Рішення від 10 березня 2026 р. у справі №308/15859/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15859/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Бедьо В.І., за участю секретаря судового засідання Малиновської І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Ужгород за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою представника позивача Міньковської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмежено відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання,-

В С Т А Н О В И В:

21.10.2025 року через АТ «Укрпошта» ТОВ «Він Фінанс» в особі передставника Міньковської А.В. звернулося з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з вимогою про стягнення коштів нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в період з 24.02.2019 року до 24.02.2022 року в сумі 74 779,51 грн., з яких 52 961,29 грн. - сума інфляційних втрат; 21 818,22 грн. - сума 3% річних та 3 028,00 грн. - судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.03.2008 року між АКБ «Форум» (правонаступник ПАТ «Банк Форум», 11.12.2007 р. між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги, на підставі Протоколу №1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», товариство набуло нової назви ТОВ «Він Фінанс») та ОСОБА_1 Кредитний договір № 0139/08/26-Z, за умовами якого ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США під 13% річних на строк до 02.03.2018 р. Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.12.2011 р. у справі №2-6887/11 позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість в розмірі 242 203,47 грн. Вказану заборгованість відповідачі погасили 07.02.2025р.

Таким чином, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не були виконані перед ТОВ «Він Фінанс» вчасно за рішенням, а тому кредитор вправі за прострочення боржником виконання грошового зобов`язання застосовувати відповідальність згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України та стягнути вказані суми з позичальника та поручителя.

Заяви (клопотання) учасників справи.

05.11.2025 року через АТ «Укрпошта» ТОВ «Він Фінанс» в особі передставника Міньковської А.В. подано до суду заяву про усунення недоліків, яка зареєстрована канцелярією 12.11.2025 року за Вх. 55883.

07.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником Позивача подано заяву про розгляд справи без участі.

14.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником Відповідача-1, Відповідача-2 Андрейчуком О.М. подано клопотання про відкладення розгляду справи з наданням доступу до матеріалів справи для ознайомлення.

23.01.2026 року через систему «Електронний суд» представником Відповідача-1, Відповідача-1, Відповідача-2 ОСОБА_3 подано до суду відзив на позовну заяву, зміст якого зводиться до того, що відповідачі вважають даний позов необгрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення, стверджує що після повного погашення заборгованості перед Позивачем, у квітні 2025 року Відповідачі звернулися до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом про визнання іпотеки (права іпотеки) припиненим та припинення обтяжень. Рішенням суду від 09.09.2025 р. у справі №308/4889/25 позов задоволено повністю. Вказує, що згідно п.15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Відповідачі, просять суд застосувати строк позовної давності до викладених у позові вимог, відзив підтримує та просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Вважають, що визначений судом 15-ти денний строк на подання відзиву було пропущено з поважних причин. Просять поновити строк на подачу відзиву, у задоволенні позовних вимог відмовити.

29.01.2026 року через АТ «Укрпошта» представником Позивача ОСОБА_4 подано до суду відповідь на відзив, зареєстровано канцелярією 03.02.2026 року за Вх. 6484. Зміст якого зводиться до того, що надані Позивачем докази у своїй сукупності є належними, допустимими та достатніми для підтвердження стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, отримання та використання Відповідачем кредитних коштів, а також неналежного виконання ним взятих на себе зобов`язань. Зазначає, що Відповідач помилково стверджує, що рішення суду про припинення іпотеки у 2025 році нібито свідчить про відсутність будь-яких зобов`язань перед Позивачем. Наголошує на тому, що вимоги стосуються періоду з 24.02.2019 по 24.02.2022, а саме те, що норма про звільнення від ст.. 625 ЦК України під час війни була введена пізніше і стосується прострочень, що виникли або тривали у період дії воєнного стану, але вона не може анулювати вже сформовану заборгованість за три роки, що передувала війні.

18.02.2026 року через систему «Електронний суд» від представника Відповідача-1, Відповідача-1, Відповідача-2 надійшло заперечення на відповідь на відзив, зміст якого зводиться до того, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (назва до перейменування на «ТОВ «ВІН ФІНАНС») під час розгляду справи №308/4889/25 від 09.09.2025 р. про припинення іпотеки жодним чином не заперечувало щодо відсутності/наявності заборгованості ОСОБА_1 , ОСОБА_5 перед товариством, хоча предметом спору було питання відсутності непогашених зобов`язань та відповідно припинення іпотеки та обтяжень, пов`язаних з відсутністю боргу, в тому числі нарахованого по ст.625 ЦК України. Також, Позивач у відповіді на відзив надає оцінку п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та їх застосування у даному спорі. Однак, Позивач свідомо уникає п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України. Щодо твердження Позивача про те, що він «Не просить про поновлення, а констатує факт зупинення строку законом». Однак, з вересня 2025 року (на момент звернення до суду з даним позовом) у Позивача вже діяв строк позовної давності, що ним не враховано при зверненні до суду. Відповідачі просять у задоволенні позовних вимог відмовити.

24.02.2026 року через АТ «Укрпошта» представником Позивача Міньковською А.В. подано до суду додаткові письмові пояснення зареєстровано канцелярією 04.03.2026 року за Вх. 12724. Зміст якого зводиться до того, що Позивач вважає заперечення Відповідачів необгрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності за тривале невиконання грошового зобов`язання. Звертає увагу суду на те, що рішення суду про припинення іпотеки лише констатує факт оплати тіла кредиту у 2025 році. Щодо строку позовної давності – період нарахування (2019-2022 рр.) частково припав на час дії карантинних обмежень та воєнного стану, строк позовної давності не закінчився і тому позивач не просив «поновити» строк, оскільки він продовжений законом автоматично. Твердження Відповідачів про те, що на момент вересня 2025 року строк вже діяв, є маніпулятивним ігноруванням норм закону.

У судове засідання представник позивача не з`явився, до суду надіслав заяву, згідно якох просить розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Від представника Відповідача - 1 та Відповідача - 2 надійшла заява про розгляд справи без участі сторони відповідачів, проти задоволення позовних заперечують на підставі доводів та обгрунтувань, наведених у відзиві та запереченні.

У зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Інші процесуальні дії у справі.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2025 року вказана справа передана на розгляд судді Бедьо В.І.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.10.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі, було постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Суд поновлює представнику відповідача строк на подання відзиву, та долучає зазначений відзив по суті справи до матеріалів справи.

За приписами ч. 1 ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. За правилами частини 2 цієї ж статті встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

З огляду на наведені у відзиві та відповіді на відзив обґрунтування, суд вважає за доцільне та необхідне поновити строк для подачі відзиву, забезпечивши таким чином повноту, об`єктивність та всебічність розгляду справи, рівність прав учасників справи, та уникнення таким чином зайвого формалізму, зважаючи на те, що зазначена заяви по суті справи подана з мінімальним порушенням строків їх подачі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані суду докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 05.03.2008 року між АКБ «Форум» (правонаступник ПАТ «Банк Форум») та ОСОБА_1 Кредитний договір № 0139/08/26-Z, за умовами якого ОСОБА_1 отримала в кредит грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США під 13% річних на строк до 02.03.2018 р. В цей же день, з метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між ОСОБА_1 та АКБ «Форум» було укладено Іпотечний договір, посвідчений нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Борисовою О.С. за реєстровим №572, згідно з яким остання передала в іпотеку банку двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 45,1 кв.м., житловою – 27,4 кв.м. Крім того, з метою забезпечення виконання зобов`язань по кредитному договору між ОСОБА_6 та АКБ «Форум» було укладено договір поруки від 05.03.2008.

Згідно рішення Ужгородського міськрайонного суду від 06.12.2011 р. у справі №2-6887/11 позовні вимоги ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість в розмірі 242 203,47 грн. Дане рішення набрало законної сили, сторонами не оскаржувалось. Будь яких інших рішень щодо додаткового стягнення заборгованості з відповідачів немає.

Як встановлено судом, 11.12.2017 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги № 887-Ф (п.2.1), на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0139/08/26-Z від 05.03.2008. На підставі Протоколу №1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», товариство набуло нової назви ТОВ «Він Фінанс».

Судом встановлено, що 07 лютого 2025 року Відповідач-1 ОСОБА_1 здійснила оплату та погасила основну суму заборгованості у розмірі 242 203, 47 грн.

Оскільки судове рішення про стягнення з боржника коштів не виконувалось досить тривалий час, кредитор-позивач вправі вимагати стягнення з боржника сум інфляційних втрат та 3% річних за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до повного його виконання, що відповідає вимогам ст.625 ЦК України.

Судом встановлено, що Кредитним договором № 0139/08/26-Z п. 5.3 встановлено, що сторони домовилися, що невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов`язань по поверненню суми кредиту, сплату процентів та інших зобов`язань, передбачених п. 3.3 цього Договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування Банком Позичальника. а Позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього Банк надає під розписку уповноваженій особі, або надсилає рекомендованим листом Позичальнику письмову вимогу про повернення Позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат Банку, у порядку, визначеному цим Договором, договором застави та чинним законодавством України.

Відповідно до розрахунку інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, яке становить 74 779,51 грн., за період з 24 лютого 2019 року по 24 лютого 2022 року розмір нарахованих інфляційних втрат складає - 52 961,29 грн. та 3% річних – 21 818, 22 грн.

Із прохальної частини поданої позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Він Фінанс» кошти нараховані на підставі ст.. 625 ЦК України у період з 24.02.2019 року до 24.02.2022 року та понесені судові витрати у вигляд ісплаченого судового збору.

Нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). За своєю правовою природою договір, який було укладено сторонами, є договором підряду.

Відповідно до частини першої статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Положеннями статті 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Щодо заміни кредитора у зобов`язанні за Кредитним договором, в силу п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, серед іншого, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 3 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

11.12.2017 року ПАТ ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Довіра та Гарантія» укладено договір відступлення прав вимоги № 887-Ф (п.2.1), на підставі якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0139/08/26-Z від 05.03.2008. На підставі Протоколу №1706 Загальних зборів учасників ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія», товариство набуло нової назви ТОВ «Він Фінанс».

Стаття 516 ЦК України встановлює, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Таким чином, ТОВ «Він Фінанс» з 11.12.2017 року є кредитором у зобов`язанні Відповідача за Кредитним договором.

Щодо визнання іпотеки (права іпотеки) припиненим та припинення обтяжень.

Суд зазначає, що відповідачі посилаються на рішення суду від 09.09.2025 р. у справі №308/4889/25 про припинення іпотеки та обтяжень, стверджуючи, що це підтверджує відсутність заборгованості.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Частиною четвертою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно, погашення основного боргу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є законною підставою для припинення іпотеки.

Стаття 17 Закону України «Про іпотеку» визначає підстави припинення іпотеки: припинення основного зобов`язання; закінчення строку дії іпотечного договору; реалізація предмета іпотеки відповідно до закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення предмета іпотеки (за умов, передбачених законом); інші випадки, передбачені законом.

Тобто рішення суду від 09.09.2025 р. у справі №308/4889/25 офіційно констатує факт припинення іпотеки та зняття обтяжень із майна, що підтверджує виконання кредитних зобов`язань.

Стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період 24.02.2019 – 24.02.2022 є законним, оскільки: вони нараховані до виконання основного боргу; рішення суду про припинення іпотеки не анулює вже нараховану заборгованість за ст. 625 ЦК України.

Щодо строку звернення до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та процентів річних

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачами заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Такий же висновок викладений у формі Правової позиції Верховного Суду України від 23.08.2017р. по справі №3-566гс17: «Якщо судом визнано позовні вимоги обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК і вирішити питання про наслідки такого спливу.»

Предметом позову у справі, що розглядається, є стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 24 лютого 2019 року по 24 лютого 2022 року, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором, у ТОВ «Він Фінанс» утворилася заборгованість у розмірі 242 203,47 грн. Зазначену суму на користь ТОВ «Він Фінанс» стягнув Ужгородський міськрайонний суд рішенням від 06 грудня 2011 року у справі № 2-6887/11. У подальшому вказану заборгованість відповідач погасив 07 лютого 2025 року. Таким чином, з ухваленням рішення про стягнення боргу у 2011 році зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання 07 лютого 2025 року (дата останнього платежу з погашення боргу). Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення до 07 лютого 2025 року. ТОВ «Він Фінанс» пред`явило позов 21 жовтня 2025 року.

Згідно із частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

До того ж у силу вимог частини першої статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) звернула увагу на те, що інфляційні та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов`язання. Тому зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою.

Також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) зауважила, що оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Суд, дослідивши розрахунок 3 % річних, проведений позивачем та пояснень наданих представником позивача щодо порядку нарахування в межах строку позовної давності.

За період з 24.02.2019 - 31.12.2019 року (кількість днів 311) розмір 3 % річних становить 6 191,12 грн. (242203,47 грн. * 3% * 311: 365);

За період з 01.01.2020 – 31.12.2020 року (кількість днів 366) розмір 3 % річних становить 7 266,10 грн. (242203,47 грн. * 3% * 366: 366);

За період з 01.01.2021 – 24.02.2022 року (кількість днів 420) розмір 3 % річних становить 8 361,00 грн. (242203,47 грн. * 3% * 420: 365).

Загальний розмір 3 % за період з 24.02.2019 року до 24.02.2022 року становить 21 818,22 грн.

Суд, дослідивши розрахунок інфляційних втрат, проведений позивачем та пояснень наданих представником позивача щодо порядку нарахування в межах строку позовної давності.

Розрахунок інфляційних втрат.

З 24.02.2019 - 24.02.2022 де ІІС-(ІІ1:100) * (ІІ2:100) *(ІІ3:100) *… (ІІZ:100)

ІІ1 – індекс інфляції за перший місяць прострочення,

ІІZ – індекс інфляцій за останній місяць прострочення.

(100,90 : 100) * (101,00 : 100) * (100,70 : 100) * (99,50 : 100) * (99,40 : 100) * (99,70 : 100) x (100,70 : 100) * (100,70 : 100) * (100,10 : 100) * (99,80 : 100) * (100,20 : 100) * (99,70 : 100) * (100,80 : 100) * (100,80 : 100) * (100,30 : 100) * (100,20 : 100) * (99,40 : 100) * (99,80 : 100) * (100,50 : 100) * (101,00 : 100) * (101,30 : 100) * (100,90 : 100) * (101,30 : 100) * (101,00 : 100) * (101,70 : 100) * (100,70 : 100) * (101,30 : 100) * (100,20 : 100) * (100,10 : 100) * (99,80 : 100) * (101,20 : 100) * (100,90 : 100) * (100,80 : 100) * (100,60 : 100) * (101,30 : 100) * (101,60 : 100) - 1.21866444

Загальний розмір інфляційного збільшення за період з 24.02.2019 року до 24.02.2022 року становить 52 961,29 грн. (242 203,47 * 1.21866444 - 242 203,47)

Інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на спожиті товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Державного комітету статистики України від 14 листопада 2006 року № 519).

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, вони об`єктивно виникають унаслідок знецінення грошових коштів, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати.

Компенсація кредитору інфляційних втрат згідно з положеннями частини другої статті 625 Цивільного кодексу України є мінімальною гарантією захисту його інтересів, яка забезпечує збереження цінності грошових коштів протягом прострочення оплати боржником відповідних товарів, робіт чи послуг.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони, як уже зазначалося, входять до складу грошового зобов`язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Аналіз змісту статей 256, 257 та 261 Цивільного кодексу України в їх сукупності і взаємозв`язку дозволяє зробити висновок, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Як указала Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Таким чином, з огляду на вище наведені правові висновки право позивача на звернення до суду з позовом про стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних мало б обмежуватися останніми трьома роками, які передували поданню такого позову.

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

Законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Водночас під час дії карантину та воєнного стану законодавець застосував нову конструкцію, якою тимчасово доповнив перелік обставин, які впливають на перебіг позовної давності, а саме продовження позовної давності.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19),строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом № 540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 вересня 2023 року у справі № 910/18489/20 (провадження № 12-46гс22).

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд із цим Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року.

Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Суд зазначає, що розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником, не підлягає зменшенню судом.

Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Підсумовуючи, суд зазначає, що в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02 квітня 2020 року, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30 червня 2023 року - на строк дії карантину, а надалі до 29 січня 2024 року - на строк дії воєнного стану), а з 30 січня 2024 року перебіг строку звернення до суду зупинився на строк дії воєнного стану.

Отже, оскільки в цій справі станом на 02 квітня 2020 року позовна давність щодо позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не спливла, то перебіг цього строку є зупиненим і дотепер (внаслідок продовження на строк дії карантину та воєнного стану й подальшого зупинення його перебігу на строк дії воєнного стану).

За таких обставин звернення до суду з позовними вимогами про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних, нарахованих за період з 24 лютого 2019 року по 24 лютого 2022 року, є обґрунтованим. Доводи відповідача про безпідставність нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох процентів річних протягом зазначеного періоду спростовуються викладеними висновками.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмежено відповідальністю «Він Фінанс» про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судові витрати відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України необхідно стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір.

Керуючись ст.ст. 256, 267, 509, 512-514, 516, 525-526, 625 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 268, 354,355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву представника позивача Міньковської Анастасії Володимирівни, яка діє в інтересах Товариства з обмежено відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання задовольнити повністю.

Стягнути солідарно із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), на користь Товариства з обмежено відповідальністю «Він Фінанс» (ЄДРПОУ: 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8) кошти нараховані на підставі ст. 625 ЦК України у період з 24.02.2019 року до 24.02.2022 року, у розмірі 74 779,51 (сімдесят чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять) гривень 51 копійка, з яких сума інфляційних втрат в розмірі 52 961,29 (п`ядесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 29 копійок, 3% річних в розмірі 21 818,22 (двадцять одна тисяча вісімсот вісімнадцять) гривень 22 копійки.

Стягнути в рівних частках з кожного, а саме із ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок тобто по 1 514,00 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) гривень, 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 16.02.2026.

Суддя Ужгородського

Міськрайонного суду

Закарпатської області Бедьо В.І.