Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №160/13800/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/13800/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 р. (суддя Сліпець Н.Є.) в адміністративній справі №160/13800/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" до Державної служби з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЙТ" звернулось до суду з позовною заявою, в якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області № 077936 від 12 березня 2025 року, за якою було накладено адміністративно-господарський штраф на у розмірі 17 000,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його безпідставно притягнуто до відповідальності, оскільки ТОВ «ВАЙТ» здійснювало перевезення власного транспортного засобу - екскаватора гусеничного марки HYUNDAI ROBEX 300LC-9S, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , що підтверджується подорожнім листом вантажного автомобіля № В0000286171. З огляду на викладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги. Послуг з перевезення вантажів на комерційній основі ТОВ «ВАЙТ» не надавало.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 р., ухваленим за результатом розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позовну заяву задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що позивач є юридичною особою, здійснює господарську діяльність за для отримання прибутку, а твердження суду першої інстанції про здійснення перевезення за власної потреби є безпідставним, наявність власних потреб є опцією фізичної особи. Суд першої інстанції не врахував правові позиції Верховного Суду (справа № 440/5873/23, справа № 340/5660/22).

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду апеляційної інстанції не надходив.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

Між ТОВ «СОЛМАК» та ТОВ «ВАЙТ» було укладено договір найму (оренди) транспорту №694/04/24 від 02.04.2024.Відповідно до умов договору та змісту додаткової угоди №8 від 24.01.2025 року до договору, ТОВ «СОЛМАК» передав, а ТОВ «ВАЙТ» прийняв в строкове платне володіння і користування автомобільний транспортний засіб: реєстраційний номер НОМЕР_3 ; марка: DAF; комерційний опис: XF 460 FT; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ; рік випуску: 2015; колір: білий; особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач. На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 06.02.2025 року №001541 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було проведено перевірку сідлового тягача марки DAF, державний номер НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_5 , що належить на праві власності ТОВ «СОЛМАК» та спеціалізованого напівпричіпа платформи-Е марки ALM DAMPER, державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 , що належить на праві власності ТОВ «ВАЙТ» Під час перевірки виявлено порушення абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року, а саме: перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 року. Про виявлені порушення посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області було складено акт № 064631 від 13.02.2025 року проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Відділ державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області рекомендованим листом направив позивачу повідомлення про розгляд справи від 06.03.2025 року № 21114/25/24-25. На підставі акту № 064631 від 13.02.2025 року посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області винесено постанову № 077936 від 12 березня 2025 року, якою до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Позивач вважає вищевказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність спірної постанови, оскільки ТОВ «ВАЙТ» під час проведеної рейдової перевірки не надавало послуги з перевезення вантажів та не здійснювало діяльність з надання таких послуг за договором перевезення, отже і статус суб`єкта господарювання, що провадить діяльність саме у сфері автомобільного транспорту з наданням послуг по перевезенню вантажу відсутній. За таких обставин, наявність у водія ТОВ «ВАЙТ», що здійснював перевезення належного ТОВ «ВАЙТ» власного транспортного засобу, оформлення товарно- транспортної накладної не є обов`язковим.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 цього ж Кодексу.

За визначенням, наведеним у першій статті Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Вирішуючи питання щодо визначення належного суб`єкта, відповідального за порушення законодавства про автомобільний транспорт, Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 р. у справі № 240/22448/20 зауважив на тому, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозиться вантаж. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися) або зі слів водія.

Аналогічні висновки за схожих обставин справи викладені Верховним Судом і у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22.

Верховний Суд констатував, що положення статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт (постанова Верховного Суду від 07 грудня 2023 року у справі № 620/18215/21).

У постанові від 23 серпня 2023 року у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зауважив на тому, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору (із замовником) про перевезення вантажу надає відповідну послугу (статті 33, 50 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Не без того, що надання послуги з перевезення вантажів може передбачати використання (на законних підставах) транспортного засобу, який належить іншій особі, але ця обставина не змінює правового статусу перевізника в цих правовідносинах, особливо коли йдеться про застосування відповідальності, передбаченої частиною першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

В аспекті наведеного, Верховний Суд зазначив, що приписи частини другої статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» містять дві умови, за яких особа, яка здійснює перевезення, відповідає вимогам, що кваліфікують її, як автомобільного перевізника, який несе відповідальність, відповідно до приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону, а саме:- особа повинна бути суб`єктом господарювання, який надає послугу з перевезення;

- перевезення вантажів транспортним засобом здійснюється на договірних умовах;

- використання транспортного засобу на законних підставах.

Інших умов щодо визначення особи, як автомобільного перевізника, законодавцем не встановлено.

Водночас саме на органи Укртрансбезпеки покладено обов`язок ретельно перевірити надану водієм інформацію стосовно особи, яка відповідає за перевезення вантажу на предмет її відповідності вимогам автомобільного перевізника та вжити відповідних заходів, у випадку, якщо наданої водієм інформації недостатньо для визначення особи автомобільного перевізника.

Такий висновок сформульовано Верховним Судом у справі №380/13118/23 від 20 березня 2025 р.

Позивач є суб`єктом господарювання за основним видом економічної діяльності 49.41 (вантажний автомобільний транспорт) - (а.с.10). Позивач на законних підставах користується транспортним засобом реєстраційний номер НОМЕР_3 ; марка: DAF; комерційний опис: XF 460 FT; ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ; рік випуску: 2015; колір: білий; особливі відмітки: спеціалізований вантажний сідловий тягач. (а.с.17). ТОВ «ВАЙТ» також є власником спеціалізованого напівпричіпа платформи-Е марки ALM DAMPER, державний номер НОМЕР_6 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 (а.с.19).

Спірною постановою його було притягнуто до відповідальності за порушення ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» через відсутність товарно-транспортної накладної або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Позивач стверджує, що 13.02.2025 ним здійснювалось перевезення власного транспортного засобу – екскаватора гусеничного марки HYUNDAI ROBEX 300LC-9S, державний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ «ВАЙТ» (а.с.20). Докази того, що в цей день перевезення вантажу здійснювалось на договірних умовах, відповідачем суду не надані.

Щодо доводів апеляційної скарги про незастосування судом першої інстанції правових висновків Верховного Суду у справі № 440/5873/23 та справі № 340/5660/22, колегія суддів зазначає, що спір в останніх виник у зв`язку із відсутністю у водія під час рейдової перевірки протоколу перевірки та адаптації тахографу до транспортного засобу та особистої картки водія, а також відсутністю протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У спірному ж випадку до позивача застосовано штраф за відсутність товарно-транспортної накладної. Тобто, правовідносини, які розглядались Верховним Судом у наведених вище справах, не є подібними до спірних правовідносин, а тому сформульовані висновку – не релевантними.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 липня 2025 р. в адміністративній справі №160/13800/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 03 березня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш