Вирок від 16 березня 2026 р. у справі №302/6/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/6/26

1-кп/302/54/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2026селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі

головуючого судді ОСОБА_1

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань в селищі Міжгір`я кримінальне провадження, відомості про яке внесені 30 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025078110000127 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пилипець, Міжгірського району Закарпатської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, із професійно-технічною освітою, учасника бойових дій, тимчасово не працюючого, особи з інвалідністю 3-ої групи, не одруженого, раніше судимого за ч. 1 ст. 126 КК України вироком Міжгірського районного суду від 12.02.2025 до покарання у виді громадських робіт строком 160 годин, за ч.1 ст.125 КК України вироком Міжгірського районного суду від 18.03.2025 до покарання у виді громадських робіт строком 60 годин, та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Міжгірського районного суду від 12.02.2025 та призначено остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин, за ч.1 ст.125 КК України вироком Міжгірського районного суду від 24.03.2025 до покарання у виді штрафу 850 гривень (сплачено), за ч.2 ст.125 КК України вироком Міжгірського районного суду від 15.04.2025 до покарання у виді громадських робіт строком 180 годин та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Міжгірського районного суду від 18.03.2025 та призначено остаточне покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин (відбуто), за ст.126-1 КК України вироком Міжгірського районного суду від 26.08.2025 до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік, за ч. 1 ст. 125 КК України вироком Міжгірського районного суду від 17.11.2025 до покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин, на підставі ст. 71 КК України повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.08.2025 та призначено остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 11 (одинадцять) місяців 22 (двадцять два) дні з покладенням обов`язків, передбачених ч. 2 і 3 ст. 59-1 КК України, депутатом не являється, засіб зв`язку моб тел. НОМЕР_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у період з 10.08.2025 по 29.10.2025, діючи з прямим умислом, вчиняв домашнє насильство щодо своєї сестри ОСОБА_5 , а саме: умисне систематичне фізичне та психологічне насильство відносно потерпілої особи, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Так, 10.08.2025, близько 15:30 год ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на подвір`ї будинку АДРЕСА_1 , затіяв сварку із своєю сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою вказаного будинку, в ході якої, діючи умисно, з метою завдати фізичного болю, на ґрунті особистих неприязних відносин, схопив потерпілу за шию та стиснув, після чого наніс їй декілька ударів рукою по обличчю, чим вчинив фізичне та психологічне насильство над останньою, що призвело до її фізичних і психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої.

Зокрема, зазначене підтверджується постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.10.2025 (справа №302/1398/25), відповідно до якої на ОСОБА_4 накладено адміністративне стягнення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП у виді громадських робіт на строк 30 (тридцять) годин.

Окрім цього, 06.10.2025, близько 17.00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`янінні, знаходячись в коридорному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин затіяв словесну сварку із своєю сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , в ході якої, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів руками і ногами по різних частинах тіла, а саме: голові та спині потерпілої.

У результаті своїх дій ОСОБА_4 , згідно з висновком судового-медичного експерта № 88-м від 08.10.2025, спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 у вигляді набряку м`яких тканин на волосистій частині голови в лівій тім`яній ділянці та синець на шкірних покривах лівої лопаточної ділянки. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих, твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути стиснуті пальці в кулак сторонньої особи. Розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» пп. 2.3.5. По давності виникнення вкладаються в час події, яка мала місце 06.10.2025p.. Малоймовірно, що і вище вказані тілесні ушкодження виникли від падіння з висоти власного росту

Своїми діями ОСОБА_4 спричинив фізичне та психологічне насильство щодо потерпілої ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до її фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя.

Зокрема, зазначене підтверджується повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 16.10.2025 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження та вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.11.2025 у справі №302/1485/25.

Не припиняючи свої протиправні дії, 18.10.2025, близько 18.00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в коридорному приміщенні будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин затіяв словесну сварку із своєю сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , в ході якої, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів руками і ногами по різних частинах тіла, а саме: голові та спині потерпілої ОСОБА_5 .

У результаті своїх дій, ОСОБА_4 , згідно з висновком судово-медичного експерта № 91-м від 22.10.2025, спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 у вигляді синця на шкірних покривах поясничної ділянки більше справа, синець на шкірних покривах верхнього квадрата лівої сідниці та синець шкірних покривах верхнього квадрата правої сідниці. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак або ноги сторонньої особи, розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» пп. 2.3.5. По давності вкладаються в час події, яка мала місце 18.10.25 року, окрім синця на шкірних покривах верхнього квадрата правої сідниці (виник пізніше) та могли виникнути при обставинах викладених в даній постанові. Малоймовірно, що дані тілесні ушкодження власного зросту, а є наслідками локальних ударів.

Своїми діями ОСОБА_4 спричинив фізичне та психологічне насильство щодо потерпілої ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до її фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя.

Також, 19.10.2025, близько 13.00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи в стані алкогольного сп`янінні, знаходячись в кімнаті будинку АДРЕСА_1 , на ґрунті особистих неприязних відносин затіяв словесну сварку із сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , в ході якої, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс декілька ударів ногами по спині та сідницях потерпілої ОСОБА_5 .

У результаті своїх дій, ОСОБА_4 , згідно з висновком судового-медичного експерта № 92-м від 22.10.2024 спричинив тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_5 у вигляді синця на шкірних покривах поясничної ділянки більше справа, синця на шкірних покривах верхнього квадрата лівої сідниці та синця на шкірних покривах верхнього квадрата правої сідниці. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів по ударному механізму дії, якими могли бути пальці рук стиснуті в кулак або ноги сторонньої особи, розладу здоров`я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасний розлад здоров`я. Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» пп. 2.3.5. По давності виникнення тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах верхнього квадрата правої сідниці вкладаються в час події, яка мала місце 19.10.25року, могли виникнути при обставинах викладених в даній постанові. Тілесні ушкодження у вигляді синця на шкірних покривах поясничної ділянки більше справа та синця на шкірних покривах верхнього квадрата лівої сідниці, могли виникнути раніше, незадовго до вище вказаної події. Малоймовірно, що дані тілесні ушкодження могли виникнути при падінні з висоти а є наслідками локальних ударів.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив фізичне та психологічне насильство щодо потерпілої ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, що призвело до її фізичних, психологічних страждань та погіршення якості життя.

Зокрема, зазначене підтверджується повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 31.10.2025 у вчиненні ним кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України – умисне легке тілесне ушкодження та вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.11.2025 у справі №302/1485/25.

Окрім того, 29.10.2025, біля 13.00 години, ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, за місцем проживання у АДРЕСА_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх можливі суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті заподіяння тілесних ушкоджень та психологічних страждань, на грунті особистих неприязних відносин затіяв словесну сварку із своєю сестрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканкою АДРЕСА_1 , під час якої, висловлюючись нецензурною лексикою, погрожуючи фізичною розправою, штовхнув останню на підлогу та наніс їй декілька ударів по різних частинах тіла.

Згідно з висновком судово-медичного експерта №94/м від 04.11.2025 на момент судово-медичної експертизи у ОСОБА_5 виявлено: синець на шкірних покривах поперекової ділянки по центру та синець на шкірних покривах правого плеча. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупих, твердих предметів по ударному механізму дії. Розладу здоров?я за собою не потягли і по цій ознаці кваліфікуються, як ЛЕГКІ, що не спричинили короткочасний розлад здоров?я. Наказ №6 МОЗ України від 17.01.1995 року «Правила судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» пп. 2.3.5. За своїм характером вище вказані тілесні ушкодження не вкладаються в час пригоди, яка мала місце 29.10.2025 року, а виникли раніше.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив психологічне насильство щодо потерпілої ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, що виразилося у висловлюваннях нецензурною лексикою, погрозами фізичною розправою та призвело до її психологічних страждань та погіршення якості життя.

