Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №388/119/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/116/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Кнуров О. А.

Категорія - 172-7 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Ткаченко Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Кропивницького апеляційного суду Ткаченко Л.Я., розглянувши у порядку апеляційного перегляду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого на час подій інкримінованих правопорушень виконуючим обов`язки начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двохсот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п`ятдесят) грн. 00 коп.,

За участі:

прокурора – Зинов`єва М.В.,

захисника – Гончаренка В.О., (в режимі відеоконференції),

особи, яка притягається до адміністративної

відповідальності – ОСОБА_1 , (в режимі відеоконференції),

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно постанови Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2026 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, за таких обставин.

ОСОБА_1 виконуючи обов`язки начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області, тобто будучи суб`єктом на якого відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а саме, державним службовцем, - перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів, здійснюючи оцінку власної роботи для визначення собі конкретного розміру надбавки перед підписанням подання «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам, крім керівника за інтенсивність праці» за серпень 2024 року від 20.08.2024 № 207/11-28-56-18 стосовно себе, - у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомив не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізналася про наявність у нього реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника.

Крім того, ОСОБА_1 виконуючи обов`язки начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області, тобто будучи суб`єктом на якого відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а саме, державним службовцем, - у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилося у підписанні подання «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам, крім керівника за інтенсивність праці» за серпень 2024 року від 20.08.2024 № 207/11-28-56-18 стосовно себе, при цьому не утримався від здійснення оцінки власної роботи та внесення пропозицій щодо визначення собі конкретного розміру надбавки.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову судді районного суду скасувати, а провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 172-7КУпАП.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що висновки суду першої інстанції про те, що під час підписання подання про встановлення надбавки для працівників, крім керівника Долинської ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області (у тому числі собі) була наявна суперечність між приватним інтересом та його службовими повноваженнями, а про наявність реального конфлікту інтересів у встановленому законом порядку він не повідомляв, на вимогах закону не ґрунтуються.

З матеріалів справи вбачається, що подання було погоджено керівництвом Головного управління ДПС у Кіровоградській області, яке координує діяльність відповідних підрозділів, а також затверджено начальником Головного управління ДПС у Кіровоградській. Розмір надбавки був визначений на підставі управлінського рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області, яке відповідним листом було доведено до структурних підрозділів.

Згідно подання начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС У Кіровоградській області Ткаченко Олени №204/11-28- 56-18 від 15.08.2024 р. про встановлення надбавки, для працівників, крім керівника за інтенсивність праці Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області за серпень 2024 року, сума фонду для виплат надбавки становить 20% від фонду визначеного відповідно до п.3.10 Порядку, а саме для старшого державного інспектора Іванова Олександра Григоровича та головного державного інспектора Колісник Тетяни Миколаївни.

Таким чином його право на надбавку за інтенсивність праці за серпень 2024 року прийнято не ним, а начальником Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС У Кіровоградській області Ткаченко О.В.

Згідно наказу ГУ ДПС у Кіровоградській області №370-о від 31.07.2024 р. на нього покладено виконання обов`язків начальника Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області з 19 серпня по 02 вересня 2024 року.

20.08.2024 року до Долинської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області надійшла доповідна записка начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера ГУ ДПС у Кіровоградській області Мерещенко Олени за №163/11-28-10-33, зі змісту якої вбачається, що у зв`язку зі зміною відсотку надбавки за інтенсивність праці терміново необхідно надати оновлене подання до відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Кіровоградській області. Розрахунковий відсоток надбавки за інтенсивність праці становить 40%.

20.08.2024 р. на виконання вказаної вимоги ним, як виконуючим обов`язки начальника Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області до Головного управління ДПС У Кіровоградській області направлено подання начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області №207/11-28-56-18 про встановлення надбавки, для працівників, крім керівника за інтенсивність праці Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області за серпень 2024 року, сума фонду для виплат надбавки становить 40% від фонду визначеного відповідно до п.3.10 Порядку, а саме для старшого державного інспектора ОСОБА_1 та головного державного інспектора Колісник Тетяни Миколаївни.

Таким чином 40% надбавки за інтенсивність праці за серпень 2024 року йому визначено не самостійно, а Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, а тому в даному випадку конфлікт інтересів взагалі відсутній, а у нього, як виконувача обов`язків начальника Долинської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області відсутні були дискреційні повноваження щодо визначення остаточного розміру заохочувальних виплат за серпень 2024 року для працівників Долинської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Тобто, підписання подання є лише формальною дією з його боку на виконання своїх обов`язків, а не особистим рішенням. Відповідно, реальний конфлікт інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у нього, під час виконання обов`язків начальника Долинської ДПІ ТУ ДПС у Кіровоградській області при підписанні подання про встановлення надбавки, - відсутній, а виконання службовою особою наявних у неї повноважень не може бути підставою для притягнення її до відповідальності.

Апелянт зазначає, що склад адміністративного правопорушення заст. 172-7 КУпАП є тоді, коли особа усвідомлювала про наявність реального конфлікту інтересів, проте не повідомила про нього та вчинила дії чи прийняла рішення в умовах такого конфлікту інтересів.

Водночас, матеріалами справи не доведено, що він усвідомлював протиправний характер своєї дії, передбачав його шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання таких наслідків.

Таким чином самі по собі протоколи про адміністративне правопорушення, складені щодо нього, не можуть бути доказом його вини, хоча норми КУпАП і визнають протокол у якості доказу в справах про адміністративні правопорушення, однак таке є порушенням принципу верховенства права, загальних засад правосуддя та практики Європейського Суду з прав людини, оскільки протокол - це лише форма викладу адміністративного звинувачення, де може бути лише перелік обвинувачення правопорушника, а сам протокол не є доказом його вини.

Суд першої інстанції в порушення вимог ст. 278 КУпАП на зазначені недоліки протоколів про адміністративні правопорушення належної уваги не звернув, а тому за вказаних обставин апелянт вважає його вину не доведеною поза розумним сумнівом.

З огляду на наявні в справі докази, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, за обставин, викладених як у протоколах про адміністративні правопорушення, так і у постанові суду першої інстанції, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для притягнення його до адміністративної відповідальності, встановлено не було, і такі відсутні у матеріалах справи. При цьому всі можливості для усунення сумнівів вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі та зробити беззаперечний і однозначний висновок про наявність підстав для притягнення за наведених обставин його до адміністративної відповідальності за ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, що є підставою у відповідності до вимог п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника Гончаренка В.О., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення прокурора Зінов`єва М.В., який зазначив про необґрунтованість апеляційних вимог, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення виходячи з наступного.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зазначені обставини встановлюються у відповідності до ст. 279 КУпАП, зокрема, шляхом повного та всебічного дослідження доказів, якими відповідно до ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Постанова суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 повністю відповідає зазначеним вище вимогам.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини 1статті 3 цього Закону, зобов`язані:

1) вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів;

2) повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно;

3) не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів;

4) вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Положеннями частини 1статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Положеннями частини 2статті 172-7 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Оскільки зазначені норми матеріального закону є бланкетними, тобто відсилають до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які визначають правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень, то у протоколах присутнє посилання на порушення вимог п. 1-4 ч. 1ст. 28 ЗУ «Про запобігання корупції», згідно яких особи, зазначені у п. 1, 2 ч. 1ст. 3 цього Закону, крім іншого, зобов`язані: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального , потенційного конфлікту інтересів;повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - НАЗК чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Аналіз диспозиції ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП дає можливість встановити, що чинним законодавством передбачено відповідальність за вчинення наступних діянь:

1) неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів;

2) вчиненні дій чи прийнятті рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

При цьому відповідно до ч. 2 Примітки до ст. 172-7 КУпАП зазначається, що у цій статті під реальним конфліктом інтересів слід розуміти суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Таким чином, у ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень (реальний конфлікт інтересів), а також за вчинення дій чи прийняття рішень в умовах наявності у особи суперечності між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень чи вчинення певних дій.

Як вбачається з вищевикладених положень, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, нерозривно пов`язана з таким елементом як приватний інтерес, його суперечність з службовими повноваженнями, внаслідок чого виникає реальний конфлікт інтересів. Слід зауважити, що реальний конфлікт інтересів має бути чітко вираженим, конкретизованим та простежуватися на основі визначення того, який приватний інтерес переслідує особа у даному випадку, та яким чином цей приватний інтерес вступає у суперечність з службовими інтересами.

У свою чергу реальний конфлікт інтересів безпосередньо впливає на рівень об`єктивності та неупередженості особи при прийнятті рішень, вчиненні або не вчиненні певних дій, що відносяться до її службових або представницьких повноважень. Тобто, реальний конфлікт інтересів перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з прийнятим рішенням, внаслідок чого останнє не може вважатися неупередженим та об`єктивним.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції» - приватний інтерес - будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв`язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Крім того, ознакою об`єктивної сторони зазначених правопорушень є саме реальний, а не потенційний конфлікт інтересів, тобто саме суперечність між приватним інтересом та службовими повноваженнями особами. Потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об`єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання вказаних повноважень. Крім того, це також визначає ступінь впливу цієї суперечності на прийняття рішення чи вчинення дії, який повинен мати об`єктивний вираз, а також часовий взаємозв`язок між прийняттям рішення та наявністю певних ознак, що мають місце при цьому.

Тобто відмінність між цими поняттями полягає в тому, що для встановлення факту реального конфлікту інтересів недостатньо констатувати існування приватного інтересу, який потенційно може вплинути на об`єктивність або неупередженість прийняття рішень, а слід безпосередньо встановити, що, по-перше, приватний інтерес наявний, по-друге, він суперечить службовим чи представницьким повноваженням, а по-третє, така суперечність не може вплинути, а реально впливає на об`єктивність чи неупередженість прийняття рішень чи вчинення дій.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, можливе лише за сукупності умов: наявності у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; повноважень на прийняття рішення; факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об`єктивність або неупередженість рішення.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що ОСОБА_1 виконуючи обов`язки начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області, тобто будучи суб`єктом на якого відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а саме, державним службовцем, - перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів, здійснюючи оцінку власної роботи для визначення собі конкретного розміру надбавки перед підписанням подання «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам, крім керівника за інтенсивність праці» за серпень 2024 року від 20.08.2024 № 207/11-28-56-18 стосовно себе, - у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомив не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли дізнався про наявність у нього реального конфлікту інтересів безпосереднього керівника.

Крім того, ОСОБА_1 виконуючи обов`язки начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області, тобто будучи суб`єктом на якого відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», а саме, державним службовцем, - у порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, що виразилося у підписанні подання «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам, крім керівника за інтенсивність праці» за серпень 2024 року від 20.08.2024 № 207/11-28-56-18 стосовно себе, при цьому не утримався від здійснення оцінки власної роботи та внесення пропозицій щодо визначення собі конкретного розміру надбавки.

В суді першої інстанції та в апеляційному суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні адміністративних правопорушень не визнав. Зазначав, що дійсно наказом ГУ ДПС у Кіровоградській області №370-о від 31.07.2024 на нього було покладено виконання обов`язків начальника Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області з 19 серпня по 02 вересня 2024 року. При цьому рішення про наявність у нього права на надбавку за інтенсивність праці було прийнято не ним, а начальником Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС У Кіровоградській області ОСОБА_2 у поданні № 204/11-28-56-18 від 15.08.2024 про встановлення надбавки, для працівників, крім керівника за інтенсивність праці Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області за серпень 2024 року, у розмірі 20% йому як старшому державному інспектору Іванову О.Г.

20.08.2024 до Долинської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області надійшла доповідна записка начальника відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку - головного бухгалтера ГУ ДПС у Кіровоградській області Олени Мерещенко за № 163/11-28-10-33, зі змісту якої вбачалося, що у зв`язку зі зміною відсотку надбавки за інтенсивність праці терміново необхідно надати оновлене подання до відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ ДПС у Кіровоградській області. Розрахунковий відсоток надбавки за інтенсивність праці становить 40%.

20.08.2024 на виконання вказаної вимоги ним, як виконуючим обов`язки начальника Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області до Головного управління ДПС у Кіровоградській області направлено подання начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області №207/11-28-56-18 про встановлення надбавки, для працівників, крім керівника за інтенсивність праці Долинської ДПІ Головного управління ДПС У Кіровоградській області за серпень 2024 року, а саме 40% для нього як старшого державного інспектора ОСОБА_1 .

Таким чином 40% надбавки за інтенсивність праці за серпень 2024 року йому визначено не ним самостійно, а Головним управлінням ДПС у Кіровоградській області, а тому вважає, що у даному випадку конфлікт інтересів взагалі відсутній, і у нього, як виконувача обов`язків начальника Долинської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області відсутні були дискреційні повноваження щодо визначення остаточного розміру заохочувальних виплат за серпень 2024 року для працівників Долинської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області.

Також зазначив, що підписання подання є лише формальною дією з його боку на виконання своїх обов`язків, а не особистим рішенням. Відповідно, реальний конфлікт інтересів у розумінні Закону України «Про запобігання корупції» та ч. 1 ст. 172-7, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП у нього, під час виконання обов`язків начальника Долинської ДПІ ГУ ДПС у Кіровоградській області при підписанні подання про встановлення надбавки, - відсутній.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.

Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що суддя районного суду у відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно, всебічно і об`єктивно з`ясував обставини справи та дослідив наявні у ній докази, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушеннь, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП, підтверджується наступними доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 11/26 від 08.01.2026, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 виконуючи обов`язки начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області, перебуваючи в умовах реального конфлікту інтересів, при встановленні собі надбавки за інтенсивність праці за серпень 2024 року не повідомив безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів;

- протоколом про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією № 12/26 від 08.01.2026, у якому зафіксовано, що ОСОБА_1 виконуючи обов`язки начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів шляхом підписання подання «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам, крім керівника за інтенсивність праці» за серпень 2024 року від 20.08.2024 № 207/11-28-56-18 стосовно себе;

- наказом начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 19.01.2021 № 248-о яким ОСОБА_1 з 19.01.2021 призначено на посаду старшого державного інспектора Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області;

- наказом в.о. начальника Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 31.07.2024 № 370-о про покладення на ОСОБА_1 старшого державного інспектора Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області обов`язків начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області;

- поданням «Про встановлення надбавки за інтенсивність праці працівникам, крім керівника за інтенсивність праці» за серпень 2024 року від 20.08.2024 № 207/11-28-56-18 за підписом виконуючого обов`язків начальника Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області Іванова О.Г., яким внесено пропозицію щодо визначення старшому державному інспектору Долинської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Кіровоградській області надбавки у розмірі 40 %.

На переконання апеляційного суду, вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб, а тому будь-які сумніви у їх достовірності та істинності у апеляційного суду відсутні.

Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону №1700-VII та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, та у разі доведеності вчинення таких дій підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1700-VII особи, зазначені у пунктах 1 і 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону зобов`язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

З огляду на те, що хоча оцінка роботи та розмір надбавки ОСОБА_1 були визначені начальником податкового органу ОСОБА_3 у поданні № 204/11-28-56-18 від 15.08.2024 у розмірі 20%. Проте, за наявності можливості визначення розміру надбавки виходячи із розрахункового відсотку надбавки за інтенсивність праці - 40 % (тобто у межах до 40 %) відповідно до доповідної записки від 20.08.2024 № 163/11-28-10-33, - ОСОБА_1 оцінив свою роботу за серпень 2024 року та визначив розмір надбавки у максимально можливому розмірі. При цьому ОСОБА_1 неповідомив про наявність реального конфлікту інтересів по завершенню наступного робочого дня з моменту, коли останній дізнався про наявність у нього реального конфлікту, чим вчинив адміністративне правопорушеня, передбачене ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, яке виразилося у прийнятті рішення в умовах реального конфлікту інтересів - у момент підписання подання від 20.08.2024 № 207/11-28-56-18.

Апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що підписання подання є лише формальною дією з його боку на виконання своїх обов`язків, а не особистим рішенням, апеляційним судом не приймаються до уваги.

Відповідно до методичних рекомендації НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції - конфлікт інтересів виникає у випадку, коли керівник структурного підрозділу, керівник органу, підприємства подає пропозицію (у формі письмового подання чи іншим чином) щодо розміру стимулюючих виплат для себе, а безпосередньо рішення про встановлення стимулюючих виплат приймає суб`єкт призначення/керівник вищого рівня. У цьому випадку особа не приймає рішення про встановлення стимулюючих виплат та їх розмір, а ініціює таке питання перед особою, яка уповноважена на прийняття відповідного рішення.

Оскільки особа не може об`єктивно оцінити власну роботу, при внесенні пропозицій щодо розміру премії чи надбавки для себе між її приватним інтересом, що полягає у бажанні отримати стимулюючу виплату у вищому розмірі, та службовим повноваженням виникає суперечність, яка впливає на її об`єктивність при вчиненні зазначених дій, що є реальним конфліктом інтересів.

У цьому випадку ОСОБА_1 повинен був утриматись від підписання подання, a також вчасно повідомити безпосереднього керівника про наявність у нього реального конфлікту інтересів. Тобто, ОСОБА_1 був зобов`язаний вжити всіх необхідних заходів, спрямованих на запобігання реального конфлікту інтересів, чого ним здійснено не було.

Також не приймаються до уваги апеляційні доводи ОСОБА_1 про те, що матеріалами справи не доведено, що він усвідомлював протиправний характер своєї дії, передбачав його шкідливі наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання таких наслідків. Умисел ОСОБА_1 полягав у тому, що він, будучи ознайомлений із вимогами Закону про обов`язки, заборони та обмеження, навмисно і протиправно їх порушив. Усвідомлюючи свої обов`язки про необхідність повідомляти про наявність у нього реального конфлікту інтересів, не вчиняти дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів свідомо їх не дотримався. Невиконання і порушення вимог Закону є об`єктивним наслідком та результатом його діяння.

Із змісту оскаржуваної постанови суду першої інстанції вбачається, що при прийнятті рішення суд повно, об`єктивно та всебічно проаналізував зібрані по справі докази, дав їм належну оцінку та дійшов правильного й законного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у справі доказах.

Враховуючи викладене, висновок суду про доведеність належними та допустимими доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами, а тому є законним та обґрунтованим.

Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень за ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів.

Оцінюючи сукупність наявних у справі доказів, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні доводи ОСОБА_1 щодо відсутності в його діях ознак правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були б підставами для її скасування та постановлення по справі нової постанови про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1, 2 ст. 172-7 КУпАП, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як не встановлено і істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Долинського районного суду Кіровоградської області від 02 лютого 2026 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Л.Я. Ткаченко