Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №160/37261/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року Справа № 160/37261/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Ількова В.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

І. ПРОЦЕДУРА

Позивач 30.12.2025р. звернувся через підсистему Електронний суд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням уточнень від 02.01.2026 року просить:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. за період з 24.10.2024 року по 22.12.2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., за період перебування у відпустці для лікування за рішенням ВЛК з 24.10.2024 року по 22.12.2024 року та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004р.

Ухвалою суду від 31.12.2025 року позов залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст.122,123,160,161 КАС України.

Ухвалою суду від 09.01.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку положень ст. 262 КАС України.

Також ухвалою суду від 09.01.2026 року витребувано у відповідача додаткові докази по справі, зокрема:

розрахунок щодо нарахування суми основних та додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороду згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 24.10.2024 року по 22.12.2024 року позивачу, із зазначенням підстав нарахування, періоду та всіх складових.

відомості щодо нарахування/ненарахування (вказати підстави) додаткової винагороди, позивачу збільшеної до 100000 грн. за період з 24.10.2024 року по 22.12.2024 року за період перебування у відпустці для лікування за рішенням ВЛК;

відомості щодо перебування позивача у період з 24.10.2024 року по 22.12.2024 року на лікуванні;

всі наявні докази щодо суті спору.

29.01.2026 року відповідачем подано відзив. Долучені додаткові докази по справі.

Ухвалою суду від 04.02.2026 року витребувано у ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії таких документів, зокрема:

- відомості/інформацію про те, які саме порушенні права позивача відповідачем (з урахуванням відзиву та долучених відповідачем по справі доказів та здійснених із позивачем розрахунків)

- доказів, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, та які підтверджують обставини порушення прав позивача;

- доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача з приводу його порушених прав;

- письмові пояснення (враховуючи відзив та долучені відповідачем розрахунки) із приводу суті цього спору;

- всі наявні докази щодо суті спору.

06.02.2026 року позивачем до суду подано заява про зміну предмету позову, у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. за період стаціонарного лікування з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., за період перебування на стаціонарному лікуванні отриманого поранення з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004 року.

Ухвалою суду від 16.02.2026 року заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову у справі №160/37261/25 задоволено

Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про зміну підстав позову у справі №160/37261/25.

Вирішено розглядати справу у межах позовних вимог, визначених в заяві про зміну предмета позову.

Витребувано у військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України належним чином додаткові докази по справі, зокрема:

розрахунок щодо нарахування суми основних та додаткових видів грошового забезпечення та додаткової винагороду згідно постанови КМУ №168 від 28.02.2022 року за період з 24.10.2024 року по 22.12.2024 року позивачу, із зазначенням підстав нарахування, періоду та всіх складових.

відомості щодо нарахування/ненарахування (вказати підстави) додаткової винагороди, позивачу збільшеної до 100000 грн. за період з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні;

відомості щодо перебування позивача у період з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року на стаціонарному лікуванні;

усі наявні докази щодо суті спору.

23.02.2026 року відповідачем подано відзив на позовну заяву позивача.

У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Отже, рішення у цій справі приймається судом 09.03.2026 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА

У обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 09.10.2025 року відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 220 мтд його було виключено зі списків особового складу частини на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» за станом здоров`я. Відповідно до зазначеного витягу з наказу військова частина взяла на зобов`язання виплатити належне мені при звільненні грошове забезпечення.

Службу у Військовій частині НОМЕР_1 позивач проходив за контрактом з 09.09.2023 року, що підтверджується копією військового квитка.

Вказує, шо його було звільнено з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 09.10.2025 року, однак в порушення ст. 47 КЗпП позивачу не було надано жодного письмового документу про суми, нараховані та виплачені при звільненні, крім того в порушення пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі – Положення №1153/2008) в день звільнення не було надано на руки ні ГРОШОВОГО АТЕСТАТУ, ні іншого письмового документу з якого б можна було дізнатися розміри нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, це ж саме стосується і виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100 тис.грн. за період стаціонарного лікування.

Вказує, що вперше про суми нарахованої та виплаченої додаткової винагороди, м мені стало відомо з Розгорнутою довідкою № 25 за період з вересня 2023 року по листопад 2025 року, яка була долучена Відповідачем до відзиву на позовну заяву.

Відповідно до зазначеної Розгорнутої довідки № 25, яка була долучена до матеріалів справи, Відповідачем за період стаціонарного лікування отриманого поранення було нараховано та виплачено додаткову винагороду на загальну суму 320000,00 грн. (223655,91 грн. в вересні 2024 року + 96344,09 грн. в жовтні 2024 року).

Однак, позивач зазначає про те, що зазначений розрахунок не відповідає фактичним обставинам справи.

У позові позивач зазначає про те що загальний період перебування на стаціонарному лікуванні отриманого поранення становить 122 календарних дні за період з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року.

Враховуючи викладене, за весь період стаціонарного лікування, його повинні були включити до наказів по військовій частині НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн., що передбачена п.1 Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року.

Отже за 122 календарні дні стаціонарного лікування отриманого поранення я повинен був отримати додаткову винагороду на загальну суму 406666,26 грн.

Проте, в порушення діючого законодавства, відповідачем цього зроблено не було, що підтверджується Розгорнутою довідкою № 25, яка була долучена Відповідачем до матеріалів справи, з якої слідує, що за період стаціонарного лікування з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року було виплачено винагороду на загальну суму 320000,00 грн. (223655,91 грн. в вересні 2024 року + 96344,09 грн. в жовтні 2024 року).

ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що за спірний період з 19.06.2024 по 23.10.2024 (заявлений позивачем з урахуванням уточнення його позовних вимог) позивач знаходився на стаціонарному лікуванні 123 дні.

За вказані 123 дні стаціонарного лікування в період з 19.06.2024 по 23.10.2024 позивачу підлягала нарахуванню та виплаті додаткова винагорода «за стаціонарне лікування внаслідок поранення», передбачена абз. 4 п. 1-2 Постанови КМУ №168, в розмірі 401 290,32 грн. (чотириста одна тисяча двісті дев`яносто гривень 32 копійки). 3. Загальна сума фактично виплачених позивачу відповідачем коштів в якості додаткової винагороди за стаціонарне лікування внаслідок поранення за період з 19.06.2024 по 23.10.2024 складає 320000,00 гривень.

Сума додатково нарахованих та виплачених відповідачем на користь позивача грошових коштів за 19 та 20 червня 2024 року (2 дні) в якості додаткової винагороди «за безпосередню участь» (якої він у вказані дати уже не приймав, адже проходив стаціонарне лікування, тому вказана додаткова винагорода не підлягала нарахуванню та виплаті йому) замість додаткової винагороди «за стаціонарне лікування внаслідок поранення» складає 6 666,67 гривень.

Вважають, що позивач може претендувати на стягнення в судовому порядку з відповідача на недоплачену йому суму додаткової винагороди «за стаціонарне лікування внаслідок поранення» (згідно абз. 4 п. 1-2 Постанови КМУ №168), в розмірі: 74 623,65 грн. 401 290,32 – 320 000,00 – 74 623,65 = 74623,65 (грн.)

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Суд, дослідив матеріали справи, з`ясував усі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09.10.2025 року відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України № 220 мтд позивача було виключено зі списків особового складу частини на підставі підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу» за станом здоров`я.

Встановлено, що позивача було звільнено з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України 09.10.2025 року.

Згідно матеріалів справи, 19.06.2024 року позивач отримав поранення: ВТ (19.06.2024) ОСОБА_3 без порушення цілісності барабанних перетинок. Наскрізне поранення лівої щоки з багатоуламковим переломом гілки нижньої щелепи з травматичним відламом вінцевого відростку, перелом суглобового відростку без зміщення уламку з ушкодженням привушної слинної залози зліва. Рвана рана слизової твердого піднебіння з наявністю стороннього тіла (металевого осколку) в проекції альвеолярного відростку верхньої щелепи справа. Сліпе поранення скроневої ділянки зліва.

