Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №460/15985/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/15985/24 пров. № А/857/13896/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року, головуючий суддя – Щербаков В.В., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грілікс» до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ТзОВ «Грілікс» звернулося до суд з позовом до ГУ ДПС у Рівненській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №1421817000703 від 25.09.2024 року та №1421717000703 від 25.09.2024 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято оспорювані рішення, не ґрунтуються на достовірних, об`єктивних та належним чином встановлених і відображених у акті даних, не відповідають фактичним обставинам та суперечать чинному законодавству. Зокрема, факт використання придбаних мішків та пакетів паперових у господарській діяльності ТзОВ «Грілікс» підтверджується договорами поставки та актами приймання-передачі. Щодо твердження відповідача в акті перевірки про те, що частина податкових накладних по господарських операціях з ПП «ПЕТРОЛЕКС ТРЕЙД» не можуть бути включені до податкового кредиту як такі, що складені з порушенням встановленого порядку заповнення податкової накладної, то такі обставини спростовуються видатковими накладними та оформленими до них податковими накладними.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення- рішення Головного управління ДПС у Рівненській області №1421817000703 від 25.09.2024 року та №1421717000703 від 25.09.2024 року.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ТзОВ «Грілікс» проведено списання з балансу (реалізацію) пакетів паперових на суму 2 566 563,33 грн. В ході проведення перевірки платником не надано підтвердження використання придбаних мішків та пакетів паперових у господарській діяльності - не надано актів списання, актів прийому передачі, у зв`язку із чим, позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 219 187,24 грн. Крім того, перевіркою не встановлено реалізацію ТОВ «ГРІЛІКС» солі кам`яної у кількості 1210 кг, сума ПДВ по придбанні якої включена до складу податкового кредиту, у зв`язку з чим встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ по невикористанні в господарській діяльності товару. Також перевіркою встановлено розбіжність між кількістю і вартістю придбаних та оприбуткованих Товариством товарно-матеріальних цінностей (далі - ТМЦ) та кількістю і вартістю ТМЦ, зазначених у податкових накладних ПП "ПЕТРОЛЕКС ТРЕЙД", які включено ТОВ «ГРІЛІКС» до податкового кредиту. Вказана вище невідповідність показників, зазначених у податкових накладних ПП "ПЕТРОЛЕКС ТРЕЙД", умовам поставки (вартість та кількість товару) є помилкою в реквізитах, визначених пунктом 201.1 ст.201 ПКУ, що заважає ідентифікувати господарські операції та їх зміст, зазначені в податкових накладних, зі здійсненою господарською операцією та її змістом, на яку складені видаткові накладні.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, в період з 06.08.2024 року по 12.08.2024 року працівниками Головного управління ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ГРІЛІКС» (код ЄДРПОУ 41336788) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року, від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість задекларованого у попередніх звітних періодах (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.07.2024 року №9203481916).

За результатами такої перевірки було складено акт №12483/Ж5/17-00-07-03/41336788 від 19.08.2024 року, згідно висновків якого встановлено порушення:

- п. 189.1 ст. 189, абз. «г» п. 198.5 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 ПК України, а саме занижено податкові зобов`язання на суму ПДВ 220 949 грн., що в подальшому призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за червень 2024 року в розмірі 10 150 грн. та до завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації за червень 2024 року) на суму 210 799 грн.

- п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1, п. 201.7 п .201.10 ст. 201 ПК України внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у податковій звітності за червень та липень 2022 року на суму ПДВ 117 611 грн., за рахунок включення до його складу податкових накладних, які складені з порушенням встановленого порядку заповнення податкової накладної, що в подальшому призвело до завищення залишку від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 декларації за червень 2024 року) в сумі 117 611 грн.

- п. 201.10. ст. 201 ПК України, ТОВ «ГРІЛІКС» не складено та не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму ПДВ 220 949 грн.

ТзОВ «Грілікс» подало заперечення від 03.09.2024 року на висновки, обставини та дані, викладені в акті документальної планової виїзної перевірки №12483/Ж5/17-00-07-03/41336788 від 19.08.2024 року.

Відповіддю на заперечення №6213/Ж12/17-00-07-03-05 від 19.09.2024 року висновки акту залишено без змін.

На підставі акта перевірки ГУ ДПС у Рівненській області було прийнято наступні рішення:

1. №1421817000703 від 25.09.2024 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 328 410 грн;

2. №1421717000703 від 25.09.2024 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 10 150 грн та застосовано штрафні санкції в розмірі 2 537,50 грн.;

3. №1421917000703 від 25.09.2024 року, яким застосовано штраф в розмірі 29 102,50 грн за відсутність складення та реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

ТзОВ «Грілікс» оскаржило такі рішення до ДПС України, яка рішеннями №37523/6/99-00-06-01-04-06 від 13.12.2024 року про результати розгляду скарги залишила без змін податкові повідомлення-рішення №1421817000703 від 25.09.2024 року та №1421717000703 від 25.09.2024 року, а податкове повідомлення-рішення рішення №1421917000703 від 25.09.2024 року – скасувала.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями №1421817000703 від 25.09.2024 року та №1421717000703 від 25.09.2024 року та звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Пункт 14.1.36. статті 14 ПК визначає, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1. статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.5 статті 198 ПК платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Пунктом 198.6. статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Стаття 200 ПК передбачає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків:

Пункт 200.1 цієї статті визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4. цієї статті при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.10 ст.201 ПК визначено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведеного видно, що право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно частин першої та другої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у цій нормі.

Водночас cам факт наявності у позивача податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах. Для податкового обліку значення має саме факт поставки (надання послуг) тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.

Податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, які повинні складатися за наслідками тієї чи іншої господарської операції. Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Тобто, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Для податкового обліку значення має саме факт виконання умов договору тим контрагентом, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту (податкових зобов`язань).

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є нереальними (фіктивними), сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, якщо ж господарська операція фактично не відбулася, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних бухгалтерського та податкового обліку.

Отже, підсумовуючи наведене, апеляційний суд констатує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Верховний Суд неодноразово висловлював аналогічні правові висновки, зокрема у постановах від 26 лютого 2020 року у справі №826/1308/18, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі №808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі №460/2315/19, від 26 вересня 2023 року у справі № 120/6732/22.

Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для врахування таких для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як підтверджується матеріалами справи, позивачем було надано договори поставки з фасуванням №18-11-2022 від 18.11.2022 року, №24-07-2023 від 27.04.2023 року, №15-09-21 від 15.09.2021 року, 02-09-22 від 02.09.2022 року, №01-08-2023 від 01.08.2023 року, №02-06-2022 від 02.06.2022 року, №09-03-2022 від 0903.2022 року, №13-09.2023 від 13.09.2023 року, №23-08-2020 від 23.08.2020 року та №27-09-21 від 27.09.2021 року, пунктами 1.1 та 3.2 яких визначено, що ТзОВ «Грілікс» надає постачальникам паперові мішки (тару) для фасування продукції згідно актів прийому-передачі і право власності на тару зберігається за ТзОВ «Грілікс».

Передача паперових мішків постачальникам для фасування товару підтверджується актами прийому-передачі пакетів для фасування в тару Покупця від 13.12.2022 року, від 04.01.2024 року, від 18.01.2024 року, від 19.04.2024 року, від 15.03.2024 року, від 29.02.2024 року, від 05.05.2023 року, від 25.05.2023 року, від 17.05.2023 року, від 02.05.2022 року, від 05.12.2023 року, від 24.11.2023 року, від 01.09.2023 року, від 07.04.2023 року, від 17.04.2024 року, від 10.10.2022 року, від 22.09.2022 року, від 24.08.2023 року, від 10.06.2022 року, від 20.04.2023 року, від 09.08.2022 року, від 19.05.2022 року, від 13.09.2023 року, від 06.07.2022 року, від 04.05.2023 року.

Таким чином, списання позивачем з балансу (реалізацію) пакетів паперових на суму 2 566 563,33 грн. було здійснено в межах господарської діяльності, тому висновки акта перевірки про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму ПДВ 219 187,24 грн в цій частині є необґрунтованими.

Також перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації за червень 2024 року (в т.ч. за періоди виникнення від`ємного значення) суми податкового кредиту (рядок 17 (колонка Б) Декларації) (податкова декларація з податку на додану вартість від 22.07.2024 року № 9203481916) встановлено його завищення на суму ПДВ 117 610,54 грн. Перевіркою здійснено аналіз первинних документів (видаткових накладних) та інформації, наявної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – ЄРПН).

За результатами цього встановлено розбіжність між кількістю і вартістю придбаних та оприбуткованих Товариством товарно-матеріальних цінностей (далі – ТМЦ) та кількістю і вартістю ТМЦ, зазначених у податкових накладних ПП "ПЕТРОЛЕКС ТРЕЙД", які включено ТзОВ «ГРІЛІКС» до податкового кредиту.

Вказана вище невідповідність показників, зазначених у податкових накладних ПП "ПЕТРОЛЕКС ТРЕЙД", умовам поставки (вартість та кількість товару) є помилкою в реквізитах, визначених пунктом 201.1 ст.201 ПКУ, що заважає ідентифікувати господарські операції та їх зміст, зазначені в податкових накладних, зі здійсненою господарською операцією та її змістом, на яку складені видаткові накладні. Зазначені податкові накладні не можуть бути включені до податкового кредиту як такі, що складені з порушенням встановленого порядку заповнення податкової накладної.

Проте, як встановлено судом із поданих позивачем доказів, згідно податкової накладної №6 від 21.06.2022 року, постачання товару відбувалося в кількості 13 493,38 кг на суму 245 471,60 грн., в т.ч. ПДВ 40 911,94 грн.

Згідно видаткової накладної №533 від 21.06.2022 року, постачання товару відбувалося в кількості 13 493 кг на суму 245 471,64 грн., в т.ч. ПДВ 40 911,94 грн.

Згідно податкової накладної №8 від 29.06.2022 року, постачання товару відбувалося в кількості 13 414,45 кг на суму 240 172,2 грн., в т.ч. ПДВ 40 028,71 грн.

Згідно видаткової накладної №570 від 29.06.2022 року, постачання товару відбувалося в кількості 13 410 кг на суму 240 172,24 грн., в т.ч. ПДВ 40 028,71 грн.

Згідно податкової накладної №3 від 08.07.2022 року, постачання товару відбувалося в кількості 12 464,27 кг на суму 220 019,40 грн., в т.ч. ПДВ 36 669,89 грн.

Згідно видаткової накладної №618 від 08.07.2022 року, постачання товару відбувалося в кількості 12 464 кг на суму 220 019,40 грн., в т.ч. ПДВ 36 669,89 грн.

Колегія суддів зазначає, що розбіжності в сумах поставки товару та нарахованого ПДВ у податкових та видаткових накладних відсутні, у зв`язку із чим, наявна можливість ідентифікувати господарські операції та їх зміст, зазначені в податкових накладних, зі здійсненою господарською операцією та її змістом, на яку складені видаткові накладні.

Судом встановлено, що відповідачем не встановлено реалізацію ТОВ «ГРІЛІКС» солі кам`яної у кількості 1 210 кг, сума ПДВ по придбанні якої включена до складу податкового кредиту, у зв`язку з чим встановлено заниження податкового зобов`язання з ПДВ по невикористанні в господарській діяльності товару на суму 8 808,8 грн. (7,28 грн/кг*1210 кг), ПДВ - 1 761,76 грн.

Натомість, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заниження позивачем податкового зобов`язання з ПДВ по невикористанню в господарській діяльності товару на суму 8 808,8 грн., в т.ч. ПДВ - 1 761,76 грн.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Рівненській області не відповідають критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №460/15985/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська