Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №644/5382/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Шевченко С. В.

Справа № 644/5382/25

Провадження № 2/644/1965/26

16.03.2026

РІШЕННЯ

іменем України

16 березня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в особі судді Шевченка С.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в :

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 002/11268069-SP від 19.08.2021 у розмірі 21326 грн 02 коп.

В обґрунтування вимог позивач послався на те, що на підставі договору факторингу він набув право вимоги за невиконаними відповідачем борговими зобов`язаннями, які виникли на підставі вказаного вище правочину, який укладений між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 23 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача просив провадити судовий розгляд у його відсутність, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачу на останню відому адресу реєстрації місця проживання, яка зазначена в позовній заяві, були направлені копії ухвал про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви з додатками, а також судові повістки про виклик в судове засідання. Відомості про дату та час судового засідання знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернет https://court.gov.ua/fair/ та сайті суду. Поштові конверти з судовими повістками, направлені за зареєстрованим місце проживання відповідача, повернуті суду засобами поштового зв`язку з відміткою «адресат відсутній». Крім того, відповідач повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак останній не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Беручи до уваги ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачка обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надала, в силу положень ст. 223 ч. 1 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачки.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Таким чином, на підставі вищевикладених приписів ст.ст.128, 130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином.

За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що 19.08.2021 АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 уклали, шляхом складання відповідачем заяви про приєднання до публічної пропозиції, договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб № 002/11268069-SP.

28.02.2024 року АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» уклали договір факторингу, за умовами якого останнє набуло права вимоги до ОСОБА_1 ,

Поряд з цим суд зауважує, що відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За загальним правилом, належними та допустимими доказами на підтвердження обставини видачі кредитних коштів позичальнику є первинні бухгалтерські документи про видачу готівки або перерахування коштів, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Водночас у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків можуть бути належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Натомість у даній справі позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу, які б доводили факт передання первісним кредитодавцем відповідачу грошових коштів.

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, зазначив докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не заявляв клопотання про витребування доказів, зокрема, інформації щодо належності відповідачу карткових рахунків та надходження на них коштів, відповідних виписок з банківських рахунків.

Тобто, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості за кредитним договором не є належним доказом надання відповідачеві кредитних коштів та наявності заборгованості, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику, а будь-яких доказів перерахування коштів на картку чи на рахунок відповідача позивачем не надано.

Вказані висновки ґрунтуються на правовій позиції, викладеній Верховним Судом у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Виходячи з наведеного вище, суд доходить висновку про недоведеність обставин, на які позивач посилався у якості обґрунтування своїх вимог, що дає суду підстави для відмови у позові.

Керуючись ст.12,13,81,141,258-259,264-265, 281, 282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в позові у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Суддя С.В. Шевченко