Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №694/351/26 — Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/351/26

Провадження № 3/694/164/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

13.03.2026 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли від Звенигородського районного відділу поліції ГУ НП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, проживаючого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановила:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 585932 від 08.02.2026, водій ОСОБА_1 , 08.02.2026 о 00 год 54 хв. керував автомобілем Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Ярослава Мудрого, 22 в м. Звенигородка Звенигородського району Черкаської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на записуючий пристрій боді-камеру. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги 2.5 ПДР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину не визнав та пояснив, що є діючим військовослужбовцем та для власного користування придбав транспортний засіб, на який для власної безпеки встановив номер транспортного засобу, який не відповідав реєстраційним документам. Рухаючись у комендантську годину, був зупинений працівниками поліції, з причини зміни номерного знаку транспортному засобі. Під час оформлення протоколу за порушення ПДР, працівники поліції запропонували пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, на що він відмовився. Надалі, рухаючись додому, будучи впевненим у тому, що алкоголь не вживав, вирішив пройти тест в умовах лікарні, оскільки знає, що аналіз крові може показати більш точний результат та звернувся до КНП «Звенигородська БЛІЛ», результат аналізу 0,0 проміле. Відповідні документи та результати освідування ОСОБА_1 надав в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 суд дійшов висновку, що обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, ОСОБА_1 не підтвердилися під час розгляду справи та спростовані наданими документальними доказами.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. ст. 245, 246, 252, 256 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судового провадження і відправлення правосуддя, коли висновки судді не можуть базуватися на припущеннях, а всі сумніви винуватості трактуються на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв`язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність, для достовірних і безспірних висновків про скоєне на принципах забезпечення доказів провини за ст. 129 Конституції України, визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановлену силу.

Згідно пункту 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст.130 КУпАП, об`єктивна сторона правопорушення полягає в повторному (протягом року) керуванні транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, або відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Статтею 266 КУпАП визначено чіткий порядок огляду водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Зокрема, як вбачається з ч.2, ч.3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Пленум Верховного Суду України в п. 27 постанови від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зазначив, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Згідно п. 2, 3, розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Також відповідно до вимог п.п. 6,7 розділу 1 «Загальні положення» Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я. У разі відмови водія транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення, відповідно до ст. 266 КУпАП України.

Аналогічні норми передбачені Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року. Так, згідно вказаного Порядку, огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я. Огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться в присутності двох свідків. Результати огляду, проведеного поліцейським зазначаються в акті огляду, форма якого затверджена МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейськими для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №585932, водій ОСОБА_1 , 08.02.2026 о 00 год 54 хв. керував автомобілем Mitsubishi Pajero, номерний знак НОМЕР_2 , по вул. Ярослава Мудрого, 22 в м. Звенигородка Звенигородського району Черкаської області, з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився на записуючий пристрій боді-камеру.

Разом з тим, суд знаходить логічними та такими, що відповідають дійсним обставинам, пояснення ОСОБА_1 , які зводяться до того, що 08.02.2026 о 00.54 год, останній, рухаючись у комендантську годину, був зупинений працівниками поліції за фактом порушень ПДР. Під час оформлення протоколу за порушення ПДР, працівники поліції запропонували пройти тест на стан алкогольного сп`яніння, посилаючись на наявність явних ознак алкогольного сп`яніння, на що він відмовився. Надалі, рухаючись додому, будучи впевненим у тому, що алкоголь не вживав, вирішив пройти тест в умовах лікарні, оскільки знає, що аналіз крові може показати більш точний результат та звернувся до КНП «Звенигородська БЛІЛ», результат аналізу 0,0 проміле.

Відповідні документи та результати освідування ОСОБА_1 надав в судовому засіданні, а саме: акт хіміко-токсикологічних досліджень № 230 з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер Черкаської обласної ради» за вих. №. 677 від 23.02.26.

Відповідно до зазначеного документу, в результаті дослідження аналізу крові ОСОБА_1 08.02.2026 концентрація етилового спирту складає 0,0 проміле.

Згідно з вимогами, передбаченими п.6 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року №1395, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.

Суд безпосередньо дослідив та оцінив докази у справі, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 585932 від 08.02.2026, акт огляду га стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.02.2026, відеозапис до протоколу серії ЕПР1 № 585932 від 08.02.2026, письмові пояснення ОСОБА_1 від 08.02.2026, постанову Миколаївського районного суду Львівської області від 03.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, копію постанови серії ЕНА № 6630256 від 08.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП; а також надані в судовому засіданні документи та пояснення.

Так, у протоколі серії ЕПР1 № 585932 від 08.02.2026 зазначено такі ознаки алкогольного сп`яніння, виявлені працівником поліції у ОСОБА_1 , як: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів.

З відеозапису, долученого до протоколу, дослідженого у судовому засіданні, встановлено, що під час зупинення транспортного засобу та спілкування з поліцейськими у ОСОБА_1 відсутні явні ознаки алкогольного чи іншого сп`яніння, він жвавий, відповідає на питання поліцейських, відкриває автомобіль, спілкується вільно, без зайвих рухів, логічно пояснює ситуацію. Ознак уповільненої мови, хиткої ходи та інш судом не встановлено.

Суд вважає, що відеозапис, наданий як додаток до протоколу, не підтверджує обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, зовнішні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 не прослідковуються.

Із відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 після зупинки виконав всі вимоги працівників поліції та його поведінка під час спілкування з працівниками поліції відповідає обстановці.

Згідно з усталеною судовою практикою, описані в п. 4 розділу І Інструкції, ознаки алкогольного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному конкретному випадку.

Суд зазначає, що суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, є водій, тобто особа, яка керує транспортним засобом, а об`єктивною стороною - є керування транспортними засобами водієм в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова водія, який керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Суд наголошує, що він не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Згідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.

Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.

У п. 1 статті 11 Загальної декларації прав людини, п. 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод, у п. 2 статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, у принципі 36 Зводу принципів захисту всіх осіб, у статті 62 Конституції України закріплено одне з найважливіших положень демократичної, правової держави презумпцію невинуватості, згідно з якою особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути притягнута до відповідальності, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення; обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи.

Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує, що стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02).

Відповідно до рішень ЄСПЛ у справах «Malofeyeva v. Russia» та «Karelin v. Russia» Суд зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Отже, в такому разі справа про адміністративне правопорушення має бути закрита у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

Окрім того, відповідно до статті 8 пункту 6 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, зі змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.

Суд, керуючись принципом "поза розумним сумнівом" вважає, що у цьому випадку протокол про адміністративне правопорушення як юридичний документ, що містить дані про обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, не є достатнім та беззаперечно переконливим для твердження про винуватість останнього у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на додаткове проходження освідування в умовах лікувальної установи, надав суду ґрунтовні та логічні пояснення подій, які відбулися з ним 08.02.2026, які довів належними, переконливими та достатніми документальними доказами.

Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

Приймаючи до уваги, що усі сумніви щодо доведеності вини правопорушника слід тлумачити на його користь, суд дійшов стійкого висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а тому провадження у справі відносно ОСОБА_1 слід закрити, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 33, ч. 2 ст. 130, п. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 255, 266, 283, 284 КУпАП, суддя

постановила:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Суддя О.Ю. Смовж