Постанова від 16 березня 2026 р. у справі №179/384/26 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

справа № 179/384/26

провадження № 3/179/126/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2026 року с-ще Магдалинівка

Суддя Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області Чорна А.О., розглянувши матеріали, що надійшли з відділення поліції № 1 Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровської області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

якій у відповідності до ст. 268 КУпАП роз`ясненні її права,

за ст. 184 ч. 1 Кодексу про адміністративні правопорушення України, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 951566 від 04.03.2026, 10.02.2026 встановлено факт невиконання батьківського обов`язку ОСОБА_1 , передбачених статтею 150 СК України, по відношенню до свого малолітнього сина - ОСОБА_2 , 2012 р.н., що виразилося в тому, що 27.08.2025 ОСОБА_2 керував мотоциклом Forte ET 125 RX, без номерних знаків, у с. Шевченківка, порушив правила дорожнього руху, чим спричинив дорожньо-транспортну пригоду. Дії ОСОБА_3 кваліфіковані працівником поліції за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

ОСОБА_1 у судовому засідання пояснила, що вона є гарною матусею, турбується вихованням своїх дітей. У неї троє дітей. Батько подарував сину мотоцикл. Вона була проти такого подарунку. Не заперечує той факт, що можливо їй необхідно було заборонити дитині кататися на мотоциклі. Після події ДТП вона відразу відреагувала та повезла дитину на обстеження.

Вислухавши доводи ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, перелік яких є вичерпним, визначені ст. 150 Сімейного кодексу України, в якій зазначено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та/або не в повному обсязі.

Об`єктивна сторона вказаного правопорушення полягає у трьох різних формах: ухилення від обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя дитини; ухилення від обов`язків щодо забезпечення необхідних умов навчання дитини; ухилення від обов`язків щодо забезпечення необхідних умов виховання дитини.

Ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а є лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Всупереч вимогам ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку та якими доказами підтверджено ухилення від виконання, передбачених законодавством обов`язків по відношенню до неповнолітньої дитини. Обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення достовірно не свідчать про факт ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 951566 від 04.03.2026 долучено письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копія матеріалів кримінального провадження за ознаками ст. 286 ч. 1 КК України.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Поняття ухилення від виконання обов`язків означає умисне, свідоме невиконання обов`язків за наявності фактичної можливості виконувати їх належним чином, проте, адміністративний матеріал не містить доказів на підтвердження наявності об`єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Проаналізувавши та оцінивши долучені до протоколу матеріали, суд приходить до висновку про відсутність належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення.

Надані суду докази, долучені до адміністративного матеріалу, не підтверджують факту ухилення ОСОБА_1 від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , таким чином не підтверджують факту вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

При цьому, досліджені судом матеріали справи свідчать про активну позицію ОСОБА_1 по відношенню до неповнолітньої дитини, своєчасне реагування на ситуацію, яка виникла в результаті ДТП, її швидкі, послідовні дії щодо забезпечення надання її дитині медичної допомоги у медичному закладі, тобто вжиття всіх можливих заходів, направлених на забезпечення безпеки життя та здоров`я дитини.

Таким чином, подія ДТП за участю неповнолітнього ОСОБА_2 , який отримав тілесні ушкодження, не перебуває у причинному зв`язку та не доводить ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов`язків.

На переконання суду, долучені до адміністративного матеріалу докази ґрунтуються на припущеннях, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Коробов проти України»).

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Таке положення закріплено і у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Оцінивши отримані в ході розгляду адміністративного матеріалу докази, суд приходить до висновку про відсутність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, інкримінованого ОСОБА_1 .

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 необхідно закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 40-1, ст. 283 ч. 7 КУпАП судовий збір у випадку закриття провадження у справі не стягується, відноситься за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.184, 245, 247, 251, 252, 283, 284, 288, 289 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 закрити за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Судовий збір віднести за рахунок держави.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Суддя А.О Чорна