Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №307/141/26 — Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/141/26

Провадження № 2/307/58/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Стецюк М.Д., секретар судового засідання Цех Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що шлюб між нею та відповідачем було укладено 01 травня 2014 року та зареєстровано виконавчим комітетом Калинівської сільської ради Тячівського району Закарпатської області, за актовим записом № 13, але шлюб виявився невдалим та 21 серпня 2025 року даний шлюб рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області розірвано. Від даного шлюбу у них народилося двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які проживають разом з нею та знаходяться на її повному утриманні та вихованні. Відповідач виїжджає на сезонні роботи до Чеської Республіки, де отримує не офіційні заробітки, що на місяць становить близько 2500-3000 доларів США, і оскільки він працює неофіційно, то надати суду офіційну інформацію про його доходи вона не може, а сам він приховує від неї їх розмір. Стан здоров`я відповідача задовільний, він молодий за віком, інших непрацездатних осіб на утриманні не має, а тому, вважає, що він спроможний і зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі по 6000 гривень на кожного. Вона проживає у будинку батьків, сама ніде не працює, але інколи виїжджаю на сезонні роботи на короткий термін, оскільки веде догляд за малолітніми дітьми, і їй самій важко утримувати дітей та створити для них нормальні умови для їх духовного та фізичного розвитку. Враховуючи викладене, просить стягувати із ОСОБА_2 на її користь, аліменти на утримання дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі по 6000 гривень на кожного, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення ними повноліття.

19 січня 2026 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відкрито провадження у справі та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач своїм правом щодо подачі відзиву на позовну заяву не скористався.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися, згідно позовної заяви, просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, по дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що сторони з 01 травня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2025 року розірвано (а.с.3-5).

Від даного шлюбу у сторін по справі народилося двоє синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та згідно копій свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 батьком яких значиться відповідач (а.с.6-7).

Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов складеного депутатом Дубівської селищної ради Тячівського району Закарпатської області Я.М.Івачевський від 15 січня 2026 року, встановлено, що позивачка ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 , та проживає разом зі своїми синами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у будинку батьків. Зі слів ОСОБА_1 її колишній чоловік ОСОБА_2 з яким вони розлучилися у серпні 2025 року з весни 2024 року не бере участі у вихованні дітей та матеріальному забезпеченні (а.с.10).

Відповідно до довідки виданої Калинівським старостинським округом №2 Дубівської селищної ради №23 від 15 січня 2026 року відомо, що ОСОБА_1 дійсно зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_1 разом із синами ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Діти знаходять на її утриманні (а.с.11).

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей, передбачений ч. 2 ст. 51 Конституції України та є одним з головних конституційних обов`язків. Такий обов`язок послідовно визначений в сімейному законодавстві.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей.

Статтею 180 СК України, встановлено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі, як це передбачено ч. 1 ст. 184 СК України.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно із ст. 8 ч. 1 Закону України "Про охорону дитинства", кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Частиною 2 ст. 182 СК України, встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

За змістом ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Як роз`яснено в п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Також, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

У відповідності з ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову до досягнення дитиною повноліття, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Згідно до ст. 184 СК України, суд погоджується зі способом визначення аліментів у твердій грошовій сумі, обраним позивачем.

При визначенні розміру аліментів, суд враховує майновий стан відповідача, який є молодим та працездатним за віком, а тому відповідно може виконувати передбачений законом обов`язок щодо утримання дітей, однак при цьому зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів про рівень його доходів, стану здоров`я, наявність на його утриманні інших осіб, непрацездатність, тощо.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачкою не доведено належними доказами розмір фактичних витрат, які вона несе на утримання дітей та відповідно, обґрунтованість заявленою нею до стягнення розміру аліментів.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини, величину прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, а також положення ст. 180 СК України про те, що обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері так і батька, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів на користь позивачки на утримання малолітніх дітей, в розмірі по 3500 гривень, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16 січня 2026 року, і до їх повноліття, оскільки така сума аліментів, на думку суду, повинна забезпечити дітей хоча б найнеобхіднішим.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення підлягає до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Оскільки позивачка, відповідно до вимог статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду, то з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 247, 258-259, 263-265, 430 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання двох синів: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі по 3500 (три тисячі п`ятсот) гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно на кожну дитину, починаючи з 16 січня 2026 року, і до їх повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави на рахунок спеціального фонду Державного бюджету України 1331 (одна тисяча триста тридцять одну) грн. 20 коп. судового збору.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення (складання).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Відомості про учасників справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителька: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , житель: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Повний текст рішення суду складено 17 березня 2026 року.

Суддя М.Д.Стецюк