Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №243/1278/26 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Єд. унік. № 243/1278/26

Провадження № 3/243/906/2026

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 березня 2026 року

Суддя Слов`янського міськрайонного суду Донецької області Воронков Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Батальйону патрульної поліції в містах Краматорськ та Слов`янськ УПП в Донецькій області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 581845 від 03.02.2026 року зазначено, що 03.02.2026 року о 09 год. 28 хв. поблизу будинку №21 по вул. Л. Толстого у м. Слов`янську Краматорського району Донецької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217230, д.н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засіданні провину не визнав, та пояснив, що 03.02.2026 року о 09 год. 28 хв. поблизу будинку №21 по вул. Л. Толстого у м. Слов`янську, працюючи в службі таксі він здійснив зупинку транспортного засобу для висадки пасажирів. В це момент до нього підійшли працівники патрульної поліції які звинуватили його у керування транспортним засобом при наявності ознак наркотичного сп`яніння. Оскільки факту зупинки працівниками поліції його транспортного засобу не було, а також за відсутності у нього будь яких ознак наркотичного сп`яніння, він відмовився від проходження огляду. Також вказав, що за декілька хвилин до подій, відображених у протоколі, працівники поліції двічі безпідставно зупиняли його за невідомими причинами, перевіряли документи та оглядали автомобіль. Така поведінка працівників поліції викликала у нього обґрунтовані побоювання фактів провокації з боку працівників поліції чи або фальсифікації результатів медичного огляду.

Суд, вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази, надавши їм належну правову оцінку, дійшов такого висновку.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Положеннями ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено: направлення на огляд водія до закладу охорони здоров`я від 03.02.2026 року; рапорт інспектора та відеозапис події.

Суд критично ставиться до зазначених доказів, оскільки вони не відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом» через обґрунтованість доводів ОСОБА_1 щодо незаконності зупинки автомобіля під його керуванням.

Вимогою закону ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав для зупинки транспортного засобу. Поліцейський зобов`язаний чітко поінформувати водія про конкретну причину зупинки із зазначенням відповідного пункту цієї статті.

Дослідженим у судовому засіданні відеозаписом зафіксовано, що екіпаж поліції здійснював рух за автомобілем з ознаками таксі, який самостійно припинив рух для висадки пасажирів. Водій ОСОБА_1 одразу заперечив факт його зупинки працівниками поліції, пояснивши, що припинив рух за власною ініціативою. Попри це, поліцейські, посилаючись на ст. 35 вказаного Закону, негайно заявили про виявлення у водія ознак наркотичного сп`яніння (блідість шкіри та тремтіння пальців).

Інформація, що викладена працівниками поліції у рапорті, так саме як і посилання на п. 3 ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про Національну поліцію», не приймаються судом до уваги через їх невідповідність обставинам справи.

Вказаний пункт вимагає, щоб інформація була належним чином зафіксована та підтверджена (орієнтуванням чи повідомленням по лінії «102», які стали підставою для складання відповідного рапорту).

При цьому, факт надходження та зміст інформації про адміністративне правопорушення, що стало підставою для зупинки, не підтверджений жодним іншим процесуальним документом.

З відеозапису вбачається, що патрульний екіпаж протягом тривалого часу рухався за автомобілем ОСОБА_1 без будь-якої реакції, що прямо суперечить принципу невідкладного реагування на інформацію про вчинене правопорушення.

Також з відеозапису вбачається, що поліцейські вказали на наявність у водія ознак наркотичного сп`яніння невідкладно після початку розмови. На думку суду, у останніх не було достатнього часу та підстав для набуття такого висновку. Зазначена поспішність свідчить про те, що дії поліцейських були спрямовані не на забезпечення безпеки дорожнього руху, а виключно на безпідставне пред`явлення водію факту керування за наявності ознак сп`яніння та висунення вимоги про необхідність проходження огляду за відсутності об`єктивних зафіксованих порушень. Поведінка ОСОБА_1 , його зовнішній вигляд, манера розмови надають суду достатньо підстав для обґрунтованого сумніву щодо наявності у останнього інкримінованих ознак наркотичного сп`яніння.

Таким чином, зупинка транспортного засобу була незаконною, а тому, і подальші процесуальні дії щодо встановлення стану сп`яніння особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення не можуть вважатися правомірними, а складені процесуальні документи не є належними та допустимими доказами у справі.

В свою чергу, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Отже, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку про недоведеність факту наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки належних, допустимих та несуперечливих доказів вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, - суду не надано, у зв`язку з чим, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 130, 247, 283, 284 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , – закрити, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів, з дня її проголошення.

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання три місяці.

Суддя Слов`янського

міськрайонного суду

Донецької області Д.В. Воронков