Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №260/6154/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Ващилін Р.О.

03 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/6154/24 пров. № А/857/50897/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.

представника апелянта: Крупа – Газуда М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 260/6154/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Доміон Транс Сервіс" до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Доміон Транс Сервіс" ( далі – ТзОВ "Доміон Транс Сервіс" ) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Закарпатській області, у якому просив суд:

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 серпня 2024 року №8135/4774/07-16-07-06.

16.10.2025р. позивач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" клопотання про призначення судово-економічної експертизи, проведення якої просить доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На розгляд та вирішення експерта просить поставити такі питання:

1. чи відповідають нараховані податковим органом суми пені та штрафних санкцій вимогам чинного законодавства України, у тому числі абз.11 п.52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України?

2. чи правильно здійснено розрахунок пені за порушення строків повернення валютної виручки з урахуванням того, що за період з 01 березня 2020 року до останнього календарного дня місяця, в якому завершується дія карантину, пеня не підлягала нарахуванню?

3. чи містять нарахування податкового органу арифметичні та/або методологічні помилки, у тому числі щодо визначення періоду, за який пеня могла фактично нараховуватися?

17.10.2025р. відповідач подав через особистий електронний кабінет в підсистемі "Електронний суд" заперечення на клопотання про призначення судово-економічної експертизи. Так, питання 1.1 та 1.2 про відповідність нарахувань вимогам чинного законодавства, а також про те, чи правильно здійснено розрахунок з урахуванням норм Податкового кодексу України, є виключно правовими питаннями. Експерт не має повноважень здійснювати тлумачення норм права, оцінювати законність дій суб`єкта владних повноважень та визначати, чи підлягали нарахуванню штрафні санкції та пеня відповідно до законодавства. Встановлення відповідності дій податкового органу вимогам законодавства, а також визначення застосовності пільгових норм ПК України, є виключною компетенцією суду. Щодо обрахунку кількості днів прострочення, вони визначаються відповідно до кількості календарних днів у періоді прострочення.

Отже, визначення суми пені здійснюється шляхом вчинення арифметичних дій і не потребує спеціальних знань у галузі економіки та бухгалтерського обліку.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2025р. клопотання позивача про призначення судово-економічної експертизи задовольнив частково.

Так, суд призначив судово-економічну експертизу в даній адміністративній справі №260/6154/24 на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи містять нарахування податкового органу арифметичні та/або методологічні помилки, у тому числі щодо визначення періоду, за який пеня могла фактично нараховуватися?

Суд доручив проведення судово-економічної експертизи Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Провадження у справі суд зупинив до одержання результатів експертизи.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2025р. суд виправив описки допущені в ухвалі від 13.11.2025р.

Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції, апелянт Головне управління ДПС у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13.11.2025р. скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Представник апелянта, Крупа – Газуда М.В. в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала та просила таку задовольнити з підстав у ній викладених, ухвалу скасувати а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

ст.72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

В п.3 ч. 3 ст.44 КАС України видно, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 102 КАС України встановлено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності.

При призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом.

Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їх думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

Питання, які ставляться експерту, і його висновок з них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

Відповідно до ч.1 ст.103 КАС України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій (яким) доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

ст.1 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998р. № 53/5 затверджено Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичні рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень.

Так, згідно п.1.1 Інструкції призначення судових експертиз та експертних досліджень (далі - експертизи та дослідження) судовим експертам державних спеціалізованих науково-дослідних установ судових експертиз Міністерства юстиції України (далі - експертні установи) та атестованим судовим експертам, які не є працівниками державних спеціалізованих установ (далі - експерти), їх обов`язки, права та відповідальність, організація проведення експертиз та оформлення їх результатів здійснюються у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним, Цивільним процесуальним, Господарським процесуальним кодексами України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кодексом адміністративного судочинства України, Митним кодексом України, Законами України "Про судову експертизу", «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з питань судово-експертної діяльності та цією Інструкцією.

п.п. 1.2.3 п.1.2 даної Інструкції встановлено, що одним із основних видів експертиз з економічна: бухгалтерського та податкового обліку; фінансово-господарської діяльності; фінансово-кредитних операцій.

Згідно п.1.1 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій основними завданнями експертизи документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності є визначення:

-документальної обґрунтованості розміру нестачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів на підприємствах, в установах, організаціях і їх структурних підрозділах (далі - підприємство) періоду їх утворення;

-документальної обґрунтованості оформлення операцій з одержання, зберігання, виготовлення, реалізації товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, основних засобів, надання послуг;

-документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з основними засобами, товарно-матеріальними цінностями, грошовими коштами, цінними паперами та іншими активами;

-документальної обґрунтованості відображення в обліку операцій з нарахування та виплати заробітної плати, інших виплат;

-документальної обґрунтованості, задекларованої платником податку бази оподаткування податком на прибуток підприємств, та суми податку, що підлягає сплаті за певний звітний період, визначеної органом податкового контролю;

-документальної обґрунтованості формування платником податкових зобов`язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті, та суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування;

-документальної обґрунтованості окремих елементів податків та зборів, визначених платником у відповідних деклараціях (розрахунках, звітах).

При цьому, п.1.2 Науково-методичних рекомендацій визначено орієнтовний перелік вирішуваних зазначеною експертизою питань.

Так, предметом спору у даній справі є правомірність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Закарпатській області від 12 серпня 2024 року №8135/4774/07-16-07-06.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що метою призначення у даній справі експертизи є забезпечення правильного встановлення обставин за допомогою спеціальних знань шляхом вирішення поставлених питань, що вимагає дослідження та аналізу великого обсягу первинних та облікових даних бухгалтерського обліку, на підставі яких сформовано податкову звітність.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що повноваження з вирішення поставлених на вирішення експерта питань віднесено до компетенції суду, оскільки спір в рамках даної справи виник з приводу правомірності притягнення платника податків до фінансової відповідальності та предметом дослідження є порушення положень Податкового Кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що судом на вирішення експерта поставлені питання документальної обґрунтованості податкових зобов`язань позивача, визначених платником у відповідних деклараціях, виходячи з первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку.

Отже, вирішення зазначених питань потребує спеціальних знань в області бухгалтерського обліку, у зв`язку з чим доводи апелянта не знайшли обґрунтованого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також, п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області – залишити без задоволення, а Ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2025 року у справі № 260/6154/24– без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Р. Б. Хобор

Р. М. Шавель

У зв`язку із перебуванням члена колегії – судді Хобор Р.Б. в період з 09.03.2026р. по 13.03.2026р. включно у відрядженні в м.Києві, повний текст постанови складено у строк встановлений ч. 3 ст. 243 КАС України, однак підписаний повним складом суду 16.03.2026р.