Вирок від 15 березня 2026 р. у справі №357/3297/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3297/26

1-кп/357/674/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2026 м. Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, кримінальне провадження за № 12026116030000068, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2026, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою спеціальною освітою, без місця реєстрації та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

08.07.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин;

01.12.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 389 КК України та на підставі ст. 71, 72 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 12 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі по тексту – Закон) передбачено, що обіг наркотичних засобів, психотропних речовин, включених до таблиці І «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 (далі по тексту – Перелік), в тому числі і «PVP», включеного до таблиці І вказаного Переліку, допускається лише в цілях, передбачених статтями 15, 19 та 20 цього Закону, а саме: діяльність з культивування рослин, включених до таблиці I Переліку; обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, в експертній і оперативно-розшуковій діяльності (ст. 19 Закону); діяльність з використання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також рослин, що містять наркотичні засоби та психотропні речовини, у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності (ст. 20 Закону);

Однак, в порушення вищевказаних вимог чинного законодавства, ОСОБА_2 близько 13:00 год 20.02.2026 перебуваючи по вул. Карбишева у м. Біла Церква Київської області на земельній ділянці незаконно придбав – знайшов пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою, в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору ззовні схожа на психотропну речовину «PVP».

Маючи в минулому досвід вживання вказаної психотропної речовини, ОСОБА_2 переконавшись, що знайдена ним кристалоподібна речовина білого кольору є психотропною, а саме – «PVP», залишив її при собі незаконно зберігати для власного вживання без мети збуту.

Надалі, 20.02.2026 близько 13:10 год ОСОБА_2 перебуваючи неподалік будинку № 9-А по вул. Карбишева у м. Біла Церква Київської області, був зупинений працівниками поліції з метою перевірки на предмет зберігання незаконних в обігу предметів та речовин, після чого останній повідомив, що зберігає при собі, без мети збуту, психотропну речовину «PVP».

У подальшому, 20.02.2026 в період часу з 14:00 год до 14:08 год ОСОБА_2 перебуваючи неподалік будинку № 9-А по вул. Карбишева у м. Біла Церква Київської області, у ході проведення огляду місця події, добровільно видав пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу з пазовою застібкою в якому знаходилась кристалоподібна речовина білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якого заборонено – «PVP». Маса «PVP» в речовині становить 0,483 г, яку ОСОБА_2 посягаючи на встановлений законом порядок обігу психотропних речовин і охорону здоров`я населення, всупереч положення Законом України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори», незаконно придбав та зберігав при собі для власного вживання без мети збуту.

Таким чином, ОСОБА_2 обвинувачується у незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин без мети збуту, тобто у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Прокурор надіслав до суду обвинувальний акт з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України просить суд розглянути кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 302 КПК України до обвинувального акту додано письмову заяву обвинуваченого ОСОБА_2 , складену в присутності захисника - адвоката ОСОБА_3 , в якій ОСОБА_2 зазначає про те, що беззаперечно визнає винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоден із встановленими досудовим розслідуванням обставинам та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності у спрощеному провадженні.

Також, у вказаній заяві ОСОБА_2 зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

У даній заяві захисником ОСОБА_3 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності.

Положеннями ч. 2 та ч. 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту.

Враховуючи викладене, а також те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, його заяву, в якій він зазначає, що беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, згоден із встановленими під час дізнання обставинами, згоден з розглядом обвинувального акту в спрощеному порядку, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання інших учасників судового провадження, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному ст. 381-382 КПК України

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснювалось.

Суд відповідно до вимог ст. 382 ч. 2 КПК України визнає встановленим, що органом досудового розслідування встановлені обставини вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат ОСОБА_3 , обставини вчинення кримінального поступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України не оспорює, свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального проступку визнає в повному обсязі, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом та оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, дійшов висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України доведена повністю поза розумним сумнівом.

Суд дії ОСОБА_2 кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України, як незаконне придбання та зберігання психотропних речовин без мети збуту.

Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання ОСОБА_2 , суд, відповідно до ст. 65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, є кримінальним проступком.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставини, які обтяжують покарання згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_2 не працевлаштований, без місця реєстрації, має місце проживання, медичну допомогу у лікаря-нарколога не отримує, раніше судимий 08.07.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 263 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин; 01.12.2025 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 389 КК України та на підставі ст. 71, 72 КК України до покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі, на шлях виправлення не став і вчинив нове кримінальне правопорушення.

З урахуванням всіх обставин справи, ступеня тяжкості, обставини вчиненого кримінального проступку, і даних про особу обвинуваченого, пом`якшуючої його покарання обставини та відсутність обтяжуючих обставин, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 неможливе без ізоляції його від суспільства, тому йому необхідно призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі у розмірі, наближеному до середнього.

Вказаний вид покарання, за глибоким переконанням суду є необхідним та достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_2 та відповідатиме цілям покарання.

Поряд з цим, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 01.12.2025 ОСОБА_2 був засуджений Білоцерківським міськрайонним судом Київської області за ч. 2 ст. 389 КК України та на підставі ст. 71, 72 КК України йому призначено покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

У цьому кримінальному провадженні судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення 20.02.2026, тобто у період невідбутого покарання у виді обмеження волі, що свідчить про існування у нього на момент вчинення нового кримінального правопорушення невідбутого покарання за попереднім вироком у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Станом на час розгляду даної справи вирок Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2025 законної сили не набрав.

Відповідно до висновку ККС ВС, викладеного у постанові 01.06.2020 у справі № 766/39/17, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку (вироків) щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили.

Таким чином, остаточне покарання ОСОБА_2 слід призначити, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2025 до покарання призначеного за цим вироком.

Суд переконаний, що визначена ним вид і міра покарання, є необхідною і достатньою для можливого виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень. Таке покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами осіб, які притягаються до кримінальної відповідальності з урахуванням того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи), а також призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Цивільний позов у справі не заявлявся.

Згідно зі ст. 124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні від 25.02.2026 № СЕ-19/111-26/9009-НЗПРАП в розмірі 3565,60 гривень, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 .

Долю речових доказів вирішити згідно зі ст. 100 КПК України.

В ході досудового розслідування стосовно ОСОБА_2 запобіжний захід не застосовувався.

На підставі викладеного та керуючись ст. 100, 124, 301, 302, 368-374, 381- 382, 394 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до покарання призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.12.2025, і остаточно визначити ОСОБА_2 покарання у виді 2 (двох) років 1 (одного) місяця обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 58 КВК України строк покарання у виді обмеження волі обчислювати з дня прибуття і постановки ОСОБА_2 на облік у виправному центрі.

ОСОБА_2 в силу ст. 57 КВК України зобов`язаний за рахунок держави виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку самостійно не пізніше трьох діб з дня одержання припису уповноваженого органу з питань пробації про виїзд до місця відбування покарання.

У разі невиїзду ОСОБА_2 до місця відбування покарання без поважних причин або його ухилення від отримання припису направити його до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі.

Речові докази:

кристалоподібну речовину білого кольору, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено – PVP, маса якого в речовині становить 0,483 г, яка згідно із квитанцією № 80 від 20.02.2026, передана на зберігання до камери схову Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області після набрання вироком законної сили – знищити.

змиви із зовнішніх стінок прозорих полімерних пакетів з пазовими замками, які поміщені до двох спеціальних паперових конвертів та відповідно до квитанції № 166 передані на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області, після набрання вироком законної сили - знищити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на проведення експертизи у розмірі 3 565,60 гривень (три тисячі п`ятсот шістдесят п`ять гривень шістдесят копійок).

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному проваджені не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України - вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_4