Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №490/4839/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/4839/25

н\п 2/490/417/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді Шолох Л.М.,

при секретарі Шведюк Д.О.,

за відсутності сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про підтвердження його добровільної відмови від права власності, -

В С Т А Н О В И В :

До Центрального районного суду м. Миколаєва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про: підтвердження його добровільної відмови від права власності на 1/3 частину у квартирі, розташованій за адресою АДРЕСА_1 – відповідно до статті 347 ЦК України, з передачею зазначеної частки на користь іншого співвласника ОСОБА_2 ; припинити його право власності на вказану квартиру 1/3 частку квартири, та зобов`язати державного реєстратора скасувати запис про його право у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; внести відповідні зміни та зареєструвати право власності на цю частку за ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що право власності на 1/3 частину у праві власності на спірну квартиру для нього є обтяжливим, оскільки необхідно нести витрати зі сплати комунальних платежів, за якими утворилася заборгованість. Оскільки належна йому на праві власності частка у праві власності на спірне майно не становить для нього цінності (наразі проживає у м. Івано-Франківська) він має бажання припинити своє право власності, яке не може реалізувати у позасудовому порядку у зв`язку з відсутністю у нього правовстановлюючих документів. На свої звернення він отримав відмову від нотаріусів, державних реєстраторів з огляду на відсутність чіткого механізму відмови від права власності.

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 19 червня 2025 року для розгляду справи визначено головуючого суддю Шолох Л.М.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 червня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 26 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів справи та призначено справу у підготовче судове засідання.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 06 грудня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання сторони не зявилися, від позивача надійшла заяв про розгляд справи без його участі. За такого, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у справі.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено таке.

Позивач ОСОБА_1 є власником 1/3 чатсини у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 . Іншими співвласниками спірного майна є ОСОБА_2 (1/3 частка у праві власності) та ОСОБА_3 (1/3 частка у праві власності).

З листа Західного Міністерства юстиції від 29 квітня 2025 року № Н-134/10/15.1-27/112 слідує, що ОСОБА_1 роз`яснено право звернутися до нотаріуса із відповідним зверненням щодо добровільної відмови від права власності.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина п`ята статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами ; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Із зазначеного слідує, що під час розгляду справи суд зобов`язаний встановити, яке саме право було порушено, щоб визначити, чи є підстави для задоволення позову та який спосіб захисту є найбільш ефективним.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із частиною другою статті 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 89 ЦПК України).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (частина перша та друга статті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 347 ЦК України особа може відмовитися від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

У разі відмови від права власності на майно, права на яке не підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту вчинення дії, яка свідчить про таку відмову (частина друга статті 347 ЦК України).

У разі відмови від права власності на майно, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на нього припиняється з моменту внесення за заявою власника відповідного запису до державного реєстру (частина третя статті 347 ЦК України).

З наявних у справі матеріалів слідує, що позивач є співвласником 1/3 частини у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 та має бажання добровільно відмовитися від цього права на користь ОСОБА_2 .

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує на те, що він не має можливості добровільно вирішити це питання з ОСОБА_2 , оскільки вона відмовляється з ним говорити на цю тему та не передає правовстановлюючих документів на спірне майно.

При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів вжиття ним заходів щодо отримання дубліката правовстановлюючих документів та вирішення питання про відмову від права власності у позасудовому порядку. Крім того, позивач не позбавлений права укласти безоплатний договір дарування належної йому частки на користь іншої особи.

За такого, позивачем не доведено яке саме його право та ким порушено, та яке слід захистити у судовому порядку.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість.

Відповідно до приписів статті 141 ЦПК України судові витрати відносяться на рахунок позивача. Оскільки судовий збір позивачем під час подачі позову не сплачено, то з нього на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. (1211,20х2).

Керуючись статтями 141, 258, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про підтвердження його добровільної відмови від права власності – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання тексту. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шолох Л.М.