Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №646/2336/26 — Основ’янський районний суд міста Харкова

16 березня 2026 року

Справа № 646/2336/26

№ провадження 1-кп/646/880/2026

ВИРОК

іменем України

16.03.2026 року Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові в порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226170000045 від 16.02.2026 року відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, освіта повна загальна середня, військовослужбовця в/ч № НОМЕР_1 , одруженого, маючого неповнолітню дитину ОСОБА_4 , 2025 року народження, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Згідно витягу із наказу командира в/ч № НОМЕР_1 , № 23 від 20.01.2025 року, ОСОБА_3 зараховано до списків особового складу в/ч № НОМЕР_1 , поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду стрільця взводу охорони, ВОС - 100915А.

Відповідно до вимог ст. 68 Конституції України , ст. ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Проте, ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та скоїв кримінальний проступок, а саме умисне легке тілесне ушкодження.

05.02.2026 року приблизно о 18 год. 00 хв., точного часу не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , де під час раптово виниклого конфлікту з дружиною ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, направленим на спричинення їй тілесних ушкоджень з мотивів ревнощів, в ході сварки, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і свідомо бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи у положенні стоячи біля ОСОБА_5 неодноразово штовхав її, кидав на ліжко та на підлогу, кулаком правої руки наніс один удар в області нижньої повіки правого ока, схопив за обличчя правою рукою та стискав, завдавши цим фізичного болю та моральних страждань. Також неодноразово бив об підлогу головою, хапав за шию обома руками декілька разів, намагаючись душити при цьому, а також намагався закрити рот, завдавав ляпаси.

В результаті вищевикладених протиправних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_5 тілесні ушкодження у вигляді синців у ділянці проекції лівого лобного бугра, у ділянці нижньої повіки правого ока, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалість яких не перевищує 6 діб і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, відноситься до легких тілесних ушкоджень.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену в присутності захисника ОСОБА_6 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні.

Згідно заяви потерпілої ОСОБА_5 про згоду із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, яка була підписана особисто ОСОБА_5 , потерпіла погодилась на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

З огляду на позицію обвинуваченого, захисника, потерпілої та прокурора, враховуючи положення ст. ст. 381-382 КПК України, суд приходить до висновку про наявність законодавчо визначених підстав для розгляду обвинувального акту у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду у судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Згідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши наявні у кримінальному провадженні докази, які є належними, допустимими, не оспорюються учасниками судового провадження та є достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення повністю доведена та його дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 125 КК України, тобто умисне легке тілесне ушкодження.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_3 встановлено, що він не судимий, має повну загальну середню освіту, військовослужбовець в/ч № НОМЕР_1 , одружений, має неповнолітню дитину ОСОБА_4 , 2025 року народження, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд, відповідно до ст. 66 КК України, визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд керується ст. 65 КК України та практикою Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права.

Як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 року), так і у справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 року) Європейський суд зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 року) Європейський суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він є військовослужбовцем, наразі виконує свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, та продовжує боронити країну в умовах повномасштабної збройної агресії РФ проти України, яка наразі триває, його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого покарання передбаченого санкцією даної статті, у виді штрафу та вважає дане покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового злочину.

Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року).

Цивільний позов не заявлявся, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369, 370, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України і призначити йому покарання у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Вирок суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального правопорушення може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. ст. 381, 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя