Вирок від 11 березня 2026 р. у справі №183/2042/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2042/26

№ 1-кп/183/255/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самар в залі Самарівського міськрайонного суду кримінальне провадження, відомості по якому внесені до ЄРДР 11.02.2025 року за № 42025041110000076 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Дніпропетровської області, м. Дніпропетровськ, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, розлученого, військовослужбовця військової служби за мобілізацією на особливий період, на посаді старшого солдата оператора FPV- дрона військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», маючого на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, -

у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про Оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Органи державної влади та органи військового управління, не чекаючи оголошення стану війни, вживають заходів для відсічі агресії. На підставі відповідного рішення Президента України Збройні Сили України разом з іншими військовими формуваннями розпочинають воєнні дії, у тому числі проведення спеціальних операцій (розвідувальних, інформаційно-психологічних тощо) у кіберпросторі.

З моменту оголошення стану війни чи фактичного початку воєнних дій настає воєнний час, який закінчується у день і час припинення стану війни.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан.

У подальшому дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась, у тому числі Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.01.2026 № 40/2026, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.01.2026 №4757-ІХ, строк дії воєнного стану в Україні продовжено на 90 діб - з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року до 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року.

Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» було оголошено про проведення загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської,Закарпатської,Запорізької,Івано-Франківської,Київської,Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської,Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року.

На підставі наказу командира ВЧ НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01.09.2023 № 176 солдата ОСОБА_3 , було зараховано до списків особового складу військової частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду старшого навідника 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 .

Наказом командира ВЧ НОМЕР_3 № 16-РС (по стройовій частині) від 21 січня 2024 року солдата ОСОБА_3 , на підставі до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу за пунктом «г» (необхідність здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи) звільнено з військової служби у ЗАПАС та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов`язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України.

Таким чином, солдат ОСОБА_3 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 409 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Разом з цим, військовослужбовець військової служби за мобілізацією, солдат

ОСОБА_3 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військове кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 04.01.2024 солдат ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, з метою ухилитися від несення обов`язків військової служби, мотивуючи це небажанням їх виконувати, вирішив ухилитись від несення обов`язків військової служби шляхом обману командування ВЧ НОМЕР_3 .

Реалізуючи злочинний умисел, того ж дня, солдат ОСОБА_3 , перебуваючи у с-ще Гвардійське, Дніпропетровської області подав рапорт до командування, про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за матір`ю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка є інвалідом 2 групи.

До рапорту про звільнення, ОСОБА_3 , додав завідомо неправдиві відомості, а саме нотаріально засвідчені копії: довідки до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 062214 від 22.12.2023, видану КЗ «Обласним ЦМСЕК» ДОР» на ім`я його матері ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У довідці до акту огляду МСЕК серії 12 ААБ № 062214 від 22.12.2023 зазначено, що ОСОБА_6 оглянута 22.12.2023, їй встановлена 2 група інвалідності, причина інвалідності – загальне захворювання (цукровий діабет), інвалідність встановлена на строк до 16.12.2024, висновок про умови та характер праці – не працездатна, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності – потребує постійного догляду, підстава: акт огляду МСЕК № 1417.

Згідно інформації з КНТ «Дніпровський обласний госпіталь ветеранів війни» ДОР», ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 станом на 31.12.2024 року МСЕК Дніпропетровської області не оглядалася, в комп`ютерній базі даних закладу, як особа з інвалідністю не перебуває. Довідка до акту огляду видана «Обласним центром медико-соціальної експертизи» не відповідає дійсності, так як мала бути засвідчена підписом голови МСЕК та печаткою МСЕК (які були структурним підрозділом КЗ «Обласного центру медико-соціальної експертизи»).

Таким чином, викладені обставини свідчать про наявність достатніх доказів для повідомлення про підозру солдату ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, а саме ухилення від військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.

Він же, солдат ОСОБА_3 , обвинувачується у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, перебуваючи на посаді старшого навідника 2 самохідного артилерійського взводу 5 самохідної артилерійської батареї 2 самохідного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_3 , у військовому званні «солдат», діючи умисно, реалізуючи свій протиправний умисел направлений на заволодіння чужим майном, шляхом обману (шахрайство), цілковито усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливу мету, з метою наживи, повідомив командуванню військової частини завідомо неправдиві відомості, надававши при цьому медичні документи (довідки) із завідомо неправдивою інформацію щодо наявності підстав звільнення з військової служби, у зв`язку з чим був звільнений зі служби у В/Ч НОМЕР_3 , та внаслідок звільнення отримував виплати.

У зв`язку із цим, командуванням військової частини солдату ОСОБА_3 було нараховано та виплачено грошове забезпечення військовослужбовця на загальну суму 81 313 грн. 21 коп., які останній отримав та розпорядився на власний розсуд, чим спричинено матеріальну шкоду державі в особі військової частини НОМЕР_3 ЗСУ на вказану суму, тобто підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

28.02.2026 року між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , в присутності захисника ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у даному кримінальному провадженні. В даній угоді зазначено, що ОСОБА_3 під час судового розслідування повністю визнав свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, та зобов`язався беззастережно визнати свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, щиро каятися.

Сторони дійшли згоди на призначення ОСОБА_3 остаточного покарання за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 190, ч. 4 ст. 409, ч.1 ст.70 КК України, та призначити йому покарання у виді на 5 (п`ять) років, з застосування ст. 75 КК України.

В судовому засіданні судом було з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє, що він має право на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України; характер обвинувачення, щодо якого він визнає себе винуватим; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Представник потерпілого в судовому засіданні просив вказану угоду затвердити, одночасно вказав, що шкода завдана кримінальним правопорушенням відшкодована в повному обсязі.

Суд в судовому засіданні переконався в тому, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Розглянувши вищезазначену угоду про визнання ОСОБА_3 винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, суд приходить до висновків, що угода відповідає вимогам КПК України.

Аналізуючи вищевикладене, суд прийшов до висновків, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 знайшла своє повне підтвердження, його дії необхідно кваліфікувати за ч. 4 ст. 409 КК України – тобто,ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом обману, вчинене в умовах воєнного стану, та ч. 1 ст. 190 КК України - заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Вирішуючи питання про призначення виду та розміру покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. ст. 50-52 КК України, суд обставин, які обтяжують покарання, визначених ст. 67 КК України, не встановив. Обставинами, які пом`якшують покарання, визначеними ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття, визнання винуватості, активне сприянняу розкритті кримінальних правопорушень.

Також, обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку у лікарів психіатра або нарколога не перебуває, шкода завдана кримінальним правопорушення добровільно відшкодована в повному обсязі, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Перевіряючи угоду в частині призначення міри покарання на відповідність вимогам КПК України, суд вважає, що вона узгоджена в межах санкцій ч. 1 ст. 190, ч.4 ст.409 КК України, відповідає тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 370, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 28.02.2026 року між прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Східного регіону ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч.4 ст.409 КК України, та призначити покарання:

- ч. 1 ст. 190 КК України – у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки;

- за ч.4 ст.409 КК України – у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на 2 роки.

На підставі п. 1, п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Речові докази:

- копію довідки від 01.08.2023 року, виписку з медичної картки стаціонарного хворого №1202023 та довідку до огляду МСЕК №06224, які поміщено до сейф пакету №М1001660 – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1