Рішення від 02 лютого 2026 р. у справі №214/3645/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/3645/25

2/214/2191/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

03 лютого 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі :

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Кривому Розі, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вершиніна Олена Миколаївна, до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 37 860 грн. 51 коп., моральну шкоду у сумі 100 000 грн. 00 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 19 грудня 2024 року за участю транспортного засобу «Mercedes-Benz Sprinter 408», н/з НОМЕР_1 , забезпеченого в ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» за Договором (Полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортних засобів №222399417, було пошкоджено транспортний засіб «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_2 , який належить позивачу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб позивача отримав механічні пошкодження, що спричинило матеріальні збитки. В результаті ДТП було складено від ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» Заяву про погодження розміру страхового відшкодування транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_2 , та встановлено розмір страхового відшкодування у розмірі 15 600 грн. 00 коп., а також було повідомлено про розмір франшизи за Полісом №222399417, що становить 2 600 грн. 00 коп. Однак, на замовлення позивача було проведено експертну оцінку транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_2 , та встановлено, що вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу вузлів і деталей складає 36 860 грн. 51 коп. Таким чином, наявна різниця нарахованого відшкодування становить 21 260 грн. 51 коп. (36 860 грн. 51 коп. (вартість відновлювального ремонту) – 15 600 грн. 00 коп. (нарахований розмір страхового відшкодування).

Таким чином, позивачу було завдано матеріальні збитки на суму 37 860 грн. 61 коп., з яких: 21 260 грн. 51 коп. – різниця нарахованого відшкодування, 4 000 грн. 00 коп. – витрати на проведення експертної оцінки, 2 600 грн. 00 коп. – франшиза за Полісом №222399417, 10 000 грн. 00 коп. – витрати на правничу допомогу, які підлягають стянення з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 100 000 грн. 00 коп., що полягає у великій моральній травмі та нервовому потрясінні, що потягло за собою страждання, стрес, постійні переживання, внутрішню тривожність, а також постійну головну біль, слабкість та втому, чим спричинивши шкоду здоров`ю, тим самим потягнувши за собою втрату працездатності, довготривале відновлення стану фізичного та психічного здоров`я.

Ухвалою суду від 29.05.2025 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та надано відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідач належним чином повідомлявся про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, своїм правом не скористався - відзив на позовну заяву до суду не надав.

За встановлених обставин суд уважає за можливе вирішити справу за наявними у ній матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, згідно повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокола) від 19.12.2024 року, 19 грудня 2024 року, о 07 год. 00 хв., в м. Кривому Розі по вул. Гетьманська, 74, сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Sprinter 408», н/з НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу марки «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , винним у скоєнні якої було визнано ОСОБА_2 .

Як убачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахованою у ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» згідно Договору (полісу) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222399417.

23 січня 2025 року позивач звернулась до ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» із заявою про погодження розміру страхового відшкодування, згідно з якою повідомила, що погоджується з розміром страхового відшкодування 15 600 грн. 00 коп. та їй відомо про розмір франшизи за Полісом №222399417, що становить 2 600 грн. 00 коп.

Відповідно до Висновку щодо вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №12/01-25, складеного оцінювачем ОСОБА_3 на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_2 , без урахування фізичного зносу вузлів і деталей, на дату пошкодження 19 грудня 2024 року становить 36 860 грн. 51 коп., ринкова вартість транспортного засобу «Chevrolet Lacetti», н/з НОМЕР_2 , без урахування аварійних пошкоджень – 319 610 грн. 16 коп., вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ на складові частини, що потребують заміни складає 19 749 грн. 58 коп., а розмір витрат на проведення відновлювального ремонту з урахуванням зносу зменшений на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ – 18527 грн. 38 коп.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ч. 3 та ч. 4 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Види обов`язкового страхування в Україні визначені ст. 7 Закону України «Про страхування», одним із видів якого є страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно п. 21.1 ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» з урахуванням положень пункту 21.3 цієї статті на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Згідно ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно п. 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №755/18006/15-ц сформульовано висновок, про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 року у справі №6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Вказаний правовий висновок підтверджений Верховним Судом, зокрема і в постановах від 14.08.2019 року по справі №344/3008/17, від 15.10.2020 року по справі №755/7666/19, від 22.04.2021 року по справі №759/7787/18, від 16.02.2022 року по справі №709/370/20.

У постанові у Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 15.10.2020 року у справі №755/7666/19 було зроблено висновок, що відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування майнової шкоди, суди не звернули уваги, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У постанові Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №522/15636/16-ц зазначено, що «якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків). Враховуючи те, що на відновлення автомобіля позивача окремі вузли підлягали заміні, апеляційний суд правильно визначив розмір коштів, який необхідний на відновлення пошкодженого автомобіля позивача та зробив обґрунтований висновок про те, що на користь позивача має бути стягнута різниця між фактичним розміром шкоди, страховою виплатою і витратами, які необхідні для повного відновлення транспортного засобу».

Отже, системний аналіз ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 1192, ст. 1194 ЦК України дозволяє дійти висновку, що реальними збитками, які підлягають відшкодуванню є саме вартість відновлювального ремонту без урахування зносу.

Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №359/2309/17, що відповідає висновку, зробленому у постанові Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі №645/3746/16, згідно якого за правилами статей 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність, зокрема автомобіля, було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

З урахуванням наведеного слід дійти висновку, що з винної особи підлягає стягненню різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці.

Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду по справі №645/3746/16 від 07.02.2019 року, №727/2937/18 від 10.06.2021 року.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що з відповідача, як особи винної у вчиненні ДТП, підлягає стягненню на користь позивача різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу, а саме сума у розмірі 21 260 грн. 51 коп.

Окрім того, суд вважає, що з відповідача на користь позивача також підлягає стягненню сума франшизи у розмірі 2 600 грн. 00 коп., що передбачена Договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222399417, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Умовами п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Таким чином, в ідеальному значенні франшиза це частина збитку, яка підлягає самостійному відшкодуванню (покриттю) страхувальником за свій рахунок при виникненні страхового випадку. За своїм характером вона хоча і є частиною матеріального збитку, однак не може бути включена до суми майнового збитку для стягнення її зі страховика, адже підлягає відшкодуванню виключно страхувальником або особою, відповідальною за збитки, завдані внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. У даному випадку такою особою є відповідач.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, завдана дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 23 860 грн. 51 коп., яка складається з: 21 260 грн. 51 коп. – різниця між сплаченим страховим відшкодуванням та вартістю відновлювального ремонту автомобіля без урахування коефіцієнта фізичного зносу та 2 600 грн. 00 коп. – франшиза.

Між тим, позивачем при обчисленні суми матеріальних збитків, завданих дорожньо-транспортною пригодою, у розмірі 37 860 грн. 51 коп. було враховано 10 000 грн. 00 коп. понесені на правничу допомогу та 4 000 грн. 00 коп. понесені на проведення оцінки вартості матеріального збитку, що не може входити до складу таких матеріальних збитків, адже відноситься до судових витрат, що передбачено положеннями ст. 133 ЦПК України.

Стосовно позовних вимог щодо відшкодування відповідачем на користь позивача моральної шкоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п.п.3, 9 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість подовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого-спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Так, зважаючи на вищевикладене, суд зазначає, що обов`язок відшкодування моральної шкоди, завданої пошкодженням майна позивача, покладено саме на особу, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, тобто на відповідача, позаяк його вина у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, під час якої було пошкоджено керований позивачем автомобіль, повністю підтверджується доказами у справі.

При цьому, суд погоджується із доводами позивача, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вона пережила нервове потрясіння, що потягло за собою страждання, стрес, постійні переживання, внутрішню тривожність, а також головний біль, слабкість і втому, що призвело до негативних змін її життєвого устрою, а тому суд уважає, що позивачеві було спричинено моральної шкоди.

Разом з тим, вирішуючи питання про розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню позивачу, суд, окрім вищевикладеного, також ураховує такі критерії визначення розміру відшкодування моральної шкоди, як ступінь вини відповідача, вартість матеріального збитку, завданого пошкодженням транспортного засобу під керуванням позивача та вартість відновлювального ремонту, а тому вважає, що позивачеві спричинено моральної шкоди, яку оцінює в 5 000 грн. 00 коп. та яку вважає не більш, ніж достатньою для розумного задоволення потреб позивача і не призведе до її збагачення та при встановлених обставинах становитиме достатньо справедливу сатисфакцію.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо відшкодування понесених судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові – на позивача, у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, із матеріалів справи убачається, що вартість проведення оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №12/01-25 становить 4 000 грн. 00 коп., яка і була сплачена позивачем згідно квитанції від 06.01.2025 року та яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно розподілу понесених позивачем витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Разом з тим, відповідно до п. 1, 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати за правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., на підтвердження понесення яких до матеріалів справи долучено, зокрема, Договір №05/01/2025 про надання правничої допомоги від 30.01.2025 року, Додаткову угоду №1 до Договору №05/01/2025 про надання правничої допомоги від 30.01.2025 року, розрахунок обґрунтованого розмірі гонорару до Договору №05/01/2025 від 30.01.2025 року та платіжну інструкцію №1.88400021.1 від 30.01.2025 року.

Так, оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, суд вважає, що позивач довела належними та допустимими доказами розмір понесених витрат на правничу допомогу, а тому такі витрати підлягають відшкодуванню відповідачем на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 330 грн. 08 коп.

Крім того, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 282 грн. 22 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 23, 77, 78, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України,суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вершиніна Олена Миколаївна,задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , взята на облік як ВПО фактичне місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 )матеріальну шкоду, завдану дорожньо-транспортною пригодою у розмірі 23 860 грн. 51 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн. 00 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 2 330 грн. 08 коп. та витрати на проведення оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №12/01-25 у розмірі 4 000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 282 грн. 22 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.