Постанова від 15 березня 2026 р. у справі №200/4851/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року справа №200/4851/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Компанієць І.Д., суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 200/4851/25 (головуючий суддя І інстанції – Волгіна Н.П.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження максимального розміру пенсії при виплаті з 01 січня 2025 року та з 01 березня 2025 року, а також щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», при нарахуванні та виплаті пенсії за вислугу років з 01 січня 2025 року та з 01 березня 2025 року;

- зобов`язати відповідача здійснити починаючи з 01 січня 2025 року та з 01 березня 2025 року нарахування та виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром, зберігаючи відсоткове значення пенсії 80% від суми грошового забезпечення, без визначення кінцевої дати періоду проведення виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, а також без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану».

В обґрунтування позову зазначив, що перебуває на обліку відповідача та отримує пенсію за вислугу років, на підставі Закону України № 2262-ХІІ.

Вказує, що здійснивши перерахунок пенсії позивача, на виконання рішення суду, відповідач протиправно обмежив його пенсію максимальним розміром.

Дії відповідача щодо обмеження розміру належної пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану” вважає протиправними.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану", при розрахунку ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року та 01 березня 2025 року.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обмеження максимального розміру пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2025 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 січня 2025 року без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії з 01 березня 2025 року без обмеження розміру пенсії максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 року № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану".

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

На виконання вимог статті 46 Закону України Про державний бюджет України на 2025 рік, Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову № 1 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період дії воєнного стану".

Відповідно до постанови № 1, для тієї частини пенсійних виплат, розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановлюються коефіцієнти до відповідних сум перевищення. До розрахунку беруться пенсійні виплати, призначені особам, які втратили працездатність, з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством.

Обмеження стосується громадян, яким пенсії призначені (перераховані) згідно із, зокрема, "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Постанова № 1 передбачає, що коефіцієнти застосовуються лише до тієї частини пенсії, яка не є забезпеченою внесками. Так, коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, обчисленої зі страхових внесків (розмір пенсії, обчисленої відповідно до частини першої статті 27, абзацу другого частини першої статті 28 і статті 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», навіть якщо вона більша за 10 розмірів прожиткового мінімуму.

Тобто положення пункту 1 постанови № 1 поширюється на розміри пенсій, які становлять від 23 610 грн і не покриті страховими внесками до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При перерахунку пенсії позивача застосовані норми законодавства, якими встановлено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Законом № 1774 установлено, що вказані обмеження застосовуються до осіб не залежно від дати призначення пенсії.

Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржується.

Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на зазначене, суд надає оцінку законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції тільки в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, суд першої інстанції листом повідомив, що всі документи у цій справі сформовано в електронному вигляді та експортовано в КП “Діловодство спеціалізованого суду”.

Верховний Суд листом від 19.08.2022 № 2097/0/2-22 на лист вх. № 1730/0/1-22 щодо надання Науково-консультативною радою при Верховному Суді висновку з питань, пов`язаних з електронним адміністративним судочинством повідомив, що підстав для звернення до НКР щодо надання вченими-членами НКР наукових висновків немає. Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Відповідно до листів Державної судової адміністрації України від 01.08.2018 № 15-14040/18, від 13.09.2018 № 15-17388/18 судами забезпечено сканування та експортування в підсистему “Електронний суд” матеріалів всіх судових справ, як перебували в провадженні суддів станом на 01.08.2018. Тобто вказана підсистема містить усі матеріали судової справи

Отже, враховуючи зазначені листи, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі “Електронний суд”.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку ГУ ПФУ в Донецькій області та отримує пенсію по інвалідності, призначену йому відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 200/5155/23, яке набрало законної сили 19 грудня 2023 року, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії по інвалідності з 1 квітня 2019 року відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 серпня 2023 року № ФС-94125/09/01/2325 про грошове забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 березня 2024 року у справі № 200/378/24, яке набрало законної сили 20 червня 2024 року, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 зазначеної доплати з 1 січня 2024 року; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо застосування обмеження розміру пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, під час перерахунку пенсії на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 200/5155/23; зобов`язано ГУ ПФУ В Донецькій області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 1 квітня 2019 року згідно з рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі № 200/5155/23, без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність, та з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Донецькій області щодо нездійснення ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії по інвалідності з 1 березня 2023 року із урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни, відповідно до положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення” від 28 грудня 2011 року № 1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки; зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити перерахунок та виплатити пенсію по інвалідності ОСОБА_1 з 1 березня 2023 року з урахуванням підвищення до пенсії, як інваліду війни, відповідно до положень п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення” від 28 грудня 2011 року № 1381 у розмірі 25% від основного розміру пенсії з урахуванням сум підвищення (індексації) пенсії за 2022 та 2023 роки, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року у справі № 200/7487/24, яке набрало законної сили 16 січня 2025 року, зокрема, зобов`язано ГУ ПФУ в Донецькій області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії з 1 липня 2024 року без будь-якого обмеження максимального розміру.

Розпорядженням від 22 січня 2025 року відповідачем «на виконання рішення суду» здійснено перерахунок призначеної позивачу пенсії з 1 лютого 2025 року, за наслідком якого основний розмір пенсії позивача: 80% грошового забезпечення у розмірі: 13 524,00 грн, з урахуванням індексації - 18 263,98 грн, з урахуванням доплати – 24 829,98 грн, в т. ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 18 263,98 – 4 566,00 грн; індексація базового ОСНП (11833,5 * 0,140) – 1656,69 грн; індексація базового ОСНП 2022 (13524 * 0,1400) – 1 893,36 грн; індексація базового ОСНП 2023 (13490,19 * 0,1970) – 1 500,00 грн; індексація базового ОСНП 2023 (15417,36 * 0,1970) – 1 500,00 грн; індексація базового ОСНП 2024 (14990,19 * 0,0796) – 1 193,22 грн; індексація базового ОСНП 2024 (16917,36 * 0,0796) – 1 346,62 грн; щомісячна оплата до 2000 відповідно до ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року (згідно рішення суду) – 2000,00 грн; підвищення та надбавки до пенсії: як інваліда війни 2 групи – 944,40 грн; 1 категорія ЧАЕС потерпілий інвалід 2 групи – 227,76 грн; інвалід війни 2 гр./ при виконання обов`язків в/с – 50,00 грн; всього (з надбавками) – 26 052,14 грн; пониження суми 26 052,14 грн згідно з ПКМУ № 1 від 3 січня 2024 року – 24 822,96 грн (Деталізація розрахунку пониження суми 26 052,14 грн згідно ПКМУ № 1 від 3 січня 2025 року до 23 610,00 грн: розрахунок пониження по діапазону 1: 1,0 * 23610 = 23610,00 грн, без пониження в діапазоні

Листом від 23 січня 2025 року (вих. № 0500-0220-8/6037) ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило позивачу, що в січні 2025 року на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі № 200/7487/24, яке набрало законної сили 16 січня 2025 року, здійснено перерахунок пенсії без обмеження максимальним розміром, починаючи з 1 липня 2024 року. Також зазначено, що розмір пенсії залишається без змін, змінюється тільки сума пенсійної виплати у період воєнного стану, яка проводиться з урахуванням п. 1 Постанови № 1 із застосуванням коефіцієнта до відповідних сум підвищення. Після виконання рішення суду розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 на 1 лютого 2025 року складатиме 24 822,96 грн. Доплата до пенсії за рішенням суду за період з 1 липня 2024 року по 31 січня 2025 року у загальній сумі 15 865,80 грн (а.с. 33-34).

Згідно з розпорядженням про перерахунок пенсії від 26 лютого 2025 року за пенсійною справою ФС – 0501013535 (Міноборони) (підстава перерахунку: ДБУ 2025 року + індексація з березня 2025 року) з 1 березня 2025 року основний розмір пенсії: 80% грошового забезпечення у розмірі: 13 524 з урахуванням індексації: 19763,98, з урахуванням доплати складає – 26 704,98 грн, Індексація базового ОСНП (13524 * 0,1400) – 13 524,00 грн; Індексація базового ОСНП 2022 (13524 * 0,1400) – 1 893,36 грн; індексація базового ОСНП 2023 (15417,36*0,1970) – 1 500,00 грн; індексація базового ОСНП 2024 (16917,36 * 0,0796) – 1 346,62 грн; індексація базового ОСНП 2025 (18263,98 * 0,1150) – 1 500,00 грн; в т.ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 19 763,98 грн; збільшення ст. 21 ЗВС – 4 941,00 грн; щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року (згідно рішення суду) – 2000,00 грн; підвищення та надбавки до пенсії: як інваліда війни 2 групи – 944,40 грн; 1 категорія ЧАЕС потерпілий інвалід 2 групи – 227,76 грн; інвалід війни 2 гр./ при виконання обов`язків в/с – 50,00 грн, підсумок пенсії (з надбавками) - 27 927,14 грн з урахуванням максимального розміру пенсії - 26 052,14 грн; відповідно до пониження суми 26 052,14 грн згідно ПКМУ №1 від 3 січня 2025 року – 24 822,96 грн. (Деталізація розрахунку пониження суми 26 052,14 грн згідно ПКМУ № 1 від 3 січня 2025 року: Розрахунок пониження по діапазону 1:1,0 * 23610 = 23610,00 грн без пониження в діапазоні

