Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №300/1244/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/1244/25 пров. № А/857/16935/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року, головуючий суддя – Остап`юк С.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Запорізькій області, третя особа - ГУПФУ в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправним та скасування рішення № 092950003546 від 06.02.2025 року; зобов`язати зарахувати до загального стажу періодів роботи з 12.01.2009 року до 17.05.2024 року в подвійному розмірі та провести перерахунок та виплату пенсії.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що відповідачем рішенням від 06.02.2025 року №092950003546 протиправно відмовлено у зарахуванні в подвійному розмірі згідно з статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» періодів її роботи у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної), у зв`язку з чим звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 092950003546 від 06.02.2025 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити з 01.02.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із зарахуванням при розрахунку розміру пенсії, відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до її страхового стажу періодів роботи з 12.01.2009 року по 17.05.2024 року у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» в подвійному розмірі.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Запорізькій області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду попередньої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону № 1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувались до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності Законом № 1058, зараховуються до страхового стажу в порядку та на умовах, передбачених раніше чинним законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом № 1058 до 01.01.2004 року. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Таким чином, зарахування стажу у пільговому порядку (подвійному розмірі) після 01.01.2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При призначенні позивачу пенсії відповідач не зарахував спірні періоди роботи, починаючи з 12.01.2009 року у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної) у подвійному розмірі відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

03.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ПФУ в Івано-Франківській області із заявою про перерахунок пенсії, в якій просила перерахувати розмір пенсії та дорахувати стаж з 12.01.2009 року по 17.05.2024 року у КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» в подвійному розмірі, відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення». До заяви позивач долучила довідку Комунального некомерційного підприємства «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» від 30.01.2025 №22 в підтвердження того, що ОСОБА_1 дійсно працювала у вказаний період у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» з 12.01.2009 року по 17.05.2024 року, що дає їй право на врахування такого стажу, у відповідності до статті 60 Закону України «про пенсійне забезпечення», у подвійному розмірі.

За результатом розгляду заяви позивача від 03.02.2025 року Головне управління Пенсійного фонду в Запорізькій області прийняло рішення від 06.02.2025 року №092950003546 про відмову у перерахунку пенсії позивачу із зарахуванням до стажу періоду її роботи з 12.01.2009 року в подвійному розмірі, оскільки пільгове обчислення страхового стажу застосовується тільки до 01.01.2004 року.

Вважаючи таке рішення Головного управління Пенсійного фонду в Запорізькій області протиправним, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що період роботи з 12.01.2009 року по 17.05.2024 року підлягав зарахуванню до стажу позивача в подвійному розмірі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року за №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-IV).

Згідно статті 24 Закону України № 1058, страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Закон України №1058 набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі - Закон № 1788).

Відповідно до статті 62 Закону № 1788, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно записів копії трудової книжки серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 12.01.2009 року по 17.05.2024 року працювала у Комунальному некомерційному підприємстві «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» на посаді молодшої медичної сестри (санітарки палатної).

Довідкою Комунального некомерційного підприємства «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» від 30.01.2025 року №22 підтверджується та обставина, що робота позивача в інфекційній лікарні згідно ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пільги по обчисленню стажу за роботу в деяких медичних закладах встановлені статтею 60 Закону №1788.

Статтею 60 Закону №1788 передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який набрав чинності з 01.01.2004 року, цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Таке правове регулювання вказує на те, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення», в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), продовжують діяти і підлягають застосуванню після 01.01.2004 року.

Аналогічна правова позиція відображена Верховним Судом щодо застосування вказаних вище норм матеріального права, викладеним в постановах від 22.12.2021 року в справі №688/2916/17, від 20.04.2022 року в справі №214/3705/17, від 08.06.2022 року в справі №510/1593/16-а, від 27.04.2023 року в справі №160/14078/22.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та в силу приписів пункту 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи в КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» підлягає зарахуванню до стажу роботи на пільгових умовах у подвійному розмірі.

Таким чином, відмова відповідача зарахувати до стажу позивача у подвійному розмірі періоди роботи в КНП «Коломийська інфекційна лікарня Коломийської міської ради Івано-Франківської області» не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України та є протиправною.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі №300/1244/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська