Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №629/1968/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження №629/1968/26

Номер провадження 1-кп/629/193/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого – судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду, за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026226110000021 від 22.01.2026 р. за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину 2021 р.н., РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, –

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2023 р., більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_3 , знаходячись на відкритій ділянці місцевості біля вул. Єдності в сел. Краснопавлівка, Лозівського району, Харківської області, де побачив дикоростучі рослини роду коноплі, після чого у ОСОБА_3 , виник умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу - канабісу, без мети збуту

Реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, ОСОБА_3 , всупереч вимогам ст.ст. 7, 8, 12, 13, 27, 36 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та ст. 1 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання ними», знаходячись за вище вказаною адресою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зірвав 3 рослини роду коноплі, тим самим незаконно придбав та переніс до домоволодіння за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_2 , де висушив та подрібнив, тим самим незаконно виготовив наркотичний засіб — канабіс, який незаконно зберігав за вище вказаною адресою, без мети збуту до 11-13 години 31.01.2026 р.

31.01.2026 р. в період часу з 11-13 години по 11-38 годину, під час проведення співробітниками Лозівського РВП ГУНП в Харківській області обшуку в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_2 , в кладовці було виявлено та вилучено канабіс, що відноситься до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено, масою в перерахунку на суху речовину 7,9470 грам, що згідно з таблицею 1 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», затвердженого наказом Міністерством охорони здоров`я України від 01.08.2000 р. № 188, не становить невеликих розмірів.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 309 КК України тобто незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів, без мети збуту.

Обвинувальний акт по даному кримінальному провадженню надійшов до суду із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку відповідно до положень ст. 302 КПК України.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України встановлено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Частиною 2 ст. 382 КПК України встановлено, що вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Відтак, вищевказані обставини, які встановлені органом досудового розслідування у формі дізнання, у відповідності до ч. 2 ст. 382 КПК України, судом не досліджувалися з огляду на те, що такі обставини не оспорюються учасниками судового провадження.

Так, в обвинувальному акті прокурором Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 викладено клопотання, в якому прокурор просить суд у відповідності до ч. 1 ст. 302 КПК України, розглянути обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_3 без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Також, до обвинувального акту додано письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , яка складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , на ім`я прокурора Лозівської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 , в якій ОСОБА_3 повідомив, що винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, беззаперечно визнає, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, а також ознайомлений та обізнаний з обмеженнями права на апеляційне оскарження вироку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини, згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, його згода є добровільною.

Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_5 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами та добровільність згоди підозрюваного на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні за відсутності останнього.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , є кримінальним проступком.

Таким чином, при вивченні, згідно з ч. 2 ст. 382 КПК України, у спрощеному провадженні обвинувального акту та доданих до нього матеріалів судом встановлено, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, у суду відсутні сумніви щодо добровільної позиції учасників судового провадження, у зв`язку із чим, суд прийшов до переконання про розгляд обвинувального акту у порядку, встановленому ст.ст. 381-382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях наголошував на необхідності дотримання законної процедури та принципу рівності сторін під час кримінального провадження.

Зокрема, Суд зазначав, що кримінальне провадження, у тому числі складові такого провадження, які стосуються процедури, мають бути засновані на принципі змагальності, і має бути забезпечена процесуальна рівність сторін обвинувачення і захисту. Право на судовий розгляд за принципом змагальності означає, що сторонам обвинувачення і захисту має бути надана можливість ознайомитися із зауваженнями та доказами, наданими іншою стороною, і відповісти на них (справа «Джеват Сойсал проти Туреччини», рішення від 23.09.2014 року, остаточне рішення від 23.12.2014 року); згідно з принципом рівності сторін змагального процесу як однієї зі складових розширеної концепції справедливого суду кожній стороні повинно бути надано розумну можливість представити свої аргументи на умовах, які не ставлять її у гірше становище порівняно з опонентом.

Також, у рішенні в справі «Бортнік проти України» від 27.01.2011 року (п. 40), Суд зазначав, що стаття 6 Конвенції не перешкоджає особі добровільно відмовитись відкрито чи опосередковано від свого права на деякі гарантії справедливого суду (див. рішення щодо прийнятності у справі «Квятковська проти Італії» від 30.11.2000 року та рішення у справі «Піщальніков проти Росії» від 24.09.2009 року). Проте, для того, щоб відмова від права брати участь у судовому розгляді була дійсною для цілей Конвенції, вона має бути встановлена у недвозначній формі і супроводжуватись мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю (див. рішення у справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993 року, пункт 31).

Відтак, спрощене провадження щодо кримінального проступку, встановлене главою 30 КПК України, не порушує прав сторін кримінального провадження, з урахуванням того, що обставини вчинення ОСОБА_3 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, не оспорюються учасниками судового провадження, їх позиція є добровільною, у зв`язку із чим, суд вважає, що наявні підстави для розгляду обвинувального акту у порядку, встановленому ст.ст. 381-382 КПК України, тобто без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження № 12026226110000021, оцінивши зібрані в ході досудового розслідування у формі дізнання докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального проступку та діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , має місце, це діяння містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, знайшла своє підтвердження та доведена доказами, встановленими органом досудового розслідування, поза розумним сумнівом.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 07.10.2021 року у справі № 166/361/19, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Доказами, встановленими органом досудового розслідування та проаналізованими судом, поза розумним сумнівом доведено винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред`явлено обвинувачення.

Отже, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів, без менти збуту, і він повинен нести кримінальну відповідальність за скоєне за ч. 1 ст. 309 КК України.

При обранні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до проступку, особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він в силу ст. 89 КК України не судимий, одружений, має на утриманні малолітню дитину 2021 р.н., на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом «синдром залежності від наркотиків (опіоїдів, канабіноїдів), за місцем проживання характеризується посередньо, на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 не перебуває.

Відповідно до обвинувального акту від 10.03.2026 р., обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , є щире каяття.

Суд, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , враховує таку пом`якшуючу покарання обставину, як щире каяття, зазначену у обвинувальному акті, оскільки упродовж досудового розслідування останній визнавав вину та в заяві до суду також зазначив про беззаперечне визнання винуватості у вчиненні кримінального проступку, що свідчить про належну критичну оцінку своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність.

З правового висновку Верховного Суду у постанові від 20.04.2021 року в справі № 457/529/20 убачається, що щире каяття це обставина, яка відображає психічний стан особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і передбачає глибокі внутрішні переживання особою того, що сталося, моральне засудження своєї кримінально караної поведінки, почуття сорому, докорів сумління і готовність нести кримінальну відповідальність. Щире каяття проявляється у самозасудженні особою вчиненого кримінального правопорушення, його наслідків, прагненні усунути нанесену шкоду та рішенні не вчиняти більше кримінальних правопорушень. Вказана форма посткримінальної поведінки особи свідчить про те, що в особи відбулися суттєві позитивні зміни соціальних орієнтацій, які знижують ступінь її соціальної небезпечності.

Тому, суд, враховуючи вище викладені правові висновки Верховного Суду, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 враховує таку пом`якшуючу покарання обставину як щире каяття.

Відповідно до обвинувального акту від 10.03.2026 р., обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_3 , відсутні.

Призначаючи покарання за скоєне в межах пред`явленого обвинувачення, суд керується ч. 2 ст. 50 КК України, згідно з якою покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Суд вважає, що наявність пом`якшуючої обставини знижує ступінь соціальної небезпечності обвинуваченого, але він не перестає бути соціально небезпечною особою, оскільки вчинив умисне кримінальне правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливе без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду в межах санкції вказаної статті.

Відповідно до ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми закону, структура покарання у виді пробаційного нагляду полягає у накладені певних обов`язків на винного з визначенням строку, у продовж якого засуджена особа має виконувати вказані обов`язки.

Отже, призначення покарання у виді пробаційного нагляду не може існувати без встановлення відповідних обов`язків.

Призначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався.

Питання про судові витрати суд вирішує відповідно до ст.ст. 118, 124 КПК України.

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369, 373, 374, 381, 382 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення (кримінального проступку), передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Згідно зі ч. 2 ст. 59-1 ККУкраїни покласти на ОСОБА_3 , обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що за ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, передбачена кримінальна відповідальність за ч. 3 ст. 389 КК України.

Контроль за поведінкою ОСОБА_3 , покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем його проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави витрати на проведення судової експертизи матеріалів, речовин та виробів № СЕ-19/121-26/3672-НЗПРАП від 12.02.2026 р. у розмірі 2228 (дві тисячі двісті двадцять вісім) грн. 50 коп., перерахувавши на р/р UA048999980313050115000020649, код класифікації доходів бюджету 24060300, код ЄДРПОУ 37874947, банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), отримувач платежу ГУК Харків обл/МТГ Харкiв/24060300, найменування коду класифікації доходів бюджету: інші надходження.

Речовий доказ – канабіс масою 8,7162 г, маса канабісу в перерахунку на висушену речовину - 7,9470 г., який передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ( номер книги обліку речових доказів: 1204, порядковий номер: 16) – знищити.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Апеляційна скарга на вирок суду подається до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому ст. 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його на скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: ОСОБА_1