Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №380/11929/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/11929/24 пров. № А/857/10497/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Заверухи О.Б., Матковської З.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року, головуючий суддя – Качур Р.П., ухвалене у м. Львів, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Полтавській області, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 134550027178 від 24.04.2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 17.04.2024 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що вона звернулася через відповідний сервісний центр Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком. Вказала, що спірним рішенням відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Повідомила, що до страхового стажу роботи позивачки відповідач не зарахував період навчання в університеті згідно з довідкою від 19.03.2024 року № 253-А, оскільки дошлюбне прізвище зазначене в довідці ( ОСОБА_3 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_4 ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні пенсії № 134550027178 від 24.04.2024 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17.04.2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, зарахувавши при цьому до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період навчання у Львівському національному університеті імені Івана Франка.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що до страхового стажу не зараховано період навчання відповідно до довідки від 19.03.2024 року № 253-А, оскільки дошлюбне прізвище зазначене в довідці ( ОСОБА_3 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_4 ). Вказав, що аналіз наданих документів показує, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 27 років 07 місяців 05 днів, якого недостатньо для призначення пенсії за віком.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 19.12.1962 року ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 16.04.2024 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 01.10.1982 року укладено шлюб. Прізвище дружини після шлюбу – « ОСОБА_7 ».

Як слідує з записів трудової книжки серії НОМЕР_3 від 03.09.1980 року позивачку з 25.08.1981 року зараховано студенткою першого курсу відділення математичного університету, а з 19.06.1987 року відраховано з числа студентів університету у зв`язку з закінченням навчання.

Із диплому серії НОМЕР_4 від 19.06.1987 року слідує, що ОСОБА_1 в 1981 році вступила до Львівського ордена леніна державного університету ім. І. Франка і в 1987 році закінчила повний курс названого університету за спеціальністю «математика». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 16.06.1987 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «Математик Викладач».

Згідно з архівною довідкою від 19.03.2024 року №253-А, виданої Львівським національним університетом імені Івана Франка, на підставі архівних документів Львівського національного університету імені Івана Франка встановлено, що ОСОБА_5 дійсно була зарахована студенткою І курсу математичного факультету денної форми навчання.

ОСОБА_5 студенці ІІ математичного факультету денної форми навчання, надано частково оплачувану відпустку по догляду за грудною дитиною з 23 травня 1983 року до 28 березня 1984 року.

ОСОБА_5 , студентку ІІ курсу математичного факультету денної форми навчання, допущено до занять з 30 березня 1984 року в зв`язку з тим, що вона повернулась з відпустки по догляду за грудною дитиною до виповнення їй одного року.

ОСОБА_5 (так у наказі), студентці V курсу математичного факультету денної форми навчання, змінено прізвище у студентських документах на ОСОБА_7 у зв`язку з одруженням.

ОСОБА_1 завершила навчання на математичному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Математика» та отримала диплом НОМЕР_4 , виданий 19 червня 1987 року з реєстраційним номером 225 з присвоєнням кваліфікації «Математика Викладач».

Відповідно до архівного витягу від 08.05.2024 року № 59-В із наказу № 476 по Львівському ордена леніна Державному університеті імені Івана Франка в студентських справах від 25.08.1981 року зараховано на перший курс денного навчання математичного факультету, зокрема, « ОСОБА_8 ».

Позивач 17.04.2024 року звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України (Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області) із заявою про призначення їй пенсії за віком, до якої долучила трудову книжку, довідку про навчання, паспорт, код.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 24.04.2024 № 134550027178 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком. Вказаним рішенням до страхового стажу не зараховано період навчання згідно з довідкою від 19.03.2024 № 253-А оскільки дошлюбне прізвище зазначене в довідці ( ОСОБА_3 ) не відповідає прізвищу в свідоцтві про шлюб ( ОСОБА_4 ). Аналіз наданих документів показує, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.

Позивачка вважає таке рішення відповідача протиправним і таким, що порушує її право на пенсійне забезпечення, тому звернулася до суду із цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що період навчання у Національному університеті імені Івана Франка підтверджується наявними у справі доказами, тому підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи позивачки.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Як передбачено статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: 1) громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; 2) особи, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) з інших джерел, а також у випадках, передбачених цим Законом, - члени їхніх сімей.

Статтею 24 вказаного Закону передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За змістом п.3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку закріплено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи.

Також, відповідно до пункту 8 Порядку час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Крім цього, пунктом 26 Порядку № 637 встановлено, якщо ім`я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім`ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, трудова книжка позивачки містить записи про навчання позивачки у Львівському національному університеті імені Івана Франка з 25.08.1981 року по 19.06.1987 року.

Із диплому серії НОМЕР_4 від 19.06.1987 судом встановлено, що ОСОБА_1 в 1981 році вступила до Львівського ордена леніна державного університету ім. І. Франка і в 1987 році закінчила повний курс названого університету за спеціальністю «математика». Рішенням Державної екзаменаційної комісії від 16.06.1987 ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію «Математик Викладач».

Згідно з архівною довідкою від 19.03.2024 року № 253-А, виданої Львівським національним університетом імені Івана Франка, на підставі архівних документів Львівського національного університету імені Івана Франка встановлено, що ОСОБА_5 дійсно була зарахована студенткою І курсу математичного факультету денної форми навчання.

ОСОБА_5 студенці ІІ математичного факультету денної форми навчання, надано частково оплачувану відпустку по догляду за грудною дитиною з 23 травня 1983 року до 28 березня 1984 року.

ОСОБА_5 , студентку ІІ курсу математичного факультету денної форми навчання, допущено до занять з 30 березня 1984 року в зв`язку з тим, що вона повернулась з відпустки по догляду за грудною дитиною до виповнення їй одного року.

ОСОБА_5 (так у наказі), студентці V курсу математичного факультету денної форми навчання, змінено прізвище у студентських документах на ОСОБА_7 у зв`язку з одруженням.

ОСОБА_1 завершила навчання на математичному факультеті денної форми навчання за спеціальністю «Математика» та отримала диплом НОМЕР_4 , виданий 19 червня 1987 року з реєстраційним номером 225 з присвоєнням кваліфікації «Математика Викладач».

Відповідно до архівного витягу від 08.05.2024 року № 59-В із наказу № 476 по Львівському ордена леніна Державному університеті імені Івана Франка в студентських справах від 25.08.1981 року зараховано на перший курс денного навчання математичного факультету, зокрема, « ОСОБА_8 ».

Таким чином, період навчання у Національному університеті імені Івана Франка підтверджується наявними у справі доказами, тому підлягає зарахуванню до страхового стажу роботи позивачки.

Колегія суддів зазначає, що у постанові від 21.02.2020 року у справі №291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що «перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року у справі №380/11929/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська