Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №761/23577/25 — Бобринецький районний суд Кіровоградської області

Справа № 761/23577/25

Номер провадження 2/383/100/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року Бобринецький районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді – Бондаренко В.В.,

при секретарі судового засідання – Зербул С.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження з викликом сторін у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

06 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 13000 доларів США, а також грошових коштів в сумі 10000 грн. за заподіяну моральну шкоду.

В обгрунтування позову зазначив, що 07.06.2024 року позичив відповідачу кошти в сумі 13000 доларів США (еквівалент за курсом НБУ на 05.06.2025 року становить 539240 грн.) строком до 20.07.2024 року, що підтверджується розпискою. У визначений строк відповідач кошти не повернув, останні шість місяців на телефонні дзвінки не відповідає. Станом на момент складання позовної заяви вказана вище сума боргу не повернута, що свідчить про свідоме ухилення від виконання зобов`язання. Крім того зазначив, що в серпні 2024 року біля будинку АДРЕСА_1 відбулась розмова між ним та відповідачем щодо повернення вказаної суми боргу. В ході даної розмови відповідач відмовився повертати йому борг, погрожував фізичною розправою, висловлювався на його адресу нецензурними словами, штовхав, говорив, щоб забув про борг, чим завдав йому моральну шкоду, яку оцінює у 10000 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20.06.2025 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано на розгляд до Кропивницького районного суду Кіровоградської області (а.с.10-12).

Ухвалою Кропивницького районного суду Кіровоградської області від 22.09.2025 року цивільну справу за вищевказаним позовом передано на розгляд Бобринецького районного суду Кіровоградської області (а.с.21-22).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 30.10.2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків (а.с.27-29).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25.11.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.37-38).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.52).

Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 03.02.2026 року заяву заявника (позивача) ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику (позивачу) (а.с.66-68).

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними в матеріалах справи доказами (а.с.50).

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, відповідно до вимог п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України судова повістка відповідачу про виклик в судові засідання, призначені на 17.02.2026 року, 05.03.2026 року надсилалася судом за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується поштовими конвертами з відміткою установи поштового зв`язку «адресат відсутній» (а.с.72, 78), що вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.

Отже, враховуючи вказане вище, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, не прибув до суду без поважних причин, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно ч.2 ст.191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Суд звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, що відповідає правовому висновку, що міститься у постанові Верховного Суду від 07.07.2022 року у справі № 918/539/16.

З приводу чергової неявки в судове засідання відповідача та можливості продовження розгляду справи за його відсутності, суд врахувавши обставини справи, дійшов переконання про можливість розгляду та закінчення розгляду справи за відсутності відповідача, оскільки його відсутність не перешкоджає вирішенню справи по суті на підставі наявних у справі доказів.

З огляду на викладене вище, а також те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд за відсутності заперечень позивача, розглядає справу за відсутності відповідача та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились усі учасники справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між сторонами укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 13000 доларів США, які останній зобов`язується повернути 20.07.2024 року.

На підтвердження факту укладення договору позики та його умов, ОСОБА_2 видав ОСОБА_1 письмову розписку від 07.06.2024 року про те, що ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_1 13000 доларів США, які зобов`язався повернути 20.07.2024 року, яка посвідчує факт отримання відповідачем грошових коштів в сумі 13000 доларів США від позивача, що підтверджується її копією, посвідченою позивачем (а.с.6).

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Частина перша та друга статті 207 ЦК України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно правової позиції, викладеної Верховним судом України в постанові № 6-63цс13 від 18 вересня 2013 року, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не пише факту укладення договору, але й факту передачі грошової сумі позичальнику. Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежне від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Згідно із ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

У відповідності до ст.599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Виходячи із таких положень чинного законодавства і встановлених фактичних обставин, суд має достатні підстави вважати, що наявність у позивача оригіналу складеної відповідачем розписки свідчить про факт укладення між сторонами договору позики і підтверджує існування зобов`язання відповідача повернути отримані від позивача у борг кошти у визначений розпискою строк.

Як вбачається з матеріалів справи, строк повернення боргу за розпискою від 07.06.2024 року наступив 20.07.2024 року, однак відповідач взяте на себе грошове зобов`язання в передбачений розпискою строк не виконав, тим самим порушив умови договорів та вимоги вище наведених норм закону.

Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

Враховуючи ту обставину, що позивач як позикодавець має право вимагати повернення боргу, а відповідач як позичальник позику в установлені розпискою строк не повернув, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню в примусовому порядку сума основного боргу 13000 доларів США за розпискою від 07.06.2024 року.

Враховуючи наведене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом часткового задоволення позову, та приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму основного боргу в розмірі 13000 доларів США за договором позики від 07.06.2024 року.

Щодо вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч.2 ст.23 ЦК України).

У відповідності до п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (п. 9 вказаної Постанови).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

На обґрунтування вимог щодо стягнення моральної шкоди позивач не зазначив, в чому вона полягає, та не надав до суду допустимих та належних доказів завдання йому моральної шкоди та її розміру. З огляду на зазначене вище, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди.

У відповідності до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5382 грн. 56 коп.

Керуючись ст.ст. 23, 207, 526, 545, 599, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 76-81, 141, 258, 263, 265, 273, 280-289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму основного боргу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч) доларів США за договором позики від 07.06.2024 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди в сумі 10000 грн. 00 коп. – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 5382 (п`ять тисяч триста вісімдесят два) грн. 56 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повне судове рішення складено 16.03.2026 року.

Суддя В.В. Бондаренко