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним ОСОБА_2 наполягала на тому, що вона не заявляє своїх спадкових прав на спадкове майно ОСОБА_4 , не перешкоджає ОСОБА_1 у прийнятті спадщини. Після спливу строків для прийняття спадщини з`ясувалося, що відповідач не подавала до нотаріуса жодних заяв, а тому заявник як спадкоємець прийняла спадщину, отримала відповідне свідоцтво про право на спадщину і відмовилася від позову. При цьому у своєму відзиві на позовну заяву відповідач вказувала про відсутність факту порушення прав позивача як спадкоємця, а також визнала клопотання про зняття арешту зі спадкового майна на користь позивача.

Між тим, через три місяці після закриття провадження у цій справі ОСОБА_2 пред`явила позов до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини на підставі оспорюваного заповіту, провадження у справі за яким відкрито Рівненським районним судом 15 квітня 2025 року.

Тому вважає, що наведені обставини є нововиявленими, оскільки вони були відсутні на момент розгляду позову ОСОБА_1 і у зв`язку із цим виник новий спір щодо спадкового майна. Тобто є істотними обставинами, які не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не погоджується із твердженнями про відсутність нововиявлених обставин як підстави для перегляду оскаржуваної ухвали, адже судом їх розтлумачено за власним внутрішнім переконанням і без врахування норми ст. 423 ЦПК України, зроблено їх помилкову правову оцінку, неправильно проаналізовано відповідні докази, які свідчать на її користь.

Звертає увагу, що якби ці обставини були відомі особам, які беруть участь у справі, під час судового розгляду, то зміст судового рішення був би іншим.

З огляду на зазначені обставини недодержаними є норми ч.ч. 1, 2 ст. 423, п. 1 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 424, ч. 1 ст. 425, п. 6 ч. 3 ст. 426, ч. 2, п. 2 ч. 3 ст. 429, ст. 259 ЦПК України.

Щодо покликань суду на наявну судову практику та міжнародну практику, то вона не стосується справи, оскільки кожна справа є індивідуальною, має свої особливості і неможливо при вирішенні усіх справ виходити із єдиних процесуальних алгоритмів.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року, що набрала законної сили, прийнято відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мельничук М.С.; про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним.

Провадження у справі №570/1569/23 закрито.

Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

На а.с. 12 т. 2 міститься копія підписаної 04 квітня 2025 року позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький І.С.; про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом. До позову долучено відповідні письмові докази.

Ухвалою Рівненського районного суду Рівненської області від 15 квітня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 і відкрито провадження у справі №570/1547/25 за її позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький І.С.; про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вважаючи, що внаслідок пред`явлення у квітні 2025 року ОСОБА_2 позову до ОСОБА_1 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький І.С.; про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом виникли нові обставини, які були відсутні на момент розгляду справи №570/1569/23 за її позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області Мельничук Марина Степанівна; про встановлення факту неусвідомлення спадкодавцем значення своїх дій (неможливості керувати своїми діями) на момент складання заповіту через наявність психічної хвороби та визнання заповіту недійсним, 19 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про поновлення строку на подання заяви щодо перегляду судового рішення за новивиявленими обставинами і про перегляд ухвали Рівненського районного суду Рівненської області від 23 грудня 2024 року за нововиявленими обставинами.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із відсутності правових і фактичних підстав для задоволення заяви, адже наведені ОСОБА_1 обставини не є нововиявленими. Так, той факт, що ОСОБА_2 усупереч своїй попередній позиції при розгляді справи №570/1569/23, провадження у якій закрито, звернулася з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: приватний нотаріус Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Сохацький І.С.; про визнання додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом і визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом не свідчить про існування нововиявлених обставин у розумінні ст. 423 ЦПК України, адже не спростовують факти, які були покладені в основу ухвали Рівненського районного суду від 23 грудня 2024 року, і не можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, яку надано у цій ухвалі.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Визначені законодавчо як нововиявлені, ці обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. Такі обставини мають бути відповідним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Оскільки обставини, на існування яких покликається ОСОБА_1 , не є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи, тому у задоволенні заяви в частині перегляду ухвали місцевого суду за новивиявленими обставинами відмовлено.

Щодо пропущеного строку на подання заяви про перегляд ухвали суду першої інстанції за нововиявленими обставинами, то суд погодився із доводами заявника, поновивши процесуальний строк з огляду на наявність поважних причин та з метою реалізації права доступу ОСОБА_1 до правосуддя.

З такими висновками погоджується колегія суддів.

Згідно зі ст.ст. 423, 429 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу. У разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд:

1) ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду;

2) постановляє ухвалу - якщо переглядалася ухвала суду;

3) приймає постанову - якщо переглядалася постанова.

Верховний Суд за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з підстави, визначеної пунктом 2 частини третьої статті 423 цього Кодексу, приймає постанову.

Судове рішення, прийняте за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, видається або надсилається учасникам справи у порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.

З висновку Верховного Суду, що викладений у постанові від 31 травня 2023 року у справі 3357/7886/18, видно, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у спарві, то зміст судового рішення був би іншим.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пунктом 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини можуть підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, що висловлена у постанові від 25 травня 2021 року у справі №752/4995/17, стверджується, що нововиявленою обставиною є не факт ухвалення судового рішення, не саме це рішення як юридичний факт, а обставина, яку в ньому встановив суд.

Сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами – це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №826/20239/16).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як указував Європейський суд з прав людини у рішенні від 18 листопада 2004 року у справі "Pravednaya v. Russia" № 69529/01, § 27, 28, процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.

Приходячи до висновку про відхилення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги те, що під час розгляду справи №570/1569/23 ОСОБА_1 особисто невимушено відмовилася від позову до ОСОБА_2 , а наслідки закриття провадження у справі їй було роз`яснено судом. Ухвала суду про це не оскаржувалася і набрала законної сили.

Особисті переконання ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 в судовому засіданні фактично погоджувалася із вимогами позивача, покликаючись на відсутність порушеного нею права і її запевнення, що вона не прийматиме спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , не мають жодного юридичного значення для прийняття судом її відмови від позову.

Отже, не мають правового взаємозв`язку між собою цей факт і факт звернення в подальшому ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Тобто обставини, на які посилається ОСОБА_1 , не є і не можуть бути тими істотними для справи обставинами, що не були встановлені Рівненським районним судом та не були і не могли бути відомі сторонам на час розгляду справи (п. 1 ч. 2 ст. 423 ЦПК України).

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні процесуального питання до застосування не підлягають норми права, на застосуванні яких наполягала заявник, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Згідно із ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Також відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції" національні суди повинні зазначити з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатись наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що нехтування судом доречних аргументів сторони є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Підставою для залишення оскаржуваної ухвали без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при її постановленні.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського районного суду Рівненської області від 24 грудня 2025 року – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 17 березня 2026 року

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків