Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №420/27538/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/27538/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі судді Іванова Е.А.,

за участі: секретаря Пахолчак Д.П., представника в/ч НОМЕР_1 Гончаренко Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , військової частини НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_4 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому з урахуванням заяви про уточнення позову просить - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період:

з 10.08.2016 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

з 01.03.2018 по 19.01.2022 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період:

з 10.08.2016 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

з 01.03.2018 по 19.01.2022 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 20.01.2022 по 26.02.2023 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

-зобов`язати військову частину НОМЕР_3 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 20.01.2022 по 26.02.2023 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 27.02.2023 по 15.05.2025 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 27.02.2023 по 15.05.2025 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.01.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.01.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

-визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.01.2022 по 26.02.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

-зобов`язати військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за період з 20.01.2022 по 26.02.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року."

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачену частину грошового забезпечення за період з 27.02.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо неврахування належного розміру грошового забезпечення під час нарахування та виплати ОСОБА_1 : грошової компенсації за 12 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошової компенсації за 105 невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 (вісім) повних календарних років служби;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум та з урахуванням перерахованого грошового забезпечення: грошову компенсацію за 12 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошову компенсацію за 105 невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 (вісім) повних календарних років служби;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 10 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік; одноразової допомоги для оздоровлення за 2025 рік;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 10 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; матеріальну допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік; одноразову допомоги для оздоровлення за 2025 рік. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за час проходження військової служби йому виплачувалася грошове забезпечення, проте не нараховувалась та не виплачувалась індексація у відповідності до положень Постанови КМУ №1078 від 17.07.2003 року. Та на його звернення до відповідачів військові частини НОМЕР_2 та НОМЕР_1 відмовлено у проведені нарахуванні та виплати індексації.

Ухвалою суду від 18.08.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 23.10.2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

Ухвалою від 05 листопада 2025 року розгляд справи за позовом вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на “26” листопада 2025 року.

Ухвалою суду від 24.11.2025 року клопотання представника відповідача Військової частини НОМЕР_2 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 05.01.2026 року заяву представників відповідачів про розгляд справи в режимі відеоконференції - задоволено. Вирішено засідання по справі №420/27538/25, в тому числі призначене на 07.01.2026 року о 14:00 год., здійснювати в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon» (https://vkz.court.gov.ua - «EasyCon»).

Ухвалою суду від 07.01.2026 року закрито підготовче провадження у справі №420/27538/25. Призначено справу до розгляду по суті на 15 січня 2026 року 11год.00 хв.

Від представника відповідача в/ч НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню через відсутність правових та фактичних підстав для визнання протиправною бездіяльність, яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу період з 27.02.2023 року по 15.05.2025 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року. Вказує, що військова частина перебувала на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_3 та нарахування та виплату грошового забезпечення не здійснювала. Базовим місяцем для розрахунку індексації є березень 2018 року. Вказує, що суми поточної індексації були виплачені позивачу починаючи серпня 2024 року. Відповідач вважає, що діяв правомірно застосовуючи при обчисленні грошового забезпечення так розрахункову величину, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018 року в період з 29.01.2020 по 19.05.2023 року.

Від представника військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, та вказав, що військова частина була створена тільки 30.09.2014 року, а тому підстав для застосування для розрахунку індексації -січня 2008 року не мається. Визначальним є також факт підвищення саме грошового доходу а не лише тарифних ставок(окладів). Зазначає, що у січні 2016 року відбулось підвищення рівня грошового забезпечення за рахунок премії (телеграма Мінстра оборони України №248/3/9/1/11150 від 31.12.2015 року. Позовні вимоги позивача про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку № 1078, у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин. Лише у жовтні 2018 року поріг індексації 103% (100,8% * 100,0% * 100,0% * 99,3% * 100,0% * 101,9% * 101,7% * 100) перевищено. При цьому оскільки індекс інфляції за жовтень 2018 року опубліковано у листопаді 2018 року, то індексацію необхідно проводити з грудня 2018 року (п. 1-1 Порядку № 1078).

Тож, оскільки величина індексу споживчих цін з 01.03.2018 до жовтня 2018 року не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, вважаємо, що необхідно застосувати до спірних правовідносин пункт 1-1 Порядку № 1078, згідно з яким у такому разі індексація грошових доходів населення не проводиться.

У разі задоволення позивних вимог позивача в даній справі, щодо перерахунку грошового забезпечення (у тому числі посадового окладу) це виключає можливість задоволення позовних вимог позивача стосовно виплати індексації-різниці за період з 29.01.2020 по 19.01.2022.

При нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення позивачеві військова частина НОМЕР_1 керувалась листами Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 23.06.2018 № 248/1485, які посилаються на роз`яснення Мінсоцполітики від 2015-2016 років.

Таким чином, військова частина НОМЕР_1 щодо позивача діяла виключно у правовому полі, сумлінно дотримуючись вимог законодавства, протиправних дій відносно нього не вчиняла, а відтак у задоволенні його позову до військової частини НОМЕР_1 слід відмовити повністю.

Окремо також слід зазначити, що Порядок № 1078 ніколи не передбачав повернення до раніше встановлених «базових місяців», а передбачав лише поточну зміну «базового місяця» через зміну розмірів доходів. Згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_5 в період з 07.09.2016 по 08.09.2017 йому було нараховано кошти з розрахунку базових місяців для нарахування індексації - вересень 2016 року згідно Порядку № 1078.

Окрім постанови № 103 жодний нормативний акт не вносив зміни до абз. 1 п. 4 Постанови № 704. При цьому, суд, зокрема і при розгляді дійсної судової справи, не має повноваження замість Кабінету Міністрів України відновлювати дію постанови Уряду чи її окремих положень. Визнання нормативно-правового акта таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу визнані ним такими, що втратили чинність.

Позивач надав до суду відповідь на відзив в/ч НОМЕР_2 та в/ч НОМЕР_1 .

Від представника військової частини НОМЕР_2 надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою від 26.01.2026 року із занесенням до протоколу судового засідання суд вирішив повернутись до стадії підготовчого провадження в адміністративній справі №420/27538/25.

Ухвалою суду від 26.01.2026 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача військову частину НОМЕР_4 .

Від відповідача військової частини НОМЕР_4 до суду надійшов відзив у якому просить відмовити у задоволенні вимог, та вказує, що військова частина знаходилась на військовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 до 01.05.202 року.

Ухвалою суду від 24.02.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.03.2026.

Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 з 10.08.2016 по 12.03.2018, у військовій частині НОМЕР_4 з 13.03.2018 року по 20.03.2018 року, з 21.03.2018 по 26.02.2023 року у військовій частині НОМЕР_1 , у військовій частині НОМЕР_2 - з 27.02.2023 по 15.05.2025.

На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від

15.05.2025року № 137 сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пп. "б" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", з 15.05.2025 виключено зі списків військової частини НОМЕР_2 та знято з усіх видів забезпечення.

Представник позивача звернувся до командирів військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 з адвокатськими запитами з проханням надати інформацію про нараховане грошове забезпечення та суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а також нарахувати та виплатити грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 .

Листом від 22.06.2025 № 1196 військова частина НОМЕР_1 надала довідку про розмір грошового забезпечення та суми індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01.01.2021 по 19.01.2022.

Листом від 01.08.2025 № 28/1801 військова частина НОМЕР_2 надала розрахунок при звільненні із лав ЗСУ сержанта ОСОБА_1 .

Також відповідачі не заперечують, що в період проходження військової служби після 01.03.2018 року позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація різниця, та грошове забезпечення розраховувалось та виплачувалось виходячи із прожиткового мінімуму 1762грн.

Джерела права та висновки суду.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 9 Закону 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Тобто грошове забезпечення включає в себе усі, встановлені законом, надбавки, доплати та винагороди, передбачені під час проходження служби.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 9 Закону 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..

Тобто, на момент набрання чинності постановою № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Водночас, суд зазначає, що Закон України від 05.10.2000 № 2017-III Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії (далі Закон № 2017-III) визначає правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, згідно із положеннями статті 1 якого державні соціальні стандарти це встановлені законами, іншими нормативно-правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

У свою чергу базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров`я та освіти (стаття 6 Закону № 2017-III).

Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).

Разом з цим, суд наголошує на тому, що Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що пунктом 8 Прикінцевих положень Закону від 23.11.2018 № 2629-VIII Про Державний бюджет України на 2019 рік було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 1 січня 2018 року.

У свою чергу, Закон України від 14.11.2019 № 294-IX Про Державний бюджет України на 2020 рік (далі Закон № 294-IX), Закон України від 15.12.2020 №1082-IX Про Державний бюджет України на 2021 рік (далі Закон №1082-ІХ), Закон України від 02.12.2021 № 1928-IX Про Державний бюджет України на 2022 рік (далі Закон №1928-ІХ), Закон України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" №2710-IX (далі Закон №2710-ІХ), таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2018 року на 2020-2023 роки, відповідно, не містять.

Суд враховує, що положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року до 01.01.2020 - набрання чинності Законом №294-ХІ не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.

Юридична природа соціальних виплат, у тому числі пенсій, розглядається не лише з позицій права власності, але й пов`язує з ними принцип захисту законних очікувань (reasonable expectations) та принцип правової визначеності (legal certainty), що є невід`ємними елементами правової держави та принципу верховенства права.

Враховуючи те, що положення п.4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню п.4 Постанови №704 в частині, що не суперечить нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу, зокрема, у 2022 році - Закону №1928, із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік)".

У постанові від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21 Верховний Суд дійшов висновку, що встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою №704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується, як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.

Отже, з 29.01.2020 року, а саме, з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Так, положеннями ст. 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 грн..

Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року - 2270 грн..

Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2022 року - 2481 грн..

Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2023 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2023 року - 2684 грн..

Оскільки з 01 січня 2020-2023 років, збільшувались розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в розумінні чинного п. 4 постанови № 704 це призводить до збільшення з 29.01.2020 року розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, як наслідок, інших складових грошового забезпечення, що вираховуються від розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням.

Отже, у період з 29.01.2020 по 19.05.2023р. грошове забезпечення позивача має обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", станом на 01.01.2021 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", станом на 01.01.2022 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", в період з 01.01.2023 по 19.03.2023 із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 за Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік".

Тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також згідно змісту наказу командира військової частини НОМЕР_2 №137 від 15.05.2025 року позивачу при звільнені виплачена грошова компенсація за 12 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік; одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 (вісім) повних календарних років служби.

Та в наказі вказано, що грошова компенсацію за 105 невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки не виплачена, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не отримав.

Щодо тверджень у позові, що позивачу не виплачена при звільненні матеріальна допомога на оздоровлення за 2025 рік, то суд зазначає наступне.

Згідно карток особового рахунку позивача за 2023,2024, 2025 рік йому в березні 2025 року виплачена допомога на оздоровлення у сумі 27092,15грн., так само як у 2023 та 2024 роках, а тому в цій частині позов не підлягає задоволенню.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні відпусток, то суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 статті 101 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон №2011-XII), військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України "Про відпустки" або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

Абзацом третім пункту 14 статті 101 Закону №2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Судом встановлено, що позивачу при звільненні не виплачено грошову компенсацію за 10 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік про які зазначено у витягу з наказу командира військової частиниА2062 №12 від 19.01.2022 року, та доказі що це спростовують -їх виплати після цього, матеріали справи не містять, та пояснень щодо причини їх не виплати при звільненні відповідач не надав, а тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню.

Згідно п.33.1 Розділу XXXIII Порядку особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять службу за контрактом, для вирішення соціально-побутових питань один раз на рік надається матеріальна допомога в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п.33.2. Розділу XXXIII Порядку матеріальна допомога надається військовослужбовцям за їх заявою за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги.

У постанові від 14.02.2018 у справі №814/966/16, Верховний Суд також зробив висновок, згідно з яким відсутність письмового звернення військовослужбовця з приводу призначення матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань унеможливлює проведення відповідних виплат.

Згідно п.6 Окремого доручення Міністра оборони №156/уд від 09.01.2025 року наказано матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям один раз у 2025 році в розмірі місячного грошового забезпечення виключно за наявності таких підстав: серед яких п.6.3 внаслідок події, яка настала у 2025 році або у грудні 2024 року, та за умови , що право на тримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме: п.6.3.3 порушення стану здоров`я військовослужбовця (…), що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного ) хворого (форма №027/о) довідка про захворювання, постанова ВЛК, висновок ЛКК), а саме: пп.6.3.3.2 перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки, ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування.

Позивач на підтвердження наявності права на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань при звільненні в 2025 році надав медичні документи: - протокол засідання штатної 18 Регіональної військово-лікарської комісії №2025 -0624-1519-1106-7 від 24.06.2025, яким визнано захворювання позивача, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. Постанову про причинний зв`язок захворювань у свідоцтві про хворобу ВЛК КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради від 04.03.2025 №196 з урахуванням додаткових документів, - відмінити.

З наведеного суд доходить висновку, що саме через невірний висновок ВЛК КНП "Міська клінічна лікарня №11" Одеської міської ради від 04.03.2025 №196 позивач не отримав вказану допомогу при звільненні, а тому вважає, що його порушене право повинно бути поновлено.

При цьому суд враховує, що позивач вже звертався після звільнення до відповідача В/ч НОМЕР_2 із рапортом про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, проте листом від 09.08.2025 року вих.№28/1873 йому було відмовлено через те, що на час звернення він не є військовослужбовцем військової частини та не займає посаду.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі Закон № 2011-ХІІ).

До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (частина третя).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від «Про індексацію грошових доходів населення» від 3 липня 1991 року №1282-ХІІ (далі - «Закон №1282-ХІІ»).

Положеннями статті 1 Закону №1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно зі статтею 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

З метою реалізації указаного Закону Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 17.07.2003 №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - «Порядок №1078»).

Відповідно до пункту 1 цього Порядку він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 №2017-III (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) індексацію доходів населення, яка встановлюється задля підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати і у разі порушення законодавства про оплату праці в частині її виплати працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому індексації заробітної плати.

Відповідно ч. 2 ст. 6 Закону №1282-ХІІ порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (далі - Порядок №1078).

Відповідно до п.2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до п. 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно п. 1-1 Порядку №1078 (у редакції від 15.09.2015 року) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України №77 від 11.02.2016 року було внесено зміни та в абзаці другому пункту 1-1 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, цифри 101 замінено цифрами 103. Абзац другий пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою №77 від 11.02.2016 року - застосовується з 01.01.2016 року.

Питання визначення індексу споживчих цін (фактично базового місяця) врегульовано п.5 Порядку №1078.

Відповідно до абз.1 п.5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 29 січня 2014 року №36, які діяли до 01.12.2015 року) у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів, місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.

Відповідно до п. 5 Порядку №1078 (зі змінами згідно постанови Кабміну України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013, яка застосовується з 01.12.2015 року) було встановлено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.

До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.

Також, згідно п. 10-2 Порядку №1078 в редакції Постанови КМУ №1013 від 09.12.2015 року для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Аналіз норми пункту 5 Порядку №1078 дозволяє прийти до висновку, що до 01.12.2015 року будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Таким чином, базовий місяць для обрахунку індексації не був прив`язаний до події зростання лише тарифних окладів працівника.

Редакція ж вказаної норми, яка діє з 01.12.2015 року, покладає обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців) на підприємства, установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів).

Поряд із цим суд зазначає, що пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09.12.2015 року №1013 передбачено підвищення з 01.12.2015 року посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати) працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери та деяких інших працівників.

При цьому, підвищення окладів не стосувалось військовослужбовців.

Тобто, Постановою №1013 були підвищені оклади майже в усіх галузях бюджетної сфери (за винятком працівників 1-3-го тарифних розрядів за ЄТС), окрім окладів у складі грошового забезпечення військовослужбовців.

При цьому, зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась лише з 01.03.2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Отже, з прийняттям Постанови №1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 року і включно до 01.03.2018 року, посадові оклади військовослужбовців не змінилися, а тому грудень 2015 року не є базовим місяцем для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.08.2017 року по 28.02.2018 року.

Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.

Вищевказана постанова діяла до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01 березня 2018 року.

Відтак, останнє підвищення окладу за посадою позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з 01 січня 2008 року до 01 березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу, базовим місяцем для нарахування військовослужбовцям індексації, став березень 2018 року.

Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 28.08.2017 року до 28.02.2018 року.

Застосована судом правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.01.2022 року по справі №400/1118/21, які в силу ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ч. 5 ст. 242 КАС України підлягають врахуванню судами.

Згідно довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з березня 2016 по серпень 2018 року позивач не нараховувалось та не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Разом з цим, за нормативними правилами, які визначають проведення індексації доходів, розрахунок індексу наростаючим підсумком починається з наступного після перевищення порога місяця до чергового перевищення.

При кожному наступному перевищенні порога індексації приріст рахуватиметься за формулою:

ПІСЦн = ІСЦ1 х ІСЦ 2 х … - 100%, де:

ПІСЦн - приріст індексу споживчих цін, %;

ІСЦ1 - перевищення індексу споживчих цін уперше (розраховується наростаючим підсумком), %;

ІСЦ2 - перевищення індексу споживчих цін удруге (розраховується наростаючим підсумком), %.

При підрахунку показника ПІСЦ необхідно враховувати, що ІСЦ розраховується наростаючим підсумком. Також кількість ІСЦ залежить від того, скільки разів було перевищено поріг індексації за розглядуваний період (звісно, не перерваний підвищенням зарплати). Наприклад, ІСЦ перевищив поріг один раз - отже слід враховувати лише ІСЦ1, двічі - ІСЦ1 та ІСЦ2, тричі ІСЦ1, ІСЦ2, ІСЦ3 тощо.

За офіційними даними Державної служби статистики України за період з січня 2008 року по березень 2018 року (https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) поріг індексації перевищував 38 разів, а саме:

у 2008 році - 9 разів: січень-травень, вересень-грудень;

у 2009 році - 5 разів: січень, лютий, березень, червень, листопад;

у 2010 році - 4 рази: січень, лютий, серпень, вересень;

у 2011 році - 3 рази: січень, березень, квітень;

у 2012 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2013 році поріг індексації не перевищував 101%;

у 2014 році - 8 разів: березень-червень, вересень-грудень;

у 2015 році - 8 разів: січень-травень, вересень-листопад;

у 2016 році - 1 раз: квітень;

у 2017 році поріг індексації не перевищував 103%;

у січні - березні 2018 року поріг індексації не перевищував 103%.

Таким чином, розрахунок величини приросту індексу споживчих цін за вказаний період має наступний вигляд: 2008 рік: 1,027*1,038*1,031*1,013*1,002 (1,008*0,995*0,999)*1,011*1,017*1,015*1,021* 2009 рік: 1,029*1,015*1,014*1,014 (1,009*1,005)*1,011*1,014 (0,999*0,998*1,008*1,009)*1,011* 2010 рік: 1,018*1,019*0,993 (1,009*0,997*0,994*0,996*0,998)*1,012*1,029*1,016 (1,005*1,003*1,008)* 2011 рік: 1,01*1,009*1,014*1,013*1,009 (1,008*1,004*0,987*0,996*1,001*1,001*1,002*1,002*1,002 *1,003*0,997*0,997*0,998*0,997*1,001*0,999*1,002*1,002*0,999*1,001*0,999*0,993*1,004*1,002*1,005*1,002*1,006) * березень 2014 року - грудень 2014 року: 1,022*1,033*1,038*1,01*1,012(1,004*1,008)*1,029*1,024*1,019*1,03 * 2015 рік - березень 2016 року:1,031*1,053*1,108*1,14*1,022*0,986 (1,004*0,99*0,992)*1,023*0,987*1,02*1,022 (1,007*1,009*0,996*1,01) * квітень 2016: 1,035 * травень 2016 - березень 2018: 1,245 (1,001*0,998*0,999*0,997*1,018*1,028*1,018*1,009*1,011*1,01*1,018*1,009*1,013*1,016*1,002*0,999*1,02*1,012*1,009*1,01*1,015*1,009) = 253,30%.

