Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №320/4443/19 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Київ № 320/4443/19

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панової Г.В., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс»

до Київської митниці як правонаступника Київської митниці ДФС,

головного державного інспектора Київської митниці ДФС Повстяного Андрія Володимировича

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (далі – позивач, декларант) із позовом до Київської митниці ДФС (далі – відповідач 1, митний орган) та головного державного інспектора Київської митниці ДФС Повстяного Андрія Володимировича (далі – відповідач 2), в якому просить суд:

– визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110003/2 від 25.02.2019;

– визнати протиправною бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Повстяного Андрія Володимировича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 Митного кодексу України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що при митному оформленні товарів, які ввозилися на територію України, ним визначено їх митну вартість за основним методом – за ціною договору (контракту), із зазначенням цього показника в декларації митної вартості. Крім того, до додаткової митної декларації підприємством додано документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, згідно з переліком, визначеним Митним кодексом України (далі – МК України).

Водночас, на думку позивача, митним органом безпідставно не визнано заявленої декларантом митної вартості товарів та незаконно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів із застосуванням другорядного (резервного) методу. Так, позивачем зазначено, що в якості причин для коригування митної вартості товарів (які зафіксовані в оскаржуваному рішенні) митним органом безпідставно вказано, що позивачем надані документи не в повному обсязі, які містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Позивач не погоджується із зазначеними в рішенні про коригування митної вартості товарів доводами митного органу та стверджує, що подані підприємством документи містять достатньо відомостей, які визначають та підтверджують числові значення складових митної вартості товарів із урахуванням визначених сторонами умов поставки, а відповідачем 1 усупереч вимогам законодавства не враховано надані документи, які чітко підтверджують ціну товарів.

Позивач також зазначає, що при митному оформленні товарів мала місце протиправна бездіяльність головного державного інспектора Київської митниці ДФС Повстяного Андрія Володимировича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 20.08.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 08.10.2019 о 17 год. 45 хв.

Відповідач 1 позов не визнав, до суду подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що ним під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019 документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі й містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За результатами проведеної консультації встановлено, що виявлені відповідачем 1 розбіжності, неточності та сумніви в достовірності відомостей, що містяться в наданих позивачем документам, не дають можливості визнати заявлену митну вартість товарів за першим (основним) методом.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути застосований у зв`язку з відсутністю інформації щодо митного оформлення ідентичних товарів за ціною договору.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути застосований у зв`язку з відсутністю інформації щодо митних оформлень за ціною договору (контракту) щодо подібних (аналогічних) товарів.

Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків.

Відтак, відповідач 1 зазначив, що в посадових осіб митного органу були наявні всі підстави для застосування другорядного методу визначення митної вартості товарів 2ґ – резервного методу.

Відповідачем 2 не було подано відзиву на позовну заяву до суду.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 09.01.2020 продовжено строк проведення підготовчого провадження в адміністративній справі №320/4443/19 до 18.02.2020 та відкладено підготовче засідання на 18.02.2020 о 09 год. 00 хв.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 18.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті позовних вимог.

Від представників позивача та відповідача 1 надійшли клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.

Протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Харченко С.В.) від 05.06.2020 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

12.03.2024 відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, на підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного суду проведено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи №320/4443/19, яку передано на розгляд головуючій судді Пановій Г.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.05.2024 прийнято адміністративну справу до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Панової Г.В., вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) та замінено відповідача 1, Київську митницю ДФС, на її правонаступника – Київську митницю (код ЄДРПОУ ВП 43997555; місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.

Розглянувши подані документи й матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи й вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» зареєстровано в якості юридичної особи 15.08.2006, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань від 28.06.2019, який наявний у матеріалах справи.

Між Kausar Processing Industries (Pvt) Ltd., компанією, зареєстрованою в Ісламській Республіці Пакистані, (далі – продавець), та позивачем був укладений договір купівлі-продажу №KPI/786/0110/15 від 01.10.2015 (далі – договір), відповідно до якого продавець продає позивачу тканини власного виробництва, а також інший товар, вказаний у додатках до договору.

Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 3.1 та 4.1 договору продавець і позивач погодили, що найменування, вартість і кількість товару може змінюватися згідно з додатками до договору, які є невід`ємною частиною договору, якщо інше не передбачено цим договором.

Товар відвантажується морським транспортом на умовах CFR Україна (відповідно до Incoterms 2010), якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору. При цьому сторони домовилися, що морський порт на митній території України, до якого продавець зобов`язаний поставити товар позивачу,буде узгоджуватися сторонами окремо.

Сторони домовилися, що в ціну товару включаються також його вартість, упаковка, маркування й доставка.

Оплата за товар буде здійснюватися шляхом оплати позивачем виставленого інвойса на товар продавцем протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Між продавцем та позивачем була уклала додаткова угода №4 від 28.09.2018 до договору, якою продовжено термін дії договору до 31.12.2022 та викладено пункт 4.1 договору в новій редакції, відповідно до якої оплата за товар буде здійснюватися шляхом передоплати позивачем виставленого інвойса на товар продавцем або оплати такого інвойса протягом 60 (шістдесяти) календарних днів із дня отримання товару позивачем або його уповноваженим представником на митній території України, якщо інше не передбачено відповідним додатком до договору.

Між продавцем та позивачем був укладений додаток №KPI/786/067 від 29.11.2018 до договору (далі – додаток), відповідно до пункту 1 якого продавець зобов`язався поставити позивачу, а позивач прийняти наступну тканину власного виробництва продавця (далі – товар): тканина вибивна полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, у кількості 27 364 кг, 103 493 погонні метри, за ціною 3,50 долари США за 1 кг; тканина пофарбована полікотон (52% поліестер та 48% бавовна), сток, 30х30/76х68, завширшки 220 см, у кількості 528 кг, 2 000 погонних метрів, за ціною 3,50 долари США за 1 кг.

Загальна вартість товару згідно з пунктами 1-3 додатку та інвойсом №KPI/786/8772/2018 від 30.11.2018 склала 97 622,00 долари США, а його поставка відбувалася на умовах CFR м. Одеса, Україна (Incoterms 2010).

Відповідно до пункту 2 додатку оплата за товар здійснюється позивачем відповідно до пункту 4.1 договору.

Матеріали справи свідчать, що позивач із метою переміщення товару через митний кордон України подав попередню митну декларацію ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/902810 від 21.01.2019, у графах 31 якої позивач задекларував товар.

Одеська митниця ДФС 23.01.2019 провела митний огляд товару та склала акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0274, яким підтвердила опис товару, зокрема те, що товар є стоковим.

Позивачем 14.02.2019 було подано до Київської митниці ДФС, правонаступником якої є відповідач 1 (Київська митниця), додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569, у графах 31 якої позивачем був зазначений товар.

Судом встановлено, що декларантом обрано основний метод визначення митної вартості товару, який ввозився на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) та вказано ціну товару – 97 622,00 долари США.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів декларантом разом із додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019 надано до митного органу, зокрема наступні документи: пакувальний лист продавця на товар б/н від 30.11.2018; рахунок-фактуру (інвойс) №KPI/786/8772/2018 від 30.11.2018; коносамент №MEDUPK119709 від 06.12.2018; міжнародну товарно-транспортну накладну №15046 від 23.01.2019; сертифікат про походження товару №PTEA/CO/19-03913 від 10.12.2018; акт Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0274 від 23.01.2019; прайс-лист продавця б/н від 30.11.2018; додаток; договір; акт про взяття проб (зразків) товарів №70 від 23.01.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019 митної вартості, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із додатковою митною декларацією документів встановлено, що документи надані не в повному обсязі й містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статей 54 та 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення з урахуванням статті 254 МК України; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит декларантом було надано митному органу лист №2202/19-01 від 22.02.2019, разом із яким позивач надав відповідачу 1 у якості інших платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, та виписки з бухгалтерської документації первинні документи бухгалтерського обліку позивача, а саме: прибуткову накладну №ВТ-0000006 від 28.01.2019, складену позивачем; видаткову накладну №ВТ-0000011 від 29.01.2019, складену між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкову накладну №11 від 29.01.2019, складену позивачем; додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2018/425836 від 28.12.2018; інвойс №KPI/786/8738/2018 від 02.11.2018, виставлений продавцем; видаткову накладну №ВТ-0000101 від 13.12.2018, складену між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкову накладну №101 від 13.12.2018, складену позивачем; додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/401321 від 29.01.2019; інвойс №KPI/786/8737/2018 від 02.11.2018, виставлений продавцем; видаткову накладну №ВТ-0000110 від 26.12.2018, складену між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Текссол-С»; податкову накладну №110 від 26.12.2018, складену позивачем.

Позивач також надав відповідачу 1 копію митної декларації країни відправлення №HMBL-2018-0000139986 від 30.11.2018 та її перекладу на українську мову, а також повідомив відповідачу 1 про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

У якості прайс-листа виробника товару позивач додатково надав митному органу лист продавця №KPI/786/2202/19/01 від 22.02.2019 та його перекладу на українську мову.

25.02.2019 Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110003/2, згідно з яким відповідач 1, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №1 в додатковій митній декларації ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019 в розмірі 95 774,00 долари США скоригував до рівня 100 408,91 доларів США, а товару №2 в розмірі 1 848,00 доларів США – до рівня 2 046,88 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання ним документів, наданих для підтвердження заявленої митної вартості, встановлено, що документи надані не в повному обсязі й містять розбіжності та не підтверджують усі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідачем 1 в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів зазначається, що джерелом інформації, яким він користувався при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, є: для товару №1 – митна декларація №UA807190/2019/005008 від 12.02.2019 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації – 0,441 доларів США за 1 м2); для товару №2 – митна декларація №UA125110/2018/421269 від 01.11.2018 (рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації – 0,46527 доларів США за 1 м2).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00062 від 25.02.2019.

Не погоджуючись із рішенням відповідача 1 про коригування митної вартості товарів та бездіяльністю відповідача 2, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відносини, що пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Згідно зі статтею 248 МК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Статтями 49 та 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур» №3018-VI від 15.02.2011, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом із цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою-третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач 1 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Таким чином рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110003/2 від 25.02.2019 встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача 1, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товару, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості товару.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу 1 договір, додаткову угоду №4 від 28.09.2018 до нього, додаток, у пункті 2 якого є посилання на інвойс №KPI/786/8772/2018, та сам інвойс №KPI/786/8772/2018 від 30.11.2018, копію митної декларації країни відправлення №HMBL-2018-0000139986 від 30.11.2018, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах CFR м. Одеса, Україна, а сама вартість товару в розмірі 97 622,00 долари США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 додаткової митної декларації IM40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019.

Не знайшли свого об`єктивного відображення і твердження відповідача 1 про те, що позивачем не доведено приналежності товару до стокового.

Суд зазначає, що сторони в додатку чітко визначилися, що товар є стоковим. Аналогічні дані містять і сам інвойс №KPI/786/8772/2018 від 30.11.2018, виставлений продавцем, та пакувальний лист продавця б/н від 30.11.2018.

Суд також звертає увагу, що в компетенцію митного органу не входить перевірка правильності визначення постачальником / продавцем по зовнішньоекономічному договору ціни товару чи віднесення постачальником такого товару до певних категорій, зокрема до «стокового» товару.

Митний орган здійснює контроль за правильністю визначення митної вартості й має право вимагати додаткові документи на підтвердження митної вартості лише у випадку, якщо подані декларантом документи, що підтверджують заявлену митну вартість, перелік яких визначений частиною другою статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У даному випадку митний орган повинен здійснювати контроль за правильністю віднесення декларантом товару до певних товарних позицій на підставі Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» №428 від 21.05.2012.

При цьому, суд зауважує, що в розділі XI (групи 50-63) «Текстильні матеріали та текстильні вироби» УКТ ЗЕД відсутня така кваліфікуюча ознака товару як «сток», «стоковий товар», що могло б вплинути на ставки мита на такий товар у залежності від правильності його класифікації. Не містять також жодних роз`яснень щодо понять «сток», «стоковий товар» і Пояснення до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджені наказом Державної фіскальної служби України №401 від 09.06.2015, а також МК України.

Суд також зазначає, що згідно з пунктом 8.3 акту Одеської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA500030/2019/0274 від 23.01.2019, який є в матеріалах справи, під час проведення митного огляду товару Одеська митниця ДФС встановила відповідність опису товару тому, який був задекларований позивачем у графах 31 попередньої митної декларації ІМ40ЕЕ №UA125000/2019/902810 від 21.01.2019.

Так, згідно з пунктом 4.2 Порядку проведення огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №1316 від 12.12.2012, зареєстрованим у Міністерстві юстиції Украйни 26.02.2013 за №318/22850 при виявленні під час огляду фактів невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, ці факти зазначаються в Акті огляду.

Отже, враховуючи, що актом митного огляду №UA500030/2019/0274 від 23.01.2019 не встановлено невідповідності фактичних характеристик, кількості та інших відомостей про товар, що поставлявся позивачем, відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях, в тому числі щодо такої характеристики як стоковий товар, а власного митного огляду відповідач 1 не проводив, суд приходить до висновку, що Одеська митниця ДФС під час здійснення митного огляду підтвердила приналежність товару, митний огляд якого здійснювався, до стокового, що, своєю чергою, позбавляє відповідача 1 права стверджувати про те, що за результатами митного огляду не підтверджено, що товар є стоковим.

Принцип, який закладений під час проведення митного огляду, передбачає встановлення посадовою особою митного органу невідповідності фактичних характеристик, кількості або відомостей про товари (найменування, країна походження, виробник тощо) відомостям, що зазначені в товаросупровідних документах, митних деклараціях.

Отже, якщо за результатами митного огляду митниця не встановила такої невідповідності, стверджувати в подальшому про непідтвердження тієї чи іншої характеристики відповідач 1 не має права.

Суд зазначає, що позивач також надав до митного оформлення спірного товару прайс-лист продавця товару №KPI/786/2202/19/01 від 22.02.2019 та копію митної декларації країни відправлення №HMBL-2018-0000139986 від 30.11.2018, які необґрунтовано відхилені відповідачем 1 при визначенні митної вартості спірного товару.

У своєму листі №2202/19-01 від 22.02.2019 позивач також повідомив відповідачу 1 про відсутність у нього висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем 1 недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та достовірними доказами, а саме: договором, додатковою угодою №4 від 28.09.2018 до нього, додатком, інвойсом №KPI/786/8772/2018 від 30.11.2018, копією митної декларації країни відправлення №HMBL-2018-0000139986 від 30.11.2018, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач 1 не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення №UA125110/2019/110003/2 від 25.02.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем 1 шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товарів, оформлених за митними деклараціями №UA807190/2019/005008 від 12.02.2019 та №UA125110/2018/421269 від 01.11.2018, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише номери та дати вказаних вище митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2 та 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача 1 щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митних декларацій №UA807190/2019/005008 від 12.02.2019 та №UA125110/2018/421269 від 01.11.2018 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем 1 не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач 1 не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача 1 під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач 1 неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110003/2 від 25.02.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

При наданні правової оцінки бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці ДФС Повстяного Андрія Володимировича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019 судом враховано, що відповідно до частин першої і другої статті 255 та статті 256 МК України митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред`явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред`явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.

Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей виключно у разі: 1) виконання митних формальностей поза місцем розташування органу доходів і зборів відповідно до статті 247 цього Кодексу; 2) підтвердженого письмово бажання декларанта або уповноваженої ним особи подати відповідно до цього Кодексу додаткові документи чи відомості про зовнішньоекономічну операцію або характеристики товару; 3) проведення досліджень (аналізу, експертизи) проб і зразків товарів, якщо товари не випускаються відповідно до частини двадцять першої статті 356 цього Кодексу; 4) виявлення порушень митних правил, якщо товари не випускаються відповідно до частини шостої цієї статті; 5) зупинення митного оформлення відповідно до Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»; 6) подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 цього Кодексу в межах передбаченого нею строку, перебіг якого припиняється з моменту отримання митницею (митним постом) таких документів чи письмової відмови декларанта або уповноваженої ним особи у їх наданні; 7) призупинення митного оформлення відповідно до статей 399 і 400 цього Кодексу.

Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 22.02.2019 о 18 год. 17 хв. відповідач 1 отримав лист позивача №2202/19-01 від 22.02.2019.

При цьому, картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00062 була винесена відповідачем 2 25.02.2019 о 12 год. 34 хв. після проведення між митницею та позивачем консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів та прийняття оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125110/2019/110003/2 від 25.02.2019.

Суд приймає до уваги те, що проведення вказаної вище консультації на письмову вимогу позивача, викладену в пункті 3 прохальної частини його листа 2202/19-01 від 22.02.2019, та прийняття відповідачем 1 за її результатами оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів потребували додаткового часу.

Більше того, позивачем не заявлено серед його позовних вимог вимоги, яка б була спрямована на відновлення його прав чи інтересів унаслідок визнання судом протиправною бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці ДФС Повстяного Андрія Володимировича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40ДТ №UA125110/2019/402569 від 14.02.2019.

Суд також враховує, що формальне перевищення відповідачем 2 строку для прийняття рішення про відмову в митному оформленні не призвело до порушення прав та інтересів позивача, які в спірному випадку були порушенні саме оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів, яке суд вважає протиправним.

Відтак, у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити, так як суд приходить до висновку про необґрунтованість позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності головного державного інспектора Київської митниці ДФС Повстяного Андрія Володимировича, яка полягала в неприйнятті в строк, відведений статтею 255 МК України, рішення про відмову в митному оформленні товарів за додатковою митною декларацією ІМ40 ДТ № UA125110/2019/402569 від 14.02.2019.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 842,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 2268 від 05.08.2019 на суму 3 842,00 грн.

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1 921,00 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № UA125110/2019/110003/2 від 25.02.2019.

3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віта-Текс» (код ЄДРПОУ 34483946, місцезнаходження: 03194, м. Київ, бульв. Кольцова, буд. 17В) судовий збір у розмірі 1 921,00 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці (код ЄДРПОУ ВП 43997555, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Панова Г. В.