Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №711/11038/25 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/11038/25

Номер провадження2/711/401/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Черкаси, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій, з урахуванням позовної заяви в новій редакції, що була подана на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_2 згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси на утримання дитини ОСОБА_3 , 2015 року народження, щомісячно на 1/6 частку всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття (вхідний №47217/25, а.с.2-4, 23-25).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09 вересня 2024 року був розірваний. У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 02 вересня 2024 року в справі №711/5890/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25.07.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

07 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 уклав шлюб із ОСОБА_5 . У шлюбі в них народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з цим, позивач робить висновок, що окрім старшого сина ОСОБА_7 , на якого він сплачує аліменти, на його утриманні є ще дружина ОСОБА_8 , яка на даний час не працює, та малолітня дитина ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене, позивач констатує, що оскільки на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 разом із малолітнім сином ОСОБА_3 тому, керуючись ст.192 СК України, позовні вимоги про зменшення розміру стягнення з позивача аліментів, є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків (а.с.19-20).

10 грудня 2025 року позивачем ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку було подано квитанцію про сплату судового збору, а також позовну заяву в новій редакції від 08 грудня 2025 року (а.с.23-25).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнення аліментів; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та на підставі позовної заяви в новій редакції про зменшення розміру стягнення аліментів на утримання дитини від 08 грудня 2025 року; призначено підготовче засідання о 09 год 30 хв 07 січня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.27-28).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 07.01.2026 відкладене підготовче засідання до 10 год 00 хв 21.01.2026 (а.с.45).

Підготовче засідання, що було призначене о 10 год 00 хв 21.01.2026 не відбулося у зв`язку з неявкою сторін про що секретарем судового засідання складена відповідна довідка (а.с.52), а також надходженням від них заяв про відкладення підготовчого засідання (а.с.47, 50).

27 січня 2026 року відповідачем ОСОБА_2 подані письмові пояснення, у прохальній частині яких цей учасник справи просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Письмові пояснення грунтуються на тому, що матеріальний стан позивача, з часу стягнення аліментів, покращився про що свідчить набуття ним у власність автомобіля Ford Focus, 2015 року випуску, що мало місце 22.02.2025.

Також відповідач звертає увагу суду, що згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19.01.2026 боржником ОСОБА_1 , то матеріальний стан останнього не погіршився, а є стабільним з часу стягнення аліментів і до теперішнього часу.

Крім того відповідач погоджується з тим, що сімейний стан позивача порівняно з тим, що був на час ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, змінився. Проте позивач належних, допустимих доказів щодо зміни, а саме: погіршення матеріального стану з часу ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, суду не надав.

У цьому контексті відповідач звертає увагу суду, що з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 19.01.2026, вбачається, що за цей період часу матеріальний стан позивача не погіршився, а з урахуванням купівлі автомобіля позивачем, то його матеріальний стан тільки покращився.

Також відповідач констатує, що відсутність у позивача заборгованості по сплаті аліментів свідчить про наявність у нього можливості утримувати як сина ОСОБА_7 , 2015 року народження, так і сина ОСОБА_9 , 2025 року народження.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09.02.2025 закрито підготовче провадження у справі № 711/11038/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів та призначено розгляд справи по суті о 09 год 10 хв 10 березня 2026 року (а.с.68).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві в новій редакції, що була подана до суду на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху. Просив суд ухвалити рішення, яким зменшити розмір аліментів, які стягуються на користь ОСОБА_2 згідно рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси на утримання дитини ОСОБА_3 , 2015 року народження, щомісячно на 1/6 частку всіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття.

Додатково повідомив, що після вирахування з його грошового утримання аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , лишається 30000 грн, з яких: 1500 грн – 1700 грн (у літній період) та 3500 грн – 3700 грн (в опалювальний період) підлягають сплаті у рахунок вартості житлово-комунальних послуг; 10000 грн на рік підлягають сплаті у рахунок погашення кредиту, що був оформлений за час перебування в шлюбі з відповідачем; 5000 грн – 7000 грн позивач перераховує нинішній дружині для її власних потреб; 10000 грн – витрати на сина ОСОБА_9 . Також позивач не заперечив факт придбання ним у лютому 2025 року автомобіля Ford Focus, 2015 року випуску, орієнтовною вартістю 10000 доларів США, додатково пояснивши, що кошти на його придбання були отримані за рахунок продажі автомобіля марки Subaru, який був придбаний під час перебування в шлюбі з відповідачем.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні, що відбулося 10.03.2026, проти задоволення позовних вимог заперечила з підстав, що викладені у письмових поясненнях. Додатково повідомила, що позивач придбав автомобіль 22 лютого 2025 року, що, на переконання відповідача, свідчить про поліпшення майнового стану позивача. Також відповідач звернула увагу суду на те, що наразі вона разом із сином ОСОБА_7 винаймає житло в м. Черкаси, а син часто хворіє у зв`язку з чим потребує грошових коштів на його утримання.