Згідно з протоколом за пенсійною справою ФС – 0501013535 (Міноборони) від 11 липня 2025 року з 1 липня 2025 року основний розмір пенсії позивача: 80% грошового забезпечення у розмірі: 13 524,00 грн, з урахуванням індексації - 19763,98 грн, з урахуванням доплати – 26 704,98 грн, в т. ч. збільшення основного розміру пенсії (25%) від суми 19 763,98 – 4 941,00 грн; індексація базового ОСНП (11833,5*0,140) – 1656,69 грн; індексація базового ОСНП 2022 (13524*0,1400) – 1 893,36 грн; індексація базового ОСНП 2023 (15417,36*0,1970) – 1 500,00 грн; індексація базового ОСНП 2024 (14990,19*0,0796) – 1 193,22 грн; індексація базового ОСНП 2024 (16917,36*0,0796) – 1 346,62 грн; індексація базового ОСНП 2025 (18263,98*0,1150) – 1 500,00 грн; щомісячна доплата до 2000 відповідно до ПКМУ № 713 від 14 липня 2021 року (згідно рішення суду) – 4000,00 грн; підвищення та надбавки до пенсії: як інваліда війни 2 групи – 944,40 грн; 1 категорія ЧАЕС потерпілий інвалід 2 групи – 227,76 грн; інвалід війни 2 гр./ при виконання обов`язків в/с – 50,00 грн; всього призначено – 27 927,14 грн; загальний розмір пенсії – 24 822,96 грн (а.с. 55).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що Законом України «Про Державний бюджету України на 2025 рік» і Постановою № 1 установлено додаткові підстави для обмеження розміру пенсій шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, призначених на підставі Закону № 2262-ХІІ. У спірних правовідносинах застосуванню підлягає норма спеціального нормативно-правового акту, а саме Закону «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (з урахуванням рішень Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, від 27.02.2020 № 3-р/2020), а не стаття 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», якою звужується обсяг прав та гарантій пенсіонерів в частині обмеження розмірів їх пенсій максимальним розміром шляхом застосування визначених коефіцієнтів до відповідних сум перевищення.

Також суд першої інстанції, зважаючи на визнання неконституційними положень ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-ХІІ, яка передбачала обмеження пенсії максимальним розміром, та відсутність правових підстав для застосування до спірних відносин положень Закону № 3668-VI, дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача в частині обмеження максимальним розміром пенсії позивача.

Оцінка суду.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист і сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо, (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8- рп/99 у справах щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 щодо пільг, компенсацій і гарантій та від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказує на те, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення, (рішення № 5-рп/2002).

22 травня 2008 року Конституційний Суд України в рішенні № 10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення “звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина”, що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким “...конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними”. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Визнання законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянин Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.

Застосовуючи зокрема наведені рішення Конституційного Суду України на підставі судового рішення позивачу призначено пенсію за нормами Закону України “Про прокуратуру” у розмірі 80% від заробітної плати без обмеження її максимальним розміром.

В той же час, статтею 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” установлено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, стаття 46 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” наділяє Кабінет Міністрів України правом визначати розміри і порядок застосування до суми перевищення коефіцієнтів.

Відповідно до статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1 від 03.01.2025 “Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану”, яка застосовується з 01.01.2025.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 постановлено установити, що у період воєнного стану у 2025 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України “Про державну службу”, “Про прокуратуру”, “Про статус народного депутата України”, “Про Національний банк України”, “Про Кабінет Міністрів України”, “Про дипломатичну службу”, “Про службу в органах місцевого самоврядування”, “Про судову експертизу”, “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів”, “Про наукову і науково-технічну діяльність”, “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України” (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, - 0,1.

У рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 року № 10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.

Відтак у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Таким чином, оскільки Законом № 2262-XII і Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 46 Закону № 4059-IX та Постанови № 1.

Згідно з ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував такий правовий висновок, що безпосередній словесний, логіко-граматичний та юридичний аналіз конструкцій та змісту вказаних правових норм дає підстави вважати, що перерахунок раніше призначених пенсій визначений статтею 63 Закону № 2262-XII. Кабінету Міністрів України лише надано право на встановлення умов, порядку та розміру для перерахунку пенсій, передбачених вказаною статтею.

При цьому обчислення пенсії встановлюється статтею 43 Закону, яка має загальний характер та визначає вихідні дані відносно визначення грошового забезпечення для встановлення розміру як призначуваних пенсії, так і для перерахунку останніх, що є однорідними правовідносинами, виходячи зі змісту процитованого Закону.

Законодавець делегував Уряду повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.

Так, під “умовами” слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.

Під “порядком” розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методу здійснення перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.

Величина грошового забезпечення, як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення “розміру” перерахунку пенсій. При цьому орган виконавчої влади не уповноважений та не вправі змінювати визначений Законом перелік складових грошового забезпечення, які встановлені статтею 43 Закону № 2262-XII.

Адже до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.

Абзац 3 статті 1-1 Закону № 2262-XII містить безумовне застереження, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за № 4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

У постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що відповідно до статті 7 КАС суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, застосування при перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України, якою змінюються умови та/чи норми пенсійного забезпечення, зокрема Постанови № 1, є протиправним.

01.01.2008 набрав чинності Закон України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким статтю 43 Закону № 2262-XII було доповнено новою частиною, відповідно до якої максимальний розмір пенсій, призначених за даним Законом (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, що встановлена абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зазначені зміни і доповнення до статті 43 Закону № 2262-XII були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

01.10.2011 набрав чинності Закон України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", яким фактично було введено в дію обмеження граничного розміру пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII, шляхом викладення частини 5 статті 43 Закону № 2262-XII у новій редакції, за якою максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

01.01.2016 набрав чинності Закон України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яким доповнено частину 5 статті 43 Закону № 2262-XII і визначено, що тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

У подальшому до Закону № 2262-XII були внесені додаткові зміни та доповнення, у зв`язку з чим частина 5 статті 43 Закону № 2262-XII, яка була викладена в редакції Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (далі - Закон № 3668-VI) та доповнена Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 911-VIII), стала частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII.

Відповідно до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII (в редакції Законів № 3668-VI та № 911-VIII) максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 01.01.2016 по 31.12.2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 зазначені вище положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 2 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного Суду України визначено, що частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII є такою, що втратила чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 1774-VIII), яким до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII були внесені зміни - слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

З огляду на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, зміни, що полягають у зміні слів та цифр, які були внесені Законом № 1774-VIII до визнаної неконституційною (фактично відсутньої на час внесення цих змін) норми Закону № 2262-XII (частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII), є нереалізованими.

Наведене дозволяє зробити висновок про те, що протягом 2017 року стаття 43 Закону № 2262-XII не передбачала положень про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Отже, внесені Законом № 1774-VIII зміни та доповнення до частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною та втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного вище обмеження пенсії.

Аналогічна за змістом правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 522/22798/17, від 08.08.2019 у справі № 522/3271/17, від 17.05.2021 у справі № 343/870/17, від 21.12.2021 у справі № 120/3552/21-а, від 26.01.2022 у справі № 569/2950/17, від 27.01.2022 у справі № 240/7087/20, тощо.

Таким чином, з 20.12.2016 (дня ухвалення рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016) частина 7 статті 43 Закону № 2262-XII втратила чинність.

При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI, які фактично дублюють частину 7 статті 43 Закону № 2262-XII, змін не зазнали.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне чи множинне тлумачення, мають завжди трактуватися на користь особи.

Таким чином, у справі, що розглядається, застосуванню підлягають саме норми Закону № 2262-XII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Таким чином, враховуючи наведене та незазначення відповідачем будь-яких інших підстав для застосування обмеження розміру пенсії позивача, дійшов правильного висновку, що застосування такого обмеження є протиправним, з огляду на що вимоги позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром та зобов`язання здійснити виплату пенсії без застосування обмеження максимальним розміром є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 200/4851/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 200/4851/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення 16 березня 2026 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 16 березня 2026 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв