Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №500/6001/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6001/25

09 березня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (надалі, третя особа) з заявою про призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (надалі, Закон № 796-ХІІ), подавши необхідні документи. Однак, за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (екстериторіальний розподіл) своїм рішенням від 21.08.2025 № 192650014172 відмовило йому в призначенні пенсії за відсутністю правових підстав.

Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, оскільки він належить до потерпілих від Чорнобильської катастрофи, на підтвердження чого надав відповідне посвідчення та документи на підтвердження страхового стажу. Тому має право на пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Що і слугувало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду (суддя Мандзій О.П.) від 21.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

13.11.2025 до суду від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов через систему "Електронний суд" із відповідними письмовими доказами 20.11.2025. У відзиві відповідач не погоджується з позовними вимогами та доводами, викладеними в адміністративному позові, та в обґрунтування своїх заперечень зазначає наступне.

Згідно довідок №20-10/1135 від 12.08.2025 року, №180 від 14.08.2025 року період проживання на території посиленого радіоактивного контролю станом на 01.01.1993 становить - 3 роки 06 місяців 42 дні.

Загальний період проживання на території посиленого радіоактивного контролю становить 16 років 01 місяць 10 днів. Страховий стаж особи 33 роки 10 місяців 02 дні. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу за наданими документами та згідно реєстру застрахованих осіб враховані всі періоди трудової діяльності.

До періодів проживання (роботи) не враховані періоди згідно довідок № 20-10/1135 від 12.08.2025 року, № 180 від 14.08.2025 з 26.11.1991 по 19.06.1992, з 01.09.1992 по 28.06.1998, оскільки згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 10.04.1989, навчання в м. Чернівці та період з 03.08.1998 по 31.01.2000, оскільки робота в м. Тернопіль, які не належали до територій радіоактивного забруднення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таким чином позивач матиме право на пенсійну виплату 28.08.2033.

З огляду на викладене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

02.12.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило. Сторони скористались своїм правом щодо подачі заяв по суті справи.

У зв`язку з відрахуванням зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду судді Мандзія О.П. (у провадженні якого перебувала дана справа) 05.01.2026 проведено повторний автоматизований розподіл цієї адміністративної справи. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Тернопільського окружного адміністративного суду цю справу передано для розгляду судді Подлісна І.М.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 справу прийнято до провадження новим складом суду, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами, розгляд справи розпочато спочатку.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

На підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовий розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стверджується згідно паспорта 1D - картка № НОМЕР_2 (дійсний до 14.03.2028), орган видачі 6127 та досягнення віку 55 років, необхідного для призначення пенсії за якою він звернувся до пенсійного органу.

13.08.2025 позивач звернувся у Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням норми статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - третя особа).

Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач).

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.08.2025 №192650014172 позивачу відмовлено в призначенні пенсії мотивів недостатністю періоду проживання на території зони посиленого радіологічного контролю, оскільки пенсійний орган вважає за 03 роки 06 місяців 42 дні. Страховий стаж позивача підтверджено в кількості 33 роки 10 місяців 02 дні.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.08.2025 № 1900-0215-8/39631 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії із конкретизацією причин та порядку оскарження рішення пенсійного органу.

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав у сфері соціального забезпечення.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (надалі, Закон №796).

За приписами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23.07.1991 р. населений пункт м. Чортків Чортківського району Тернопільської області віднесено до території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 796-ХП особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Пунктом 4 частини першої статті 1 1 Закону № 796-ХП визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4 (пункт 4 частини першої статті 14 Закону № 796-ХП).

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796- ХП особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІУ (надалі, Закон № 1058-ІУ), зокрема особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Пунктом 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501, який діяв на момент видачі позивачу посвідчення, визначено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, з наступними змінами та доповненнями, передбачено, що у разі призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» надаються також документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (за наявності) та довідка про . період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Відповідно до вимоги ч.3 ст.65 Закону України «Про статус і соціальний захист ; громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» посвідчення «Учасник І ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом (ст.55). Тобто особам, якщо вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій у розрахунку 2 роки та додатково 1 рік за З роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Отже, системний аналіз положень статей 9, 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у поєднанні із нормою ч.3 ст.65 цього Закону дають підстави дійти до висновку, що основним доказам проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС є дійсне, ніким не оскаржене чи/або не скасоване посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст. 14 згаданого Закону є підставою для встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», включаючи зниження пенсійного віку.

Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними. Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій, та допускається за умови не менше 4-х років проживання (робота) станом на 01.01.1993 на територіях радіоактивного забруднення, в іншому підстави відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 21,11.2006 № 21-1048во06 та від 04,09.2015 №690/23/15-а, Верховний Суд підтримав таку позицію у постановах від 27,02.2018 у справі № 344/9789/17, від 30.10.2018 у справі №360/1685/17, тому згідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

30.09.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією ОСОБА_1 видано посвідчення громадянина потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_3 .

Як видно з довідки Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної військової адміністрації від 01.10.2025 №/2446, позивачу (в довідці описка прізвища « ОСОБА_2 ») дійсно було видано посвідчення особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорія 4, серії НОМЕР_3 ., яке видано згідно з протоколом №76 від 25.12.1993 р. про вручення республіканських посвідчень особам, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській ДЕ, дата вручення 25.12.1993, місце вручення м. Чортків. Рішення з приводу визнання недійсним чи незаконним вищезазначеного посвідчення цією адміністрацією не приймалося.

Суд зауважує, що під час звернення позивача до суду дане посвідчення ніким не скасовано, не оспорювано чи визнано недійсним, тому є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однією із пільг є зниження віку, необхідного для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Як видно з інформації відділу «Центр надання адміністративних послуг» Чортківської міської ради Тернопільської області від 12.08.2025 р. № 20-10/1135, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мав зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 06.04.1973 (26.04.1986) по 12.05.1989, з 31.05.1991 по 15.09.1992,3 24.02.1998 по 21.03.2000.

Також факт перебування позивача на території зони посиленого радіоекологічного контрою вбачається з навчання у Чортківському медичному училищі з 01.09.1985 (26.04,1986) по 02.03.1989, що випливає з диплому серії НОМЕР_4 , реєстраційний №4750.

З довідки «Центр надання адміністративних послуг» Заводської селищної ради Чортківського району Тернопільської області від 14.08.2025 № 180 підтверджено, що позивач дійсно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 з 04.06.2002 по 23.09.2016. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991, Заводське включено до Переліку населених пунктів, віднесених до ІV зони посиленого радіоекологічного контролю.

Крім того, за записами трудової книжки серії НОМЕР_5 від 10.04.1989 вбачається факт роботи позивача у Чортківській рятувальній станції з 07.08.1991 по 02.12.1991 (пункти 4,5), у Чортківській центральній комунальній районній лікарні/ Чортківській станції екстреної (швидкої) медичної допомоги з 10.12.2004 по теперішній час.

Отже, за наданими письмовими доказами до проживання (навчання, робота) позивача на радіоактивно забрудненій території (4 категорія) слід віднести такі періоди: м. Чортків, вул. Д. Пігута,20, Тернопільської області з 26.04.1986 по 23.05.1989 (або 03 роки 0 місяців 28 днів), з 16.05.1991 по 01.09.1992 (або 01 рік 03 місяці 16 днів) в сукупності 04 роки 04 місяці 16 днів станом на 01.01.1993 р., та не враховується: служба в армії з 23.05.1989 по 15.05.1991, навчання в Чернівецькому медичному інституті з 01.09.1992 по 28.06.1998, робота в м. Тернопіль з 03.08.1998 по 31.01.2000.

Також, необхідно врахувати період проживання в селищі Заводське Чортківського району Тернопільської області (довідка від 14.08.2025) з 04.06.2002 по 31.12.2014 (23.09.2016), що становить 12 років 06 місяців 28 днів.

Більше того, на радіоактивно забрудненій території позивач зареєстрував 07.03.1993 шлюб (свідоцтво серії НОМЕР_6 ) та народилося троє його дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво серії НОМЕР_7 від 10.03.2018, повторно), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво серії НОМЕР_8 від 06.12.2018, повторно) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( свідоцтво серії НОМЕР_9 від 27.05.2020, повторно). Дітям позивача було присвоєно статус особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи, що підтверджено відповідно посвідченням серії НОМЕР_10 від 20.09.2003, серії НОМЕР_11 від 11.01.2008 та серії НОМЕР_12 від 02.11.2009.

Суд зауважує, що суд має підстави критично оцінити доводи пенсійного органу про те, що період зачислення позивача слухачем підготовчого відділення Чернівецького медичного інституту з 26.11.1991 по 19.06.1992 виключає його проживання за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 , оскільки курси не відносилися до денної форми навчання, а становили довільну форму відвідування. Та спростовується, з посеред іншого, записами амбулаторної картки позивача за № НОМЕР_13 Чортківської ЦРЛ, адреса проживання: АДРЕСА_1 , якою підтверджено надання медичної допомоги ОСОБА_1 .. Наприклад, з 15.02.1988 по 19.02.1988, діагноз грип; з 18.04.1988 по 20.04.1988, гостре распіраторне захворювання; 25.04.1989, обстеження окуліста; 03.12.1991, скарги на нежить; 25.02.1992, скарги на нежить; 20.05.1992, скарги на нежить.

Враховуючи викладене, суд мас підстави дійти до висновку про те, що у позивача є необхідний період проживання (навчання, роботи) у зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, зокрема, шляхом перетину зазначених періодів, а тому вважати про наявність у позивача права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку за додатковою умовою 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. Тобто, ОСОБА_1 має право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на 5 років відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 27.03.2019 у справі №569/7589/17 (№14-560цс18), від 10.04.2019 у справі №162/760/17 (№14-550цс18), Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 26.07.2023 у справі № 460/2589/20 (№ К/9901/25886/20).

Серед іншого, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.03.2019 по справі №569/7589/17 зазначалось: «Таким чином, право на пенсію відповідно до Закону № 796-ХІІ мають лише ті особи, які отримали посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і (або) потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У відповідності до ч.І ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Отже, зі зниженням на 5 років страховий стаж позивачки повинен становити не менше 27 років, з урахуванням підтвердження судом спірного періоду за записами трудової книжки і диплома.

Як зазначено відповідачем в оспорюваному рішенні, страховий стаж позивача становить 33 роки 10 місяців 02 дні, отже, умова є дотриманою.

Таким чином, наданими суду письмовими доказами стверджується факт постійного проживання (навчання) та роботи ОСОБА_6 на території радіоактивного забруднення станом на 01.01.1993 не менше 4-х років, і дальше до 31.12.2014 не менше 9 років років, тобто є підставою для зниження пенсійного віку на 5 років.

Таким чином, суд дійшов до переконання по необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.08.2025 про відмову позивачу в призначенні спірної пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то суд зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі "Гурепка проти України" (Оигерка V. Uкгаіnе), заява №61406/00, п.59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Кікіїа V. Роїапсі), заява №30210/96, п.158) (п.29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі "Гарнага проти України", заява № 20390/07).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав. Таким чином, обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зобов`язаний враховувати положення статті 13 Конвенції стосовно права на ефективний засіб юридичного захисту, під яким слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів (наслідків), дає найбільший ефект, забезпечує поновлення порушеного права та є адекватним наявним обставинам.

У постанові від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18 Верховний Суд сформулював такий висновок: у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 22 вересня 2022 року у справі № 380/12913/21.

Разом з тим, в процесі розгляду справи судом не здійснювалась перевірка виконання позивачем всіх умов, необхідних для прийняття рішення органами пенсійного фонду про призначення йому пенсії за віком.

Відтак, в контексті розгляду цієї справи суд вважає, що належним та ефективним способом буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Тому з метою належного та ефективного захисту порушеного права, слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення їй пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії від 21.08.2025 №192650014172 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Згідно із частинами першою, третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви до суду, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією від 14.10.2025.

Оскільки, суд позов задовольняє частково, то на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, сплачений судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог в сумі 605,60 грн.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 21.08.2025 № 192650014172 про відмову ОСОБА_1 в призначені пенсії за віком згідно статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за винятком підтвердженого страхового стажу.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення йому пенсії за віком, відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням висновків суду у даній справі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір в розмірі 605 грн (шістсот п`ять) 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 09 березня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_14 );

відповідач:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Ольжича, 7,м. Житомир,Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 13559341);

третя особа:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: майдан Волі, 3,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46001 код ЄДРПОУ/РНОКПП 14035769) .

Головуючий суддя Подлісна І.М.