10 березня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 20 хв 17 березня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію позивача, висловлену як письмово, так і під час проголошення вступного слова, а також процесуальну позицію відповідача, що висловлена як письмово, так і проголошена під час вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що сторони, починаючи з 04.06.2011, перебували у шлюбі, який рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09 вересня 2024 року у справі №711/5887/24, що набрало законної сили 10.10.2024, був розірваний. У шлюбі в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).

Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 04.06.2011 до 10.10.2024, встановлена рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 09.09.2024 у справі №711/5887/24, що набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає під час розгляду цивільної справи №711/11038/25.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02 вересня 2024 року в справі №711/5890/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 липня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Суд перевірив факт набрання рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.09.2024 у справі №711/5890/24 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 03 жовтня 2024 року (реєстраційний номер рішення: 121310057).

Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Не зважаючи на те, що стороною позивача не долучено до матеріалів позовної заяви свідоцтва про народження ОСОБА_3 , проте у судовому засіданні, що відбулося 10.03.2026, відповідач ОСОБА_2 не заперечила того юридичного факту, що в шлюбі із позивачем у них народився син ОСОБА_7 .

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав ставити під сумнів існування того юридичного факту, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , що видане 07.11.2024 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив, що 07.11.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_10 був укладений шлюб, який цього ж дня був зареєстрований означеним органом державної реєстрації актів цивільного стану. У зв`язку з укладенням шлюбу, ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 » (а.с.6).

Також із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , що видане 17.09.2025 відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_8 народився син ОСОБА_9 (а.с.5).

Крім того з довідки Черкаського ОЦЗ №202507250047727 від 25.07.2025 суд встановив, що дружина позивача ОСОБА_8 не перебуває на обліку як така, що шукає роботу та не зареєстрована як безробітна у Державній службі зайнятості (а.с.7).

Із довідки військової частини НОМЕР_3 №44/ФЕС від 17.11.2025 суд встановив, що позивач ОСОБА_1 за період з травня до листопада 2025 року отримав грошове забезпечення в розмірі 301 588,84 грн, з яких 74 266,24 грн – утримані аліменти (а.с.8).

Із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, що підготовлений державним виконавцем Першого ВДВС у м. Черкаси КМУ МЮ (м.Київ) Погорнюк І.В., суд встановив, що, станом на 19 січня 2026 року, заборгованість зі сплати аліментів у позивача відсутня (а.с.59).

Також із довідки ТСЦ МВС №7141 №31/31/7141/31-аз-74-2026 від 15.012026 суд встановив, що ОСОБА_1 , починаючи з 22.02.2025, є власником автомобіля Ford Focus, 2015 року випуску (а.с.60).

Аналізуючи означені підстави позову з призми досліджених матеріалів цивільної справи, а також положень чинного законодавства і правових висновків щодо практики їх застосування, що викладені у постановах Верховного Суду, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч 1, 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч.2 ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-III від 26.04.2001).

Статтею 180 Сімейного кодексу України (далі – СК України) передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст.181 СК України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, аналіз положень ч.3 ст.181 СК України у взаємозв`язку із ч.1 ст.192 того ж Кодексу дає підстави для висновку, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів отримувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів та/або зміна його сімейного стану можуть бути підставами для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних правовідносин.

Також аналіз означених положень матеріального права дає підстави для висновку, що перелік підстав, зокрема для зменшення розміру аліментів, не є вичерпним, однак вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті платника аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15.05.2006 роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, аналізуючи, викладені вище норми СК України, а також керівні роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, суд робить висновок, що, під час вирішення спору про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів, а також те, що така зміна суттєво впливає на його змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 від першого шлюбу, як на підставу для зменшення розміру аліментів, посилався на зміну його сімейного стану, а саме: народження ІНФОРМАЦІЯ_5 сина ОСОБА_9 , а також на те, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 , яка на даний час не працює у зв`язку з народженням дитини та доглядом за нею.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) та від 03 липня 2024 у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24) зроблено правовий висновок щодо правильності застосування положень ст.192 СК України, відповідно до якого зміна сімейного стану позивача, а саме: народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. У конкретному випадку позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом, у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Суд враховує, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК) та, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму.

