Вирок від 12 березня 2026 р. у справі №185/13033/25 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер справи 185/13033/25

Провадження № 1-кп/185/620/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2026 року

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у судовому засіданні в період воєнного стану кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2023 року за № 62023150010000935, за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця ст. Ардаші, Зуївського району, Кіровської області, рф, громадянина України, українця, який має середню спеціальну освіту, одруженого, маючого двох дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , на посаді робітника підсобного з інженерного відділення 2 інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 121 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 (в режимі ВКЗ),

потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника адвоката ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, робітником підсобного 3 інженерного відділення 2 інженерного взводу інженерної роти військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 31 березня 2023 року після закриття амбулаторного лікарняного в Вербківській амбулаторії ЗПСМ КНП «ЦПМСД», не прибув до місця базування військової частини НОМЕР_1 в районі АДРЕСА_3 , внаслідок чого незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, тим самим самовільно залишив місце служби без поважних причин, тривалістю понад три доби та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків з військової служби та продовжував ухилятися від військової служби в період часу з 01 квітня 2023 року до 25 вересня 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження на території м. Павлоград Дніпропетровської області.

Крім того, ОСОБА_3 , близько 20 годин 20 хвилин 25 вересня 2025 року, перебуваючи поблизу під`їзду №4 будинку АДРЕСА_4 , будучи обурений на ОСОБА_7 через ревнощі та можливі залицяння, на його думку, до його дружини з боку останнього, діючи з прямим умислом і маючи при собі дерев`яну палицю, наніс цією палицею один удар в потиличну область голови ОСОБА_7 та в подальшому, під час бійки з останнім, дістав з правої кишені штанів туристичний ніж і наніс два удари цим ножом у задню поверхню грудної клітки ліворуч ОСОБА_7 , чим спричинив йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини на задній поверхні грудної клітини ліворуч по задньо-пахвовій лінії з переходом на лопаточну лінію (2 рани), лівостороннього гемопневмотораксу.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за:

- ч. 5 ст. 407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану;

- ч. 1 ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час судового розгляду свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю. Суду пояснив, що повністю згоден з пред`явленим обвинуваченням, беззаперечно визнає його, а наведені в обвинуваченні час, місце, спосіб та всі обставини вчинення правопорушення встановлено та наведено у обвинувальному акті вірно. Свої дії піддав критичній оцінці, висловивши жаль щодо скоєного. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки фактичні обставини ним не оспорюються, викладені в обвинувальному акті обставини відповідають подіям кримінального правопорушення, що йому інкримінується.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, повідомив, що о 8 вечора 25.09.2025 він з братом – обвинуваченим ОСОБА_3 , посварилися по телефону, призначили зустріч у його дворі по вул. Соборній в м. Павлоград, приїхали, почали конфлікт, почали сваритися та боротися, нічого більше точно не пам`ятає, можливо потім втратив свідомість, потім приїхала швидка та поліція. В нього з обвинуваченим дружні та братські відносини, це була така перша сварка. Зараз вони з обвинуваченим примирилися, в них добрі відносини. Характеризує обвинуваченого як добру людину, вважає, що це на фоні ПТСР. Також вважає, що обвинувачений вже поніс покарання, просить відносно обвинуваченого несуворе покарання не пов`язане з позбавленням волі, оскільки в нього двоє дітей. Не заперечує розглядати провадження із застосуванням ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки фактичні обставини він не оспорює.

Крім повного визнання провини і свідчень, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується і іншими фактичними доказами провадження, які всіма учасниками судового розгляду визнані, ніким не оспорюються, а тому у відповідності з ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільними їх дослідження. При цьому судом з`ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, а також роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.

Оскільки сторони вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені наявними у провадженні доказами, які не вимагають дослідження в ході судового розгляду, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, також визнає фактичні обставини провадження доведеними.

Суд, вислухавши пояснення обвинуваченого та потерпілого, дійшов висновку, що ОСОБА_3 винний у вчиненні кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються за обставин, які вказані вище.

Таким чином, винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 121 КК України, - доведена повністю та підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами.

За правилами кримінального закону покарання, призначене особі за вчинений злочин, має бути законним і справедливим. Законність покарання означає, що його має бути призначено особі відповідно до вимог цього закону, а справедливість покарання визначається принципом його домірності, тобто необхідності його визначення судом саме у тому виді й розмірі, яке з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, буде необхідним та достатнім для її виправлення й попередження нових злочинів.

Згідно зі ст. 65 КК України суд призначає покарання за вчинений злочин відповідно до Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, віднесення їх до категорії тяжких злочинів, ступінь негативних наслідків, дані про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, за місцем проживання характеризується позитивно, має на утриманні двох дітей: малолітню та неповнолітню, є інвалідом другої групи внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, на обліку в психіатричному диспансері та у лікаря-нарколога не перебуває, а також враховує повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття.

Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

В той же час, суд приходить до висновку, що обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 не є винятковими і не знижують істотним чином міру тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, не зменшують їх суспільну небезпеку до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м`якого покарання, ніж передбаченого законом.

За вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.

За сукупністю обставин вчинення кримінальних правопорушень, ступеня тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який не раніше судимий, свою вину визнав, наявності пом`якшуючих та відсутності обтяжуючих його покарання обставин, дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд дійшов висновку, що відносно обвинуваченого ОСОБА_3 можливо застосувати лише реальне покарання з ізоляцією його від суспільства і відносно обвинуваченого необхідно застосувати покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій, інкримінованих статей Особливої частини Кримінального кодексу України, та за сукупністю кримінальних правопорушень призначити обвинуваченому покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили не підлягає зміні.

Строк обчислення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 слід рахувати з 25 вересня 2025 року, зарахувавши в строк покарання у вигляді позбавлення волі строк попереднього ув`язнення за період з 25 вересня 2025 року (дня затримання) до дня набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Під час проведення досудового розслідування проводилася судова трасологічна експертиза на проведення якої витрачено 8 914,00 гривень. Зазначені витрати у відповідності вимог ст.122 КПК України відносяться до процесуальних витрат.

Частина 2 статті 124 КПК України передбачає, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Оскільки судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватий у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за описаних у вироку обставин, то суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на користь держави вартість проведеної експертизи у розмірі 8 914,00 гривень.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на: розкладний ніж, який належить ОСОБА_3 , поміщений до п/к; грунт зі слідами РБК, поміщений до п/к; грунтове каміння зі слідами РБК, поміщене до п/к; кофту чорного кольору зі слідами РБК, яка належить ОСОБА_3 ; футболку сірого кольору зі слідами РБК, яка належить ОСОБА_3 , футболку темного кольору зі слідами РБК, що належить ОСОБА_7 , - скасувати.

Питання про речові докази вирішується на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 5 ст. 407 КК України - у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі;

-за ч. 2 ст. 121 КК України - у виді п`яти років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покаранням більш суворим призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді п`яти років двох місяців позбавлення волі.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 вересня 2025 року шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування на: розкладний ніж, який належить ОСОБА_3 , поміщений до п/к; грунт зі слідами РБК, поміщений до п/к; грунтове каміння зі слідами РБК, поміщене до п/к; кофту чорного кольору зі слідами РБК, яка належить ОСОБА_3 ; футболку сірого кольору зі слідами РБК, яка належить ОСОБА_3 , футболку темного кольору зі слідами РБК, що належить ОСОБА_7 , - скасувати.

Речові докази:

- розкладний ніж, який належить ОСОБА_3 , поміщений до п/к; грунт зі слідами РБК, поміщений до п/к; грунтове каміння зі слідами РБК, поміщене до п/к, - після набрання вироком законної сили знищити;

- кофту чорного кольору зі слідами РБК, яка належить ОСОБА_3 ; футболку сірого кольору зі слідами РБК, яка належить ОСОБА_3 , - після набрання вироком законної сили повернути власнику – ОСОБА_3 ;

- футболку темного кольору зі слідами РБК, що належить ОСОБА_7 , після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_7 ;

- DVD -R диск, додаток до протоколу допиту особи в якості свідка – ОСОБА_9 , від 14.10.2023, - після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- DVD -R диск, додаток до протоколу допиту особи в якості свідка – ОСОБА_10 , від 27.01.2024, - після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій до протоколу слідчого експерименту від 26.09.2025 з потерпілим ОСОБА_7 , - після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій до протоколу слідчого експерименту від 22.10.2025 з потерпілим ОСОБА_7 , - після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 26.09.2025, - після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- оптичний носій до протоколу слідчого експерименту від 26.09.2025 з підозрюваним ОСОБА_3 , - після набрання вироком законної сили зберігати в матеріалах кримінального провадження;

- медичну картку стаціонарного хворого № 8313 на ім`я ОСОБА_7 , - після набрання вироком законної сили повернути за належністю до КНП ПЛІЛ ПМР.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку 13.03.2026.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати обвинуваченому ОСОБА_3 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з моменту затримання ОСОБА_3 з 25.09.2025 до 13.03.2026 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 8 914,00 грн. (вісім тисяч дев`ятсот чотирнадцять грн 00 коп.), які під час досудового розслідування затрачені на проведення експертиз.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду відповідно до ч.2 ст.394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до частини 3 ст.349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1