Рішення від 15 березня 2026 р. у справі №489/3838/25 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/3838/25 провадження №2/489/181/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 березня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Коваленка І.В.,

за участю секретаря судового засідання Лупової Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Миколаївської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,

встановив:

У травні 2025 року позивач, через свого представника – адвоката Балабан Н.І., звернувся до суду з позовом в якому просить визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 терміном три місяці з часу набрання рішення суду законної сили.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на день смерті проживав за адресою: АДРЕСА_1 ; а зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . На день його смерті відкрилась спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_3 , яка належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та його матері – ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, а єдиним її спадкоємцем першої черги, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, був ОСОБА_3 . Проте, при оформленні спадщини останній дізнався про шахрайські дії стосовно спадкового майна з боку третіх осіб та був змушений звернутись до суду за захистом своїх прав. Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.11.2018 витребувано квартиру АДРЕСА_3 із чужого незаконного володіння та повернуто її у володіння ОСОБА_3 . Спадщину він так і не оформив у нотаріуса, тільки отримав технічний паспорт на квартиру на своє ім`я.

В свою чергу, у позивача були дружні відносини з ОСОБА_3 , він йому допомагав у поверненні квартири, давав гроші на укладення договорів з адвокатами, робив все для досягнення справедливості та покарання шахраїв. Мати позивача – ОСОБА_2 з 1999 року по 2019 рік проживала разом з ОСОБА_3 однією сім`єю до самої його смерті. Позивач проживав зі своїм батьком – ОСОБА_5 , але завжди допомагав матері та ОСОБА_3 в усіх побутових справах, допомагав як фізично так і матеріально.

Лише в березні 2025 року мати позивача розповіла йому, що 07.03.2013 ОСОБА_3 склав заповіт на його ім`я. І тільки тоді він дізнався, що мати не зверталась до нотаріальних органів, отже позивач не звертався у встановлений законодавством строк із заявою про прийняття спадщини, оскільки був впевнений, що спадщину прийняла його мати. Мати передала йму заповіт лише тепер, вважаючи, що заповіт це автоматичне прийняття спадщини та перехід прав на майно, і вважала його правовстановлюючим документом на квартиру. Враховуючи, що він звернувся до нотаріуса для прийняття спадщини є підстави стверджувати, що від прийняття спадщини він свідомо не відмовлявся. Він пропустив строк для її прийняття, оскільки не був обізнаний стосовно того, що його мати не прийняла спадщину шляхом подання заяви до нотаріальних органів. Спадщина після смерті ОСОБА_3 не була відкрита, а його мати продовжує опікуватись квартирою, а він допомагає матері утримувати спадкове майно. Крім того, зазначив, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Позивач вважає, що тільки непорозуміння та його незнання про сам факт складання заповіту, через юридичну необізнаність матері позивача, не дали йому можливість прийняти спадщину у встановлені законом строки.

Відповідач надала до суду відзив на позов у якому позовні вимоги визнала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Також зазначила, що вона з ОСОБА_3 проживали однією сім`єю 20 років, вона доглядала його, готувала їжу, допомагала йому і піклувалась, а в подальшому займалась його похованням. Позивач завжди допомагав їм з ОСОБА_3 у всіх побутових справах, як фізично, так і матеріально, у позивача з ОСОБА_3 були дуже гарні стосунки, вони часто спілкувались, проводили час і протиріч у них не було взагалі. Мешкаючи з ОСОБА_3 однією сім`єю такий тривалий час, вона вважала себе його дружиною та думала, що має право на наслідування його майна після смерті і тому не зверталась до нотаріальних органів. Про такі стосунки свідчить той факт, що останній склав заповіт на ім`я її сина. Приблизно в травні 2025 році вона розповіла сину про те, що ще 07.03.2013 ОСОБА_3 склав заповіт на його ім`я та передала документ лише тепер, вважаючи, що заповіт це автоматичне прийняття спадщини та перехід прав на майно, і вважала його правовстановлюючим документом на квартиру.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 21.05.2025 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження та справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 30.09.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Миколаївську міську раду.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 19.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання, призначене на 16.02.2025, сторони не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача 05.11.2025 надала до суду письмову заяву в якій просила розгляд справи провести за її відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник Миколаївської міської ради 03.11.2025 надала до суду письмову заяву в якій просить розгляд справи проводити за її відсутності та винести рішення відповідно до чинного законодавства України.

ОСОБА_2 причини своєї неявки не повідомила, про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялась у встановленому законом порядку.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши наявні в ній докази, дійшов наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №770.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєві від 26.11.2018 встановлено факт, що ОСОБА_3 є сином ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Крім того, визнано Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , укладений між ОСОБА_3 , та ОСОБА_6 , зареєстрований 15.04.2002 на Товарній біржі «Українська біржа нерухомості» за № 625 недійсним; та витребувано вказану квартиру з володіння ОСОБА_7 та повернути її у володіння ОСОБА_3 .

Вищевказаним рішенням встановлено, що згідно Свідоцтва про право власності на житло від 02.07.1998 квартира АДРЕСА_3 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 , ОСОБА_3 . Право власності на вказану квартиру було зареєстровано власниками в БТІ ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частки вищевказаної квартири, яку ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги – син померлої – прийняв у спадок. Померла заповідала своє майно ОСОБА_8 06.09.2011, однак остання із завою про прийняття спадщини за заповітом до нотаріальних органів не зверталась.

При оформлені документів, ОСОБА_3 стало відомо, що 02.11.2016 ОСОБА_6 зареєстрував на себе право власності на спірну квартиру на підставі нібито укладеного між ним та ОСОБА_3 у 2002 році договору купівлі-продажу, зареєстрованого 15.04.2002 на ТБ «Українська біржа нерухомості» та в БТІ 18.04.2002. Судом було встановлено, що оспорюваний Договір є підробним документом, що підтверджується Вироком Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08.02.2018.

За приписами частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, довідка №427476770 від 19.05.2025, право власності на вищевказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер 1311 від 30.11.2016.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис №1658.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким на випадок своєї смерті зробив розпорядження про те, що належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_3 , заповів ОСОБА_1 , який посвідчено 07.03.2013 приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Коханенко О.Г. та зареєстровано в реєстрі за № 188.

В свою чергу, позивач звернувся до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сірякової О.В. з усним запитом, щодо подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3

18.03.2025 приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Сірякова О.В. надала позивачу письмове роз`яснення в якому зазначила, що позивачем було пропущено, встановлений законодавством, строк для прийняття спадщини, та роз`яснила йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В свою чергу, відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтво про право на спадщину) №81707546 від 01. 07.2025 спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилась.

Статтями 1216-1218 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), яке може здійснюватися за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У відповідності до статей 1220-1222, 1223 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, і саме з нього виникає право на спадкування, а місцем відкриття - є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи , які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народженні живими після відкриття спадщини. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно із статтями 1268-1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. При цьому прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини

Відповідно до статті 1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Правила цієї норми застосовуються, якщо у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви і ці обставини суд визнав поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій (пункт 24 постанови Пленуму ВСУ №7 «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008).

Закон не містить переліку таких причин, тому обставини, на які посилається позивач, оцінюються судом з урахуванням доводів та заперечень учасників справи та наданих ними доказів.

Окрім спеціальних норм спадкового права, які регулюють питання строку для прийняття спадщини (стаття 1272 ЦК), при вирішенні справ цієї категорії суд також має враховувати загальні засади цивільного судочинства та європейські стандарти щодо захисту права власності, в тому числі принцип пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства, дотримання якого є необхідним за положеннями Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція).

При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.

З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги, про наявність заповіту на його ім`я йому стало відомо лише у березні 2025 року від матері. Одразу після того, як він дізнався про наявність вищевказаного заповіту, він звернувся до нотаріуса, але йому було роз`яснено що, ним було пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини.

У постанові Верховного Суду від 13.03.2020 у справі №314/2550/17 Суд дійшов переконання про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Отже, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

Правилами частини другої статті 63 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі статей 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищевикладене та відсутність заперечень зі сторони відповідачів, оскільки позивач після смерті ОСОБА_3 був необізнаний про наявність заповіту на його користь, разом із спадкодавцем не проживав, суд дійшов висновку, що позивачем з поважних причин пропущено визначений законом строк на прийняття спадщини у зв`язку із об`єктивними, непереборними труднощами, і тому вважає, що позовні вимоги слід задовольнити та визначити позивачу три місяці з дня набрання рішенням законної сили для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Керуючись статтями 4, 19, 141, 200, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном в три місяці після набрання цим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; Миколаївська міська рада, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Адміральська, 20.

Повний текст судового рішення складено 16.03.2026.

Суддя І.В.Коваленко