Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №757/46876/25-п — Київський апеляційний суд

Справа № 757/46876/25-п

№ апеляційного провадження: 33/824/1472/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Константінова К.Е.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Крижанівська Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року, винесену за результатами розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, 23 січня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, а також порушив питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду.

Як на підставу поновлення строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_1 посилається на те, що він не отримував повний текст оскаржуваної постанови, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду міста Києва від 12 листопада 2025 року пропущено з поважних причин.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 посилається на те, що при розгляді справи судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, суд не забезпечив всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин справи. Зазначає, що суд першої інстанції допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення не гуртуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи.

В судове засідання ОСОБА_1 , прокурор не з`явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за їх відсутності.

Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи, наведені в апеляційній скарзі, вважаю, що підлягає поновленню строк на апеляційне оскарження, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувану постанову суду було винесено 12 листопада 2025 року.

В матеріалах справи відсутні докази отримання ОСОБА_1 копії постанови Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року.

23 січня 2026 року адвокат ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу на зазначену постанову суду.

Враховуючи викладене, вважаю, що вказані ОСОБА_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року є поважними.

Приймаючи постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи про адміністративне правопорушення містять достатньо фактичних даних, які свідчать про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП., а саме у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд вважає такий висновок суду законним і обґрунтованим з огляду на наступне.

Так, до суду був наданий протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 446321 від 07 вересня 2025 року, в якому зазначено, що 07 вересня 2025 року о 13 год. 55 хв. в м. Києві по бул. Миколи Міхновського, 40А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, що не реагують на світло, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан сп`яніння у лікарі-нарколога у закладі охорони здоров`я водій відмовився на місці зупинки, чим порушив п. 2.5. ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 1).

До протоколу було долучено картку обліку адміністративного правопорушення, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5668460 від 07 вересня 2025 року та DVD диск із відеозаписами, з нагрудних камер працівників поліції (а.с. 3, 4, 5, 8).

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з м етою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Виходячи з вказаних норм законодавства, сама по собі відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння є складом адміністративного правопорушення та тягне за собою адміністративну відповідальність передбачену ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом апеляційної інстанції досліджено відеозапис з нагрудної камери працівника поліції, з якого вбачається, що ОСОБА_1 була пред`явлена вимога щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі та забезпечена можливість для виконання водієм вказаного вище обов`язку, проте ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Як наслідок, обов`язок, встановлений п. 2.5 Правил дорожнього руху водій, не виконав (а.с. 8).

ОСОБА_1 не спростовував факт відмови ним від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Жодних пояснень про те, що він не керував транспортним засобом ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначив, натомість, в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, по суті порушення, вказав, що не має часу на проходження огляду на стан сп`яніння.

За таких обставин, суд дійшов законного та обґрунтованого висновку про визнання ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд апеляційної інстанції також бере до уваги ту обставину, що згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5668460 від 07 вересня 2025 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом без чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса. Вказана обставина також підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом 07 вересня 2026 року. Із зазначеною постановою ОСОБА_1 погодився, дії працівників поліції не оскаржував.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а постанова Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року - залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 12 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.В. Крижанівська