Отже, вказаними умисними діями, ОСОБА_4 вчинив домашнє насильство : умисне систематичне фізичне, психологічне насильство, відносно своєї сестри ОСОБА_5 , з якою перебуває у сімейних відносинах, що виразилося у спричиненні їй фізичного болю, словесних образах, погрозах, приниженні її честі та гідності, які викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку, призвели до її фізичних, психологічних страждань, погіршення якості життя, а також спричинили у неї емоційну невпевненість, нездатність захистити себе.

Відтак ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України – домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненому злочині визнав повністю.

Вирішуючи питання щодо обсягу дослідження доказів суд установив, що фактичні обставини справи повністю визнаються учасниками справи, відповідно до їх викладу в обвинувальному акті та не оспорюються ними. При цьому суд з`ясував чи правильно розуміють учасники зміст цих обставин та перевірив добровільність їх позицій.

Суд роз`яснив учасникам справи, що у випадку визнання ними обставин провадження, може бути визнано недоцільним дослідження доказів на підтвердження таких обставин, – в такому випадку сторони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

На підставі частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України, за згодою учасників справи, суд дійшов висновку про недоцільність дослідження доказів щодо фактичних обставин справи, які підтверджують подію кримінального правопорушення та вину ОСОБА_4 у його вчиненні та ніким не оспорюються.

Відповідно до частин третьої й четвертої статті 349 КПК України суд обмежив обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого ОСОБА_4 та дослідженням даних, які характеризують його особу.

Обвинувачений ОСОБА_4 надав суду показання, що повністю визнає свою вину у вчиненні кримінального правопорушення відповідно до обставин, установлених під час досудового розслідування та відображених в обвинувальному акті. Окрім визнання своєї вини, щиро розкаявся й обіцяв суду не порушувати закон в майбутньому. Повідомив, що попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_5 та примирився з нею. Ствердив, що активно сприяв органам досудового розслідування. Пояснив, що раніше вчиняв протиправні діяння внаслідок зловживання алкогольними напоями, яке обумовлено наслідками військової служби й перебування в полоні, через що не міг контролювати свою поведінку. Проте він успішно пройшов курс лікування від алкогольної залежності, внаслідок чого взагалі не вживає алкогольні напої й став на шлях виправлення. Просив суворо його не карати та повідомив про готовність понести призначене покарання.

Суд, розглядаючи кримінальне провадження в межах пред`явленого обвинувачення, належним чином проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України – домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.

У відповідності до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.

Виходячи з загальних засад призначення покарання, принципу його законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації, при призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, дані про особу винного, який раніше судимий за вчинення аналогічного кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, відносно тієї ж потерпілої ОСОБА_5 , водночас позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку психіатра, нарколога та фтизіатра не перебуває. ОСОБА_4 перебував на службі в ЗСУ за призовом під час мобілізації, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, є учасником бойових дій, перебував у полоні, має захворювання, пов`язані з проходженням військової служби, є особою з інвалідністю 3-ої групи

Обставинами, які пом`якшують покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає – щире каяття й активне сприяння в розкритті злочину, а також примирення обвинуваченого з потерпілою.

До обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд відносить вчинення ним кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.

З досудової доповіді Хустського районного сектору філії ДУ "Центр пробації" в Закарпатській області щодо ОСОБА_4 вбачається, що ризик вчинення повторно кримінального правопорушення, як і ризик небезпеки обвинуваченого для суспільства чи окремих осіб оцінюється як високий, що на думку органу пробації свідчить про можливість виправлення його без ізоляції від суспільства, у винятковому порядку.

Прокурор ОСОБА_3 просила призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі строком на один рік та на підставі ст. 71 КК України частково приєднати до нього невідбуту частину покарання за попереднім вироком й призначити йому остаточне покарання за сукупністю вироків у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 1 (один) місяць.

Потерпіла ОСОБА_5 заявою від 17.03.2026 повідомила, що примирилась з обвинуваченим та претензій до нього не має, просила суд його не карати.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України класифікується як нетяжкий злочин, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який притягується кримінальної відповідальності не вперше, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи, відносно тієї ж потерпілої ОСОБА_5 , вчинив кримінальне правопорушення під час відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, при цьому перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння.

Водночас суд бере до уваги, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, є учасником бойових дій, перебував у полоні, має захворювання, пов`язане з проходженням військової служби, є особою з інвалідністю 3-ої групи, ОСОБА_4 на диспансерному обліку у лікаря нарколога, психіатра та фтизіатра не перебуває. Крім того, ОСОБА_4 має постійне місце реєстрації та чітко визначене місце проживання, за яким характеризується позитивно.

З урахуванням тяжкості та обставин вчинення кримінального правопорушення, особи обвинуваченого ОСОБА_4 , його віку, сімейного та матеріального стану, та позиції обвинуваченого, який запевнив суд, що належні висновки для себе зробив та подібного більше не повториться, вину визнав повністю, примирився з потерпілою, в ході судового розгляду активно сприяв встановленню істини по даному кримінальному провадженню, також враховуючи характер діяння і спосіб його вчинення, суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення проти життя та здоров`я особи та який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, беручи до уваги позицію прокурора та позицію потерпілої у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 , яка з обвинуваченим примирилась і претензій до нього не має, обираючи вид покарання з врахуванням положень ч. 2 ст. 65 КК України від менш суворого до більш суворого, суд доходить висновку про необхідність та достатність призначення ОСОБА_4 покарання у виді громадських робіт на максимальний строк, передбачений санкцією ст.126-1 КК України. Суд уважає таке покарання співмірним тяжкості кримінального правопорушення, обставинам його вчинення та особі винного. В інтересах потерпілої від злочину, пов`язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, у виді пробаційного нагляду суд уважає за необхідне застосувати на підставі ст.91-1 КК України до ОСОБА_4 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдника.

Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 засуджений вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.11.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 КК України, з призначенням йому остаточного покарання у виді пробаційного нагляду на строк 11 місяців 22 дні з покладенням обов`язків, передбачених ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

Відповідно до відомостей листа Хустського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області від 26.02.2026 № 327/39/6/1-26, станом на дату ухвалення вироку невідбута частина покарання за попереднім вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області складає 9 місяців 2 дні пробаційного нагляду.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

З приписів ч. 3 ст. 72 КК України вбачається, що лише основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Так, п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України передбачено, що 1 дню обмеження волі відповідає 1 день пробаційного нагляду. Відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України 1 дню обмеження волі відповідає 8 годин громадських робіт. З огляду на наведене 8 годин громадських робіт відповідає 1 дню пробаційного нагляду. Відтак 240 годин громадських робіт відповідає 30 дням пробаційного нагляду.

На момент постановлення цього вироку невідбута частина покарання, призначеного ОСОБА_4 за попереднім вироком від 26.08.2025, складає 9 місяців 2 дні пробаційного нагляду.

Отже, на підставі ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.08.2025, призначивши йому остаточне покарання у виді пробаційного нагляду на строк 10 місяців 1 день з покладенням обов`язків, передбачених ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України.

Згідно з ч. 1 ст. 49-2 Кримінально-виконавчого кодексу України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов потерпілою ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.

Запобіжний захід до ОСОБА_4 не застосовувався.

Речові докази відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 366-371, 373-376, 395, 532 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 240 (двісті сорок) годин.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків, із застосуванням ст. 72 КК України, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднати невідбуту частину покарання за вироком Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.11.2025 та призначити ОСОБА_4 остаточно до відбування покарання у виді пробаційного нагляду на строк 10 (десять) місяців 1 (один) день з покладанням на нього обов`язків, передбачених ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, а саме: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; - виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановки засудженого ОСОБА_4 на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдника на строк 3 (три) місяці.

Вирок може бути оскаржений із підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя: ОСОБА_1