Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №638/600/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/600/26

Провадження № 3/638/251/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2026 року м. Харків

Суддя Шевченківського районного суду міста Харкова Щепіхіна В. В., розглянувши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202421 від 09.01.2026 року, 08.01.2026 року приблизно о 17 год 00 хв ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , влаштував сімейний скандал зі своєю бабусею ОСОБА_2 , вдарив її, чим вчинив насильство в сім`ї психологічного та фізичного характеру, чим було завдано шкоду фізичному здоров`ю потерпілої.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не визнав повністю та пояснив, що 08.01.2026 року приблизно о 16 год 40 хв він разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 та бабусею ОСОБА_2 перебував за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_3 зашла на кухню зробити чай. В цей час, за нею зайшла його бабуся ОСОБА_2 і нанесла їй удар в живіт. Після чого, ОСОБА_2 штовхнула ОСОБА_3 та кинула в неї металеву миску та керамічну чашку, яка розбилася на уламки. Почувши шум, ОСОБА_1 вийшов зі своєї кімнати і виявив, що бабуся вчепилася в його дружину. Тоді, він став поміж ними та чув як бабуся виражалася нецензурною лайкою на адресу ОСОБА_2 та бажала їй та йому смерті. В подальшому, він забрав дружину і пішов до себе в кімнату. Шкоди нікому не заподіював. Після цього, він з бабусею ОСОБА_2 не бачився та не спілкувався.

Повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал, суд дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а провадження по справі підлягає закриттю, з урахуванням наступного.

Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завданням адміністративного судочинства є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно вимог статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини що пом`якшують або обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статей 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган, посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та ін.

При цьому, суд враховує рішення Конституційного Суду України від 20 жовтня 2011 року у справі № 12рп/2011 про те, що визнаватися допустимими і використовуватися як докази в справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог законодавства, а перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі, вважає за необхідне вказати на таке.

Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, об`єктивну сторону цього правопорушення складають певні дії (бездіяльність), реальне настання шкідливих наслідків (реальна ймовірність їх настання) та причинний зв`язок між ними.

Відповідно до п. 3 ч. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII, домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII).

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру (п. 17 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII).

Судовим розглядом встановлено, що 09.01.2026 року о 10:47 на лінію «102» від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що її побив онук.

Підставою для складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 202421 від 09.01.2026 року за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стала заява ОСОБА_2 щодо вжиття заходів до її онука ОСОБА_1 .

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 суду пояснила, що вона разом з донькою (матір`ю ОСОБА_1 ), онуком ( ОСОБА_1 ) та його дружиною ОСОБА_3 на момент конфлікту проживали разом в одній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . 08.01.2026 між нею та дружиною онука почалася сварка на кухні, де вони обидві перебували. Після чого до кухні зайшов її онук і почав захищати ОСОБА_3 , при цьому штовхнув її, вона впала та почав наносити удари. Потім на наступний день вона викликала поліцію.

Оскільки ОСОБА_1 свою вину не визнав та вказав на обставини, що не узгоджуються з поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , судом було задоволено клопотання про допит свідка ОСОБА_3 (дружини ОСОБА_1 ), через яку виник конфлікт між бабусею ОСОБА_2 та її онуком.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що 08.01.2026 року за адресою: АДРЕСА_1 , вона знаходилася зі своїм чоловіком ОСОБА_1 та його бабусею ОСОБА_2 . Близько 17 год 00 хв вона вийшла зі своєї кімнати на кухню зробити чай. В цей час з іншої кімнати прибігла ОСОБА_2 і штовхнула її в живіт. В той час, коли ОСОБА_3 збиралася вийти з кухні, в її сторону полетіла металева миска та чашка. Далі, до кухні зайшов ОСОБА_1 , став між нею та ОСОБА_2 та запитав про те, що сталося. ОСОБА_1 відвів її до їхньої кімнати та в цей вечір вони з ОСОБА_2 не бачилися.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Водночас, статтею 268 КУпАП передбачено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, подавати докази, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, заявляти клопотання.

Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними статтею 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також статтею 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.

У рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумцій факту.

У справах «Малофєєва проти Росії»(«Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»), суд повинен враховувати наявність узгоджених між собою належних та допустимих доказів, які вказують на наявність порушення.

Оцінюючи докази у даній справи, суд констатує відсутність узгоджених між собою належних та переконливих доказів, яких би було достатньо для встановлення обставин вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Фактично показання потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчать про те, що конфлікт виник між цими особами, а дії ОСОБА_1 були направлені на припинення конфлікту. Достатніх доказів того, що ним було завдано удару бабусі немає. Такі обставини вбачаються тільки з показань потерпілої, проте, не можуть бути об`єктивно та повно встановлені судом, оскільки не підтверджуються іншими належними доказами, а поясненння ОСОБА_1 та показання свідка суттєво різняться від показань потерпілої.

За змістом вимог статті 256, частини 1 статті 257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адже відповідно до статті 254 КУпАП, яка знаходиться в главі 19 розділу IV «Провадження в справах про адміністративні правопорушення», для суду протокол про адміністративне правопорушення є документом, який порушує адміністративне провадження, і єдиною процесуальною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП розпочате провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення – це наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу загалом.

Відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. У відповідності із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах та в порядку, встановленому законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За таких обставин, що наведені вище судом, всі сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення необхідно тлумачити на його користь.

Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, зважаючи на відсутність суттєвих ознак складу правопорушення, суд доходить висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б з достатністю свідчили про те, що в діях ОСОБА_1 , наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення необхідно закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м Харкова. Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.

Суддя В.В. Щепіхіна