Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №520/5732/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 р.Справа № 520/5732/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

за участю секретаря судового засідання Сорокіна М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Державної міграційної служби України в Сумській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі №520/5732/25

за позовом Бен Левент фон Ромбс

до Управління Державної міграційної служби України в Сумській області

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14 березня 2025 року Бен Левент фон Ромбс (далі по тексту також позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Сумській області (далі по тексту – УДМС у Сумській області, відповідач), в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову УДМС у Сумській області у прийнятті заяви Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем;

- зобов`язати УДМС у Сумській області зареєструвати заяву Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем, видати довідку про звернення за захистом в Україні та розглянути по суті заяву Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 520/5732/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025, задоволено позов Бена Левента фон Ромбса до УДМС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною відмову УДМС у Сумській області у прийнятті заяви Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем.

Зобов`язано УДМС у Сумській області зареєструвати заяву Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем, видати довідку про звернення за захистом в Україні та розглянути по суті заяву Бена Левента фон Ромбса про визнання біженцем.

Ухвалами Верховного Суду від 30.10.2025, 13.11.2025, від 02.12.2025 та 11.12.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами УДМС у Сумській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025 у справі №520/5732/25.

12 грудня 2025 року від представника УДМС у Сумській області надійшла заява про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 за нововиявленими обставинами у справі, в якій просить суд скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог Бен Левента фон Ромбса - відмовити.

В обґрунтування заяви представником відповідача зазначено, що після остаточного завершення розгляду справи № 520/5732/25, а саме 13.11.2025, працівниками УДМС у Сумській області з метою належного виконання судового рішення було здійснено опрацювання відомостей вебпорталу “Судова влада України”.

За результатами такого опрацювання встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 у справі № 592/1912/25, яка набрала законної сили 21.04.2025.

Відповідач вказує, що зазначеною ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми, постановленою у межах кримінального провадження, встановлено обставини, які, на думку заявника, мають істотне значення для правильного вирішення адміністративної справи та не були відомі суду під час ухвалення рішення від 17.06.2025.

Харківський окружний адміністративний суд постановив ухвалу від 21 січня 2026 року, якою відмовив у задоволенні заяви представника УДМС у Сумській області про перегляд рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 за нововиявленими обставинами у справі за позовом Бена Левента фон Ромбса до УДМС у Сумській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі №520/5732/25 залишив в силі.

УДМС у Сумській області, не погодившись із вказаною ухвалою суду подало апеляційну скаргу в якій покликаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, її постановлення з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просило її скасувати та ухвалити постанову, якою задовольнити його заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалося на те, що після остаточного завершення розгляду справи № 520/5732/25, а саме 13.11.2025, працівниками УДМС у Сумській області, у зв`язку з відсутністю у зверненні Позивача обов`язкових відомостей передбачених пунктом 3.1 Наказу МВС № 649 від 07.09.2011 та з метою належного виконання судового рішення здійснено опрацювання відомостей веб-порталу «Судова влада». Опрацьованими відомостями встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми, від 07.02.2025 по справі № 592/1912/25 (набрала законної сили 21.04.2025). З тексту ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 по справі № 592/1912/25 постановленої за результатом розгляду скарги Бен Левент фон Ромбса щодо застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (екстардиційного арешту) вбачається, що останній в`їхав на територію України навесні 2022 року на законних підставах. Служив у ЗСУ до листопада 2024, звільнився у зв`язку з закінченням строку контракту, проживає в Україні разом з нареченою, громадянкою України, статусу біженця не має, не працює, інших родичів чи близьких осіб на території не має. Пояснив, що він знав, що що ним у Німеччині цікавляться правоохоронні органи, що є проблеми, намагався їх владнати з допомогою адвоката, проте безрезультатно.

Ні Позивачем, ні його представником до позовної заяви, по розглядуваній справі, ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 та ухвала Сумського апеляційного суду від 21.04.2025 по справі № 592/1912/25 не долучались, тому будучи необізнаним про встановленні вказаними судовими рішенням обставини Харківським окружним адміністративним судом при прийнятті рішення від 17.06.2025 фактично здійснено переоцінку ризиків визначених статтею 177 КПК України чим перешкодив виконанню правоохоронними органами покладених на них завдань.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

У додаткових письмових поясненнях представник позивача просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №520/5732/25 залишити без змін.

Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказана ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми була постановлена у межах кримінального провадження та стосується вирішення питання про застосування до Бена Левента фон Ромбса запобіжного заходу у вигляді екстрадиційного арешту, а отже спрямована на оцінку ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством, та не встановлює юридичних фактів, які є предметом доказування у цій адміністративній справі. Також суд першої інстанції вказав, що не надавав оцінку наявності або відсутності підстав для визнання Бена Левента фон Ромбсма біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, оскільки УДМС у Сумській області, як суб`єктом владних повноважень, відповідну заяву позивача у передбачений законодавством спосіб не розглянуто та відповідне рішення не прийнято. Крім того, ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 існувала та набрала законної сили ще до ухвалення рішення у справі № 520/5732/25, була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень і могла бути виявлена заявником.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 КАС України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 2 ст. 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, який передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для вирішення конкретної справи; юридичний акт, який існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу, оскільки, якби нововиявлена обставина була відома суду під час постановлення судового рішення, вона б обов`язково вплинула на остаточні висновки суду.

Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ані заявникові, ані суду;

- істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).

Відповідно до ч. 4 ст. 361 КАС України, не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Отже перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в адміністративному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї, а не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права).

Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

Наведене свідчить про те, що обставини, які виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, не можуть визнаватися нововиявленими.

Така позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.11.2021 у справі №800/521/17.

З аналізу наведених приписів КАС України вбачається, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, які не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У свою чергу, не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 06 березня 2018 року у справі № 2а-23903/09/1270, від 03 квітня 2018 року у справі № 477/1012/14-а, від 6 березня 2018 року у справі № 484/2634/14-а, від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 28 лютого 2023 року у справі № 807/727/18.

Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази і тим більше не припущення учасників справи, що не підтверджено відповідними доказами.

Необхідно також розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки, як зазначалось, нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 29 серпня 2018 року у справі №552/137/15-ц, від 07 вересня 2020 року у справі № 820/5989/15, від 27 серпня 2021 року у справі № 826/6555/15.

Колегія суддів вважає безпідставним твердження апелянта про те, що 13.11.2025 УДМС у Сумській області, після остаточного завершення розгляду справи № 520/5732/25 було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься ухвала Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 у справі № 592/1912/25, яка набрала законної сили 21.04.2025.

Колегія суддів зазначає, що існування ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 у справі № 592/1912/25 не є нововияленою обставиною, оскільки, як вбачається зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025, судам першої та апеляційної інстанції було про неї достеменно відомо.

Оскільки про існування ухвали слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 у справі № 592/1912/2025 було відомо судам першої та апеляційної інстанції при первинному розгляді цієї справи, то така обставина не є нововиявленою через незнання про неї УДМС у Сумській області.

УДМС у Сумській області, після ознайомлення з рішенням суду першої інстанції по цій справі, мало змогу дізнатися про існування ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 07.02.2025 у справі № 592/1912/25 ретельно ознайомившись зі змістом рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025, та висловити свою позицію при оскарженні зазначеного рішення в апеляційному порядку.

Твердження апелянта про те, що Харківським окружним адміністративним судом при прийнятті рішення від 17.06.2025 фактично здійснено переоцінку ризиків визначених статтею 177 КПК України чим перешкодив виконанню правоохоронними органами покладених на них завдань колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Харківський окружний адміністративний суд справа розглянута в порядку КАС України.

Посилання апелянта на практику Верховного Суду від 27.02.2025 по справі №420/21366/23 колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вона стосується інших фактичних обставин. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 встановлено протиправну бездіяльність , яка полягає у неприйнятті рішення щодо прийняття заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту або про відмову в прийнятті заяви, у порядку визначеному Законом України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту " та Правил №649 та зобов`язано прийняти заяву та розглянути по суті. По справі №420/21366/23 предметом розгляду було рішення Державної міграційної служби України про відмову у визнанні ОСОБА_1 біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов`язання відповідача прийняти рішення про визнання позивача особою, яка потребує додаткового захисту.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів зазначає, що УДМС у Сумській області не навело жодних нововиявлених обставин, які б були невідомі суду на момент первинного розгляду цієї справи.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. (рішення від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, п.40).

Колегія суддів зауважує, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Переглянутим за нововиявленими обставинами може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили. Сукупність підстав для такого перегляду вказує на те, що вони не пов`язані із порушенням судом норм матеріального або процесуального права при ухваленні рішення, яким закінчено розгляд справи, проте встановлено існування обставин, про які раніше не було відомо суду та відповідній особі, яка звертається із заявою, і які вірогідно вплинули б на прийняте судом рішення якщо були б відомі суду на час ухвалення такого рішення.

Отже інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.

Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України, п.40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18 листопада 2004 року у справі Pravednaya v. Russia, пп.27, 28).

Вказані висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 800/98/17.

Надаючи правову оцінку доводам апеляційної скарги колегія суддів враховує висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 21.01.2021 по справі № 826/13811/16 відповідно до яких, не відносяться до нововиявлених нові обставини, які виникли або змінилися після ухвалення судом рішення, новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову; не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судами у процесі розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що нововиявлена обставина, на яку посилається апелянт, була відома судам першої та апеляційної інстанції, що знайшло своє відображення у відповідних рішеннях по суті спору.

З урахуванням зазначеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апелянта фактично вказують на його незгоду з винесеним рішенням та встановленими судом обставинами, однак у межах процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами суд не може надавати оцінку (переоцінку) застосованим нормам як матеріального, так і процесуального права у спірних відносинах, не може переоцінювати докази, які оцінювалися судом під час розгляду справи, не може оцінювати нові докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, які були ним встановлені.

Таким чином, заявник не навів жодної істотної обставини, на підставі якої рішення суду першої інстанції по справі мало б переглядатися, а обставини, наведені заявником, не є нововиявленими, так як ці обставини були відомі судам при первинному розгляді справи.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається відповідач у своїй заяві та докази на підтвердження таких підстав не є нововиявленими обставинами у розумінні ч. 2 ст. 361 КАС України та з огляду на вимоги ч. 4 ст. 361 КАС України не можуть бути підставою для перегляду рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 по справі № 520/5732/25, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2025, за нововиявленими обставинами.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

Згідно з ч. 1 ст. 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення “Серявін та інші проти України”) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі “Серявін та інші проти України” (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Підсумовуючи викладене колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 242, 316, 321, 325, 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України в Сумській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2026 року по справі №520/5732/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін

Повний текст постанови складено 16.03.2026.