Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №120/2262/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/2262/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції -Маслоід О.С.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

16 березня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Моніча Б.С. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року (ухвалене в м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гофрокомбінат "Торгтехніка" до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Вінницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Позивач своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що 27.03.2023 між позивачем (покупець) та Компанією «Fortex International AB» (Гетсборг, Швеція) (продавець) укладено контракт №03/27-2023.

Згідно п. 2.1 контракту продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупця картон для плоских шарів та папір для гофрування, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар на умовах: FCA (завод на завантаженні) або DAP Вінниця (Україна), відповідно до "Інкотермс-2020".

П. 5.1., 5.2, 5.3 контракту визначено, що валютою оплати являється євро.

Оплата за товар, що поставляється по цьому контракту, відбувається шляхом банківського переказу грошових коштів на суму, вказану в інвойсі, на рахунок продавця, вказаний в даному контракту.

Оплата за товар здійснюється на підставі проформи інвойсу. Порядок оплати вказується у відповідних інвойсах.

Відповідно до специфікації № 30 від 23.12.2024 продавець продає покупцю на умовах постачання DAP Вінниця товар – Coated White Top Krafliner – Light Coated Subs 160 gsm. RW 2350 mm. Загальна кількість – 20 766 MT на суму 19 063, 19 EUR.

23.12.2023 Компанією «Fortex International AB» виписано комерційний інвойс №154708 на суму 19 063, 19 EUR. В даному інвойсі зазначено умови поставки: DAP Vinnytsia, Ukraine, порт завантаження: Antwerp (Бельгія); умови оплати: 10 днів з дати постачання.

В подальшому, з метою митного оформлення ввезеного в межах контракту №03/27-2023 товару, а саме картону крафтлайнер для плоских шарів гофрованого картону та флексодруку (Coated White Top Kraftliner-Light Coated), двошарового з вибіленим зовнішнім шаром, некаландрованого, неперфорованого, негофрованого, виготовленого з первинних волокон, без малюнку, непросоченого, вміст волокон отриманих механічним способом – 100%, марка Pure Decor, з масою 1м2 160 г у рулонах шириною: 2350 мм-8 рулонів/20766 кг, торговельна марка: Billerud, виробник: Billerud Skog &Industri AB, країна виробництва:SE, позивач 26.12.2024 подав до відповідача електронну митну декларацію №24UA401020063197U6 та документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, визначеної за основним методом.

26.12.2024 позивач отримав від відповідача електронний запит №1 про надання документів відповідно до ч .2 ст. 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товару.

До попередньо наданих документів, позивачем додатково надано експертний висновок про вартісні характеристики товарів №0091 від 27.12.2024, підготовлений Вінницькою торгово-промисловою палатою, проформу інвойс №502254 від 06.12.2024, виписку з бухгалтерської документації б/н від 26.12.2024 за зовнішньоекономічним договором (контракт) №03/27-2023 від 27.03.2023.

В подальшому позивачеві від відповідача надійшло повідомлення №2 про те, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що стосуються даної партії товару. Відповідно до ч. 3. ст. 53 МК України, потрібно надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи за власним бажанням декларанта.

Листом №2 від 27.12.2024 позивач повідомив відповідача, що відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України для визначення заявленої митної вартості товарів з митною декларацією за №24UA401020063197U6 від 26.12.2024 всі запитувані митницею документи були надані до вказаної електронної декларації та надав додаткові пояснення щодо зауважень митниці викладених у запитах. Позивач вказав, що для підтвердження заявленої митної вартості товарів разом з митною декларацією за №24UA401020063197U6 від 26.12.2024 надано додаткові документи, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, - не надавався, оскільки такі договори не супроводжували купівлю даного товару; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця не надавалися – дані платежі не здійснювалися, так як вони не передбачені контрактом; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), - не надавалися, оскільки вони не передбачені контрактом; виписка з бухгалтерської документації б/н від 12.11.2024 за зовнішньоекономічним договором (контракт) №03/27-2023 від 27.03.2023; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів - не надається, оскільки товар придбаний за умовами зовнішньоекономічного договору №03/27-2023 від 27.03.2023; прайс-лист б/н від 23.12.2024; копія митної декларації країни відправлення №24BE000000826448B3 від 23.12.2024.

За результатами опрацювання наданих позивачем документів, відповідачем 27.12.2024 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA401000/2024/000388/1, яким збільшені суми митних платежів.

У вказаному рішенні зазначено, що за результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст.53 Митного кодексу України підтверджують заявлену митну вартість товарів, містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: згідно наданого прайс-листа позивач заявлено інформацію, що даний документ з підтвердженням інвойсних цін видано виробником, однак прайс-лист виданий Fortex International AB (Швеція) та не містить всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Також, в рахунку-фактурі від 23.12.2024 №154708 зазначено, що товар має бути завантажений в місті Antwerp (Бельгія), проте згідно наданої транспортної накладної CMR № 094134 від 23.12.2024 товар був завантажений в м. Kallo (Бельгія).

Так, відповідачем визначено митну вартість товару за резервним методом у зв`язку з неможливістю застосування основного та другорядних методів. Джерелом числового значення митної вартості товару відповідач визначив ЕМД від 26.12.2024 №UA100230/2024/526080, за якою (з використанням резервного методу визначення митної вартості) оформлено товар: «багатошаровий крейдований картон в рулонах, виготовлений з первинної целюлози, використовується для виготовлення упаковки. Картон складається з 4 шарів: нижній невибілений шар сульфатної целюлози, два середніх шари суміш сульфатної та хіміко-термічної целюлози, верхній шар вибілена сульфатна целюлоза, загальний процент волокон отриманих хімічним способом складає 85% загальної маси. Номінальна питома вага 270 г/м2 ширина- 923 мм , 17 рулонів, 78569, м2. Торговельна марка 'Billerud'. Виробник 'Billerud', SE.», та складає 1,258 Євро/кг.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями МК України, Податкового кодексу України ( далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

У відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Ч. 6 ст. 257 МК України передбачено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом.

Ч. 3 ст. 318 МК України визначено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Згідно ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Ст. 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 6, 7 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично.

За змістом ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

Відповідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно положень ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз наведених норм доводить, що декларант при митному оформленні товарів зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості у спосіб, визначений законом. В тому числі, митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Але при цьому, митний орган зобов`язаний належним чином обґрунтувати наявність підстав та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена декларантом митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих разом із митною декларацією. Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Вказана позиція також викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 справа №380/1197/20.

Суд також зазначає, що митний орган не повинен витребовувати усі документи, визначені ст. 53 МК України, а лише ті, що дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості. І вже ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування другорядного методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

Надаючи оцінку рішенню відповідача від 27.12.2024 № UA401000/2024/000388/1 суд зважає на таке.

Ст. 53 МК України передбачено, що митна вартість товару має підтверджується конкретним і вичерпним переліком документів, до якого не належать прайс-листи. Законодавець чітко визначає документи, які підлягають поданню разом із митною декларацією: зовнішньоекономічний контракт, інвойс, транспортні документи, платіжні документи тощо. Прайс-лист, як комерційний інформаційний матеріал, який не є частиною контрактних зобов`язань сторін і не підтверджує факт оплати чи узгоджену договірну вартість поставленого товару, не може визнаватись документом, що підтверджує митну вартість у розумінні ст. 52-53 МК України. Відтак посилання відповідача на зміст прайс-листа як на доказ недостовірності заявленої митної вартості є безпідставним та не відповідає приписам Митного кодексу України.

Щодо посилань відповідача на розбіжності між інвойсом №154708 від 23.12.2024 та CMR № 094134 в частині пункту навантаження товару, то суд наголошує, що умови поставки товару за договором № 03/27-2023 від 27.03.2023 були визначені як DAP Vinnytsia, Ukraine (Incoterms 2020), що означає поставку продавцем товару в обумовлене місце призначення (м. Вінниця) з урахуванням усіх витрат на транспортування, навантаження, страхування та ризиків до моменту передачі товару покупцеві. Таким чином, вартість, зазначена в інвойсі, охоплює повний обсяг витрат, пов`язаних із доставкою товару, і саме ця сума має бути взята до розрахунку митної вартості відповідно до основного методу — за ціною договору. Будь-які сумніви щодо окремих елементів маршруту (наприклад, згадка в інвойсі про порт Antwerp та згадка в CMR про Kallo) не спростовують ані дійсність поставки, ані узгодженість умов ціноутворення.

Крім того, судом встановлено, що позивачем подано до митного органу повний пакет передбачених законом документів, зокрема контракт, специфікацію, інвойс, банківські документи, що в сукупності підтверджують митну вартість товару за основним методом. Жодна із підстав, передбачених ч. 6 ст. 54 МК України, для коригування митної вартості не була належно обґрунтована відповідачем.

Додатково суд зазначає, що відповідачем також порушені норми МК України щодо порядку обрання методів визначення митної вартості товарів, що ввозились позивачем на митну територію України.

МК України визначені певні методи визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до встановлених вимог.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару стосується саме позивача. При цьому, митний орган, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вже зазначалось, декларантом подані усі документи, що виключали обґрунтовані сумніви відповідача в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, що підлягає сплаті за товар, який ввозився на територію України в режимі імпорту, відповідно митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав, прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

При цьому, ненаведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.07.2019 справа № 809/872/17.

Суд також звертає увагу на те, що джерелом числового значення митної вартості товару відповідач визначив ЕМД від 26.12.2024 №UA100230/2024/526080, за якою (з використанням резервного методу визначення митної вартості) оформлено товар: «багатошаровий крейдований картон в рулонах, виготовлений з первинної целюлози, використовується для виготовлення упаковки. Картон складається з 4 шарів: нижній невибілений шар сульфатної целюлози, два середніх шари суміш сульфатної та хіміко-термічної целюлози, верхній шар вибілена сульфатна целюлоза, загальний процент волокон отриманих хімічним способом складає 85% загальної маси. Номінальна питома вага 270 г/м2 ширина- 923 мм , 17 рулонів, 78569, м2. Торговельна марка 'Billerud'. Виробник 'Billerud', SE.», та складає 1,258 Євро/кг.

Суд зауважує, що вказана декларація не може вважатися об`єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Варто також підкреслити, що товар, який ввозився позивачем, та товар, зазначений у митній декларації, що була використана відповідачем для визначення митної вартості, суттєво відрізняються за низкою об`єктивних параметрів.

По-перше, позивач імпортував двошаровий крафтлайнер типу Coated White Top Kraftliner, виготовлений із 100% волокон механічного походження, з вибіленим зовнішнім шаром, що не є каландрованим, не просоченим і не має декоративного покриття. Натомість у декларації від 26.12.2024 №UA100230/2024/526080 зазначено чотиришаровий крейдований картон, виготовлений із суміші хімічних волокон (сульфатна та хіміко-термічна целюлоза), зокрема верхній шар — вибілений, а середні — змішані, що надає картону іншої жорсткості, білизни та структури.

По-друге, картон позивача має вагу 160 г/м2, тоді як картон із порівнюваної декларації — 270 г/м2.

По-третє, фізичні параметри рулонів також різні, зокрема рулони позивача мають ширину 2350 мм, а рулони товару з декларації відповідача — 923 мм. Крім того, позивач ввозив 8 рулонів, а за декларацією від 26.12.2024 №UA100230/2024/526080 ввозилось 17 рулонів.

Наведене в сукупності також свідчить про порушення відповідачем норм МК України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність прийнятого відповідачем рішення від 27.12.2024 № UA401000/2024/000388/1 про коригування митної вартості товару.

Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Моніч Б.С. Біла Л.М.