Рішення від 16 лютого 2026 р. у справі №370/1743/25 — Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Д. Ростовського, 35, смт Макарів, Київська область, 08001, тел/факс (04578)5-13-39, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2026 р. Справа №370/1743/25

Провадження № 2/370/563/25

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Косенко А.В., розглянувши у приміщенні суду в селищі Макарів Київської області, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними матеріалами справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивачка) в особі представника, адвоката Прокопенка М.С., звернулася до Макарівського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про розірвання шлюбу, в якому вказала, що 21.02.2023 року між нею та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №336 від 21.02.2023 року. Від шлюбу подружжя спільних дітей не мають. З початку 2024 року стосунки сторін розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Причиною погіршення шлюбних відносин є ті обставини, що шлюб було укладено необдумано, під час спільного сімейного життя в них стала проявлятись несумісність характерів, принципова відмінність поглядів на сімейне життя, тобто шлюб виявився невдалим. Як наслідок, це призвело до поступового зникнення почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки. Подружжя стали чужими людьми, а їхній шлюб існує лише формально. На протязі останнього часу кожен із них живе окремим життям та своїми інтересами, між ними взагалі припинені шлюбні відносини та спільне ведення господарства, тобто фактично сім`я припинила своє існування. Оскільки, подружжя не підтримують шлюбних стосунків, проживають окремо одне від одного, подальше збереження шлюбу неможливе, тому позивачка змушена звернутися до суду із даним позовом.

Тож, позивачка просить суд: розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 21.02.2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №336.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 16.06.2025 року (а.с.15) позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи. Встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 16.06.2025 року та позовну заяву з доданими до неї документами, які були надіслані відповідачу на адресу реєстрації (а.с.16, 14), поштове відправлення останній отримав 08.08.2025 року, про що свідчить відмітка про отримання в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення №0610271977355 (а.с.18).

Відповідно у встановлений судом строк відповідач на адресу суду клопотань про розгляд справи з повідомленням сторін та відзиву на позовну заяву не надав, у зв`язку із чим суд відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено, що 21.02.2023 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, актовий запис №336; прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка « ОСОБА_4 » та дружини « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.02.2023 року (а.с.6).

Як вказала позивачка, а відповідач не скористався своїм правом заперечити проти цього, що з початку 2024 року стосунки сторін розладились, зникло взаєморозуміння і взаємоповага, стали частими сварки. Причиною погіршення шлюбних відносин є ті обставини, що шлюб було укладено необдумано, під час спільного сімейного життя в них стала проявлятись несумісність характерів, принципова відмінність поглядів на сімейне життя, тобто шлюб виявився невдалим. Як наслідок, це призвело до поступового зникнення почуттів взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки. Подружжя стали чужими людьми, а їхній шлюб існує лише формально. На протязі останнього часу кожен із них живе окремим життям та своїми інтересами, між ними взагалі припинені шлюбні відносини та спільне ведення господарства, тобто фактично сім`я припинила своє існування.

Між сторонами склались правовідносини, які регулюються СК України.

Так, статтями 104, 110, 112 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей.

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Частина перша статті 8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.

Частина 3 статті 105 СК України визначає, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Відповідно до статті 113 СК України особа має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Згідно із Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Отже, зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а і під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції «Про дискримінацію жінок» в частині 1 підпункту «с», «однакові права і обов`язки під час шлюбу і після його розірвання».

Шлюб – це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №605/434/18, а висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними, а позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що неможливо в подальшому зберегти їх сім`ю, шлюб сторін досить тривалий час носить формальний характер, подальше перебування їх у шлюбі суперечить інтересам кожного та порушує засади добровільності шлюбу, тому повинен бути розірваний.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, підстав для звільнення відповідача від стягнення судового збору судом не встановлено, тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки у розмірі 1211,20 грн. (а.с.1).

Згідно із ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 5, 76-81, 83, 95, 141, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженкою міста Київ, Україна, та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем селища міського типу Турбів, Липовецького району Вінницької області, Україна, зареєстрований 21.02.2023 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Житомирі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис №336.

Стягнути із ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , понесені нею судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.02.2026 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ;

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя А.В. Косенко