Рішення від 12 березня 2026 р. у справі №395/2394/25 — Новомиргородський районний суд Кіровоградської області

Справа № 395/2394/25 Провадження № 2/395/132/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року м. Новомиргород

Новомиргородський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Забуранного Р.А.

при секретарі Таран С.М.,

за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката - Феоктістова О.В., представників відповідачів Лили І. Д., адвоката - Жеребенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новомиргородського психоневрологічного інтернату про поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з позовом до Новомиргородського психоневрологічного інтернату про поновлення на роботі, у якому просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Новомиргородського психоневрологічного інтернату від 03.11.2025 № 141-ОС в частині звільнення громадянина ОСОБА_1 із займаної посади водія автотранспортних засобів за пунктом 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату працівників. Поновити громадянина ОСОБА_1 на роботі на посаді водія автотранспортних засобів з 03.11.2025. Стягнути з Новомиргородського психоневрологічного інтернату середній заробіток за час вимушеного прогулу з утриманням з цієї суми податків та інших обов`язкових платежів за період з 03.11.2025.Стягнути з Новомиргородського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 200 000 (двісті тисяч) гривень 00 копійок моральної шкоди. Стягнути з Новомиргородського психоневрологічного інтернату на користь ОСОБА_1 суму сплаченого ним судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.

Ухвалою Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 10 грудня 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

30.01.2026 року представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, де вказала, що оцінюючи зібрані у справі докази на предмет їх належності та допустимості, приймаючи до уваги, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності та штату працівників, що належить до компетенції самої установи, що відповідає положенням ч.1 ст.40 КЗпП України, крім того, під час вивільнення позивача попереджено про звільнення не менше ніж за два місяці, йому запропоновано наявні вакантні посади, але позивач своєї згоди на переведення на вказані посади не надав, відповідачем перевірено наявність переважного права на залишення позивача на роботі, а тому варто прийти до висновку, що звільнення позивача ОСОБА_1 з роботи у зв`язку із скороченням штату працівників відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України відбулося відповідно до вимог чинного трудового законодавства, з дотриманням вимог ст.ст. 40, 42, 42-9 КЗпП України, у зв`язку з чим відсутні законні підстави для задоволення позову позивача.

04.03.2026 року представник відповідача подала до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, у якому просила суд відмовити в стягненні витрат на правову допомогу у повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити, посилаючись на викладені обставини.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову, просили відмовити в задоволенні такого у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у поданому до суду відзиві.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників справи, дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новомиргородського психоневрологічного інтернату про поновлення на роботі слід відмовити за такими обставинами.

Судом встановлено, що згідно наказу директора Новомиргородського психоневрологічного інтернату № 104-ОД від 26 грудня 2024 року вирішено створити комісію з розгляду питань прийняття, введення в експлуатацію, передачу та списання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів, нематеріальних активів у 2025 році.

Наказом директора Новомиргородського психоневрологічного інтернату № 105-ОД від 26 грудня 2024 року «Про технічний огляд автомобіля» наказано комісії провести перевірку технічного стану автомобілів згідно списку, залучивши відповідних фахівців у сфері транспорту, що мають дозвіл на виконання зазначених робіт.

Актами № 1, 2 та 3 від 26 грудня 2024 року підтверджується, що автомобіль ГАЗ-САЗ 3507, автомобіль ГАЗ-3102 та автомобіль ГАЗ 52-04 є технічно несправними та експлуатації не підлягають, ремонт автомобілів є дороговартісним та недоцільним.

Згідно штатного розпису Новомиргородського психоневрологічного інтернату станом на 01 травня 2025 року наявні 2 посади водія: водій автотранспортних засобів – автомобіль ВАЗ (1 шт.) та водій автотранспортних засобів – автомобіль САЗ (1 шт.).

На підставі актів огляду № 1,2 та 3 від 02.05.2025 року автомобілів ГАЗ-САЗ 3507, 1986 року випуску, ГАЗ-3102, 1986 року випуску та ГАЗ 52-04, 1987 року випуску та тим, що автомобілі перебувають в незадовільному стані, технічно несправні, експлуатації не підлягають, з економічної точки зору ремонт цих автомобілів є недоцільним директор Новомиргородського психоневрологічного інтернату Лила І.Д. звернулася до директора департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної військової адміністрації О. Догарова та Голови Кіровоградської обласної ради Ю. Дрозда з листами від 12.06.2025 року «Про списання автомобілів».

Наказом директора департаменту соціального захисту населення Кіровоградської обласної військової адміністрації від 21.08.2025 року № 83-ОД у зв`язку з непридатністю до експлуатації, недоцільністю виконання ремонтних робіт автомобілів ГАЗ-САЗ 3507, д.н.з. НОМЕР_1 , 1986 року випуску; ГАЗ 3102, д.н.з. НОМЕР_2 , 1986 року випуску; ГАЗ-5204, д.н.з. НОМЕР_3 , 1987 року випуску, матеріали про списання яких знаходяться на розгляді в Кіровоградській обласній раді та з метою приведення штатної чисельності працівників Новомиргородського психоневрологічного інтернату у відповідність до наказу Міністерства соціальної політики України від 06.06.2019 року № 893 та наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 05.10.2005 року № 308/519 зобов`язано вивести із штатної чисельності 1 працівника (водія автотранспортних засобів – автомобіль САЗ) у Новомиргородському ПНІ з 31 жовтня 2025 року, ввести до штатної чисельності 1 працівника (молодшу медичну сетсру (молодшого медичного брата) санітарку роздавальницю) у Новомиргородському ПНІ з 31.10.2025 року.

Наказом директора Новомиргородського психоневрологічного інтернату № 67- ОД від 25 серпня 2025 року вирішено вивести зі штатного розпису Новомиргородського психоневрологічного інтернату посаду водія автотранспортних засобів – автомобіля САЗ та ввести посаду молодша медична сестра (молодший медичний брат) (санітарка розавальниця); скоротити з 31.10.2025 року посаду водія автотраспортних засобів – автомобіля САЗ.

Отже, у відповідача відбулися зміни в організації виробництва і праці щодо посади відповідача, яку він займав до звільнення.

28.08.2025 року комісійно у присутності інспектора відділу кадрів Руслана Полуєва, соціального працівника ОСОБА_2 , сестри господині ОСОБА_3 , завідувача господарством Олександра Рибакова було складено акт «Про відмову ОСОБА_4 ставити підпис у наказі «Про зміни у штатній чисельності Новомиргородського ПНІ» та «Попередженні про наступне вивільнення», яким підтверджується те, що водію автотранспортних засобів – автомобіля САЗ ОСОБА_5 запропоновано ознайомитися з наказом від 25.08.2025 року № 67-ОД «Про зміни у штатній чисельності працівників Новомиргородського ПНІ» та попередженням про наступне вивільнення». Текст наказу та попередження ОСОБА_5 був зачитаний вголос та особисто ним прочитаний. Після цього ОСОБА_6 наголосив, що підпис у відмітці про ознайомлення ставити не буде. Копію наказу та попередження отримав особисто.

28.08.2025 року Відповідачем було подано Інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

29.09.2025 року у присутності інспектора відділу кадрів Руслана Полуєва, соціального працівника ОСОБА_2 , завідувача господарством Олександра Рибакова було складено акт, сестри господині Наталії Кобилівської відповідно до наказу Новомиргородського ПНІ від 25.08.2025 року № 67-ОД було запропоновано водію автотранспортних засобів-автомобіля САЗ ОСОБА_5 вакантні посади, а саме: молодша медична сестра (молодший медичний брат) санітарка прибиральниця; молодша медична сестра (молодший медичний брат) санітарка роздавальниця; прибиральник службових приміщень.

03 листопада 2025 року ОСОБА_1 відмовився від запропонованих йому посад, про що свідчить його підпис.

Вказані обставини відповідачем у ході судового розгляду у справі не заперечувалися.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у п.1 ст.40 КЗпП України допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу посаду.

Відповідно до ч.2 ст.40 КЗпП України, не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності, а також у період перебування працівника у відпустці. Це правило не поширюється на випадок повної ліквідації підприємства, установи, організації.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу та тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі, якщо вивільнення є масовим відповідно до ст.48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності та штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишенні на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці.

Частиною 2, 3 ст.42 КЗпП України визначено обставини, які мають враховуватися в разі вирішення питання про залишення на роботі працівника лише при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

При вивільненні працівників, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці в першу чергу підлягає оцінці кваліфікація та продуктивність праці працівників, що підлягають скороченню.

І лише за умови рівноцінності кваліфікації та продуктивності праці перевагу на залишенні на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Так, у постановах (зокрема від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19) Верховний Суд неодноразово наголошував, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. Для такої перевірки повинні досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.

За змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи.

Доказами більш високої продуктивності праці можуть бути: виконання значно більшого обсягу робіт порівняно з іншими працівниками, які займають аналогічну посаду чи виконують таку ж роботу, накази про преміювання за високі показники у роботі.

Відповідно до п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», при реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Наданими доказами по справі беззаперечно підтверджується факт змін в організації виробництва і праці у зв`язку з чим у відповідача відбулося скорочення чисельності працівників, позивача попереджено про звільнення не менше ніж за два місяці, йому запропоновано наявні вакантні посади, але позивач своєї згоди на переведення на вказані посади не надав, відповідачем перевірено наявність переважного права на залишення позивача на роботі.

На момент звільнення позивача у Новомиргородському психоневрологічному інтернаті працювало два водія – ОСОБА_7 та ОСОБА_1 .

Згідно з порівняльною таблицею рівня кваліфікації, продуктивності праці водіїв ОСОБА_7 та ОСОБА_1 вказані особи не є рівними як за кваліфікацією так і за продуктивністю праці, що підтверджується порівняльною таблицею перевірки наявності у працівників, посади яких скорочуються переважного права на залишення на роботі. За результатами проведення відповідного порівняння роботодавцем зроблено висновок, щодо вищої продуктивності праці водія ОСОБА_7 .

За таких обставин відповідачем дотримано визначений законодавством порядок при звільненні позивача із займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

Тобто, відповідачем були запропоновані всі наявні вакантні посади під час проходження процедури вивільнення посади. Відповідачем дотримано вимогу щодо проходження процедури переважного права на залишення на роботі, адже ним здійснено відповідне оцінювання.

Разом з тим, суд не погоджується з доводами сторони позивача щодо наявності у Новомиргородському психоневрологічному інтернаті на момент звільнення позивача інших вакантних посад, крім запропонованих позивачеві, оскільки крім пояснень позивача та його представника вказана обставина не знайшла підтвердження у ході судового розгляду у справі.

Згідно наказу директора Новомиргородського психоневрологічного інтернату від 03 листопада 2025 року № 141-ОС ОСОБА_1 , водія автотранспортних засобів – автомобіля САЗ, звільнено з займаної посади 03 листопада 2025 року у зв`язку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст. 40 КЗпП України. Виплачено вихідну допомогу у розмірі середнього місячного заробітку відповідно до ст. 44 КЗпП України. Виплачено ОСОБА_1 компенсацію за 23 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 4 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за особливі умови праці, що підтверджується наданою відповідачем довідкою № 212 від 10.03.2026 року, що не заперечувалося позивачем у ході розгляду у справі.

Повний, всебічний аналіз вищевказаних беззаперечно встановлених у ході судового розгляду обставин, безсумнівно переконують суд у відсутності правових підстав для скасування наказу про звільнення позивача, тому підстави для задоволення позову у цій частині відсутні..

Оскільки позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 03.11.2025 року до дня поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди на користь позивача є похідними від позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на посаді водія автотранспортних засобів у Новомиргородському психоневрологічному інтернаті - вказані позовні вимоги також не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 258-259, 280, 263-265, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Новомиргородського психоневрологічного інтернату про поновлення на роботі – відмовити.

Учасники справи можуть ознайомитись з текстом судового рішенням, в електронній формі, на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень в мережі Інтернет - http://reyestr.court.gov.ua.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Р. А. Забуранний

Повний текст судового рішення виготовлений 17 березня 2026 року.