Рішення від 16 березня 2026 р. у справі №211/13753/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/13753/25

Провадження № 2/211/2048/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17 березня 2026 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Гоєнко Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

26 листопада 2025 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням.

Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 , є квартиронаймачем житлового приміщення, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , квартира є неприватизованою і перебуває у комунальній власності міста Кривий Ріг, надана на підставі ордеру №26 за рішенням РВК №498 від 06.12.1993 року. За вказаною адресою по теперішній час зареєстрований відповідач, який є сином позивача, але з липня 2002 року за цією адресою не проживає без поважних причин, квартиру покинув добровільно, жодних перешкод у проживанні за місцем реєстрації йому не чинилося. За комунальні послуги не сплачує, його речі у квартирі відсутні. Від зняття з реєстрації місця проживання відповідач ухиляється. Факт реєстрації відповідача у квартирі створює позивачу перешкоди у реалізації прав користування та розпорядження належним йому майном, нарахування надмірних комунальних послуг, та складнощі з оформленням субсидії. Позивач просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04 вересня 2024 року прийнято справу до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи постановлено проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.03.2026 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд розглядати справу за його відсутності.

Відповідач до суду не з`явився, причину неявки не повідомив, відзивів, заяв та клопотань про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за місцем реєстрації, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву та/або клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, крім того, відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин.

Оскільки сторони не з`явились у судове засідання, то відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до ордеру №26 є квартиронаймачем житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 є членами сім`ї наймача.

Згідно довідки від 04.11.2025 виданої ОСББ «Ділог-32» за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_1 – наймач, його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 .

Згідно акту про не проживання від 04.11.2025, який посвідчений свідками ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 10 липня 2002 року по теперішній час.

Згідно зі статтею 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

У статті 9 ЖК України встановлено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 61 ЖК УРСР користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Відповідно до ст.64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно зі ст. 65 ЖК УРСР наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Як роз`яснено у п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 № 9 (з подальшими змінами) «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім`ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Згідно зі ст. 107 ЖК УРСР у разі вибуття наймача та членів його сім`ї, договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.

Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Цією ж статтею визначено перелік випадків, при настанні яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Статтею 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Окрім вище зазначеного, суд звертає увагу, що згідно ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Згідно ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

У справах цієї категорії необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки.

Так, позивачем у позовній заяві зазначено, що відповідач не проживає по АДРЕСА_1 з липня 2002 року. Відповідач жодних заперечеть чи пояснень з даного приводу до суду не надав. Доказів того, що наявні підстави, визначені ст. 71 ЖК України, для збереження за відповідачем права корисування спірним майном суду надані не були. А, отже, факт непроживання відповідача у квартирі по АДРЕСА_1 з липня 2002 року, сторонами не оспорюється.

Таким чином, суд вважає доведеним факт того, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_1 більше одного року.

Доказів того, що відповідач, як член родини позивача, надає йому протягом усього часу не проживання в будинку по АДРЕСА_1 матеріальну допомогу, зокрема, на оплату житлово-комунальних послуг, суду також надано не було.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» орган реєстрації вносить зміни до реєстру територіальної громади на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, про позбавлення права користування житлом.

З огляду на те, що цей закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, його положення підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язано з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, такими, що здатні ефективно забезпечити захист його житлових прав, та доходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позову.

Враховуючи відсутність висловленого позивачем бажання стягнути з відповідача судовий збір у відповідності до ст.13, 141 ЦПК України, суд відносить його на рахунок позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,12,13,81,89,141,259,263,265,280,281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням, за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне судове рішення складено 17.03.2026.

Суддя Костенко Є. К