Отже, величина приросту індексу споживчих цін у грудні 2015 року складала 167,1%.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 22 червня 2023 року по справі №520/6243/22.

З урахування вищевикладеного, та також з урахуванням актуальної практики Верховного Суду, суд доходить висновку, щодо протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 10.08.2016 по 28.02.2018 року із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення -січень 2008 року.

Щодо виплати індексації після 01.01.2018 року то суд зазначає наступне.

Наступного підвищення розміру посадового окладу військовослужбовців відбулося у березні 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, та наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 №90 «Про встановлення тарифних розрядів осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

З підвищенням у березні 2018 року посадових окладів, у тому числі і позивача, правила нарахування індексації не змінилися та березень 2018 року став базовим місяцем для нарахування індексації, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з квітня 2018 року (місяця наступного за місяцем підвищення тарифних ставок).

Також, у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №380/5493/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 15 червня 2023 року у справі №120/6277/22, від 22 червня 2023 року у справі №520/6243/22, від 28 серпня 2023 року у справі №420/17338/22, від 18 жовтня 2023 року у справі №200/5343/22, від 19 жовтня 2023 року у справі №380/9726/20, серед іншого, ВС зазначав, що Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці», суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Вказані висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 19.02.2025 року по справі №420/2653/24.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Як зазначено Верховним Судом у пункті 102 постанови від 23.03.2023 у справі №400/3826/21 з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Таким чином, з метою встановлення наявності у позивача права на отримання суми індексації-різниці, на думку колегії суддів, варто встановити розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року та порівняти їх.

Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2024 року у справі №200/564/23 вказавши, що за змістом абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 позивач (військовослужбовець) має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

За висновком Верховного Суду в справі №200/564/23, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указував, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) чи до дня звільнення з військової частини, і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Суд враховує, що питання виплати поточної індексації в спірному періоді не є предметом спору.

Водночас під час розгляду справи відповідачі не надали до суду доказів, які дали б підстави вважати, що у період з 01.03.2018 року по 15.05.2025 року ними здійснювались нарахування та виплата позивачу індексації-різниці грошового забезпечення.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу необхідно враховувати розмір підвищення грошового доходу, що відбувся у зв`язку зі зміною посадових окладів, а також суму індексації у місяці підвищення грошового доходу (у березні 2018 року) з метою порівняння цих величин. Сума індексації у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу з урахуванням положень абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078.

Як вбачається з архівної довідки від 28.11.2025 року №Р-1642/1611, грошове забезпечення позивача у лютому 2018 року становило 7622,64грн., у березні : 2784,78грн +2742,40грн., +410,64грн., +4764,15грн., що разом складає 10701,97грн. Проте з довідки не вбачається, що це за суми, та чи є вони одноразовою виплатою чи ні, а тому суд вважає за доцільне врахувати, що у квітні -липні 2018 року позивачу нараховувалось та виплачувалось щомісячно сума 8003,16грн., яку суд вважає за можливе врахувати як така, що відповідає сумі грошового забезпечення без одноразових виплат, як така що була виплачена позивачу за березень 2018 року.

Відтак, грошовий дохід позивача у березні 2018 року збільшився на 380,52грн. (8003.16грн.-7622,64грн).

У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.

Відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018р. помножити на величина приросту індексу споживчих цін і поділити на 100: 1762 грн * 253,30% / 100 = 4463,15 грн.

Оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року складав 380,52 грн, що не перевищує суму можливої індексації, у позивача наявне право на отримання щомісячної індексації різниці.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Закону №1282-XII та Порядку №1078 обов`язок визначення розміру підвищення грошового доходу працівника та суми індексації, що склалася у місяці підвищення цього грошового доходу, а також встановлення факту перевищення розміру підвищення грошового доходу працівника над сумою індексації, що склалася у місяці його підвищення з метою вирішення питання про наявність підстав для виплати індексації у місяці підвищення доходу (базовому місяці) покладається безпосередньо на роботодавця, тобто нарахування конкретної суми індексації належить до компетенції відповідача, як органу, в якому позивач проходив службу, і який виплачував йому грошове забезпечення.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

Відтак наявні підстави для зобов`язання відповідача військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 28.01.2020 року включно, відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078.

При цьому, належним способом захисту прав позивача у цьому випадку є зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за спірний період, а не стягнення твердої суми заборгованості, з огляду на відсутність у суду повноважень самостійно здійснювати розрахунки сум індексації.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі №420/1207/19.

Та виходячи із встановлених судом обставин сума індексації -різниці у спірному періоді, що належала до виплати позивачу за період з 01.03.2018 по 28.01.2020 року складає: 4463,15грн.-380,52грн.=4082,63грн; (22місяців х 4082,63=89817,86грн.) +(4082,63грн:31дн.х28дн.=3687,54грн)=93505,40грн, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Щодо періоду з 29.02.2020 року по 15.05.2025 року та нарахування та виплати індексації із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, враховуючи те, що суд дійшов висновку, про обгрунтованість вимог позивача щодо перерахунку грошового забезпечення із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня поточного 2020-2023 року, то суд зауважує, що після проведення перерахунку грошового забезпечення позивача на виконання цього рішення суду розмір грошового забезпечення позивача збільшиться, а тому дані вимоги є передчасними та не підлягають задоволенню.

Також є передчасними вимоги щодо зобов`язання в/ч НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням виплачених сум та з урахуванням перерахованого грошового забезпечення: грошову компенсацію за 12 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2025 рік; грошову компенсацію за 105 невикористані календарні дні додаткової відпустки із збереженням заробітної плати як учаснику бойових дій за 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 роки; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 8 (вісім) повних календарних років служби, так як суд дійшов передчасними вимоги щодо нарахування та виплати індексації по 15.05.2025 року, яка підлягає врахуванню в разі її виплати, а тому в їх задоволенні також слід відмовити.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивач підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 257, 258, 262, 291 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ? Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 ? Військової частини НОМЕР_4 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період:

з 10.08.2016 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

з 01.03.2018 по 12.03.2018 та з 21.03.2018 по 28.01.2020 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078;

Збов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період:

з 10.08.2016 по 28.02.2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;

з 01.03.2018 по 12.03.2018 та з 21.03.2018 по 28.01.2020 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_4 щодо ненарахування й невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.03.2018 по 20.03.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 13.03.2018 по 20.03.2018 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року, та відповідно до п. 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.01.2022 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 19.01.2022, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_3 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.01.2022 по 26.02.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_3 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 20.01.2022 по 26.02.2023, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2023 по 19.05.2023 із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 27.02.2023 по 19.05.2023, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за 10 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 10 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2021 рік, за 30 невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022 рік, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 КАС України та може бути оскарженедо суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст.ст. 293, 295 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) рнокпп НОМЕР_6 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_7 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_8 .

Відповідач Військова частина НОМЕР_3 ( АДРЕСА_4 ), код ЄДРПОУ НОМЕР_9 .

Відповідач: Військова частина НОМЕР_4 ( АДРЕСА_5 ) код ЄДРПОУ НОМЕР_10 .

Суддя Е.А.Іванов