Постанова від 11 березня 2026 р. у справі №380/16080/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2026 рокуСправа № 380/16080/25 пров. № А/857/51145/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача – Качмара В.Я.,

суддів – Гудима Л.Я., Онишкевича Т.В.,

при секретарі судового засідання – Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в режимі відеоконференції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗТ-Україна» до Житомирської митниці про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Житомирської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року (суддя Кухар Н.А., м. Львів), -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БЗТ-Україна» (далі ТОВ) звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці (далі Митниця), в якому просило:

визнати протиправною відмову Митниці щодо нездійснення підготовки та подання висновку про повернення ТОВ надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 17.01.2025 № ЖМ/2025/2;

зобов`язати Митницю підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України (далі Держказначейство) висновок про повернення ТОВ надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 16625139,96 грн.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В доводах апеляційної скарги вказує, що судом помилково здійснено розгляд справи у спрощеному позовному провадженні. Зазначає, що розмір судового збору не відповідає заявленим позовним вимогам, які необхідно розцінювати, як вимоги немайнового характеру. Також зауважує, що на розгляді у Житомирському окружному адміністративному суді перебуває справа №240/31802/23 за позовом ТОВ до Митниці про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити дії, зокрема і зобов`язання Митниці підготувати та подати до органу державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ надміру сплачених сум митних платежів» лише з різними сумами - 47048934,72 грн. Одночасно вказує, що митні декларації на суму 16625139,96 грн включені до переліку митних декларацій на суму 47048934,72 грн, що розглядається Житомирським окружним адміністративним судом. Зазначає, що Митницею своєчасно з дотриманням усіх строків здійснено розгляд заяви ТОВ про підготовку та подання висновку про повернення ТОВ надміру сплачених сум митних платежів та надано обґрунтовану відмову.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає судове рішення законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідач подав заперечення на відзив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності жодної із підстав для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених митних платежів в розмірі 16625139,96 грн. Водночас, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв`язку з чим у Митниці виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органу Держказначейства для виконання.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ТОВ зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 41076013 та з 11.07.2017 перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Львівській області як платник податків. Адреса місцезнаходження: 79029, Львівська область, місто Львів, вул. Окружна, 57А, к.417. Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

Позивач 17.01.2025 звернувся із заявою до Митниці вих. № ЖМ/2025/2 про повернення надміру сплачених сум митних платежів, а саме податку на додану вартість (вид платежу 028) в розмірі 16625139,96 грн за митними деклараціями згідно з переліком та додатками, долученими до заяви. Заява отримана відповідачем та зареєстрована за вх. від 20.01.2025 № 501/13-15.

Відповідач листом від 18.02.2025 №7.19-2/15/13/1407 повідомив заявника, що відповідно до «Порядку повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 №643 (далі – Порядок №643), повернення надміру сплачених митних платежів здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Лист 18.02.2025 №7.19-2/15/13/1407 направлено відповідачем 18.02.2025 за адресою бульвар Лесі Українки, буд. 7-Б, офіс 228, м. Київ, 01133.

В подальшому 18.03.2025 відповідачем поштовим відправленням №0601124749356 на адресу позивача направлено лист за №7.19-2/15/13/2279 від 17.03.2025, яким інформовано про повернення за закінченням терміну зберігання відправлених митницею листів ТОВ (вх.7.19-2/15/13/1407 та вх.7.19-2/15/13/1408 від 18.02.2025), разом з яким направлено лист відповідача від 18.02.2025 №7.19-2/15/13/1407.

В листі відповідач вказав, що у додатку до заяви від 17.01.2025 №ЖМ/2025/2 зазначено перелік тимчасових митних декларацій за період з 12.04.2021 по 05.11.2021, додаткових митних декларацій за період з 01.07.2021 по 19.01.2022, таким чином, відмова обґрунтована тим, що ТОВ не дотримано вимоги Податкового та Митного кодексів України (далі – ПК, МК відповідно) в частині строку подачі заяви про повернення надміру сплачених митних платежів.

Також відповідач у листі 18.02.2025 №7.19-2/15/13/1407 зазначив, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 серпня 2022 року у справі №752/9451/22, в рамках кримінального провадження №42022100000000184 від 10.05.2022 накладено арешт, зокрема на майно, яке належить ТОВ, а саме банківські рахунки та грошові кошти, які зберігаються на них на день постановлення ухвали про арешт майна, відкритих в банківських установах, у т.ч. АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (МФО 305749), українська гривня.

Крім того вказав, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 20 листопада 2024 року у справі №914/2773/24 (далі – Ухвала суду) відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ, введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Пурія Р.П., а також що заява ТОВ від 17.01.2025 №ЖМ/2025/2 про повернення надмірно сплачених митних платежів підписана директором ТОВ Комаровим О.О

Щодо доводів скаржника про необхідність розгляду справи в порядку загального позовного провадження, то апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Частиною четвертою передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Звідси необхідно вказати, що спірне у цій справі рішення суб`єкта владних повноважень (відмова про підготовку та подання висновку про повернення ТОВ надміру сплачених митних платежів від 18.02.2025) не є тим рішенням на підставі якого в подальшому Митниця може вимагати стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Між тим, слід зауважити, що сторони в суді першої інстанції не заявляли клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Відносно посилань скаржника на неправильно розраховану суму судового збору, то апеляційний суд звертає увагу на таке.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регламентовані Законом України «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).

Частиною першою статті 4 Закону №3674-VI визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»

(далі – Закон №4059-IX) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 становить 3028 грн.

Частиною другою статті 4 Закону №3674-VI встановлені ставки судового збору, зокрема і за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Згідно з позицією Верховного Суду України, що викладена у постанові від 14 березня 2017 року у справі №п/800/559/16, вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою.

В розглядуваному випадку, заявлені позовні вимоги є однією вимогою немайнового характеру.

Отже за подання позову ТОВ необхідно було сплатити 2422,40 грн (з урахуванням коефіцієнта 0,8).

За подання апеляційної скарги, скаржник мав би сплатити 3633,60 грн.

Водночас, як видно з матеріалів справи, що позивач та відповідач при поданні позову та апеляційної скарги відповідно, сплатили судовий збір у значно вищих розмірах.

З огляду на викладене, рішення суду в частині розподілу судових витрат необхідно змінити шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ТОВ 2422,40 грн судового збору.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина друга статті 7 Закону №3674-VI).

Відтак, для повернення сторонам переплаченої суми судового збору їм необхідно звернутися до адміністративного суду з відповідним клопотанням, оскільки зважаючи на наведені законодавчі норми, суд не вправі ініціювати таке повернення самостійно.

Щодо посилань Митниці на справу №240/31802/23, то апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, предметом позову у справі №240/31802/23 є визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо нездійснення підготовки та подання висновку про повернення ТОВ надміру сплачених сум митних платежів за результатами розгляду заяви від 23.08.2023 (відмова, що викладена у листі від 29.09.2023 №7.19-2/15/136778; зобов`язання Митниці підготувати та подати до органу Державної казначейської служби України висновок про повернення ТОВ надміру сплачених сум митних платежів в розмірі 47048934, 72 грн.

Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення. Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що у справі №240/3180/23 та розглядуваній справі предмет не є тотожними. Оскільки у розглядуваній справі предмтом спору є відмова від 18.02.2025 №7.19-2/15/13/1407, а у справі №240/3180/23 відмова від 29.09.2023 №7.19-2/15/136778.

Апеляційний суд також погоджується із позицією суду першої інстанції в ухвалі про відмову у зупиненні провадження у справі, згідно якої заявляючи відповідне клопотання про зупинення провадження у справі відповідач взагалі не вказує та не обґрунтовує, у чому полягає неможливість розгляду цієї справи до вирішення двох інших. Жодні обставини, досліджувані судами в справах №320/1709/24 та №240/31802/23 не впливають на факт і дату звернення позивача із поточними заявами та на правову кваліфікацію перебігу 1095-денного строку, отже жодним чином не впливають на вирішення цієї справи №380/16080/25. Крім того, відсутні обставини, які не можуть бути встановлені у справі №380/16080/25 без вирішення справи №320/1709/24 або справи №240/31802/23. При цьому, наявні в цій справі докази дають змогу встановити всі факти та обставини без очікування рішень у №320/1709/24 та №240/31802/23.

Щодо суті спору, то необхідно зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до статті 24 МК кожна особа має право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов`язаної з помилковою та/або надмірною сплатою митних платежів. Визначення того, що належить розуміти як помилково та/або надміру сплачені митні платежі, у МК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відсутнє, але міститься в податковому законодавстві.

Згідно з підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), правила якого застосовуються до відносин, пов`язаних зі справлянням митних платежів, як надміру сплачені грошові зобов`язання розуміють суму коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Митне та податкове законодавство не містить переліку причин, через які може статись помилкова та/або надмірна сплата сум платежів. Оскільки визначення розміру (суми) митних платежів здійснюється шляхом дій над кількісними числовими показникам (одиницями) виміру, не виключено, що операції з ними з якихось причин можуть призвести до неправильного (хибного) розрахунку чи обчислення сум платежів. Важливо, що в основі таких дій не було умисних протиправних дій суб`єктів правовідносин, діяльність яких пов`язана із визначенням і справлянням митних платежів.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів законодавчо врегульовані.

За нормами ПК помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (пункт 43.1 статті 43).

Статтею 301 МК передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Повернення сплачених сум митних платежів здійснюється у валюті України. Якщо сплата або стягнення митних платежів здійснювалося в іноземній валюті, повернення сум митних платежів здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 3-1 цього Кодексу, на день, коли відбулася їх сплата. Повернення не здійснюється: якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень; в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Пунктом 43.3 статті 43 ПК передбачено, що обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Згідно з пунктом 43.4 статті 43 ПК платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг.

За приписами пункту 43.2 статті 43 ПК у разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Пункт 43.5 статті 43 ПК визначає, що контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/ або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. Повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків здійснюється з бюджету, у який такі кошти були зараховані, або з єдиного рахунку. (пункт 43.6 статті 43 ПК).

Наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 затверджено «Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів» № 643 (далі - Порядок №643).

Вказаний Порядок визначає процедури під час повернення суб`єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюють Держмитслужба та митниці Держмитслужби, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев`ятій, десятій статті 55, частині шостій статті 244, частині п`ятій статті 299, частинах третій, п`ятій статті 301 МК, статті 43 ПК, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.

Відповідно до пунктів 3-5, 8 Розділу ІІІ Порядку № 643, у заяві зазначаються:

1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;

2) причини виникнення такої суми коштів;

3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

4) напрям(и) перерахування суми коштів:

а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів;

б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава:

на депозитний рахунок 3734;

на депозитний рахунок 3734 іншої митниці;

на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою);

г) для погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;

5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.

До заяви додаються: документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені; виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо повернення сум відповідних митних платежів; документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).

Відповідно до підпункту 6, 7 Порядку №643, якщо за результатами розгляду заяви митницею Держмитслужби встановлено наявність підстав для повернення коштів, працівник Підрозділу формує електронний висновок про повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені (далі - електронний висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку, який подається керівнику (заступнику керівника) митниці Держмитслужби для прийняття рішення щодо повернення відповідної суми коштів. На кожний сформований електронний висновок, за яким прийнято рішення про повернення, накладаються кваліфіковані електронні підписи керівника (заступника керівника) структурного підрозділу, що сформував електронний висновок, керівника (заступника керівника) митниці Держмитслужби та кваліфікована електронна печатка такого органу. Сформовані електронні висновки з накладеними кваліфікованими електронними підписами та кваліфікованими електронними печатками митниці Держмитслужби у строк не пізніше 17:00 шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби в автоматичному режимі надсилають до Казначейства для виконання. Електронні висновки про повернення платежів, належних місцевим бюджетам, та платежів, які підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами (крім акцизного податку з ввезеного на митну територію України пального), надсилають до Казначейства для виконання за умови їх погодження з відповідними місцевими фінансовими органами.

Системний аналіз статей 301 МК та 43 ПК приписів розділу ІІІ Порядку № 643 дає підстави для висновку, що контролюючий орган повинен підготувати висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постановах від 21.04.2021 по справі №814/1214/16, від 25.05.2023 по справі №520/5061/2020.

Згідно з пунктом 8 Порядку №643 у разі якщо заявник не виконав вимог пунктів 1-3 цього розділу, надав недостовірні дані та/або має податковий борг (крім випадків визначення у заяві напряму перерахування коштів на погашення податкового боргу), готується та надсилається йому письмова (в паперовому вигляді або електронній формі) обґрунтована відмова, у тому числі за допомогою засобів ІТС Держмитслужби.

Отже, відповідно до Порядку № 643, виключний перелік підстав для відмови митного органу у наданні відповідного висновку про повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних та інших платежів, передбачений пунктом 11 розділу ІІІ цього Порядку, зокрема, такими підставами є: невиконання вимог пунктів 1-3 розділу ІІІ цього Порядку; надання недостовірних даних; наявність податкового боргу.

Як уже вказано вище, позивач 17.01.2025 у встановленому законодавством порядку звернувся до Митниці з заявою №ЖМ/2025/2 про повернення надміру сплачених коштів, до якої додав повний пакет документів, визначений Порядком № 643, яку відповідач отримав 20.01.2025.

Враховуючи положення пункту 43.5 ПК та пунктів 6, 7 Порядку №643, а також те, що заява отримана відповідачем 20.01.2025, суд першої інстанції вірно вказав, що відповідач зобов`язаний був розглянути заяву у 20-денний строк, тобто до 10.02.2025, та не пізніше шостого робочого дня до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви до митниці Держмитслужби, тобто до 03.02.2025, в автоматичному режимі надіслати до Казначейства для виконання висновок про повернення надмірно плачених митних платежів у вигляді податку на додану вартість.

З матеріалів справи видно, Митницею направлено на адресу позивача лист від 18.02.2025 за вих. №7.19-2/15/13/1407 лише 18.03.2025, що підтверджується трекінгом Укрпошти №0601124749356. Тобто із порушенням імперативно-встановленого у статті 43 ПК та Порядку №643 двадцятиденного строку.

Крім того, місцезнаходженням згідно даних Єдиного реєстру юридичних осіб, є адреса: 79029, м. Львів, вул. Окружна, б. 57А, к.417 та ця ж адреса вказувалася позивачем в заяві до Митниці від 17.01.2025 №ЖМ/2025/2.

Проте, відповідач рекомендованим листом з повідомлення про вручення поштового відправлення № 0601114894978 направив лист від 18.02.2025 за вих. №7.19-2/15/13/1407 на іншу адресу: бульвар Лесі Українки, буд. 7-Б, офіс 228, м. Київ, 01133. Таким чином, вказаний лист направлявся відповідачем не за належною адресою.

Відтак, порушення Митницею імперативно встановленого законом 20-денного строку розгляду заяви і підготовку та передачу на орган казначейства висновку про повернення ТОВ надмірно сплачених митних платежів та не виконання відповідачем процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на митний орган ПК та Порядком №643 є протиправною бездіяльністю.

В свою чергу, що відповідач не заперечує факту сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість під час митного оформлення імпортованого товару, а також сам розмір надміру сплаченого позивачем податку.

Водночас, є необґрунтованими посилання скаржника як на підставу відмови у поверненні надмірно сплачених митних платежів те, що заява ТОВ від 17.01.2025 №ЖМ/2025/2 про повернення надмірно сплачених митних платежів підписана директором ТОВ Комаровим О. О.

Так, Ухвалою суду відкрито провадження у справі № 914/2773/24 про банкрутство ТОВ, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника, введено процедуру розпорядження майном ТОВ, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Пурія Р.П.

Відповідно до частини першої статті 44 Кодексу України з процедур банкрутства (далі – КузПБ) під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу.

Згідно частин десятої та одинадцятої статті 44 КУзПБ розпорядник майна не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

За змістом частини другої статті 40 КУзПБ у процедурі розпорядження майном за клопотанням розпорядника майна, сторін або інших учасників справи про банкрутство, що містить підтверджені відомості про перешкоджання виконавчим органом боржника виконанню повноважень розпорядника майна, невжиття заходів щодо забезпечення збереження майна боржника, а також про вчинення ними дій, що порушують права та законні інтереси боржника або кредиторів, господарський суд має право припинити повноваження виконавчого органу боржника та покласти виконання його обов`язків на розпорядника майна. Про припинення повноважень виконавчого органу боржника та покладання його обов`язків на розпорядника майна господарський суд виносить ухвалу, яка є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню.

Частиною третьою статті 40 КУзПБ передбачено, що лише з дня постановлення господарським судом ухвали про припинення повноважень виконавчого органу боржника відповідні посадові особи боржника, повноваження яких припинені ухвалою господарського суду, зобов`язані протягом трьох днів передати розпоряднику майна, а розпорядник майна - прийняти бухгалтерську та іншу документацію боржника, його печатки і штампи, матеріальні та інші цінності.

Відповідно до статті 59 КУзПБ з дня ухвали господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Постанова Господарського суду Львівської області від 18 лютого 2025 року у справі № 914/2773/24 (далі – Постанова суду), якою визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру ТОВ, призначено ліквідатором ТОВ арбітражного керуючого Пурія Р.П. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 159 видане 31.01.2013 Міністерством юстиції України; адреса: а/с 2434, м. Львів, 79057), прийнята 18.02.2025.

Заява ж ТОВ про повернення надмірно сплачених митних платежів №ЖМ/2025/2 підписана директором 17.01.2025 Комаровим О.О.

У матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано докази того, що Господарський суд Львівської області, в провадженні якого перебуває справа № 914/2773/24, станом на 17.01.2025 (дата звернення ТОВ із заявою до Митниці) приймав ухвали чи рішення про припинення повноважень виконавчого органу ТОВ, директора Комарова О.О. Крім того, відповідачем не надано будь-яких інших доказів припинення повноважень виконавчого органу боржника станом на дату звернення із заявою.

Отже, директор станом на 17.01.2025 був уповноважений звертатися до митного органу з заявою про повернення надмірно сплачених митних платежів.

Крім того, позивачем до заяви долучено також докази відсутності у нього податкового боргу, зокрема витяг з інформаційної системи органів ДПС щодо стану розрахунків платника ТОВ з бюджетом та цільовими фондами станом на 17.01.2025.

Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку подачі заяви про повернення надмірно сплачених митних платежів, то необхідно звернути увагу на таке.

Розділом ІІІ Порядку №643 передбачено, що повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня їх виникнення.

Аналогічного змісту норма викладена в пункті 102.5 статті 102 ПК.

Верховний Суд у постановах від 18.06.2019 у справі № 826/3490/18 та від 27.04.2020 у справі № 640/7371/19 сформував висновок, відповідно до якого датою виникнення надміру сплаченої суми в розумінні пункту 43.3 статті 43 ПК вважається саме дата подання податкової декларації за звітний період, а не дата фактичного перерахування авансових внесків до Державного бюджету (дата відповідних платіжних доручень).

З матеріалів справи видно, що сума надміру сплаченого позивачем податку на додану вартість, що є предметом спору у цій справі, визначена позивачем в поданих митному органу додаткових митних деклараціях від 01.07.2021-19.01.2022.

Крім того, Законом України від 17.03.2020 № 533-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020, до ПК внесено зміни, зокрема, підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» доповнено пунктами 52-1 52-5.

Відповідно до абзацу десятого пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 591-IX) до пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України внесені зміни, які набрали чинності 29 травня 2020 року. Згідно з внесеними змінами в абзаці десятому слова та цифри «по 31 травня 2020 року» замінено цифрами та словами « 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.03.2023 № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі – Закон №2120-IX) (набрав чинності з 17 березня 2022 року) статтю 102 доповнено пунктом 102.9 такого змісту: «На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

В подальшому пункт 102.9 статті 102 виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» (далі – Закон № 3219-IX), який набрав чинності 01.08.2023.

Отже, в період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року, строк давності, передбачений статтею 102 ПК, був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану.

Подібний правовий висновок щодо застосування положень статті 102 ПК викладений у постанові Верховного Суду від 13.12.2023 у справі №240/34220/22.

З урахуванням вказаних норм законодавства щодо зупинення строку давності, передбаченого статтею 102 ПК, є обґрунтованим висновок про те, що позивачем подано заяву про повернення надміру сплачених митних платежів в межах визначених законодавством строків, а тому відмова відповідача у задоволенні заяви позивача з цих підстав є неправомірною.

Як уже згадувалось Ухвалою суду відкрито провадження у справі №914/2773/24 про банкрутство ТОВ.

Згідно з частиною першою статті 59 КУзПБ із дня ухвалення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури скасовуються арешти, накладені на майно боржника, визнаного банкрутом, та інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, члени виконавчого органу (керівник) банкрута звільняються з роботи у зв`язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (органу, уповноваженого управляти майном) майна банкрута.

Постановою суду ТОВ визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором ТОВ» призначено арбітражного керуючого Пурія Р. П..

Цією ж Постановою скасовано всі арешти, накладені на майно ТОВ чи інші обмеження щодо розпорядження його майном. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном ТОВ не допускається.

18.02.2025 на офіційному веб-сайті Касаційного господарського суду у складі Верховного суду оприлюднено повідомлення про визнання ТОВ банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до частини першої статті 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення здійснює, серед іншого, такі повноваження: приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, здійснює інші повноваження, передбачені КУПБ.

Згідно з частиною першою статті 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

Тому, надміру сплачені митні платежі є активом боржника у справі про банкрутство (яким є позивач), який підлягає включенню в ліквідаційну масу і повинні бути спрямовані на погашення вимог кредиторів відповідно до КУзПБ. Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 908/1671/16, від 08.12.2021 у справі №911/2498/18.

Таким чином, у разі повернення позивачу з бюджету надміру сплачених ним митних платежів, такі кошти не можуть бути використані учасниками ТОВ, а включаються до складу ліквідаційної маси та будуть розподілені між кредиторами та на оплату заборгованості по заробітній платі.

З цих підстав є необґрунтованими покликання відповідача на норми постанови Національного Банку України №18 від 24.02.2022 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», як на підставу для відмови у поверненні надміру сплачених митних платежів.

Щодо доводів відповідача про наявність арешту на майно ТОВ в рамках кримінального провадження №42022100000000184, то встановлено з матеріалів справи, ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 20 травня 2025 року у справі №752/9451/22 скасовано арешт, накладений ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 11.08.2022 у справі №752/9451/22 в кримінальному провадженні 42022100000000184 від 10.05.2022 на майно, яке належить ТОВ в частині банківських рахунків та коштів, які знаходяться на них.

Крім цього, відповідачем не надано суду доказів завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022100000000184, оголошення в межах цього провадження підозри, вручення обвинувального акту чи винесення судом вироку, які би підтверджували наявність вини у діях посадових осіб позивача. Тому, сам факт розслідування правоохоронними органами кримінального провадження відносно посадових осіб позивача не доводить правомірності дій відповідача щодо відмови у поверненні надміру сплачених до бюджету платежів.

Отже, відповідачем не доведено наявності жодної із підстав для відмови у поверненні позивачу надміру сплачених митних платежів в розмірі 16625139,96 грн.

Водночас, позивач підтвердив факт надмірної сплати коштів, у зв`язку з чим у Митниці виник обов`язок скласти відповідний висновок з направленням його до органу Держказначейства для виконання.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.05.2019 у справі №810/1941/16.

За таких обставин є правильними висновки суду першої інстанції, що відповідач не виконав процедурних обов`язків щодо алгоритму дій, покладених на нього вищезазначеними нормами законодавства, зокрема Порядком № 643, безпідставно проігнорувавши обов`язок у підготовці відповідного висновку з метою повернення позивачу надміру сплачених платежів.

Повернення помилково та/або надміру сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а тому суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Водночас, рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 28.01.2020 у справі №815/4804/16, від 28.02.2019 у справі №826/4987/16.

Враховуючи те, що митним органом за результатами отриманої заяви позивача не було вжито заходів та вчинено дій, визначених Порядком № 643, а тому наявні підстави для зобов`язання останньої їх вчинити.

Окрім того, слід зазначити, що у даному випадку, відповідач не наділений правом свободи розсуду (дискрецією) у вирішенні питання щодо повернення позивачеві надміру сплачених до бюджету платежів у розмірі 16625139,96 грн, оскільки судом встановлена бездіяльність відповідача у не поверненні таких коштів. Відтак, належним і ефективним способом захисту порушеного права є саме спонукання відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити такі дії.

Зважаючи на те, що при розгляді справи встановлено неправильний розрахунок судового збору за подання позову, то рішення суду в цій частині необхідно змінити з урахуванням мотивів, що наведені вище.

Згідно частини четвертої статті 317 КАС зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

В решті рішення суду винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а, відтак, в силу статті 316 КАС підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Житомирської митниці задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини цього рішення у такій редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці (ЄДРПОУ ВП: 44005610) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БЗТ-Україна» (ЄДРПОУ: 41076013) 2422,40 грн сплаченого судового збору.

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар

судді Л. Я. Гудим

Т. В. Онишкевич

Повне судове рішення складено 13.03.2026.