Окрема думка від 16 березня 2026 р. у справі №610/4776/25 — Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/4776/25

Провадження № 2-о/610/17/2026

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Балаклійського районного суду Харківської області Феленка Ю.А. до рішення Балаклійського районного суду Харківської області від 12 березня 2026 року у справі № 610/4776/25 (провадження № 2-о/610/17/2026).

12 березня 2026 року Балаклійський районний суд Харківської області в складі: головуючого - судді Феленка Ю.А., присяжних Бовдуя О.І. та Кравчука Р.Р., розглянув у закритому судовому засіданні в м. Балаклія Ізюмського району Харківської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, як орган опіки і піклування, ОСОБА_2 , про усиновлення дітей.

За результатами розгляду справи Балаклійський районний суд Харківської області ухвалив рішення, яким задовольнив заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи - Савинська селищна військова адміністрація Ізюмського району Харківської області, як орган опіки і піклування, ОСОБА_2 , про усиновлення дітей.

Положеннями ч. 2 ст. 34, п. 4 ч. 2 ст. 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про усиновлення колегією у складі одного судді і двох присяжних, які при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" на присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов`язків із здійснення правосуддя.

Вказане судове рішення було прийнято більшістю складу суду.

З результатами вирішення цієї справи не погоджуюсь, а тому відповідно до частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) викладаю свою окрему думку з таких міркувань.

09 грудня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Хайнацька Г.М., звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області із заявою про усиновлення неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На обґрунтування заяви зазначено, що 11.11.2024 ОСОБА_1 одружився з ОСОБА_2 , у якої від попереднього шлюбу було двоє малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батько дітей та колишній чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. ІНФОРМАЦІЯ_6 у заявника і ОСОБА_2 народилася спільна дитина - ОСОБА_6 . За таких обставин, враховуючи, що діти ОСОБА_2 проживають разом з заявником, вважають його своїм батьком, він відчуває спорідненість з ними, він виявив бажання усиновити їх. Крім того, заявник матеріально забезпечений, має добрий стан здоров`я, наркотичні речовини не вживає, алкогольними напоями не зловживає, на обліку у психоневрологічному та/або наркологічному диспансері не перебуває, батьківських прав позбавлений не був, до кримінальної відповідальності не притягався. Мати дітей - ОСОБА_2 надала нотаріально завірену письмову згоду про усиновлення її дітей ОСОБА_1 .

У судовому засіданні було встановлено, що біологічний батько малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

ОСОБА_5 перебував у шлюбі з матір`ю дітей, вони проживали разом однією сім`єю, він виконував батьківські обов`язки щодо утримання і виховання дітей.

Як було встановлено з пояснень матері дітей - ОСОБА_2 , у дітей з біологічним батьком склалися доброзичливі стосунки, наповнені почуттям любові, поваги та турботи один про одного. Враховуючи, що ОСОБА_5 помер недавно, отже діти ще добре пам`ятають свого батька, а відтак їх усиновлення та відповідні зміни в актових записах дітей можуть негативно вплинути на їх розуміння цінності родинних відносин та погіршити родинні зв`язки по лінії біологічного батька.

При цьому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 перебувають у стосунках лише півтора роки, а одружилися у листопаді 2025 року, тобто менше ніж за місяць до звернення ОСОБА_1 до суду із заявою про усиновлення дітей. Вважаю, що такий короткий строк сімейних відносин не дає підстав однозначно стверджувати про усвідомлення заявником свого ставлення до дітей дружини та може призвести до негативних наслідків для дітей у випадку погіршення сімейних стосунків між подружжям. Фактично родина ОСОБА_1 перебуває на етапі свого становлення та пізнання один одного як члена родини. Для виникнення міцних сімейних зв`язків, особливо між чоловіком та дітьми дружини від першого шлюбу, потрібен певний час, що дасть змогу пізнати не тільки фізичні потреби дітей, а і їх внутрішній світ.

Крім того, слід звернути увагу на те, що у судовому засіданні на запитання головуючого ОСОБА_1 навіть не зміг пригадати дати народження дітей, що свідчить про його відповідне ставлення до дітей, їхнього життя, здоров`я, інтересів тощо, та викликає певні сумніви у дійсності та добросовісності його мотивів щодо їх усиновлення.

Статтею 207 СК України визначено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" та на підставі Закону України "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент ухвалення рішення продовжує діяти.

У свою чергу, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності (стаття 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (стаття 65 Конституції України).

Порядок призову на військову службу під час мобілізації визначений положеннями Законів України "Про військовий обов`язок і військову службу" та "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку (абз. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу").

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Як зазначалося вище, сімейні відносини базуються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Загальні засади (принципи) мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Справедливість - це одна з основних засад права, яка є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Зазначені правові висновки щодо дотримання принципу справедливості висловив Конституційний Суд України у рішеннях від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004.

Дії учасників сімейних правовідносин мають бути добросовісними, характеризуватися чесністю, відкритістю й повагою до інтересів інших членів суспільства. Водночас учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та заброньований в установленому порядку на період мобілізації за місцем роботи. Проте слід зазначити, що бронювання за місцем роботи не є постійно діючою обставиною, що звільняє від мобілізації. Таке бронювання може бути тимчасовим та у подальшому скасовано. Крім того, бронювання за місцем роботи фактично обмежує особу у можливості вільно обирати місце проживання та роботи без скасування бронювання. Відтак наявність бронювання за місцем роботи не є однозначним підтвердженням відсутності мотивів використання усиновлення з метою отримання відстрочки від мобілізації.

Отже, усиновлення у даному випадку може бути використано з метою набуття додаткової підстави для звільнення від призову на військову службу під час мобілізації і як наслідок ухилення від виконання свого військового обов`язку.

З огляду на викладене, вважаючи, що заява про усиновлення малолітніх дітей у цій справі фактично пред`явлена військовозобов`язаним, з метою штучного створення умов та обставин, які можуть бути підставою для звільнення його від призову до військової служби в особливий період на підставі пункту 3 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 у цій справі намагається застосувати способи захисту сімейних прав, інтересів дітей, батьком яких він не є, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (призову на військову службу під час мобілізації), тобто мета усиновлення не відповідає інтересам дітей, а тому відсутні правові підстави для задоволення заяви та усиновлення дітей.

Головуючий-суддяЮ.А. Феленко