Зазначене поранення відповідно до Довідки про обставини травми №428 від 23.07.2024 року було отримане за обставин під час повномасштабної збройної агресії російської федерації на територію України при виконанні службово бойового завдання 19.06.2024 року близько 17 години 38 хвилин поблизу н.п. Липці Харківської області, в ході проведення ударно-пошукових дій на позиції «Гольф-5», отримав поранення, в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння не перебував. Зазначене поранення в подальшому було кваліфіковане, як тяжке та визнано таким, що ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою ВЛК №1880 від 17.10.2024 року, яка була видана військовою частиною НОМЕР_2 .

З 19.06.2024 року по 25.07.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікування отриманого поранення, яке пов`язане з захистом Батьківщини, згідно Довідки ВЛК № 1880 від 17.10.2024 року в КНП «Міська клінічна лікарня швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова» Харківської міської ради, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 11765.

З 30.07.2024 року по 18.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікування раніше отриманого поранення (19.06.2024), яке пов`язане з захистом Батьківщини, згідно Довідки ВЛК № 1880 від 17.10.2024 року в КП «Дніпропетровська обласна клінічна ім. І.І. Мечникова» Дніпропетровської обласної ради, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № Е12269.

З 19.08.2024 року по 30.08.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікування раніше отриманого поранення (19.06.2024), яке пов`язане з захистом Батьківщини, згідно Довідки ВЛК № 1880 від 17.10.2024 року в Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 5859.

З 30.08.2024 року по 26.09.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікування раніше отриманого поранення (19.06.2024), яке пов`язане з захистом Батьківщини, згідно Довідки ВЛК № 1880 від 17.10.2024 року в Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 6180.

З 26.09.2024 року по 23.10.2024 року позивач перебував на стаціонарному лікування раніше отриманого поранення (19.06.2024), яке пов`язане з захистом Батьківщини, згідно Довідки ВЛК № 1880 від 17.10.2024 року у військовій частині НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 ), що підтверджується виписним епікризом № 4263.

Отже, встановлено, що спірним періодом з урахуванням уточнень позовних вимог є період з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року.

Позивач у позові вказує про те, що за 122 календарні дні стаціонарного лікування отриманого поранення я повинен був отримати додаткову винагороду на загальну суму 406666,26 грн., проте, в порушення діючого законодавства, Відповідачем цього зроблено не було.

Також, позивач у позові зазначає про те, що приблизна сума недоотриманої мною додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., за період мого перебування на стаціонарному лікуванні отриманого поранення з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року становить 86666,26 грн..

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на даний час.

Указами Президента України воєнний стан продовжено, діє на теперішній час.

Військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію", Кабінетом Міністрів України прийнята Постанова №168, пунктом 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 5 зазначеної постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

Постанова №168 (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачала у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовці Збройних Сил передбачала отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.

У контексті наведеного відслідковується, що сам факт виконання військовослужбовцями обов`язків військової служби (несення військової служби), без виконання умов визначених Постановою №168, не покладає на відповідача обов`язок видавати наказ про нарахування та виплату позивачу додаткової грошової винагороди у розмірі 100 000 грн.

За таких обставин, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою №168 в розмірі 100 000 грн. чи 30 000 грн.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Абзацом 4 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише дві умови, необхідні для виплати збільшеної до 100 000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме:

- пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини,

- факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення.

При цьому, суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100 000 гривень винагорода.

VІ. ОЦІНКА СУДУ

З вказаних документів вбачаються та підтверджуються відповідачем такі періоди стаціонарного лікування позивача, пов`язаного з його пораненням 19.06.2024: з 19.06.2024 по 25.07.2024 – (37 днів); з 30.07.2024 по 18.08.2024 – (20 днів); з 19.08.2024 по 30.08.2024 – (11 днів); з 30.08.2024 по 26.09.2024 – (27 днів); з 26.09.2024 по 23.10.2024 – (28 днів).

Загальна кількість днів стаціонарного лікування позивача, пов`язаного з його пораненням 19.06.2024 складає 123 дні: (37 + 20 + 11 + 27 + 28 = 123).

Вказані обставини не є спірними у справі. Та не заперечуються учасниками справи.

Таким чином, вищевикладене свідчить про те, що позивач дійсно проходив лікування та перебував у відпустці за станом здоров`я, а саме у зв`язку з наслідками отриманого поранення.

Суд констатує, що обидві вищевказані умови (пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними на позивача, які містяться в матеріалах справи.

Відтак, як вже зазначалося, відповідно до положень Постанови №168 додаткова винагорода в розмірі 100 000 грн. виплачується військовослужбовцям у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Отже, не є спірним те, що виходячи з зазначених вище періодів стаціонарного лікування позивача, пов`язаного з його пораненням 19.06.2024 року, виплаті йому підлягала додаткова винагорода, збільшена до 100 000,00 грн., передбачена постановою КМ України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року.

Встановлено, що за вказаний період стаціонарного лікування позивача, зокрема з 19.06.2024 по 23.10.2024 р.р., пов`язаного з його пораненням 19.06.2024 року, загальна сума додаткової винагороди (ДВ) за Постановою КМУ №168 повинна була скласти: 401 290,32 грн., згідно розрахунків наданих у т.ч відповідачем.

З Розгорнутої довідки №25 за період з вересня 2023 року по листопад 2025 року вбачається, що відповідачем було фактично сплачено позивачу додаткову винагороду за Постановою КМУ №168 (ПКМУ №168) за стаціонарне лікування позивача у зв`язку з пораненням за періоди його перебування на стаціонарному лікуванні з 19.06.2024 по 23.10.2024 р.р. в таких розмірах (рядок 234 Розгорнутої довідки):

- в вересні 2024 року: 223 655,91 грн.;

- в жовтні 2024 року: 96 344,09 грн.

Загальна сума фактично виплачених позивачу коштів за стаціонарне лікування внаслідок поранення: 320 000,00 грн. : 223 655,91 + 96 344,09 = 320000,00 гривень.

Відповідач у відзиві вказує про те, що у зв`язку із тривалою передачею документів військовій частині від лікувальних закладів в процесі лікування позивача після отриманого ним 19.06.2024 року поранення, відповідачем за 2 дні після поранення (19 та 20 червня 2024 року ) було нараховано та виплачено додаткову винагороду за безпосередню участь у бойових діях в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (згідно абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №168) замість додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за стаціонарне лікування після поранення (згідно абзацу 4 пункту 1-2 Постанови КМУ №168).

Нарахування позивачу відповідачем за 19 та 20 червня 2024 року винагороди за безпосередню участь саме додаткової у бойових діях в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (згідно абзацу 1 пункту 1 Постанови КМУ №168), що підтверджується наступними документами:

1) Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 10.07.2024 року №1277 – в якому зазначено, що позивачу була нарахована додаткова винагорода, як військовослужбовця, що здійснює бойові (спеціальні) завдання за період з 01 червня по 20 червня (20 днів) в розмірі 100000 гривень в розрахунку за місяць.

Тобто з вказаного Витягу з наказу вбачається, що позивачу була нарахована додаткова винагорода з розрахунку 100000 гривень за безпосередню участь у бойових діях як за дні фактичної участі позивача в бойових діях (з 1 по 18 червня 2024 року), так і за 2 дні його стаціонарного лікування після поранення (19 та 20 червня 2024 року).

2) Розгорнутою довідкою №25 за період з вересня 2023 року по листопад 2025 року, згідно якої в липні 2024 року в Рядку 231 (Додаткова винагорода ПКМУ №168 за безпос. участь у бойових діях (100000)) позивачу було фактично виплачено грошову суму в розмір 66 666,67 грн. 100 000,00 х 20 (дні безпос.участі) : 30 (днів у червні) = 66 666,67 грн.

Фактично арифметично обидві вказані додаткові винагороди обраховуються в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу АБО участі у діях та заходах АБО стаціонарного лікування після поранення.

Таким чином позивачу було нараховано та фактично виплачено відповідачем за перші 2 (два) дні після поранення (19 та 20 червня 2024 року) грошову суму у розмірі 6666,67 грн. 100 000,00 х 2 (19 та 20 червня 2024 року) : 30 (днів у червні) = 6666,67 гривень.

Отже, відповідач пояснив суду про те, що якби відомості про стаціонарне лікування позивача внаслідок отриманої ним травми надійшли до відповідача від лікувального закладу вчасно, то позивач за 19 та 20 червня 2024 року (2 дні) отримав би 6666,67 грн. додаткової винагороди «за стаціонарне лікування внаслідок поранення » (згідно абз. 4 п. 1-2 Постанови КМУ №168), замість фактично отриманої ним додаткової винагороди 6666,67 грн. «за безпосередню участь » (згідно абз. 1 п. 1 Постанови КМУ №168).

Тобто жодних недоплат в арифметичній сумі в розмірі 6666,67 грн. з боку відповідача на користь позивача за перші два дні стаціонарного лікування позивача внаслідок отриманої ним травми (19 та 20 червня 2024 року) не відбулося належну до виплати суму позивачу було нараховано та фактично виплачено.

Отже, враховуючи наведене вище, слід вказати про те, що за спірний період з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року заявлений позивачем з урахуванням уточнення його позовних вимог позивач знаходився на стаціонарному лікуванні 123 дні : з 19.06.2024 по 25.07.2024 – (37 днів); з 30.07.2024 по 18.08.2024 – (20 днів); з 19.08.2024 по 30.08.2024 – (11 днів); з 30.08.2024 по 26.09.2024 – (27 днів); з 26.09.2024 по 23.10.2024 – (28 днів).

Як вже зазначалось вище, за вказані 123 дні стаціонарного лікування в період з 19.06.2024 по 23.10.2024 р.р.позивачу підлягала нарахуванню та виплаті додаткова винагорода «за стаціонарне лікування внаслідок поранення», передбачена абз. 4 п. 1-2 Постанови КМУ №168, в розмірі 401290,32 грн.

При цьому, загальна сума фактично виплачених позивачу відповідачем коштів в якості додаткової винагороди за стаціонарне лікування внаслідок поранення за період з 19.06.2024 по 23.10.2024 складає 320000,00грн.

Сума додатково нарахованих та виплачених відповідачем на користь позивача грошових коштів за 19 та 20 червня 2024 року (2 дні) в якості додаткової винагороди фактично була виплачена позивачу, однак «за безпосередню участь», замість додаткової винагороди «за стаціонарне лікування внаслідок поранення» складає 6 666,67 гривень.

Однак, слід вказати про те, що позивачу було здійснено недоплату суми додаткової винагороди «за стаціонарне лікування внаслідок поранення» (згідно абз. 4 п. 1-2 Постанови КМУ №168), в розмірі: 74 623,65 грн. 401290,32 – 320 000,00 – 74 623,65 = 74 623,65 гривень, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

А отже, враховуючи наведене вказана сума підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, зокрема в межах суми - 74 623,65 гривень.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання виплатити позивачу грошове забезпечення, допомогу на оздоровлення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 р. № 44, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Згідно з пунктом 1 Порядку №44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення

Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпеченн

Отже, з урахуванням наведеного правого регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що нарахування та виплата компенсації втрати частини доходів позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

З огляду на викладені обставини, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.

Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповного нарахування і виплати ОСОБА_2 додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн. за період стаціонарного лікування з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_2 додаткову винагороду, збільшену до 100000 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» №168 від 28.02.2022 р., за період перебування на стаціонарному лікуванні отриманого поранення з 19.06.2024 року по 23.10.2024 року з урахуванням раніше виплачених сум у розмірі, що становить 74 623,65 гривень, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач : Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 09.03.2026 року.

Суддя В.В. Ільков