Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №520/440/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 р. Справа № 520/440/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025, головуючий суддя І інстанції: Григоров Д.В., м. Харків, по справі № 520/440/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач, апелянт, ГУ ПФУ в Харківській області), в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 16.10.2024 №203040015629 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 07.10.2024;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 з 07.10.2024 пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру», ч. 2 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 16.10.2024 №203040015629 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії в разі втрати годувальника на підставі її заяви від 07.10.2024.

Зобов`язано ГУ ПФУ в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від з 07.10.2024 щодо виділення частки з пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та ухвалити відповідне рішення, з урахуванням висновків суду, викладених в цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з ГУ ПФУ в Харківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн. Решту судових витрат залишено за позивачем.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив суд рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що за матеріалами архівної пенсійної справи ОСОБА_2 (померлий годувальник) була призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» на підставі постанови Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2010р. по справі №2"а"-1076/10, якою суд зобов`язав посадових осіб управління Пенсійного фонду в Вишгородському районі Київської області призначити пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».

Відповідач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018р. у справі №520/9864/18 зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_3 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» по матеріалам пенсійної справи померлого ОСОБА_2 .

Зауважив, що оскільки померлому ОСОБА_2 призначена пенсія на підставі рішення суду, відповідно підстави для виділення ОСОБА_1 частки пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно з Законом України «Про прокуратуру» відсутні.

Позивачка подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

У відповідності до п.3 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч.1ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в її межах, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваного судового рішення, норм процесуального та матеріального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 13 лютого 1988 року був зареєстрований шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 15.10.2008 серії НОМЕР_1 (а.с. 17).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 04.05.2018 серії НОМЕР_2 (а.с. 20).

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2024 та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання.

07.10.2024 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою щодо виділення частки з пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

За результатом розгляду вказаної заяви ГУ ПФУ в Харківській області 16.10.2024р. ухвалено рішення №203040015629, яким було відмовлено ОСОБА_1 в виділенні частки пенсії у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» у зв`язку з тим, що за матеріалами архівної пенсійної справи ОСОБА_2 (померлий годувальник) була призначена пенсія за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» на підставі постанови Вишгородського районного суду Київської області від 02.12.2020р. по справі №2"а"-1076/10, якою суд зобов`язав посадових осіб управління Пенсійного фонду в Вишгородському районі Київської області призначити пенсію за вислугу років згідно з Законом України «Про прокуратуру».

Відповідач зазначив, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2018р. у справі №520/9864/18 зобов`язано Шевченківське об`єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова перевести ОСОБА_3 з пенсії за віком, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв`язку з втратою годувальника згідно із Законом України «Про прокуратуру» по матеріалам пенсійної справи померлого ОСОБА_2 .

Позивачка, не погодившись із вищевказаним, звернулася до суду з позовом в цій справі.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що у позивачки виникло право на перехід з пенсії за інвалідністю на пенсію у зв`язку з втратою годувальника та виділення частки з пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

За приписами частини першої статті 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин" надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

За приписами п. 1 частини 2 статті 36 Закону № 1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону;

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону № 1058-IV, до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

При цьому, відповідно до частини першої та другої статті 38 Закону № 1058-IV, пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім`ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім`ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно. Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім`ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.

Призначення однієї пенсії у зв`язку з втратою годувальника на всіх членів сім`ї, виділення частки пенсії, регламентовано статтею 39 Закону № 1058-IV:

1. На всіх членів сім`ї, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, призначається одна спільна пенсія.

2. На вимогу члена сім`ї із загальної суми пенсії виділяється його частка, яка виплачується окремо.

Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.

Відповідно до пункт 3 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Згідно з частиною 19 статті 86 Закону України "Про прокуратуру", пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім`ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім`ї. До непрацездатних членів сім`ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Порядок № 22-1).

Пунктом 2.3 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також, надаються такі документи:

1) документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті) особи, якій призначається пенсія (надається у разі відсутності в паспорті громадянина України або свідоцтві про народження інформації про реєстраційний номер облікової картки платника податків), та померлого годувальника (надається у разі, якщо особа, яка звернулася із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, має такі документи);

2) свідоцтво про народження або документ, що посвідчує особу, зазначений у пункті 2.9 цього розділу, якій призначається пенсія;

3) документи, що засвідчують родинні стосунки члена сім`ї з померлим годувальником;

4) свідоцтво про смерть годувальника, або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім чи оголошення його померлим, або інформація з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин;

5) документи про вік померлого годувальника сім`ї за відсутності таких даних у свідоцтві про смерть чи рішенні суду про визнання годувальника безвісно відсутнім або оголошення його померлим;

6) довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів, закладів освіти за кордоном про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання;

7) документи про те, що чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з батьків, дід, баба, брат чи сестра померлого годувальника незалежно від віку і працездатності не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого годувальника до досягнення нею (ними) 8 років;

8) відомості про місце проживання;

9) документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника;

10) експертний висновок про встановлення причинного зв`язку смерті годувальника з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС (крім дружин (чоловіків), які втратили годувальника з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, та звернулися за призначенням пенсії у зв`язку з втратою годувальника).

11) документи про стаж особи, якій призначається пенсія, визначені підпунктом 2 пункту 2.1 цього розділу (для визначення пенсійного віку осіб, зазначених у пункті 1 частини другої статті 36 Закону).

Згідно з п. 2.11 Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22 цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

Як встановлено судом та підтверджується відповідачем у відзиві, позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 01.01.2024р. та отримує пенсію по інвалідності ІІІ групи загального захворювання, тобто позивачка стала непрацездатною і втратила джерела засобів до існування.

На підтвердження факту спільного проживання та перебування на утриманні покійного чоловіка ОСОБА_2 , позивачкою до суду надано, зокрема, копію свідоцтва про шлюб від 15.10.2008р. серії НОМЕР_3 , копію свідоцтва про народження сина - ОСОБА_5 від 05.01.1989р. серії НОМЕР_4 , копію трудової книжки ОСОБА_1 від 02.10.1984р. серії НОМЕР_5 , посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни ОСОБА_1 від 05.07.2018р. серії НОМЕР_6 , копію акту про встановлення факту проживання від 04.10.2024р. виданого Вільхівською сільською радою Харківського району Харківської області, згідно висновку якого станом на 03.05.2018р. ОСОБА_1 проживали однією сім`єю разом із чоловіком ОСОБА_2 , та зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 знаходилася на утриманні ОСОБА_2 .

При цьому колегія суддів зазначає, що оспорюване рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідачем та апеляційна скарга відповідача не містить жодних посилань про невідповідність або недійсність поданих позивачем документів, а також не наведено жодних правових підстав відмови у призначенні пенсії з посиланням на норми закону.

Доводи апеляційної скарги про наявність підстав для відмови в призначенні пенсії з огляду на призначення пенсії померлому ОСОБА_2 на підставі рішення суду колегія суддів вважає безпідставними, оскільки приписи діючого законодавства не містять заборони призначення пенсії по втраті годувальника в разі призначення пенсії померлому годувальнику за рішенням суду.

У зв`язку з цим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення відповідача щодо відмови в призначення пенсії не грунтується на приписах діючого законодавства.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч.1 ст.329 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 по справі № 520/440/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій