Постанова від 12 березня 2026 р. у справі №160/18110/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/18110/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025

в адміністративній справі №160/18110/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ» до Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ» та стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ- 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ» (код ЄДРПОУ - 32974078) судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 4000,00 грн., а за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ - 43005393) стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛ" (код ЄДРПОУ - 32974078) судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 4000,00 грн.

Зазначене додаткове рішення оскаржено в апеляційному порядку Головним управлінням Державної податкової служби в Дніпропетровській області з підстав не врахування судом того, що позивачем не надано до матеріалів справи жодного належного та об`єктивного доказу на підтвердження понесених ним витрат, пов`язаних з розглядом саме даної конкретної справи в межах заявлених вимог, тобто того, що гонорар адвоката є розумним та враховує дійсно витрачений адвокатом час щодо підготовки у даній справі, просить скасувати додаткове рішення суду в частині задоволених вимог позивача та прийняти нове рішення, яким у задоволені зави відмовити у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин та правильність їх правової оцінки, і застосування до них норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача виходячи з нижченаведеного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 вересня 2025 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «МЛ» до суду надійшла заява в якій у зв`язку з понесеними при розгляді справи судовими витратами на правничу допомогу, позивачем заявлено про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (ЄДРПОУ - 44118658) та Державної податкової служби України (ЄДРПОУ - 43005393) витрати на правову допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Вирішуючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції на підставі правового аналізу положень ч.3 ст.252 і ст.134 КАС України дійшов обґрунтованого висновку, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, але суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

За наведених обставин та виходячи з практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, а також правової позиції, висловленої Верховним Судом у постановах від 28.12.2020 року по справі № 640/18402/19 від 07.11.2019 р. по справі № 905/1795/18, від 02.10.2019 року по справі № 815/1479/18 та від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17 - судом першої інстанції у цій справі обґрунтовано було враховано підтверджений матеріалами справи факт понесених позивачем витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, а саме, наданими представником позивача: Ордером серії ВС № 1378402, Договором про надання правової допомоги № б/н від 13.06.2025, Актом приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2025 р., та детальним описом виконаних робіт та платіжною інструкцією про оплату № 96 від 16.06.2025 року, у рахуванням оцінки яких згідно вимог ст.90 КАС України, суд виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи, наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони, розгляд якої здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання, заперечення відповідачів, дійшов цілком законного висновку про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн, оскільки такий розмір є співмірним з наданими послугами та складністю справи.

З урахуванням вищевикладеного у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно було досліджено усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення спору, суд надав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне та обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального і процесуального права, а усі аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду, тому додаткове рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, -

П о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2025 року у адміністративній справі №160/18110/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов