Рішення від 11 березня 2026 р. у справі №552/74/26 — Київський районний суд м. Полтави

Суд: Київський районний суд м. Полтави

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо

Дата: 11 березня 2026 р.

Справа: №552/74/26

Суддя: Самсонова О. А.

Київський районний суд м. Полтави

Справа № 552/74/26

Провадження 2-а/552/24/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12.03.2026 Київський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого - судді Самсонової О.А.,

секретар судового засідання – Хрипунова Т.В.,

учасники справи та їхні представники:

позивач – ОСОБА_1 ,

представник позивача – адвокат Рак Артем Сергійович,

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

відповідач – ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позовна заява обґрунтована тим, що 31 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову № 1496 у справі про адміністративне правопорушення, яким ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 17000 грн.

Зазначав, що правопорушення ним не вчинялося, до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП він притягнутий безпідставно, розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з порушенням установленого порядку та без повідомлення його про дату, час та місце розгляду справи, оскаржувана постанова ґрунтується на неповному та необ`єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджено вчинення ним адміністративного правопорушення.

Тому позивач просив суд скасувати постанову № 1496 від 31 липня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності - закрити. Стягнути судові витрати.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 08 січня 2026 року відкрито провадження в даній справі, яку вирішено розглядати в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.

Цією ж ухвалою до участі у справі в якості другого відповідача залучено ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 25).

Відповідачі ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які належним чином повідомлені про розгляд справи судом, відзиви на позов не надали.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 від 31 липня 2025 року за № 1496 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 грн

Відповідно до вказаної постанови військовозобов`язаний ОСОБА_1 , 06.07.2025 року не з`явився за повісткою №4224858 для уточнення даних. Про поважну причину неявки повідомлено також не було. Повістку було відправлено засобами поштового зв`язку КТ «УКРПОШТА» рекомендованим повідомленням. Своїм діянням порушив п.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.21 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року, за що передбачена адміністративна відповідальність визначена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Обставини, що пом`якшують відповідальність відсутні. Обставини, що обтяжують відповідальність відсутні. Враховуючи, що в Україні діє особливий період (воєнний стан), діяння гр. ОСОБА_1 підпадають під дію ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (а.с. 17-18).

В постанові зазначено, що ОСОБА_1 , відмовився від отримання примірника постанови в присутності двох свідків.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення позивача ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, суд виходить з такого.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 235 КУпАП визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність у випадку порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, частиною третьою статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, тобто вказана норма відсилає до інших нормативно-правових актів.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема, прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів.

Так, відповідно до пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям.

Відповідно до пункту 21 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 (далі по тексту Порядок № 560) за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Згідно із пунктом 41 Порядку № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:

- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;

- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Отже, з аналізу наведених вище норм вбачається, що оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП може здійснюватися шляхом особистого вручення військовозобов`язаному повістки або шляхом її направлення засобами поштового зв`язку. У випадку направлення повістки засобами поштового зв`язку належним підтвердженням оповіщення військовозобов`язаного про виклик до ТЦК та СП є документами від поштового оператора про особисте отримання поштового відправлення, відмітка у поштовому повідомленні про відмову від його отримання або відмітка у поштовому повідомленні про відсутність особи за адресою.

Відповідно до пункту 82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 15 березня 2009 року встановлено, що рекомендовані листи з позначкою "Повістка ТЦК" під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою "Повістка ТЦК".

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Позивачем заперечується факт оповіщення його про необхідність прибуття 06.07.2025, а відповідачами не надано доказів доведення до відома позивача змісту відповідної повістки, тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, у зв`язку з чим він мав би виконати відповідний обов`язок, що позивач взагалі був належним чином повідомлений про необхідність явки до ТЦК та СП, що на його адресу взагалі направлялася така повістка, що вона вручена або не вручена йому, в цьому випадку з яких причин.

Таким чином, відповідачі не довели, що позивач не з`явився по повістці, як і не довели, що позивач взагалі отримував повістку про виклик до ТЦК та СП та що йому така повістка направлялася.

Відповідно до частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період, що тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Але, зі змісту постанови № 1496 від 31 липня 2025 року вбачається, що позивач викликався для уточнення даних, а не для вирішення питань мобілізації, як то проходження ВЛК, призову за мобілізацією, тощо.

В той же час відповідальність за неявку до ТЦК та СП для уточнення даних передбачена іншою нормою, а саме ст. 210 КУпАП (Порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку), а не ст. 210-1 КУпАП за якою притягнуто до відповідальності позивача.

Між тим, за приписами примітки до статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Решетилівка), що підтверджується військово-обліковим документом із застосунку "Резерв+". Також, в даному військово-обліковому документі зазначено про те, що позивач дані уточнив 17.11.2024, також зазначено дату народження, РНОКПП, адресу проживання, номер телефону.

Разом з тим, в постанові № 1496 від 31 липня 2025 року відповідачем не конкретизовано, які саме дані були відсутні у ТЦК та СП, та які саме дані 06.07.2025 мав уточнити ОСОБА_1 , відповідачами не доведено, в чому саме полягала доцільність направлення такої повістки, враховуючи ті обставини, що військово-облікові дані ОСОБА_1 оновлені.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Разом з цим, відповідачами не доведено шляхом надання належних, достатніх та допустимих доказів наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, що зумовлює прийняття рішення про скасування постанови № 1496 від 31 липня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Наведеним положенням кореспондують норми статті 293 КУпАП, якими регламентовано повноваження органу, який розглядає скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення.

Так, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.

Вирішуючи клопотання позивача про поновлення пропущеного строку для оскарження постанови про притягнення його до відповідальності, суд встановив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Копію оскаржуваної постанови позивач в день її винесення не одержав. Про наявність вказаної постанови ОСОБА_1 стало відомо 06 січня 2026 року після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

Тому суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення пропущеного позивачем строку.

Позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ВИРІШИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 липня 2025 року № 1496.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 31 липня 2025 року № 1496, якою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний термін з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ;

відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 12.03.2026.

Головуючий О.А.Самсонова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua