Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №440/10165/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 р. Справа № 440/10165/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, м. Полтава, повний текст складено 30.10.25 по справі № 440/10165/25

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (далі – УСЗН Кременчуцької МР, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просила суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України";

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області надати ОСОБА_1 статус члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видати посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України»;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначила про протиправність відмови УСЗН Кременчуцької МР у наданні позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України відповідно до пункту 5 частини 1 статті 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі – Закон № 3551-XII), оскільки відповідачем при вчиненні таких дій не враховано встановлений рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2023 у справі № 536/133/23 факт проживання однією сім`єю позивачки та загиблого ОСОБА_2 (далі – ОСОБА_2 ), як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу в період з вересня 2021 року по 01 квітня 2022 року, а також обставини наявності у них спільної дитини – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стверджувала, що відповідач, розглядаючи питання про можливість надання позивачу відповідного статусу мав виходити з тлумачення поняття «члена сім`ї» у більш широкому розумінні, застосовуючи норми Сімейного кодексу України та з урахуванням висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99, відповідно до яких, обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення суб`єктами спільного господарства, наявність спільних витрат, бюджету, харчування, купівля майна для спільного користування, наявність усних або письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням та інших обставин які засвідчують реальність сімейних відносин, однак вищенаведене залишилося поза увагою відповідача, що мало наслідком порушення права ОСОБА_1 на отримання статуса члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 440/10165/25 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пр-кт Свободи, буд. 66, м.Кременчук, Полтавська область, код ЄДРПОУ 26218015) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 у справі № 440/10165/25 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Автозаводського району Департаменту соціального захисту населення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги наполягала на наявності у позивача права на отримання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, оскільки родинні зв`язки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , як особи, з якою загиблий проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підтверджено рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2023 у справі № 536/133/23, яке набрало законної сили та не оскаржено, а тому підлягає обов`язковому врахуванню.

Посилаючись на висновок, викладений у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2024 по справі № 620/11976/23, переконувала, що суд в оскаржуваному рішенні, в першу чергу, повинен був виходити з тлумачення поняття «члена сім`ї» у більш широкому розумінні, застосовуючи норми Сімейного кодексу України та рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 у справі № 5-рп/99.

В іншій частині зміст апеляційної скарги є аналогічним змісту позовної заяви.

Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю, як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу з військовослужбовцем ОСОБА_2 , в період з вересня 2021 року по 01 квітня 2022 року.

Дані обставини підтверджені рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.02.2023 у справі №536/133/23, яким встановлено факт проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в період з вересня 2021 року по 01 квітня 2022 року.

Матрос військовослужбовець ОСОБА_2 з 24 лютого 2022 року виконував бойові завдання у місті Маріуполь, де загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тіло ОСОБА_2 не було повернуто з окупованого Маріуполя.

За життя ОСОБА_2 мав статус учасника бойових дій, підтверджений посвідченням № НОМЕР_2 , виданим 06.06.2019.

Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 08 грудня 2023 року у справі № 536/2672/23 за заявою матері ОСОБА_2 – ОСОБА_4 , встановлено факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Червона Знам`янка Кременчуцького району Полтавської області, матроса, військовослужбовця, моториста моторної команди дизель-генераторів електромеханічної частини Військової частини НОМЕР_3 (прс "Донбас") в результаті отриманих поранень, несумісних з життям, від мінометного та снайперського обстрілу противника в м. Маріуполь Донецької області, під час виконання бойового завдання по захисту Батьківщини.

13.12.2023 складено актовий запис про смерть № 12 стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та видано свідоцтво про смерть (свідоцтво про смерть серія НОМЕР_4 ).

Копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_5 У підтверджено, що у позивача з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є спільна донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася вже після загибелі батька. Факт батьківства було встановлено рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 10 січня 2025 року по справі № 536/3124/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції про встановлення факту батьківства.

До управління через Департамент "Центр надання адміністративних послуг" Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 20.03.2025 звернулась ОСОБА_1 із заявою щодо надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Разом із заявами позивач надала: копію паспорту ОСОБА_1 ; витяг з Реєстру Мангушської територіальної громади; копію Довідки від 12.03.2025 № 164-5003660464 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; копію Витягу з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості"; копію рішення суду від 22.02.2023 по справі №536/133/23; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 ; копію довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; копію витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії 18 Регіональної військово-лікарської комісії; рішення суду від 08.12.2023 по справі №536/2672/23.

За результатами розгляду заяви позивача управлінням прийнято рішення про відмову у встановленні статусу члена сім`ї померлого (загиблого) Захисника чи Захисниці України.

У наданні позивачу статусу члена сім`ї померлого (загиблого) Захисника чи Захисниці України Управлінням відмовлено з посиланням на роз`яснення Міністерства у справах ветеранів України від 31.03.2025 № 6722/1.3/3.1-25, через відсутність правових підстав для встановлення ОСОБА_1 статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника України оскільки на момент смерті ОСОБА_2 вона не перебувала з ним у шлюбі, а визнання судом факту родинних відносин та її проживання однією сім`єю з ветераном за відсутності реєстрації шлюбу не є підставою визнання одним із подружжя відповідно до статей 21, 27 та 36 Сімейного кодексу України та Закону № 3551-ХІІ.

Вважаючи вказану відмову такою, що прийнята з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, врахувавши правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 06.07.2022 у справі № 809/1346/17, виходив з правомірності відмови відповідача у встановленні позивачу статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України», оскільки ОСОБА_1 , хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, а відтак статусу члена його сім`ї не мала.

При цьому, суд відхилив посилання позивача на рішення у справі № 125/1566/24, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачкою статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом № 3551-ХІІ.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На виконання приписів частини 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII).

За приписами статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Частиною 6 статті 18 Закону № 2011-XII визначено, що вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.

Закон № 3551-XІІ визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

За нормами статті 2 зазначеного Закону законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України. Права та пільги для ветеранів війни і членів їх сімей, встановлені раніше законодавством України і законодавством колишнього Союзу РСР, не можуть бути скасовані без їх рівноцінної заміни.

Відповідно статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з пунктом 19 частини 1 статті 6 Закону № 3551-XII учасниками бойових дій визнаються: військовослужбовці (резервісти, військовозобов`язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема, сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать, зокрема, один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

В силу приписів пунктів 5, 6 частини 1 статті 10-1 Закону № 3551-XII до сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України належать:

- сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних, добровольців Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань, осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також сім`ї працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, до здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення, забезпечення здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів;

- сім`ї осіб, які загинули, померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі у бойових діях при проведенні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Відповідно до частини четвертої статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ до членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначених у цій статті, належать:

батьки;

один із подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні;

діти, які не мають (і не мали) своїх сімей;

діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття;

діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти;

утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

За приписами частини 5 статті 10-1 Закону № 3551-ХІІ члени сімей осіб, зазначених у пункті 5 частини першої цієї статті (крім військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) Служби безпеки України та осіб, які входять до складу розвідувальних органів України), або їх представники мають право відповідно до Закону України "Про особливості надання публічних (електронних публічних) послуг" подати заяву про надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, у тому числі засобами Реєстру та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони, та/або Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, до органу, уповноваженого встановлювати статус сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (далі - Постанова № 379) визначено, що посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (надалі - посвідчення), видаються батькам, дружині або чоловіку та дітям указаних військовослужбовців за зразками згідно з додатками № 1 і 2. Підставою для видачі посвідчення є документ, який підтверджує факт загибелі (смерті) чи пропажі безвісти військовослужбовця, виданий територіальним центром комплектування та соціальної підтримки.

Наказом Міністерства оборони України № 937 від 31.12.2014 затверджено «Інструкцію з організації роботи із соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей у Міністерстві оборони України» (далі – Інструкція № 937), згідно з пунктом 4.16 якої членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби (у тому числі членам сімей військовослужбовців строкової служби), видається посвідчення члена сім`ї (батька, матері, дружини, чоловіка або дитини) військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, у порядку, установленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 № 379 "Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби".

Процедуру надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України визначає Порядок надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 740 від 23.09.2015 (далі - Порядок № 740).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 740 посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України" видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі – Положення № 302).

Пунктом 2 Положення № 302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників чи Захисниць України, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 4 Положення № 302 членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого", а членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України".

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що до членів сім`ї, які мають право користування пільгами членів сім`ї військовослужбовців, які загинули під час виконання військового обов`язку, та на отримання посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України» належать батько, матір, дружина, чоловік або дитина, разом з цим, ОСОБА_1 , не зважаючи на факт спільного проживання з загиблим ОСОБА_2 , не набула статусу дружини останнього.

Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частиною четвертою статті 3 Сімейного кодексу України передбачено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

За приписами частин 1, 2 статті 21 Сімейного кодексу України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 №21-615а14, дійшов наступних висновків:

«У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї.

Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям "чоловік" та "дружина", позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.»

У постанові від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність відмови у встановленні статусу "Член сім`ї загиблого (померлого)" та видачі "Посвідчення члена сім`ї загиблого", оскільки позивач, хоч і проживала спільно із загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, а тому статусу члена його сім`ї не мала.

Також, Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі № 205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України.

Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 06.07.2022 по справі № 809/1346/17, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягають врахуванню при вирішенні спірних правовідносин.

Посилання в обґрунтування позовних вимог на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 22.03.2023 у справі № 125/1566/24 наведених висновків суду не спростовує, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивачки та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачкою статусу члена його сім`ї для одержання гарантій, передбачених Законом № 3551-ХІІ.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах, відповідач, відмовляючи ОСОБА_1 у наданні їй статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України та видачі посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого Захисника чи Захисниці України", діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

З огляду на результат апеляційного перегляду справи, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.10.2025 по справі № 440/10165/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова

Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій