Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №520/33840/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 р.Справа № 520/33840/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. ,

за участю секретаря судового засідання Григоренко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Сліденко А.В., повний текст складено 02.02.26 по справі № 520/33840/25

за позовом ОСОБА_2

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 заяву ОСОБА_1 від 30.01.2026 про заміну сторони правонаступником та про зупинення провадження залишено без задоволення. Закрито провадження у справі №520/33840/25.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та передати адміністративну справу №520/33840/25 до суду першої інстанції для продовження розгляду; допустити процесуальне правонаступництво та замінити позивача її правонаступником – ОСОБА_1 на підставі ст.52 КАС України; або, якщо правонаступника(ів) ще належить встановити, зазначити необхідність застосування п.1 ч.1 ст.236 КАС України (зупинення провадження до встановлення правонаступника). В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що є спадкоємцем, що проживав разом із позивачем на момент його смерті та є заінтересованою особою в цій справі. Вказує, що правонаступництво охоплює право померлого батька заявниці, ОСОБА_2 , одержати належну йому заробітну плату, яка не була виплачена йому військовою частиною. Предметом правонаступництва є перехід права на одержання належної винагороди (заробітної плати) ОСОБА_2 , за роботу яку він виконував (захист Батьківщини), до його спадкоємців, оскільки належну заробітну плату він не встиг одержати у зв`язку зі своєю смертю. Стверджує, що у випадку, якщо належна заробітна плата не була виплачена особі, така виплата успадковується спадкоємцями. Звертає увагу, що наведена позиція за якою, грошова винагорода військовослужбовця є такою, що може виплачуватися його спадкоємцям випливає з наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, яким затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам. Згідно з п.2 розділу XXX Порядку 260, в разі смерті військовослужбовця належне та не виплачене йому до дня смерті грошове забезпечення, право на яке у військовослужбовця виникло включно до дня його смерті, включається до складу спадщини. Наголошує, що відповідач ані виплатив належної заробітної плати ОСОБА_2 , ані надав докази того, що він не є зобов`язаним здійснювати таку виплату. Як мінімум, відповідач мав надати письмову відповідь на рапорт, поданий ОСОБА_2 , як передбачено у п.2 розділу ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 №531, чого не було здійснено. Цей факт мав тлумачитися не на користь (себто проти) сторони відповідача, проте він не був досліджений судом.

Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.

Учасники справи про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені заздалегідь та належним чином.

ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності.

Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст.229 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119 840,00 грн; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 грошової компенсації вартості за неотримане речове майно за період з 12.04.2022 року по 30.06.2025 року, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони в сумі 100000,00 грн за 28 днів лютого 2025 року, та 100000,00 грн за 31 день березня 2025 року; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсацію витрат на лікування в сумі 50000,00 грн; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119840,00 грн.; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 12.04.2022 року по 30.06.2025 року, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткові винагороди за участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони в сумі 100000,00 грн за 28 днів лютого 2025 року, та 100000,00 грн за 31 день березня 2025 року; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію витрат на лікування в сумі 50000,00 грн.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 позов залишено без руху. Надано строк на усунення недоліків в оформленні позову - 10 днів від дати отримання цієї ухвали. Встановлено спосіб усунення недоліків - подання до суду юридично умотивованої та документально доведеної заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду разом із доказами пропуску строку на звернення до суду з поважних причин відносно вимоги про грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 12.04.2022 року по 30.06.2025 року, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року.

08.01.2026 від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду з позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 викладені в заяві від 07.01.2026 доводи визнано недостатніми підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду. Заяву про поновлення строку звернення до суду від 07.01.2026 - залишено без задоволення. Вимоги ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 31.12.2025 у справі №520/33840/25 - визнано невиконаними.

Позов в частині вимог про грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно за період з 12.04.2022 року по 30.06.2025 року, виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої станом на 1 січня поточного року - повернуто.

Прийнято позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в частині вимог про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119 840,00 грн; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони в сумі 100000,00 грн за 28 днів лютого 2025 року, та 100000,00 грн за 31 день березня 2025 року; визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсацію витрат на лікування в сумі 50000,00 грн; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119840,00 грн.; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткові винагороди за участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони в сумі 100000,00 грн за 28 днів лютого 2025 року, та 100000,00 грн за 31 день березня 2025 року; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію витрат на лікування в сумі 50000,00 грн.

Роз`єднано в окремі провадження об`єднані у позові вимоги.

У межах справи №520/33840/25 залишено вимоги про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119 840,00 грн; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119840,00 грн.

Вимоги про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію за додаткові щорічні відпустки за 2023-2025 роки виділено в окреме провадження і передано до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.

Вимоги про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди за участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони в сумі 100000,00 грн за 28 днів лютого 2025 року, та 100000,00 грн за 31 день березня 2025 року; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткові винагороди за участь у бойових діях та заходах з національної безпеки і оборони в сумі 100000,00 грн за 28 днів лютого 2025 року, та 100000,00 грн за 31 день березня 2025 року виділено в окреме провадження і передати до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.

Вимоги про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 компенсацію витрат на лікування в сумі 50000,00 грн; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 компенсацію витрат на лікування в сумі 50000,00 грн виділено в окреме провадження і передати до відповідного структурного підрозділу апарату Харківського окружного адміністративного суду для організації виконання положень ст. 31 КАС України.

Отже, у межах справи даної справи залишено вимоги про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_2 індексації невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119 840,00 грн; зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію невиплаченого грошового забезпечення за період з 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119840,00 грн.

26.01.2026 до суду надійшла заява від Військової частини НОМЕР_1 про закриття провадження у справі, аргументуючи яку відповідачем зазначено, що 23.01.2026 у військовій частині НОМЕР_1 стало відомо з засобів масової інформації про смерть ОСОБА_3 , колишнього військовослужбовця НОМЕР_2 окремої механізованої бригади. На підставі даної інформації відповідач просив суд витребувати у Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції належним чином завірену копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , а також належним чином завірену копію свідоцтва про його смерть.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 витребувано у Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

27.01.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , доньки ОСОБА_2 , про заміну позивача правонаступником.

30.01.2026 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про заміну позивача правонаступником та про зупинення провадження, у якій ОСОБА_1 просила суд: не розглядати заяву від 26.01.2026 у справі №520/33840/25; замінити вибулого позивача ОСОБА_2 , у справі № 520/33840/25, його правонаступником – ОСОБА_1 , для продовження участі у судовому провадженні; альтернативно, зупинити провадження у справі до встановлення правонаступника, зазначивши строки та належні докази для підтвердження правонаступництва.

З наданих ОСОБА_1 до суду документів встановлено, що згідно з копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 настала подія смерті ОСОБА_2 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 заяву ОСОБА_1 від 30.01.2026 про заміну сторони правонаступником та про зупинення провадження залишено без задоволення. Закрито провадження у справі №520/33840/25.

Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони правонаступником та про зупинення провадження, та закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що сума індексації грошового забезпечення, передбаченої Порядком № 1078, яка не була нарахована заявнику, не може вважатися недоодержаною сумою грошового забезпечення та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статті 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

У розумінні ч.1 ст.1 Закону України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За визначенням ч.1 ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 07.02.2022 у справі №420/7697/21, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, дійшов висновку, що указані поняття є рівнозначними.

Аналогічна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду від 31.12.2025 по справі №400/2502/23.

Згідно з ч.1 ст.1218 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За приписами ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Зі змісту ст.ст.1218, 1219, 1227 ЦК України вбачається, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), при цьому до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, зокрема: суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

Тобто, виходячи з аналізу вище зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю (тобто ті суми коштів, котрі були нараховані спадкодавцю або право на отримання яких було визнано за спадкодавцем за рішенням суду, що набрало законної сили).

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а, від 14.11.2024 у справі № 560/3390/23.

Однак, у межах спірних правовідносин доказів нарахування суб`єктом владних повноважень ОСОБА_2 індексації грошового забезпечення за період 12.04.2022 по 13.05.2023 в сумі 119.840,00 грн матеріали справи не містять.

Фактично право на ці кошти померлий не набув, що виключає наявність конкретної суми, яка підлягає виплаті.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що право на заявлення вимоги про нарахування спірної індексації грошового забезпечення належить до особистих прав особи - найманого працівника із правовим статусом публічного службовця, яких вона набуває за наявності передбачених законом умов (тобто є правом на звернення до суду), і таке право не може переходити в порядку правонаступництва до іншої особи.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 року у справі № 243/13575/19 зазначив, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:

- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім`ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім`ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім`ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім`ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;

- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;

- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».

Зазначене тлумачення узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23.09.2020 у справі №428/6685/19, від 30.01.2024 у справі №420/8604/21, від 14.11.2024 у справі №560/3390/23.

Застосовуючи положення наведених вище норм права до установлених обставин спору, суд доходить висновку, що у контексті ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року нарахована і невиплачена заробітна плата (грошове забезпечення) є майном спадкодавця, вимоги на яке можуть бути передані до спадкоємця у відповідній судовій справі за процедурою правонаступництва.

Проте, в контексті ст.ст.55, 129 Конституції України, ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року вимога про нарахування та виплату ненарахованої заробітної плати (грошового забезпечення) набуває правового статусу майна у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року лише після набуття законної сили рішенням суду про спонукання (зобов`язання) відповідача перерахувати та виплатити заробітну плату (грошове забезпечення) чи рішенням суду про стягнення з відповідача коштів за недонарахованою заробітною платою (грошовим забезпеченням).

У межах спірних правовідносин такого рішення суду не існує.

У відповідності до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Отже, сума індексації грошового забезпечення, передбаченої Порядком №1078, яка не була нарахована ОСОБА_2 , не може вважатися недоодержаною сумою грошового забезпечення та не входить до складу спадщини, оскільки така в силу положень статті 1219 ЦК України нерозривно пов`язана з особою спадкодавця та не може бути передана іншим особам, а тому спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Згідно з п.5 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

З аналізу вищенаведеного встановлено, що сутність відносин з приводу ненарахованої заробітної плати (ненарахованого грошового забезпечення), у яких йде мова про перерахунок оплати праці (перерахунок оплати часу публічної служби), унеможливлює правонаступництво спадкоємцем вимоги спадкодавця на перерахунок заробітної плати (перерахунок грошового забезпечення), оскільки така вимога набуває статусу майна у розумінні ст.1 Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року лише після набуття законної сили рішенням суду про спонукання (зобов`язання) відповідача перерахувати та виплатити заробітну плату (грошове забезпечення) чи рішенням суду про стягнення з відповідача коштів за недонарахованою заробітною платою (грошовим забезпеченням).

Пунктом 1 ч.1 ст.236 КАС України визначено, що суд зупиняє провадження у справі в разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи, ліквідації суб`єкта владних повноважень, іншого органу, а також злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, - до встановлення правонаступника.

Оскільки смерть позивача настала під час розгляду справи, а спірні правовідносини не допускають правонаступництва, підстави для зупинення провадження у справі відповідно до п.1 ч.1 ст.236 КАС України відсутні.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що на підставі п.5 ч.1 ст.238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю, а заява про заміну позивача правонаступником та про зупинення провадження – залишенню без задоволення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 по справі № 520/33840/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло

Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий