Постанова від 10 березня 2026 р. у справі №640/16931/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/16931/21 Суддя (судді) першої інстанції: Стецик Назар Васильович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чуприни О.В.,

суддів Попової О.Г., Говоруна О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Мулик А.Б.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Горбач В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021, -

В С Т А Н О В И В:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (надалі по тексту також - відповідач, ВКДКА), у якому просив скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021, яким залишено без змін рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області (надалі по тексту також - КДКА Київської області) від 11.11.2020 за №286/2020 про порушення щодо нього дисциплінарної справи.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 звертається до наступних доводів та мотивів:

(1) викладені у скарзі судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 обставини (які були підставою для відкриття щодо нього дисциплінарної справи) є суб`єктивною думкою автора скарги, яка не ґрунтується на належних, допустимих та достовірних доказах наявності у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку в розумінні частини 2 статті 33 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Наведені у скарзі обставини не відповідають дійсності, а додані до скарги матеріали не можуть бути покладені в основу рішення щодо притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності;

(2) ВКДКА залишено поза увагою, що суддя ОСОБА_2 С.В., як ініціатор скарги, вчинила кримінальні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 364, частиною 2 статті 366 та частиною 2 статті 375 Кримінального кодексу України (зокрема, прийняла клопотання про продовження строку тримання під вартою, відкрила провадження та постановила ухвалу поза строками досудового розслідування; незаконно провела судові засідання у надурочний та нічний час, чим порушила конституційні права учасників судового процесу та чинний кримінальний процесуальний закон; незаконно надала в розпорядження дисциплінарної палати не завірені належним чином копії журналів судового засідання, що вказує на недопустимість доказів);

(3) відповідачем прийняте рішення про порушення дисциплінарної справи не за матеріалами перевірки, а виключно на підставі довідки члена КДКА Київської області ОСОБА_3 , тобто не відповідно до частини 1 статті 39 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

(4) ВКДКА проігноровано, що в рішенні про порушення дисциплінарної справи не зазначено, які ознаки дисциплінарного проступку наявні в діях ОСОБА_1 . Так, з мотивувальної частини рішення неможливо стверджувати про наявність в діях адвоката дисциплінарного проступку і яких саме, водночас інших висновків коментоване рішення не містить;

(5) відповідачем залишено поза увагою порушення КДКА Київської області строків розгляду скарги;

(6) ВКДКА порушено порядок розгляду скарги, що мало прояв у незабезпеченні позивачу участі в засіданні під час розгляду останньої, чим позбавлено можливості використати права, передбачені "Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури", затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 04-05.07.2014 за №78;

(7) вищеописаними діями відповідач порушив принцип презумпції невинуватості адвоката. Таке втручання є очевидно непропорційним та невиправданим, покладає на нього надмірний тягар та не відповідає правомірній меті, заради якого ВКДКА втрутилося у право позивача.

ІІ. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 відмовлено повністю.

За наслідком аналізу релевантних положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2021 за №5076-VІ (надалі по тексту також - Закон №5076-VІ), "Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 за №120 (надалі по тексту також - Положення №120), "Правил адвокатської етики", затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України 2017 року від 09.06.2017 (надалі по тексту також - Правила адвокатської етики), суд першої інстанції виснував, що проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та порушення дисциплінарної справи є лише першою стадією дисциплінарного провадження, завданням котрої є проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката та встановлення наявності або ж відсутності ознак вчинення адвокатом дисциплінарного проступку. При цьому, оцінка дій адвоката на даній стадії дисциплінарного провадження не надається, а аналіз та оцінка доказів, дотримання належних процедур при фіксуванні та формуванні доказової бази щодо оскаржуваної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, належить до такої стадії дисциплінарного провадження як розгляд дисциплінарної справи.

Звідси сам факт порушення дисциплінарної справи не вказує, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок, водночас для такого висновку (чи для спростування того, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок) КДКА повинна з`ясувати всі обставини, що на етапі відкриття дисциплінарної справи КДКА зробити не може.

З приводу меж судового контролю за рішеннями органів адвокатського самоврядування, зауважено, що правову оцінку рішенню органів адвокатського самоврядування суди мають надавати виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану КДКА/ВКДКА юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їхньої достатності чи недостатності.

Суд першої інстанції вважав підтвердженими документально обставини та такими, що відповідають вимогам законодавства дії КДКА Київської області в частині виконання обов`язку щодо перевірки відомостей скарги судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 стосовно адвоката ОСОБА_1 , забезпечення права позивача на ознайомлення з матеріалами скарги та надання своїх пояснень та доказів.

Своєю чергою, за наслідком дослідження сукупності дій, вчинених ВКДКА під час розгляду скарги позивача на рішення КДКА Київської області (а саме: витребування матеріалів дисциплінарної справи з КДКА Київської області; доручення конкретному члену ВКДКА проведення перевірки та підготовку доповіді; повідомлення належним чином учасників про призначення розгляду скарги; забезпечення розгляду скарги протягом тридцяти робочих днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи; відображення мотивів прийнятого рішення в письмовому акті; забезпечення опублікування та надсилання прийнятого рішення особі, стосовно якої здійснюється дисциплінарне провадження), судом першої інстанції виснувано про забезпечення дотримання вимог законодавства під час розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення КДКА Київської області від 11.11.2020 за №286/2020.

Поруч із цим, доводи позивача про прийняття оскаржуваного рішення не за матеріалами перевірки, а виключно на підставі довідки члена КДКА Київської області ОСОБА_3 судом відхилені з підстав того, що остання базується на результатах дослідження та аналізу наявних в розпорядженні КДКА матеріалів дисциплінарної справи (поданої скарги з додатками, письмових пояснень ОСОБА_1 ). У частині тверджень щодо пропуску строку проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок, за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що це вплинуло на сам процес перевірки, його результат, суд дійшов висновку, що вказане не може слугувати достатнім свідченням неправомірності спірного рішення. Так само суд першої інстанції не знайшов підстав погодитися з аргументами про незабезпечення позивачу участі в засіданні під час розгляду скарги, адже з матеріалів дисциплінарної справи встановлено обставини повідомлення ОСОБА_1 про дату та час розгляду, водночас з огляду на зміст пункту 46 Положення №120, така неявка, за умови наявності доказів завчасного повідомлення, не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи по суті.

Стосовно доводів про вчинення ініціатором скарги кримінальних правопорушень (при розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою у справі №757/28654/20-к дій, що не відповідають вимогам кримінального процесуального закону), такі відхилені з підстав окреслення меж спору у даній адміністративній справі. Окремо сформовано висновок, за яким аналіз наданих в підтвердження доводів дисциплінарної скарги доказів (копій журналу судового засідання, записів судових засідань) на предмет їх належності та допустимості буде надаватися Дисциплінарною палатою КДКА безпосередньо при розгляді питання щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

Резюмуючи, суд першої інстанції не знайшов підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування

Не погоджуючись з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, та, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, неповне з`ясування, що мають значення для справи та невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

У межах доводів адміністративної скарги апелянтом послідовно наголошується на тому, що оскаржуване рішення суду першої інстанції засноване виключно на погодженні з доводами ВКДКА (щодо аналізу скарги та наданих до неї документів; щодо перевірки доводів скарги та наявності доказів на підтвердження в діях позивача ознак дисциплінарного проступку; щодо порушення дисциплінарної справи з дотриманням вимог чинного законодавства; щодо відсутності істотних порушень процедури та безпосереднього порушення прав та інтересів позивача оскаржуваним рішенням).

Так, на переконання скаржника, суд дійшов помилкових висновків та не надав належної оцінки твердженням щодо відсутності викладу в рішенні про порушення дисциплінарної справи ознак дисциплінарного проступку, наявного в діях ОСОБА_1 , а також недопустимості та недостовірності доказів, долучених та покладених в основу скарги. Окрім того, судом не враховано, що ВКДКА порушено порядок розгляду скарги та не забезпечено участь позивача у засіданні, хоч в матеріалах справи наявні докази перебування останнього у відрядженні на тодішній час, чим позбавлено можливості використати права, передбачені "Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури", затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 04-05.07.2014 за №78. Поруч із цим, вважає помилковим висновок суду про те, що відповідачем прийняте рішення про порушення дисциплінарної справи за матеріалами перевірки, а не на підставі довідки члена КДКА Київської області ОСОБА_3 .

У частині порушення норм процесуального права апелянт вказує про скерування на адресу суду 26.10.2025 заяви про відвід судді Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В., котра, однак, не була розглянута, а отже справу розглянуто неповноважним складом суду.

ІV. Позиція інших учасників справи

Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури скористалася правом подання відзиву на апеляційну скаргу, котрий надійшов на адресу суду 16.02.2026 через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Спростовуючи доводи апелянта, відповідач звертається, зокрема, до такого: суд першої інстанції не підміняв дискрецію органу, проте перевірив, чи діяла КДКА в межах повноважень та з дотриманням відповідної процедури. Твердження про те, що суд нібито мотивував рішення виключно доводами ВКДКА, не відповідає дійсності, адже суд навів позицію відповідача як складову змагального процесу, однак у рішенні міститься самостійна правова оцінка обставин справи та наданих доказів.

Як стверджує Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, перевірка відомостей про дисциплінарний проступок об`єктивно передбачає дослідження (аналіз) змісту скарги та доданих матеріалів, більше того, використання в рішенні слова "аналіз" не означає вчинення не передбачених законом дій, а лише описує процес оцінки наданих матеріалів у межах компетенції КДКА. Водночас твердження про неналежну перевірку обставин щодо використання документів у Печерському районному суді міста Києва, фактично зводяться до переоцінки доказів та власного бачення ОСОБА_1 їх достатності. Доводи про те, що додані до скарги документи є чернетками або ксерокопіями, були предметом оцінки, однак самі по собі не виключають можливості їх врахування на стадії вирішення питання про наявність ознак дисциплінарного проступку.

Наголошено, що на спірне рішення містить лише попередні висновки щодо наявності в діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку та не встановлює факт вчинення позивачем конкретного дисциплінарного проступку.

Своєю чергою від позивача на адресу суду 25.02.2026 надійшла відповідь на відзив, мотивування котрої тотожне вже викладеним доводами у межах апеляційної скарги, а також 04.03.2026 долучені до матеріалів справи заперечення проти доводів і міркувань, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

V. Обставини, встановлені судом першої інстанції

21.08.2020 на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області надійшла скарга судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 щодо вчинення адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, видане Київською обласною КДКА) дисциплінарного проступку. У поданій скарзі суддя ОСОБА_2 просила порушити дисциплінарне провадження та притягнути адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.

09.09.2020 членом Дисциплінарної палати КДКА Київської області Павловим М.О. складено довідку щодо здійснення дисциплінарної перевірки стосовно адвоката ОСОБА_1 , відповідно до якої значиться, що твердження, викладені скаржником у своїй скарзі, в ході здійснення дисциплінарної перевірки дістали своє підтвердження. З доводів та доказів, наданих скаржником, слід стверджувати про наявність ознак дисциплінарного проступку з боку адвоката ОСОБА_1 .

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області у складі дисциплінарної палати №286/2020 від 11.11.2020 порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №222, видане Київською обласною КДКА 15.10.2001).

Не погоджуючись з рішенням КДКА Київської області №286/2020 від 11.11.2020, позивач звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою на вказане рішення.

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 скаргу адвоката ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №286/2020 від 11.11.2020 про порушення відносно адвоката ОСОБА_1 дисциплінарної справи - без змін.

VІ. Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України, Кодекс), визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом (стаття 1312 Конституції України).

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за №5076-VI від 05.07.2012 (надалі по тексту також - Закон №5076-VI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Адвокатське самоврядування - гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

За частиною 3 статті 2 Закону №5076-VI, з метою забезпечення належного здійснення адвокатської діяльності, дотримання гарантій адвокатської діяльності, захисту професійних прав адвокатів, забезпечення високого професійного рівня адвокатів та вирішення питань дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні діє адвокатське самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №5076-VI адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов`язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.

Статтею 33 Закону №5076-VI визначено, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених цим Законом. Дисциплінарне провадження - процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку.

Дисциплінарним проступком адвоката є: 1) порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката України; 3) порушення правил адвокатської етики; 4) розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення; 5) невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов`язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов`язків адвоката, передбачених законом (частина 2 статті 34 Закону №5076-VI).

Не є підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності винесення судом або іншим органом рішення не на користь його клієнта, скасування або зміна судового рішення або рішення іншого органу, винесеного у справі, в якій адвокат здійснював захист, представництво або надавав інші види правової допомоги, якщо при цьому не було вчинено дисциплінарного проступку (частина 3 статті 34 Закону №5076-VI).

Відповідно до частини 2 статті 35 Закону №5076-VI адвокат може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності протягом року з дня вчинення дисциплінарного проступку.

Статтею 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" врегульовано ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката. Так, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

Не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв`язку із здійсненням ним адвокатської діяльності. Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

Частиною 1 статті 37 Закону №5076-VI встановлено, що дисциплінарне провадження складається з таких стадій: 1) проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката; 2) порушення дисциплінарної справи; 3) розгляд дисциплінарної справи; 4) прийняття рішення у дисциплінарній справі.

Статтею 38 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено особливості стадії перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката.

Заява (скарга) щодо поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, реєструється кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та не пізніше трьох днів з дня її надходження передається до дисциплінарної палати (частина 1 статті 38 Закону №5076-VI).

Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та звертається до адвоката для отримання письмового пояснення по суті порушених питань.

Під час проведення перевірки член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право опитувати осіб, яким відомі обставини вчинення діяння, що має ознаки дисциплінарного проступку, отримувати за письмовим запитом від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, фізичних осіб необхідну для проведення перевірки інформацію, крім інформації з обмеженим доступом.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, фізичні особи, яким надіслано запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати відповідну інформацію, копії документів.

Відмова в наданні інформації на запит члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

За результатами перевірки відомостей членом дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури складається довідка, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи (частина 2 статті 38 Закону №5076-VI).

Заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (частина 3 статті 38 Закону №5076-VI).

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №5076-VI, за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

За частиною 2 статті 39 Закону №5076-VI, рішення про порушення дисциплінарної справи з визначенням місця, дня і часу її розгляду чи про відмову в порушенні дисциплінарної справи надсилається або вручається під розписку адвокату та особі, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення. До рішення про порушення дисциплінарної справи, яке надсилається або вручається адвокату, додається довідка члена дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, складена за результатами перевірки.

Згідно частини 3 статті 39 Закону №5076-VI, рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

У силу положень статті 50 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення рівня фахової підготовленості осіб, які виявили намір отримати право на заняття адвокатською діяльністю, та вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів.

До її повноважень, відповідно до частини 5 вказаної статті, зокрема, належить здійснення дисциплінарного провадження стосовно адвокатів.

Натомість, за приписами статті 52 Закону №5076-VI, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

Як визначено частиною 4 статті 52 Закону №5076-VI Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону.

Частиною 5 статті 52 Закону №5076-VI передбачено, що Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії.

З метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів було прийнято "Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність", затверджене рішенням Ради адвокатів України від 30.08.2014 за №120 (надалі по тексту також - Положення №120, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом пунктів 2, 3 Положення №120 дисциплінарним провадженням визнається процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності лише в порядку дисциплінарного провадження з підстав вчинення ним дисциплінарного проступку, види якого передбачені статтею 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Вимоги до заяви (скарги) визначені пунктом 14 Положення №120.

У заяві (скарзі) обов`язково має бути зазначено: найменування кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону, до якої подається заява (скарга); ПІБ (найменування) заявника (скаржника), посада, місце роботи ? для посадової та службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти; ПІБ адвоката щодо поведінки якого подається заява (скарга), поштова адреса, а також номер засобу зв`язку та адреса електронної пошти, якщо такі відомі; виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку; вимоги заявника (скаржника).

На підтвердження обставин, якими обґрунтовується заява (скарга), заявник (скаржник) надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, надання яких самостійно є неможливим, із обов`язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування.

Голова дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше трьох днів з дня надходження заяви (скарги) на дії адвоката, доручає одному із членів дисциплінарної палати провести перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі). Член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та за результатами перевірки складає довідку, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, з урахуванням, зокрема тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, наслідків для клієнта тощо, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи (пункти 24, 25 Положення №120).

Згідно пункту 26 Положення №120, член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, який проводить перевірку, протягом трьох днів з дати отримання ним доручення голови палати, звертається до адвоката з повідомленням про проведення щодо нього перевірки для отримання письмового пояснення адвоката по суті порушених питань із зазначенням строку його надання. До повідомлення додається копія заяви (скарги) та копії всіх документів, приєднаних до неї. Належним повідомленням адвоката є надіслання листа поштою рекомендованим відправленням за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України, або надіслання листа на адресу електронної пошти адвоката, зазначену в Єдиному реєстрі адвокатів України. Адвокат, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право ознайомлюватися з матеріалами дисциплінарного провадження та виготовляти копії документів цього провадження із застосуванням власних технічних засобів, за виключенням копій документів, що містять інформацію, яка є предметом адвокатської таємниці. У разі ненадання адвокатом пояснення по суті порушених питань на запит члена дисциплінарної палати, який проводить перевірку, в межах визначеного строку, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до пункту 30 Положення №120 заява (скарга) про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Перевищення зазначеного строку допускається виключно у виняткових випадках.

За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури не пізніше тридцяти днів з дня отримання матеріалів перевірки більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката. Дисциплінарна справа стосовно адвоката порушується за наявності в діях адвоката ознак дисциплінарного проступку (пункти 31, 32 Положення №120).

Пунктом 34 Положення №120 визначено, що рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду. Строк на оскарження до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути поновлено за рішенням цієї Комісії згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску.

Згідно пункту 35 Положення №120 Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури протягом десяти днів з дня отримання скарги на рішення про порушення дисциплінарної справи або про відмову в порушенні дисциплінарної справи витребує матеріали дисциплінарної справи у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та забезпечує розгляд скарги протягом тридцяти днів з дня одержання матеріалів дисциплінарної справи. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА.

Як передбачено у пункті 43 Положення №120 розгляд дисциплінарної справи здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду справи дисциплінарна палата заслуховує повідомлення члена дисциплінарної палати, який проводив перевірку, про результати перевірки, пояснення адвоката, стосовно якого порушено дисциплінарну справу, особи, яка ініціювала питання про дисциплінарну відповідальність адвоката, та пояснення інших заінтересованих осіб.

VІІ. Оцінка висновку суду, судове рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи

Предметом оскарження у цій справі є рішення ВКДКА про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області про порушення відносно нього дисциплінарної справи.

Мотиви, якими позивач обґрунтовує протиправність цього рішення, охоплюють як допущені відповідачем процедурні порушення під час його ухвалення, так і неналежну або помилкову оцінку обставин, що стосуються як ініціатора первісної скарги, так і підстав для відкриття щодо нього дисциплінарної справи, зокрема в частині належності та допустимості доказів, якими така скарга обґрунтовувалася.

Відповідно до частини 1 статті 39 Закону №5076-VI, за результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката.

У контексті наведеного суд зазначає, що Верховним Судом викладено висновок щодо меж оцінки рішень кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, прийнятих за наслідками розгляду скарг щодо адвокатів. Так, у постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі 810/1972/17, від 24.06.2020 у справі №813/2639/18, від 14.12.2020 у справі №821/1030/17, від 10.06.2021 у справі №826/15590/15 було сформовано правову позицію, відповідно до якої адвокатура в Україні - це недержавний самоврядний інститут, який самостійно вирішує питання своєї організації та діяльності. Вирішення питань, що стосуються дисциплінарної відповідальності адвокатів в Україні, законом віднесено до виключної компетенції адвокатського самоврядування в особі відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури.

Водночас правомочність відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії на власний розсуд за наслідками оцінки обставин і фактів прийняти рішення за правовою природою є дискреційним повноваженням, під яким розуміється можливість суб`єкта владних повноважень самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох юридично допустимих варіантів управлінського рішення.

Проте суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, а саме, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас у рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v.Bulgaria" (заява №30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність, закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Ці та наведені вище висновки висловлені Верховним Судом також у постановах від 28.06.2023 у справі №640/20223/20 та від 14.09.2023 у справі №240/44051/21.

Також колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2020 у справі №П/9901/871/18, відповідно до якого Європейський суд з прав людини виробив позицію стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Отже, в межах розгляду цієї справи суд може надати правову оцінку рішенню Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії виключно у контексті дотримання відповідної процедури, не втручаючись у надану відповідачем юридичну оцінку доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності.

Правовий висновок щодо вказаного викладений Верховним Судом у постанові від 25.06.2018 у справі №810/1972/17 та неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.06.2020 у справі №813/2639/18, від 14.12.2020 у справі №821/1030/17, від 30.09.2021 у справі №440/1376/19, від 12.10.2021 у справі №820/4155/18 і у справі №820/4158/18, від 23.12.2021 у справі №826/13972/18, від 10.11.2022 у справі №826/14291/17, від 19.10.2023 у справі №280/1396/22, від 21.02.2024 у справі №640/33374/21.

Поруч із цим, за приписами статті 52 Закону №5076-VI, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури.

На переконання суду апеляційної інстанції, в контексті встановлених обставин справи, характеру спірних правовідносин та наведеної правової позиції Верховного Суду, адміністративний суд крізь призму вимог статті 2 КАС України може оцінити повноту дослідження та врахування Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури усіх фактів та обставин, які з`ясовувалися відповідною Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури щодо діянь адвоката виключно у контексті дотримання процедури, не втручаючись при цьому у дискреційні повноваження стосовно наданої юридичної оцінки доказам, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності та відповідності ознакам дисциплінарного проступку.

У цьому зв`язку варто також додати, що на етапі вирішення питання про відкриття дисциплінарної справи КДКА не дає правової оцінки діям адвоката, з приводу яких надійшла скарга. На цій стадії КДКА з`ясовує наявність ознак складу дисциплінарного проступку як підстави для відкриття дисциплінарної справи, тоді як під час розгляду дисциплінарної справи КДКА вже надаватиме правову кваліфікацію того, що адвокату поставлено за провину.

Тож сам факт відкриття дисциплінарної справи не вказує, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок; для такого висновку (чи для спростування того, що адвокат вчинив дисциплінарний проступок) КДКА повинна з`ясувати усі обставини, що на етапі відкриття дисциплінарної справи відповідач зробити не може.

З огляду на мету дисциплінарного провадження та правовий статус КДКА у цих правовідносинах, з`ясувати чи дійсно є підстави для притягнення адвоката до відповідальності є обов`язком останньої, адже йдеться як про професійну діяльність адвоката, яка є публічною, так і про особу, яка звернулася зі скаргою і має підстави вважати, що її права були порушені у зв`язку (чи під час) надання правової допомоги таким адвокатом.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №822/570/17.

За приписами пункту 14 Положення №120, котрим визначено вимоги до заяви (скарги), у такій повинен міститися виклад обставин, якими заявник обґрунтовує факт наявності в діях адвоката дисциплінарного проступку та на підтвердження обставин надати докази, а в разі неможливості - зазначити докази надання яких самостійно є неможливим, із обов`язковим зазначенням причин та прохання до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про їх витребування.

В той же час пункт 26 Положення №120 передбачає імперативну вказівку звернутися до адвоката з повідомленням про проведення щодо нього перевірки для отримання письмового пояснення адвоката по суті порушених питань із долученням копії заяви (скарги) та копії всіх документів, приєднаних до неї.

Виходячи з наведеного слід констатувати наступне:

(1) Визначення кола доказів, якими заявник обґрунтовує свою скаргу, належить до його внутрішнього переконання та процесуальної ініціативи. На стадії проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури не наділена повноваженнями відмовляти у прийнятті чи оцінювати допустимість та/або належність поданих доказів по суті; відповідно до вимог Положення №120 такі матеріали підлягають обов`язковому долученню до матеріалів перевірки;

(2) Водночас адвокат, стосовно якого порушено питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, не позбавлений права надати письмові пояснення щодо доводів скарги, заперечити проти прийняття чи врахування окремих доказів, обґрунтувати їх неналежність або недопустимість, а також подати власні докази на спростування наведених обставин. Саме через реалізацію таких процесуальних можливостей забезпечується принцип змагальності та врахування позиції кожної зі сторін у дисциплінарному провадженні.

Зміст рішення КДКА Київської області за №286/2020 від 11.11.2020 вказує про те, що предметом обговорення на засіданні КДКА Київської області слугували відомості та долучені матеріали як заявника ОСОБА_2 , так і адвоката ОСОБА_1

Водночас з огляду на висновки, викладені вище, наведені як в позовній заяві, так і надалі в апеляційній скарзі доводи (про неможливість врахування КДКА Київської області долучених автором скарги доказів; про невідповідність викладених обставин фактичній дійсності; твердження щодо необхідності зважати на окремі обставини, котрі безпосередньо стосуються дій заявника, вчинених на час перебування у статусі судді Печерського районного суду міста Києва) не охоплюють та не свідчать про наявність процедурних порушень як дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на стадії проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, так і Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за наслідком перегляду рішення про порушення дисциплінарної справи, а фактично зводяться до незгоди позивача з оцінкою обставин та доказів, наданою дисциплінарним органом, котрі, однак, не можуть бути предметом оцінки суду.

Більше того, звертаючись в апеляційній скарзі до цитування окремих абзаців описової частини рішення суду першої інстанції, в межах котрих здійснено короткий виклад позиції відповідача, наведеної у відзиві на адміністративний позов, ОСОБА_1 помилково сприйнятий вказаний зміст за самостійну оцінку судом спірного питання. Неодноразові твердження про те, що "доводи скарги не перевірялися та не оцінювалися докази з точки зору наявності або відсутності в діях адвоката дисциплінарного проступку", а також про не передбачений законодавством "аналіз" скарги спростовується змістом рішення КДКА Київської області за №286/2020 від 11.11.2020, про що вже зазначено судом вище.

На переконання суду, зважаючи на нормативно-правове регулювання стадії перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, слід вважати помилковою думку про можливість проведення такої перевірки без здійснення не тільки активних дій щодо з`ясування всіх обставин дисциплінарної справи (правовий інструментарій для чого прямо передбачений як Законом №5076-VI, так і Положенням №120), але й, щонайменше, дослідження суті обставин, якими обґрунтовується скарга та їх співвіднесення з ознаками дисциплінарного проступку.

Так, у згаданому рішенні міститься висновок Дисциплінарної палати КДКА Київської області про наявність в діях адвоката ОСОБА_1 (описаних вище по тексту такого рішення) ознак дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 34 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", тобто порушення правил адвокатської етики. Поруч із цим у межах такого наведено цитування окремих приписів Правил адвокатської етики, котрі останні вважали релевантними для окреслення коментованих ознак.

Відтак не знаходять свого підтвердження аргументи про брак мотивування висновку Дисциплінарної палати КДКА Київської області про порушення дисциплінарної справи стосовно адвоката ОСОБА_1 .

Окремо щодо долучених протокольною ухвалою суду від 04.03.2026 до матеріалів справи копій письмових доказів (рішення Атестаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області за №13 від 15.10.2001; Присяги адвоката від 15.10.2001) (а.с.250 том ІІ, а.с.1 том ІІІ) шляхом задоволення відповідного клопотання позивача з мотивів додержання засад змагальності сторін та офіційного з`ясування обставин, визначених статтею 9 КАС України, колегія суддів зауважує, що такі не слугували предметом дослідження суду першої інстанції, позаяк не були складовою частиною підстав оскарження рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021, проте й не входили до предмету доказування. Звідси, зважаючи на імперативні приписи частини 5 статті 308 Кодексу, за якими суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції, останні оцінці суду не підлягають.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).

Судом із відкритих відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень (із повним доступом) встановлено, що у провадженні Кіровоградського окружного адміністративного суду перебувала справа №340/351/23 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області, у якій останній просив визнати протиправною бездіяльність Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області - відсутність дій по видачі дублікату свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 19.01.2001, відповідно до рішення Атестаційної палати КДКА Кіровоградської області від 15.10.2001 №13 через втрату свідоцтва.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №340/351/23 у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю (https://reyestr.court.gov.ua/Review/110060122), таке набрало законної сили 20.06.2023.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції, Третім апеляційним адміністративним судом постановою від 20.06.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 у справі №340/351/23 - без змін (https://reyestr.court.gov.ua/Review/111690707).

Зокрема, як викладено у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції, "[…] з 2005 року він вів свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва від 28.04.2005 року, яке було видано ОСОБА_1 на підставі його заяви від 27.04.2005 року про заміну свідоцтва від 19.10.2001 року у зв`язку із зміною місця проживання та реєстрації на м. Київ. При цьому додатком до цієї заяви зазначено свідоцтво №222 від 19.10.2001 року (а.с.122)"; "[…] з 2005 року ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що він здійснює свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 28.04.2005 року виданого Київською обласною КДКА. При цьому, в зазначеному реєстрі інформації про те, що ОСОБА_1 , здійснював свою адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001 року, виданого Кіровоградською обласною КДКА не міститься, а тому позивач був обізнаний про те, що він здійснює адвокатську діяльність виключно на підставі свідоцтва від 28.04.2005 року".

Повертаючись до фактичних обставин справи, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, не погоджуючись з рішенням КДКА Київської області за №286/2020 від 11.11.2020 (а.с.67-69 том І), ОСОБА_1 звернувся до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргою, яка надійшла до ВКДКА 09.12.2020 (а.с.59-66 том І). Надалі позивачем скеровувалися доповнення до скарги з додатками від 30.12.2020 (зареєстроване ВКДКА за вх.№14888 від 30.12.2020 (а.с.76-81 том І) та від 17.02.2021 (зареєстроване ВКДКА за вх.№15137 від 17.02.2021 (а.с.82-107 том І).

Листом за вих. №3921 від 14.12.2020 ВКДКА витребувала у КДКА Київської області матеріали відносно адвоката ОСОБА_1 (а.с.73 том І), як засвідчується супровідним листом КДКА Київської області за вих.№1430 від 29.12.2020 та реєстраційним штампом про надходження вх.№14890, витребувані матеріали надійшли 30.12.2020 (а.с.74 том І).

Згідно листа за №11 від 13.01.2021 голова ВКДКА доручив члену ВКДКА ОСОБА_4 провести перевірку відомостей та фактів, які викладені в скарзі та доповненні до скарги адвоката ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати КДКА Київської області №286/2020 від 11.11.2020 про порушення відносно нього дисциплінарної справи (а.с.75 том І).

Листом ВКДКА за вих. №241 від 04.02.2021 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено, що до порядку денного засідання 20.02.2021 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури включено розгляд скарги адвоката ОСОБА_1 на рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №286/2020 від 11.11.2020 про порушення відносно нього дисциплінарної справи (а.с.108 том І).

Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 скаргу адвоката ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області №286/2020 від 11.11.2020 про порушення відносно адвоката ОСОБА_1 дисциплінарної справи - без змін.

У частині висновку суду першої інстанції про відсутність підстав вважати порушеним порядок розгляду скарги, що, на думку позивача, мало прояв у не забезпеченні останньому участі в засіданні, чим позбавлено можливості використати права, передбачені "Регламентом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури", затвердженої рішенням Ради адвокатів України від 04-05.07.2014 за №78 (надалі по тексту також - Регламент, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), колегія суддів із таким погоджується та вважає за необхідне вказати наступне.

За пунктом 3.2 Регламенту, про місце, день, час та перелік питань порядку денного засідання ВКДКА члени ВКДКА та інші особи, які мають право брати участь у засіданнях, повідомляються із зазначенням місця, дня та часу проведення засідання, не пізніше як за десять днів до дня його проведення шляхом повідомлення, відправленого засобами поштового зв`язку або кур`єром, або електронною поштою та розміщення інформації на офіційному сайті ВКДКА.

Учасниками засідання комісії є особи, питання стосовно яких включені до проекту порядку денного відповідного засідання, а також їхні представники та інші особи, запрошені для участі у засіданні у випадках, передбачених законодавством України або цим Регламентом. Відсутність учасника засідання не перешкоджає розгляду питання, включеного до порядку денного ВКДКА, за виключенням висновку комісії щодо необхідної особистої участі учасників та/або отримання додаткових пояснень в інший спосіб (пункти 3.11, 3.15 Регламенту).

Як безпосередньо відображено у листі ВКДКА за вих. №241 від 04.02.2021 (а.с.108 том І), явка ОСОБА_1 на засідання ВКДКА 20.02.2021 визнано необов`язковою, у зв`язку з чим його відсутність не перешкоджала розгляду поданої ним скарги.

Щодо доводів про необхідність відкладення розгляду питання з огляду на подане 18.02.2021 клопотання про відкладення розгляду скарги (зареєстроване ВКДКА за вх. №15194 від 18.02.2021, а.с. 109 том І), слід зазначити, що Регламент не містить вичерпного переліку обставин, за наявності яких відкладення розгляду є обов`язковим. Водночас пункт 3.36 Регламенту не передбачає серед підстав для відкладення питання, включеного до порядку денного, відсутність на засіданні особи, щодо якої воно розглядається, навіть якщо така відсутність зумовлена неможливістю забезпечити її явку, зокрема у зв`язку з відрядженням.

За таких обставин колегія суддів не знаходить підстав для погодження з твердженням про незабезпечення реалізації прав учасника засідання ВКДКА, передбачених пунктом 3.12 Регламенту.

Більше того, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем не надано доказів дійсного перебування у відрядженні станом на дату проведення коментованого засідання, що об`єктивно унеможливлювало його присутність на такому.

Щодо строків передачі скарги на розгляд дисциплінарної палати КДКА, то тут суд першої інстанції констатував, що такий було пропущено, втім в обсязі встановлених в цій справі фактичних обставин справи в їх сукупності це порушення не вплинуло на правомірність оскарженого рішення.

Колегія суддів погоджується, що дотримання процедури має важливе значення для вирішення питання про правомірність рішення. Втім, у кожному конкретному випадку слід з`ясувати насамперед, в чому полягало порушення, відтак наскільки це порушення процедури вплинуло (чи могло вплинути) на остаточний результат розгляду (рішення), тобто наскільки воно було істотне.

Отримавши скаргу від 21.08.2020 член КДКА Київської області ОСОБА_3 повідомив про її надходження позивача та провів за цією скаргою перевірку, відтак оформив відповідну довідку. Вказана довідка, як і відомості, зазначені в скарзі від 21.08.2020, а також пояснення ОСОБА_1 від 28.09.2020 були предметом обговорення на засіданні КДКА 11.11.2020, та були взяті до уваги при прийнятті спірного рішення.

Так, за приписами пункту 30 Положення №120 скарга про дисциплінарний проступок адвоката, довідка та всі матеріали перевірки не пізніше тридцяти днів з дня початку перевірки подаються на розгляд дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Водночас факт пропуску цього строку, що мало місце у спірному випадку, за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що це вплинуло на сам процес перевірки, його результат, не може слугувати достатнім свідченням того, що спірне рішення неправомірне.

Аргументи позивача про прийняття оскаржуваного рішення не за матеріалами перевірки, а виключно на підставі довідки члена КДКА Київської області ОСОБА_3 обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, зокрема з підстав того, що така заснована на відомостях наявних в розпорядженні КДКА матеріалів дисциплінарної справи (поданої скарги з додатками, письмових пояснень ОСОБА_1 ); зазначене, на думку колегії суддів, відповідає пункту 25 Положення №120, за яким член дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за дорученням голови палати проводить перевірку відомостей, викладених у заяві (скарзі), та за результатами перевірки складає довідку, яка має містити викладення обставин, виявлених під час перевірки, з урахуванням, зокрема тактики, методів і прийомів адвокатської діяльності, наслідків для клієнта тощо, висновки та пропозиції щодо наявності підстав для порушення дисциплінарної справи.

У частині тверджень про порушення норм процесуального права, що мало прояв у не розгляді заяви про відвід судді Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В. від 26.10.2025, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку на адресу суду першої інстанції скеровано заяву, датовану 30.06.2025 та зареєстровану судом 08.07.2025, у якій останній просив відвести суддю Волинського окружного адміністративного суду Стецик Н.В. від розгляду справи №640/16931/21 (а.с.172-177 том І).

Вказана заява обґрунтована, зокрема, незгодою із ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 23.06.2025, котра, на його переконання, постановлена без врахування попереднього клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, що вже містилася в матеріалах справи та розглянута Окружним адміністративним судом м. Києва. Окрім того, зауважено про пропущення строку розгляду справи із наведенням переліку дисциплінарних проваджень щодо інших суддів з підстав тривалого розгляду справи. Резюмуючи, стверджується про наявність обставин, котрі викликають сумнів стосовно забезпечення суддею достатніх гарантій для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності, а також ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення.

Ухвалою суду від 28.07.2025 заяву про відвід судді Стецика Н.В. повернуто позивачу без розгляду (а.с.179 том І).

Вказане судове рішення мотивовано тим, що підставою для відводу судді, на думку позивача, є прийняття ухвали про залишення позовної заяви без руху від 23.06.2025, яку позивач вважає незаконною. Втім, отримавши 23.06.2025 копію зазначеної ухвали в кабінеті електронного суду, позивач звернувся до суду із коментованою заявою лише 30.06.2025, тобто в порушення строку, встановленого частиною 3 статті 39 КАС України, а саме пізніше двох днів з дня, коли дізнався про підставу для відводу судді; така заява надійшла до суду 08.07.2025, тобто після винесення ухвали про залишення позову без розгляду від 02.07.2025. Враховуючи вищенаведене, а також посилаючись на приписи частини 2 статті 167 КАС України, суд повернув таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Суд погоджується з наведеним висновком, оскільки заява не містить посилань на передбачені процесуальним законом підстави для відводу судді Стецика Н.В. від участі в розгляді цієї справи. Колегія суддів уважає, що заява про відвід судді не містить посилань на обставини, які за суб`єктивними чи об`єктивними критеріями виключала участь судді у розгляді цієї справи відповідно до статей 36, 37 КАС України, і будь-яких об`єктивних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді, який розглядав вказану справу, в результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів у його неупередженості у заяві наведено не було.

Враховуючи наведене, заява ОСОБА_1 про відвід судді Волинського окружного адміністративного суду Стецика Н.В. від розгляду справи №640/16931/21 є очевидно необґрунтованою, і суд першої інстанції дійшов вірного висновку, повертаючи таку без розгляду.

Суд враховує також положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, між іншим, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - ЄСПЛ) очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, які може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Важливо наголосити, що низка рішень ЄСПЛ дійсно містить, розвиває та удосконалює підхід до обґрунтованості (мотивованості) судових рішень.

ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі "Якущенко проти України", заява №57706/10, пункт 28). До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах "Garcнa Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23), "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58), "Бендерський проти України" (заява №22750/02, пункт 42)).

Крім того, у пункті 60 рішення "Helle v. Finland" (заява №20772/92) ЄСПЛ наголосив також і на тому, що суд обов`язково повинен мотивувати рішення, а не просто погоджуватися з висновками рішення суду попередньої інстанції. Вмотивованість рішення можна досягти або шляхом використання мотивів суду попередньої інстанції, або шляхом наведення власних мотивів щодо розгляду аргументів та істотних питань у справі.

Однак, варто наголосити, що в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні, ЄСПЛ також неодноразово зазначав, зокрема у рішенні "Garcia Ruiz v. Spain" [GC] (заява №30544/96, пункт 26) про те, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте вказаний підхід не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (рішення у справах "Van de Hurk v. the Netherlands" (заява №16034/90, пункт 61), "Шкіря проти України" (заява №30850/11, пункт 43). Водночас, у вказаному рішенні Суд звертає увагу на те, що ступінь застосування обов`язку викладати мотиви може варіюватися залежно від характеру рішення і повинно визначатися у світлі обставин кожної справи.

Подібних висновків щодо необхідності дотримання вказаного зобов`язання виключно з огляду на обставини справи ЄСПЛ дійшов також у рішеннях "Ruiz Torija v. Spain" (заява №18390/91, пункт 29), "Higgins and others v. France" (заява № 20124/92, пункт 42), "Бендерський проти України" (заява № 22750/02, пункт 42) та "Трофимчук проти України" (заява №4241/03, пункт 54).

Решта наведених у апеляційній скарзі доводів стосується оцінки обставин та доказів, зібраним у ході процедури проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката на предмет їх достатності та/або належності, необхідності врахування Висновку експертів за результатами проведення комплексної судової психолого-лінгвістичної експертизи у кримінальному провадженні 12020000000000658 від 18.12.2020 за №32151/32152/20-61, рішення Атестаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області за №13 від 15.10.2001; Присяги адвоката від 15.10.2001, доведеності позивачем відсутності підстав для порушення щодо нього дисциплінарної справи через призму власного погляду на коментовані обставини та докази, що, як вже виснувано судом вище, перебуває поза межами з`ясування питання дотримання відповідної процедури як дисциплінарною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на стадії проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, так і Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за наслідком перегляду рішення про порушення дисциплінарної справи.

VІІІ. Процесуальні питання

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2026 призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 04.03.2026 о 14:00 год.

Судом 04.03.2026 проведено судове засідання у адміністративній справі №640/16931/21, у яке з`явилися позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Мехреньгіна А.Б.; оголошено перерву в судовому засіданні для надання ОСОБА_1 можливості ознайомитися з матеріалами даної адміністративної справи; визначено продовжити судове засідання 11.03.2026 о 14 год. 30 хв.

У контексті реалізації позивачем права на ознайомлення з матеріалами справи, передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 44 КАС України, слід відзначити. Підпунктом 15.3 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України передбачено, що до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

За змістом пункту 122 "Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи", затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 за №845/0/15-21 (з урахуванням змін внесених рішенням Вищої ради правосуддя від 05.09.2024 за №2623/0/15-24), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Зважаючи на надану законодавцем до початку функціонування всіх підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи технічну можливість розглядати (формувати та зберігати) справи в паперовій, електронній чи змішаній формі, суд першої інстанції не був позбавлений можливості розглядати справу у змішаній формі.

У даному судовому засіданні колегією суддів протокольною ухвалою суду задоволено клопотання позивача про долучення до матеріалів справи копій письмових документів (рішення Атестаційної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Кіровоградської області за №13 від 15.10.2001; Присяги адвоката від 15.10.2001) (а.с.250 том ІІ, а.с.1 том ІІІ) з мотивів додержання засад змагальності сторін та офіційного з`ясування обставин, визначених статтею 9 КАС України.

Окрім того, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи наступні клопотання ОСОБА_1 , датовані 04.03.2026:

(1) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("не засвідчені належним чином копії журналів судового засідання, переданих відповідачу скаржницею ОСОБА_2 , які слугували незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.230-231 том ІІ);

(2) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("копію технічного запису судового процесу, переданих відповідачу скаржницею ОСОБА_2 , які слугували незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.232-233 том ІІ);

(3) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("профайл адвоката Сушка Р.М., який має вигляд роздруківки особистої сторінки адвоката ОСОБА_1 з сайту НААУ; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 09.07.2020 на 11 арк; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 09.07.2020 на 18 арк.; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 10.07.2020 на 2 арк.; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 10.07.2020 на 2 арк.; 69 аркушів друкованого тексту без назви, дати складання і підпису особи, якою цей текст складено, які скаржником названі "стенограмою судових засідань"; DVD-диски, на яких начебто зафіксовано аудіозапис судового засідання від 09.07.2020 та 10.07.2020, які слугували незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.234-236 том ІІ);

(4) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("недостовірні відомості про висловлювання адвоката ОСОБА_1 , зафіксованих у журналах судових засідань, які нібито мають ознаки, що суперечать принципам, покладених в основу Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статей 42, 43, 44 Правил адвокатської етики, переданих відповідачу скаржницею ОСОБА_2 (мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду, арк. 16, абз.2), які слугували незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.237-238 том ІІ);

(5) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи, набутих неналежним суб`єктом поза межами наданих повноважень ("усіх матеріалів, які слугували незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.239-240 том ІІ);

(6) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("скаргу ОСОБА_2 на адвоката ОСОБА_1, яка слугувала незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.241-242 том ІІ);

(7) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("рішення про порушення дисциплінарної справи, прийняте поза межами встановленого строку, яке слугувало незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.243-244 том ІІ);

(8) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("довідку ОСОБА_3 , яка слугувала незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.245-246 том ІІ);

(9) клопотання про визнання доказів недопустимими та виключення їх з матеріалів справи ("відомості щодо свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, видане Київською обласною КДКА, переданих відповідачу скаржницею ОСОБА_2 (мотивувальна частина оскаржуваного рішення суду, арк.7, абз.2), які слугували незаконною підставою для прийняття оскаржуваного рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії від 20.02.2021 №ІІ-009/2021") (а.с.247-248 том ІІ).

Стосовно викладених вище клопотань (№№1-9) колегія суддів відзначає наступне: зміст та виклад як адміністративного позову, так і апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції свідчить про те, що позивачем, серед іншого, протиправність прийнятого щодо нього рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021 обґрунтовується:

відсутністю належних, допустимих та достовірних доказів наявності у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку, котрі, однак, становили складову матеріалів скарги заявника; останнім такий перелік окремо наведений ("копії журналів судового засідання" (пункт 14.3 апеляційної скарги) (зворотній бік а.с.121 том ІІ - а.с.122 том ІІ); "чернетки" (пункт 14.4 апеляційної скарги) (зворотній бік а.с.122 том ІІ); "копії технічних записів судового засідання" (пункт 14.5 апеляційної скарги) (зворотній бік а.с.122 том ІІ); "фіктивні (підроблені) матеріали" - "профайл адвоката Сушка Р.М., який має вигляд роздруківки особистої сторінки адвоката ОСОБА_1 з сайту НААУ; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 09.07.2020 на 11 арк; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 09.07.2020 на 18 арк.; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 10.07.2020 на 2 арк.; так звана "світлокопія" журналу судового засідання від 10.07.2020 на 2 арк.; 69 аркушів друкованого тексту без назви, дати складання і підпису особи, якою цей текст складено, які скаржником названі "стенограмою судових засідань"; DVD-диски, на яких, як стверджує скаржник, зафіксовано аудіозапис судового засідання від 09.07.2020 та 10.07.2020" (пункт 14.7 апеляційної скарги) (а.с.123-126 том ІІ); "скопійована інформація на диску […] не підтверджує факту правопорушення адвокатів ОСОБА_1 , оскільки голоси відображені на ньому (диску) йому не належать" (пункт 14.8 апеляційної скарги (а.с.126 том ІІ));

окремими обставинами, котрі передували ухваленню оскаржуваного рішення ВКДКА, та недоліками процедурної частини вказаного ухвалення, що мали документальне оформлення та зафіксовані у письмовому вигляді ("ОСОБА_2 […] не є уповноваженим суб`єктом звернення до дисциплінарної палати" (пункт 14.6 апеляційної скарги) (а.с.123 том ІІ); "рішення про порушення дисциплінарної справи прийняте не за матеріалами перевірки, а виключно на підставі довідки ОСОБА_3 " (пункт 14.10 апеляційної скарги) (зворотній бік а.с.126 том ІІ - а.с.127 том ІІ); "порушення дисциплінарної справи прийняте поза межами процедури перевірки" (пункт 14.12 апеляційної скарги) (а.с.127 том ІІ); "завідомо недостовірний висновок на підставі фіктивних відомостей викладених у скарзі ОСОБА_2 щодо свідоцтва адвоката" (пункт 17 апеляційної скарги) (а.с.129 том ІІ); "безпідставно зроблено висновок про висловлювання адвоката ОСОБА_1 , зафіксованих у журналах судових засідань, мають ознаки, що суперечать принципам, покладених в основу Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статей 42, 43, 44 Правил адвокатської етики" (пункт 22 апеляційної скарги) (а.с.130 том ІІ)).

Стосовно викладених клопотань колегія суддів зазначає, що їх долучення до матеріалів справи обумовлене характером та змістом наведених у них доводів; такі не містять нових обставин чи самостійних процесуальних вимог, відмінних від тих, що вже були покладені в основу як адміністративного позову, так і апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та спрямовані на аргументацію позиції ОСОБА_1 щодо відсутності належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження наявності у його діях ознак дисциплінарного проступку, а також щодо порушень процедури ухвалення рішення відповідним органом.

Оцінка вказаним доводам та твердженням у розрізі наявності чи відсутності процедурних порушень як дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на стадії проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката, так і Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за наслідком перегляду рішення про порушення дисциплінарної справи та їх впливу на ухвалення кінцевого оскаржуваного рішення (що є предметом спору у цій адміністративній справі), наведені вище по тексту мотивувальної частини постанови суду, де також і виснувано про окремі з них, котрі не можуть бути предметом оцінки суду.

Втім слід акцентувати увагу й на тому, що в силу вимог частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, частинами 2-4 статті 73 Кодексу визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Також згідно частини 1 статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 3 статті 308 Кодексу).

Отже, процесуальним законом не передбачено такого правового інструментарію, котрий дозволяв би не тільки суду першої інстанції, проте й суду апеляційної інстанції виключати з матеріалів справи докази, зокрема з підстав їх недопустимості; водночас за встановлення обставин одержання таких з порушенням порядку, встановленого законом, суд не бере такі докази до уваги.

Поняття доказів в адміністративному судочинстві визначене у частині 1 статті 72 Кодексу, за яким такими є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У спірному випадку, на переконання суду, звернення до тверджень про недопустимість окремих письмових документів (визначених у клопотаннях від 09.03.2026 за №1-6, №8-9), котрі, як встановлено судом першої інстанції та засвідчується матеріалами справи, формують складову частину матеріалів дисциплінарної справи, а отже перебували у віданні та враховувалися при ухваленні рішень КДКА у Київській області (№286/2020 від 11.11.2020) та Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021), а також й самого рішення про порушення дисциплінарної справи (клопотання від 09.03.2026 за №7), є очевидно необґрунтованими, адже покликані підмінити собою наявні у чинному законодавстві конкретні способи захисту прав та інтересів та знівелювати можливість встановлення та перевірки судом обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом 11.03.2026 продовжено апеляційний розгляд адміністративної справи №640/16931/21, у яке з`явилися позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Горбач В.О. (а.с.71-80 том ІІІ).

У даному судовому засіданні колегією суддів протокольною ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів (копії свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю за №222 від 15.10.2001, виданого Київською обласною КДКА) (а.с.68-70 том ІІІ).

Окрім того, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, долучено до матеріалів справи наступні заяви ОСОБА_1 , датовані 11.03.2026:

(1) заява про істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя (а.с.46-63 том ІІІ);

(2) заява про істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя (а.с.64-65 том ІІІ);

(3) заява про істотні порушення норм процесуального права під час здійснення правосуддя (а.с.66-66 том ІІІ).

Стверджуючи про наявність у позивача сумнівів стосовно спроможності суддів апеляційного суду забезпечити достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з приводу своєї безсторонності, а також задля ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, останній у наведених вище заявах звертається до наступного (відповідно порядку їх зазначення):

(1) колегією суддів не здійснювалося вивчення матеріалів адміністративної справи, адже за наслідком ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 з`ясовано наявність у такій кольорових відміток (направлені на виокремлення окремих абзаців та формулювань), проставлених у межах відзиву на апеляційну скаргу, з яких слід виснувати про "односторонній та незаконний спосіб вивчати відзив відповідача", адже "в інших частинах цих документів та інших документах позивача, в тому числі скарзі та доповненнях до неї, жодні відмітки відсутні, що вказує на відсутність ознайомленні суддями з матеріалами позивача";

(2) "предметом судового розгляду у суді першої та апеляційної інстанції було свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, видане адвокату ОСОБА_1 . Київською обласною КДКА, яке слугувало незаконною підставою для: подачі скарги ОСОБА_2 відносно адвоката до КДКА Київської області; складання довідка щодо здійснення дисциплінарної перевірки стосовно адвоката ОСОБА_1 , складеної членом Дисциплінарної палати КДКА Київської області Павловим М.О. від 09.11.2020; прийняття рішення №286/2020 дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області від 11.11.2020; прийняття рішення №11-009/2021 Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури слугувало 20.02.2021; подачі до апеляційної інстанції відповідачем відзиву на апеляційну скаргу від 16.02.2026. Проте, такого свідоцтва ніколи не існувало і зрозуміло, що ОСОБА_1 його ніколи не отримував, що додатково підтверджено відомостями із Єдиного реєстру адвокатів України, в якому теж відсутня жодна інформація про таке свідоцтво";

(3) звертаючись до описової частини оскаржуваного рішення суду першої інстанції ("21.08.2020 на адресу Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області надійшла скарга судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_2 щодо вчинення адвокатом ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №222 від 15.10.2001, видане Київською обласною КДКА) дисциплінарного проступку. У поданій скарзі суддя ОСОБА_2 просила порушити дисциплінарне провадження та притягнути адвоката ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у виді позбавлення права на зайняття адвокатською діяльністю з наступним виключенням з Єдиного реєстру адвокатів України.") та надалі наводячи текст, тотожний процитованому судом у абзаці вище, доходить про таке: "Проте, з огляду на матеріали справи, ані суд першої інстанції, ані апеляційний суд вказані обставини не досліджували і не досліджують, що є грубим порушенням процесуального процесу".

Як зауважено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі №521/18287/15-ц, відсутність правової регламентації права на оскарження вчинених під час розгляду конкретної справи дій, рішень чи бездіяльності суду не за правилами апеляційного та касаційного оскарження є легітимним обмеженням у судовому процесі, покликаним забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи за наявності у чинному законодавстві конкретних способів захисту їх прав та інтересів.

Звідси суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості реагування на означені вище заяви від 11.03.2026.

В той же час відповідно до приписів пунктів 2, 3 частини 1 статті 306 КАС України суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду з`ясовує обставини, на які посилаються учасники справи як на підставу своїх вимог і заперечень; з`ясовує, які обставини визнаються та які заперечуються учасниками справи.

Після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду (частина 1 статті 307 Кодексу).

Згідно частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на викладене, слід критично поставитися до наведених у заяві №1 від 11.03.2026 доводів скаржника, котрі носять виключно суб`єктивний оціночний характер, адже сам по собі факт наявності у матеріалах справи певних технічних позначок чи відміток не може свідчити про те, що суддями апеляційного суду нібито здійснювалося "одностороннє" ознайомлення лише з окремими документами чи ігнорувалися матеріали, подані позивачем. Більше того, вказане спростовується описовими та мотивувальними частинами вказаної постанови, сформованими та викладеними у відповідності до статті 322 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так само аргументи ОСОБА_5 у частині не дослідження окремих обставин чи письмових доказів, викладені у заявах №2 та №3 від 11.03.2026, на переконання колегія суддів, не заслуговують на увагу з тих же підстав.

ІХ. Висновок суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд за правилами статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Поруч із цим, в силу вимог частини 3 статті 308 Кодексу, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 1, 2 статті 308 КАС України).

Наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав уважати, що ним неправильно застосовано норми матеріального права або порушено норми процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи та надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів, наведених учасниками справи, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено неповно чи неправильно, а, отже, і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За приписами частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановлених в цій справі обставин та правового регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права і дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Х. Розподіл судових витрат

Відповідно до статті 139 КАС України новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури про скасування рішення від 20.02.2021 за №ІІ-009/2021, - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 у справі №640/16931/21, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 291, пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Чуприна О.В.

Суддя Попова О.Г.

Суддя Говорун О.В.

Повний текст постанови складено 16.03.2026.