Допустимість доказів означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, що вказано у ст.76 ЦПК України.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 основного Закону України.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз`яснено, що, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Із безпосередньо досліджених у судовому засіданні письмових доказів суд встановив, що надані позивачем докази для доведення позовної вимоги про зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 від першого шлюбу, не підтверджують того юридичного факту, що внаслідок укладення позивачем шлюбу із ОСОБА_5 та народження в означеному шлюбі сина ОСОБА_9 , тобто через зміну сімейного стану платника аліментів, позивач не має об`єктивної змоги сплачувати аліменти у розмірі, визначеному рішенням суду.

Частиною 4 ст.12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У зв`язку з цим, суд констатує, що така підстава позову як народження у позивача іншої дитини – сина ОСОБА_9 , для зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 від першого шлюбу, не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а відповідно і не може бути оцінена судом як підстава для задоволення позову.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що згідно довідки військової частини НОМЕР_3 №44/ФЕС (а.с.8), щомісячно із грошового забезпечення позивача як військовослужбовця вираховуються аліменти на утримання сина ОСОБА_7 в розмірі від 10 526,68 грн до 10 646,38 грн. Водночас, у судовому засіданні позивач повідомив суду, що розмір грошових коштів, що ним витрачається із грошового забезпечення на утримання сина ОСОБА_9 , складає 10000 грн/місяць. Таким чином, як син позивача ОСОБА_7 , так і його син ОСОБА_9 , щомісячно фінансово забезпечені позивачем фактично на одному рівні.

Що стосується твердження позивача, для зменшення розміру аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_7 від першого шлюбу, як те, що на його утриманні перебуває дружина ОСОБА_8 , то суд зазначає про таке.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, позивач доказів тому юридичному факту, що ОСОБА_8 як його дружина перебуває на утриманні саме позивача, що є об`єктивною перешкодою у сплаті аліментів на утримання сина ОСОБА_7 від першого шлюбу в розмірі, що визначений судовим рішення, суду не надав.

Водночас сам факт укладення позивачем шлюбу із ОСОБА_8 не є безумовною і самостійною підставою для застосування до спірних правовідносин положень ст.192 СК України, оскільки саме на позивача покладений процесуальний обов`язок доведення перед судом тих обставин, що зміна сімейного стану платника аліментів суттєво впливає на можливість останнього сплачувати аліменти на утримання дитини від першого шлюбу в розмірі, що визначений рішенням суду

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що і означена вище підстава позову не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи, а відповідно судом відхиляється як недоведена належними і допустимими засобами доказування.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача ОСОБА_2 , що викладені у письмових поясненнях, в частині щодо відсутності правових підстав для зменшення розміру аліментів, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому підлягають врахуванню під час ухвалення судового рішення.

Водночас суд дійшов висновку про відхилення заперечень відповідача проти задоволення позову з призми покращення матеріального стану позивача як платника аліментів з огляду на придбання ним автомобіля у лютому 2025 року, оскільки підставами позову позивачем визначено народження сина ОСОБА_9 , що мало місце ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також перебування дружини ОСОБА_12 на його утриманні у зв`язку з народженням дитини, тобто обставини, які виникли задовго після набуття у власність транспортного засобу марки Ford Focus.

Ураховуючи наведене, а також приймаючи до уваги те, що позивач належних і допустимих доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги, суду не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на переконання суду, не є достатніми для зменшення, визначеного судовим рішенням розміру аліментів, та слугувати самостійними підставами для зменшення їх розміру не можуть, а також те, що розмір аліментів згідно судового рішення не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами СК України, тому суд дійшов висновку, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів немає.

Інші обставини, які, на переконання позивача, свідчать про необхідність зменшення розміру аліментів, що стягуються на утримання сина ОСОБА_7 , ані в позовній заяві, ані під час проголошення вступного слова та судових дебатів, позивачем суду не повідомлено, тому суд немає процесуальної можливості їх проаналізувати і надати їм правову оцінку з призми положень, передбачених ст.192 СК України.

За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої квитанції АТ «Акцент-Банк» від 05.12.2025 (а.с.22) судом встановлено, що позивачем понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,40 грн.

Оскільки суд позовні вимоги визнав необгрунтованими тому, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, понесені ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору мають бути покладені на сторону позивача.

Керуючись ст.180, 192 СК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 133, 141, 244, 258, 259, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

відмовити в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складене 17 березня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , місце перебування як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 .

Головуючий: О. В. Петренко